Збереження біологічної різноманітності для сталого розвитку

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ  УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ  УКРАЇНИ

 

Факультет харчових технологій та управління якістю продукції АПК

 

Кафедра якості, стандартизації та сертифікації

 

Реферат

«Збереження біологічної різноманітності для сталого розвитку»

 

 

Виконала:

Магістр 1 року навчання 1 групи

Дворник Н.В.

Перевірила:

Доц., канд. техн. наук Князькова Т.В.

 

 

Оцінка: «       »

 

КИЇВ – 2011

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ  ПРО СТІЙКИЙ РОЗВИТОК……….……………...…..4

1.1. Зміст поняття „стійкий розвиток”……………………………...………………4

1.2. Поняття біорізноманіття………………………………………………………..5

1.3. Основні причини втрати біорізноманіття……………………………..………7

РОЗДІЛ 2. ЗБЕРЕЖЕННЯ БІОРІЗНОМАНІТТЯ…………………...………..13

2.1. Проблеми збереження біорізноманіття………………………………..……..13

2.2. Збереження біологічного різноманіття……………………………………….16

2.3. Показники стану біорізноманіття в Україні………………………………….19

2.4. Економічна оцінка біорізноманіття…………………………………………..20

Висновки………………………………………………………………………..….23

Список  використаної літератури……………………………………………….24

 

Вступ

За визначенням, даним Всесвітнім фондом дикої природи (1989), біологічна різноманітність –  це “все різноманіття форм життя на землі, мільйонів видів рослин, тварин, мікроорганізмів з їх наборами генів і складних екосистем, створюючих живу природу”.

Таким чином, біологічну різноманітність слід розглядати на трьох рівнях. Біологічна різноманітність  на видовому рівні охоплює набір  видів на Землі від бактерій і  простих до царства багатоклітинних рослин, тварин і грибів.

У дрібнішому масштабі біологічну різноманітність включає  генетична різноманітність видів, утворена як географічно віддаленими  популяціями, так і особинами  усередині однієї і тієї ж популяції. Біологічна різноманітність включає  також різноманітність біологічних співтовариств, видів, екосистем, сформованих співтовариствами і взаємодії між цими рівнями.

Для безперервного  виживання видів і природних  співтовариств необхідні всі  рівні біологічної різноманітності, всі вони важливі і для людини. Різноманітність видів демонструє багатство еволюційних і екологічних адаптацій видів до різних середовищ. Видова різноманітність служить для людини джерелом різноманітних природних ресурсів.

Наприклад, вологі тропічні ліси з їх багатющим набором  видів проводять чудову різноманітність рослинних і тваринних продуктів, які можуть використовуватися в їжу, в будівництві і медицині. Генетична різноманітність необхідна будь-якому вигляду для збереження репродуктивної життєздатності, стійкості до захворювань, здібності до адаптації в умовах, що змінюються. Генетична різноманітність домашніх тварин і культивованих рослин особливо цінно для тих, хто працює над селекційними програмами по підтримці і поліпшенню сучасних сільськогосподарських видів.

 

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРО СТІЙКИЙ РОЗВИТОК

1.1. Зміст поняття „стійкий розвиток”

Концепція стійкого розвитку була прийнята в червні 1992 р. у Ріо-де-Жанейро  на Конференції ООН по навколишньому  середовищу і розвитку (КНСР-92). У  ній взяли участь глави, члени  урядів і експерти 179 держав, а також представники багатьох неурядових організацій, наукових і ділових кіл.

Конференція прийняла кілька важливих документів. Серед них:

• Декларація Ріо з навколишнього середовища і розвитку;
• Заява про принципи глобального консенсусу з управління, збереження і стійкого розвитку всіх видів лісів;
• Порядок денний на XXI століття - документ, орієнтований на підготовку світового співтовариства до розв'язання еколого-економічних і соціально-економічних проблем близького майбутнього.

Крім того, у межах Конференції були підготовлені Рамкова конвенція про зміну клімату та Конвенція про біологічне різноманіття.

Усі документи КНСР-92 пронизує концепція стійкого розвитку.

На конференції було прийняте визначення стійкого розвитку, представлене в доповіді Міжнародної комісії, яку очолювала прем'єр-міністр Норвегії пані Г.Х. Брунтланд (у пресі часто можна зустріти назву «Брунтландська доповідь»).

Стійкий розвиток – це такий розвиток, що задовольняє потреби теперішнього часу, не ставлячи під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби.

«Стійкий розвиток»  є однією з утопій людства, яка, не маючи чітких критеріальних меж, як чергове «світле майбутнє», дозволяє нескінченно фантазувати про  конкретні цільові орієнтації, шляхи  та засоби наближення до кінцевої мети. Те, що сьогодні написано про стійкий розвиток, залишає більше питань, ніж конкретні методичні положення та інформаційні основи. Тому спробуємо розібратися в більш-менш бездоганному каркасі визначень, що складають основу такого суперечливого і неоднозначного поняття, як стійкий розвиток.

1.2. Поняття біорізноманіття

Біорізноманіття (скорочене  від «біологічне різноманіття») визначається кількістю, різноманітністю  і мінливістю живих організмів. У найширшому розумінні це поняття синонімічне з «життям на Землі». Тут виділяється два різних підходи: перший - це кількісна міра різних живих істот, другий - міра того, наскільки вони різні.

Хоча існує багато визначень біорізноманіття, частіше  використовують те, що запропоновано  в «Угоді про біологічне різноманіття».

Біологічне  різноманіття — це «мінливість живих організмів усіх екосистем, включаючи земні, морські та інші водні екосистеми та екологічні комплекси, частиною яких вони є; сюди належить різноманіття в межах різновиду, між різновидами і екосистемами».

Таким чином, термін «біорізноманіття»  описує різноманіття усього життя на Землі і визначається як взаємодія  різних компонентів екосистем.

Останнім часом з'явилося  безліч концепцій, що стосуються принципів  управління біорізноманіттям, включаючи цілісність, здоров'я, стійкість і пружність (здатність протистояти напруженню і ударам) екосистеми. Наявність великої кількості концепцій і визначень ускладнює завдання пошуку єдиного практичного визначення біологічного різноманіття. Одним із найпростіших і найбільш загальноприйнятих визначень біорізноманіття є таке: збереження максимальної кількості різновидів.

Різновид - основна одиниця класифікації в біології. Хоча різновид міг би бути визначений як група подібних організмів, що схрещуються або мають спільне походження, не існує жодного універсального визначення, яке б описувало різновид. Навіть якщо різновид визначати як основну одиницю, він являє собою тільки один рівень комплексу генетичної ієрархії: пов'язані різновиди згруповані в рід, пов'язані роди - в сімейства, сімейства — в підкласи і т.д., до найвищого рівня, — царства, яких нині існує п'ять: тварини, рослини, гриби, бактерії, людина. Більш схематично рівні біорізноманіття показані в табл. 1.1.

Багатство різновидів вимірюється  кількістю різновидів у межах даної території без огляду на вагу кожного різновиду. Цей порядок обліку різновидів може використовуватися на різних географічних рівнях (область, країна і, зрештою, світ), будучи найбільш простим і корисним виміром біорізноманіття. В усьому світі поки було описано тільки 1,75 мільйонів різновидів з відомих 13-14 мільйонів. Більшість описаних різновидів недостатньо вивчені. Не існує єдиного каталогу, що описує всі відомі різновиди.

Функціональне різноманіття — оцінює багатство функціональних особливостей і взаємозв'язків на території, визначаючи харчові ланцюги поряд з різновидом основних видів.

Таблиця 1.1. Склад і рівні біорізноманіття (За Хейвудом і Бастом, 1995)

Однак не тільки різноманіття має значення. Важливе також таке поняття, як ендемізм (поширення виду у вузькому ареалі) - проживання різновиду виключно в межах окремої території. Наприклад, острови мають меншу кількість різновидів, ніж порівнянні за розміром континентальні території. Звичайно вони також характеризуються більш високим відсотком рідкісних різновидів, тобто таких, що ніде більше не існують. Іншими словами, вони мають менше багатство різновидів і більш високий ендемізм різновидів.

Генетичне різноманіття - різноманіття наборів генів, що несуть різні організми: у малому масштабі це відбувається між організмами того самого різновиду, між близько пов'язаними різновидомами - у тому самому гені, між більш віддалено пов'язаними різновидами - у різних сімействах, підкласах або царствах.

Глобальне генетичне  різноманіття надзвичайно велике. Було визначено, що нині у всесвітній біоматерії існує приблизно 109 різних генів. Кількість можливих комбінацій варіантів послідовності генів у популяції настільки велика, що майже неможливо визначити її будь-яким способом.

Ця дивовижна різноманітність у генетичному просторі надає можливості для еволюційної зміни, виживання різновиду, адаптації до змін навколишнього середовища і формування нового різновиду.

Екосистемне різноманіття. Різновид існує в природних умовах у межах екосистем, що взаємодіють з іншими видами і абіотичним навколишнім середовищем. Екосистеми функціонують як об'єкти, що мають безліч властивостей.

Існують різні класифікації, за допомогою яких можна описати  різноманіття екосистем. У глобальному масштабі розглядаються біогеографічні зони, біоми, екорегіони й океанічні царства. У локальному масштабі - ландшафти, екосистеми і угруповання.

Існує проблема визначення екосистем у глобальному масштабі. Головною причиною є те, що вони не мають  чітко описаної ідентичності. Вони взагалі не функціонують як дискретні одиниці, але являють собою різні частини високомінливої природної безперервності (суцільної маси).

Для вивчення різноманіття екосистем на різних рівнях усе частіше  використовуються географічні інформаційні системи як засіб оцінки і основний інструмент управління.

1.3. Основні причини втрати біорізноманіття

Хоча біорізноманіття  здебільшого залежить від генів, різновидів і екосистем, існує також  залежність від інших факторів, що перебувають за межами біології. Для  розуміння причин загроз біорізноманіттю і при прийнятті рішень щодо його збереження потрібні знання елементів теорії соціально-економічних і прикладних наук.

Зменшення біорізноманіття  обумовлюється рядом причин. Розглянемо найвагоміші.

1. Втрата середовища існування.

Таблиця 1.2 характеризує результати втручання людини в середовище існування у всесвітньому масштабі. Дані показують істотний вплив людської діяльності на світові екосистеми. Наприклад, у Європі стан тільки 15% території континенту класифікується як «недоторканий», що є найнижчим показником в усьому світі.

Таблиця 1.2. Середовище існування і вплив людини на континентах (Організація економічного співробітництва і розвитку, 1995)

Континент	Загальна площа (км2)	% недоторканих площ	% частково порушених площ	% площ із домінування людини
Європа	5 759 321	15,6	19,6	64,9
Азія	53 311 557	43,5	27,0	29,5
Африка	33 985 316	48,9	35,8	15,4
Північна Америка	26 179 907	56,3	18,8	24,9
Південна Америка	20 120 346	62,5	22,5	15,1
Австралія	9 487 262	62,3	25,8	12,0
Антарктика	13 208 983	100,0	0,0	0,0

• Недоторкані площі: характеризуються найбільшою кількістю первинної рослинності, дуже низькою густотою населення.
• Частково порушені площі: характеризуються зміною структури під впливом екстенсивного сільського господарства; наявністю вторинної рослинності, що природно регенерується (вторинна сукцесія); підвищеною густотою свійських тварин на одиницю площі; інші ознаки людського втручання.
• Площі з домінуванням людини: характеризуються наявністю постійного сільського господарства або високим рівнем урбанізації; первинна рослинність вилучена; поточна рослинність відрізняється від потенційної рослинності; високий рівень спустелення або іншої постійної деградації.

2. Розповсюдження екзотичного різновиду.

Іноді це відбувається випадково, як, наприклад, сталося зі шкідливими бур'янами та шкідниками. Але в більшості випадків все навпаки. Наприклад, лиси, кролики і коти, що прибули в Австралію з Європи і замінили місцеві види. Використання екзотичної риби для спортивних або продовольчих цілей стало причиною зникнення 18 різновидів риби в Північноамериканських ріках.