Автор: Пользователь скрыл имя, 18 Февраля 2013 в 18:25, биография
Антон Павлович Чехов родился 17 (29) января 1860 года в городе Таганроге. В семье, кроме него, было еще 5 детей – четыре брата и сестра.
Отец Антона Павловича, бывший приказчик, был хозяином мелочной лавки. Сам себя он называл «коммерсантом». Своих детей Павел Егорович содержал в строгости. Они должны были учиться, работать в отцовской лавке и петь в созданном отцом же церковном хоре. Лавочка работала с 5 утра до 11 вечера, а дети еще успевали учиться в гимназии и обучаться ремеслу. Антон Чехов учился на портного.
Антон Павлович Чехов родился 17 (29) января 1860 года в городе Таганроге. В семье, кроме него, было еще 5 детей – четыре брата и сестра.
Отец Антона Павловича, бывший приказчик, был хозяином мелочной лавки. Сам себя он называл «коммерсантом». Своих детей Павел Егорович содержал в строгости. Они должны были учиться, работать в отцовской лавке и петь в созданном отцом же церковном хоре. Лавочка работала с 5 утра до 11 вечера, а дети еще успевали учиться в гимназии и обучаться ремеслу. Антон Чехов учился на портного.
Мать Антона Павловича, Евгения Яковлевна, была внучкой выкупленного на волю крепостного крестьянина. Ей удавалось смягчать строгость мужа по отношению к детям. Позже Антон Павлович говорил: «Талант в нас со стороны отца, а душа со стороны матери».
Антон Павлович рано начал увлекаться
театром и литературой. Первое из
его произведений было написано для
театра и называлось «Безотцовщина».
Чехов написал его еще
Чехов учился в гимназии. В четвертом классе он «сотрудничал» в рукописном журнале, издателем которого был один из старшеклассников. Здесь впервые было помещено сатирическое стихотворение 13-летнего Чехова.
1875 год – браться Чехова
1879 год – Антон Павлович приезжает в Москву и поступает на медицинский факультет Московского университета.
В студенческие годы Чехов активно сотрудничает с юмористическими журналами («Стрекоза», «Осколки», «Будильник»), работая под псевдонимом Антоша Чехонте. Он пишет небольшие сатирические рассказы, но в них уже чувствуется талант писателя. Героями рассказов становились «маленькие» люди из города и деревни.
1884 год – Чехов заканчивает
университет и приезжает в
город Воскресенск, который
1885 год – в печати появляются
первые чеховские рассказы
1886 год – выходит первый сборник рассказов А.П. Чехова
1887 год – выходит второй сборник рассказов А.П. Чехова.
В эти годы Антон Павлович работает
по специальности – земским
1890 год – Чехов уезжает на
Сахалин. В те времена это
было долгое и трудное
Чехов не ограничивается одним Сахалином. Он побывал также в Индии, Сингапуре, на Цейлоне, в Константинополе.
1890-е годы – Чехов
1892 год – Чехов приобретает
имение Мелихово, расположенное
недалеко от Москвы, в Серпуховском
уезде. На момент покупки
Здесь же, в Мелихово, Чехова избирают земским гласным. Именно ему местное население было обязано тем, что от станции Лопасня до Мелихова было проведено шоссе, а в самом Мелихове и в окрестных имениях построены школы.
Середина 1890-х годов – в этот период Чехов состоялся как драматург.
1895 год – Чехов пишет «Чайку».
Октябрь 1896 года – пьеса «Чайка» поставлена на сцене Александринского театра в Петербурге. Представление окончилось полным провалом. Чехов тяжело переживал это событие; провал «Чайки» стоил ему здоровья.
Осень 1897 – весна 1898 года – Чехов живет на юге Франции. Поехать на Ривьеру или в Ниццу, отдохнуть от тяжелой работы и поправить здоровье ему посоветовали врачи.
Сентябрь 1898 года – Чехов знакомится с Ольгой Леонардовной Книппер. Через год между ними завязывается переписка. Известно, что каждый из них написал боле четырехсот писем.
1900 – 1902 годы – Чехов почетный
академик в Пушкинском
Начало 1900-х годов – Чехов дружит с Л.Н. Толстым и М. Горьким. Осенью 1901 года, когда Толстой жил в Гаспре, Чехов часто бывал у него.
1901 год – Чехов пишет «Три
сестры». Особенность этого
25 мая (7 июня) 1901 года – Чехов и Книппер обвенчались. Брак продолжался до смерти Антона Павловича.
1901 – 1902 годы – издано полное
собрание сочинений А.П.
Осень 1903 года – написан «Вишневый сад», предсмертное произведение Чехова.
2 (15) июля 1904 года – Антон Павлович Чехов умирает в немецком курортном городе Баденвейлере. Через несколько дней тело было перевезено в Москву и захоронено на Новодевичьем кладбище.
ГЕНРІК ІБСЕН (1828-1906)
Генрік Йоганн Ібсен народився 2 березня 1828 року у невеличкому тор¬говельному містечку Шиєні, в родині, що належала до кола місцевої купе¬цької аристократії. У 1836 році справи Кнута Ібсена, батька майбутнього письменника, зазнали ряд невдач, і йому довелося оголосити банкрутство.
Шукаючи заробітку, молодий Генрік у 1843 році влаштувався аптекарсь¬ким учнем у глухому містечку Грімстаді. І тут, і в рідному місті Ібсен був оточений буденністю міщанського існування і тим традиційним, патріархальним укладом побуту, який не міг не залишити своїх слідів у ранніх життєвих враженнях драматурга. Розмірене міщанське існування глухої норвезької провінції уже в ці роки дитинства, отроцтва і перших самостій¬них кроків у житті розгорнулося перед Ібсеном у контрастах забезпеченого родинного побуту і несподіваної бідності, мнимого благополуччя затишно¬го міщанського середовища і підневільної роботи, що мало відповідала поетичним нахилам.
Ібсен входить у коло місцевої запальної і сповненої поривань молоді, яка романтично мріяла про політичну перебудову країни, молоді, яка сміливо вільнодумствувала на страх грімстадському міщанству. Бурі 1848 року доходять і до далекого норвезького портового містечка. В усій країні вони з особливою силою пробуджують літературні національно-романтичні традиції, а в творчості письменника-початківця знаходять свої перші політичні відображення. Саме в цей час на зміну раннім лірико-сентиментальним віршам Ібсена з'являються схвильовані відгуки на угорську революцію, цикл сонетів, викликаних датсько-прусською війною, дошкульні епіграми, спрямовані проти місцевої громадської і бю¬рократичної верхівки. Шум цих же міжнародних бур змусив Ібсена вперше виступити і в ролі драматичного письменника. Із латинських класиків, яких він вивчав, Ібсен узяв сюжет своєї першої трагедії «Катіліна», надрукова¬ної в 1850 році на власний страх і риск таким же юним, як і сам автор, захопленим шанувальником його таланту. Трагедія пройшла непоміченою критиками і театрами. Більша частина тиражу її видання була продана якомусь крамареві на обгортковий папір.
Весною 1850 року Ібсен поїхав у столицю — в Хрістіанію (нині м. Осло), де, однак, йому не вдалося здійснити свого наміру — стати студентом медичного факультету. Відсутність потрібних коштів і невдача на екзаменах закрили перед ним дорогу в науку, але побічно сприяли тому, що Ібсен, залишившись у столиці і ведучи в ній життя вільного літератора, пройшов другу, після аптекарського учнівства, ступінь школи життя. Він діяльно співробітничає в періодичній пресі, бере участь в робітничому русі, який розвивається під керівництвом одного з ранніх норвезьких дрібно¬буржуазних соціалістів, Маркуса Тране, бере участь у виданні сатиричного журналу « Андхрімнер». У столиці Ібсен віч-на-віч стикається з норвезькою «великою» політикою, що творилася як у стінах парламенту, так і в різних політиканствуючих гуртках. До цього часу слід віднести і його разчарування в цій «великій» політиці, яка в дійсності була політикою малих і здебільшого вузько-користолюбних ділових комбінацій.
У 1852 році, після відносного успіху одноактної поетичної драми «Бо¬гатирський курган», Ібсен одержав запрошення на посаду драматурга і ре-
jKiicepa при міському театрі в Бергені. Тут він написав і поставив цілий цикл и'єс за мотивами національних переказів, саг та богатирських пісень.
У 1857 році Ібсен працює художнім керівником норвезького театру а Хрістіанії, де йому довелося витримати серйозну боротьбу за проникнен¬ня національної тематики на столичну сцену на противагу винятково датському впливові, який панував там, так й в усьому норвезькому культурному житті. Тут же настав і рішучий перелом у філософських та суспільних настроях письменника, який провів різку грань між собою і пануючими в соціально-політичному житті країни партіями відвертих реакціонерів і удаваних демократів ліберально-примиренського напрям¬ку. Протести і нападки, мішенню яких стала його нова п'єса — «Комедія кохання», цькування, влаштоване проти письменника і реакціонерами і ліберальствуючим міщанством, гірке розчарування і обурення, викли¬кані в нього датсько-прусською війною, в якій Ібсен цілком справедливо побачив загрозу незалежності всього півострова, прискорили рішення письменника покинути батьківщину. У квітні 1864 року він виїхав за кордон, де й прожив — у Римі, Дрездені та Мюнхені — до 1891 року, лише двічі на короткий час відвідавши батьківщину.
Живучи за кордоном, Ібсен має можливість ближче і ширше познайо¬митися з світовим політичним життям, тим більше, що у 60—70-ті роки перед його очима розгорнулись події такого першорядного історичного значення як об'єднання Італії, франко-прусська війна, виникнення і за¬гибель Паризької Комуни. В цей час він створив такі драми як «Пер Гюнт», «Бранд», «Кесар і Галілеянин», «Ляльковий дім», «Стовпи суспільства», «Привиди» тощо.
У 1891 році Ібсен повернувся на батьківщину. А у 1898 році Норвегія урочисто відсвяткувала сімдесятиліття великого письменника.
Помер Генрік Ібсен 1906 року після виснажливої хвороби.
Кафка перед смертью завещал сжечь все неизданное, но друг Макс Брод вопреки воле усопшего издал их. Его непослушание явило миру не только гениального писателя, но и загадку – литературную, философскую и экзистенциальную, – над решением которой бьется уже несколько поколений исследователей его творчества и просто читателей.
Франц Кафка родился 3 июля 1883 года в семье, жившей в бывшем еврейском гетто Праги.
Интереса к традиционной
культуре восточно-европейских
Семья была многодетной – Франц был старшим ребенком в семье, у него было еще два брата и три сестры. Браться умерли в малолетнем возрасте, а сестры погибли в концлагерях Польши во время 2-й мировой войны.
Закончив Пражский Карлов
университет, Кафка получил
Франц Кафка при жизни
успел издать очень немного
– вышли в свет его 4 сборника
(«Созерцание», «Сельский врач»,
«Кары» и «Голодарь»), первая глава
романа «Америка» и ряд
В 1917 году после легочного
кровоизлияния завязался
James Joyce
Ирландский писатель
Родился 2 февраля 1882г. в Ратгаре, пригороде Дублина.
1888-1891 – Джойс учится в иезуитском
пансионе (этот период его жизни
нашёл впоследствии отражение
в «Портрете художника в
1891 – отец Джойса теряет работу сборщика налогов и не в состоянии больше оплачивать обучение сына в престижном Клонгоузе. Джеймса переводят в школу Христианских братьев в Северном Ричмонде.
1893-1898 – Джойс учится в колледже Бельведер.
1898-1902 – учится на
1899 – Джойс пишет эссе «Драма и жизнь», посвящённое творчеству Генриха Ибсена (любимого писателя Джойса).
1900 – статья Джойса «Новая
драма Ибсена», посвящённая
Годы юности Джойса совпадают с бурным периодом в жизни его родины, а именно: Ирландия ведёт борьбу за независимость, эта борьба получила название «Ирландское возрождение». Джойс не остаётся равнодушным к событиям, происходившим в стране, но он вполне сознательно и последовательно изолирует себя от происходящего. Он тяготеет к общеевропейской культуре, чему немало способствует его исключительный писательский дар.