Законодавство з охорони праці

     Під законодавчими та іншими нормативно-правовими  актами про охорону праці, вимоги яких порушуються при вчиненні цього  злочину, слід розуміти Закон України  “Про охорону праці”, КЗП. інші закони України, міжнародні договори, укази Президента України, постанови КМ, відомчі нормативно-правові акти (інструкції, положення, правила), а також нормативні акти підприємств (накази, розпорядження керівників підприємств, установ, організацій з питань охорони праці), ст. 271 охоплюється порушення так званих загальних правил охорони праці — тих, які стосуються всіх працівників і спрямовані на попередження заподіяння шкоди будь-яким особам, пов’язаним з виробництвом. Порушення спеціальних правил безпеки (які стосуються виконання робіт з підвищеною небезпекою, діють на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах, ядерної або радіаційної безпеки) цією статтею не охоплюються і, за наявності підстав, потребують кваліфікації за ст. ст. 272-274.

     Оскільки  диспозиція ч. 1 ст. 271 сконструйована як бланкетна, то при застосуванні цієї статті слід встановлювати не лише те, які саме нормативно-правові акти порушено при вчиненні цього діяння, а й конкретно визначити, вимоги яких саме статей, пунктів, параграфів не дотримано винним, а також розкрити суть допущеного порушення.

     Обов’язковою  ознакою об’єктивної сторони  цього злочину є місце його вчинення. Ним є місце, де здійснюється виробництво,— підприємство, установа, організація або підприємницька діяльність громадянина — суб’єкта такої діяльності. Про поняття такого місця див. коментар до ст. 272

     Наслідки  у вигляді шкоди здоров’ю потерпілого  мають місце при заподіянні особі  легкого або середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Про поняття  таких тілесних ушкоджень див, коментар до ст., ст. 122, 125. Аналогічні порушення за відсутності передбачених ст 271 наслідків тягнуть адміністративну відповідальність за ч. 2 ст 41 або за ст. 93 КАП.

     Злочин  вважається закінченим з моменту  заподіяння шкоди здоров’ю потерпілого,

     Суб’єкт злочину спеціальний. Крім загальних ознак суб’єкта злочину, він наділений ще й спеціальними ознаками, а саме: 1) є службовою особою підприємства, установи, організації або громадянином — суб’єктом підприємницької діяльності. Про поняття службової особи див. примітки 1 і 2 до ст. 364 та Загальні положення до розділу XVII Особливої частини КК; 2) несе спеціальні обов’язки а охорони праці. Такі обов’язки покладаються на службових осіб спеціальними наказами адміністрації, посадовими інструкціями, випливають із займаної посади чи в зв’язку із попередньою діяльністю. Наприклад, такі обов’язки має керівник підприємства, який особисто взявся керувати виконанням певних робіт. Громадяни — суб’єкти підприємницької діяльності несуть обов’язки з охорони праці найнятих ними працівників на підставі закону.

     Порушення вимог законодавства про охорону  праці службовими особами, на яких не покладено спеціальні обов’язки  по охороні праці, чи службовими особами, які працюють у невиробничій сфері (в освіті, науці, медицині), за наявності  підстав слід кваліфікувати за відповідними статями розділу XVII Особливої частини КК. Якщо ж такі порушення допущено рядовими працівниками (не службовими особами), то вони, за наявності відповідних наслідків та інших обов’язкових ознак, можуть бути кваліфіковані за статтями про злочини проти життя та здоров’я особи.

     Суб’єктивна сторона злочину характеризується, як правило, складною формою вини: до самого порушення вимог законодавства  про охорону праці особа ставиться  умисно (інколи — необережно), а до його суспільне небезпечних наслідків — тільки необережно.

     У випадку, коли особа не передбачала  можливості настання наслідків, вказаних у ч. ч. І і 2 ст. 271, у справі має  бути доведено, що вона повинна була і могла їх передбачати (наприклад, була своєчасно ознайомлена з новими стандартами щодо охорони праці).

     Кваліфіковані види злочину (ч. 2 ст. 271) мають місце  тоді, коли порушення вимог законодавства  про охорону праці спричинило: 1) загибель людей; 2) інші тяжкі наслідки.

     Поняття загибель людей означає смерть хоча б однієї особи. До інших тяжких наслідків належить заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження.

     До  інших тяжких наслідків не належить заподіяння матеріальної шкоди незалежно  від її розміру (якщо порушення вимог  законодавства про охорону праці  супроводжується виробничими аваріями), оскільки зі змісту відповідних нормативних актів випливає, що вони спрямовані на охорону лише особи, її життя та здоров’я. Заподіяння шкоди майнового характеру має отримувати самостійну кримінально-правову оцінку.

     При встановленні наявності причинного зв’язку слід мати на увазі, що в ряді випадків нещасні випадки на виробництві можуть бути викликані порушеннями правил безпеки чи інших вимог охорони праці самими потерпілими (використання заборонених знарядь праці чи прийомів виконання певних робіт для їх полегшення чи прискорення). Це може вказувати на відсутність причинного зв’язку між діяннями службової особи чи громадянина — суб’єкта підприємницької діяльності і шкодою, яка настала внаслідок цього. Водночас злочин, передбачений ст. 271, має місце і у вказаних випадках, якщо службова особа чи підприємець були зобов’язані контролювати виконання робіт і попередити порушення виконавців робіт.  
 
 
 
 
 
 

     Висновки

     Отже, поняття «охорона праці» визначено  статтею 1 Закону України «Про охорону праці». Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі праці.

     Головною  метою охорони праці є створення  на кожному робочому місці безпечних умов праці, безпечної експлуатації обладнання, зменшення або повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на організм людини і, як наслідок, зниження виробничого травматизму та професійних захворювань.

     Створення безпечних і здорових умов праці сприяє підвищенню її продуктивності та зниженню собівартості продукції. Підвищення продуктивності відбувається за рахунок зниження стомлюваності працюючих протягом робочого часу, його раціонального використання. Собівартість продукції знижується при зменшенні витрат на компенсацію втрат робочого часу в зв'язку з тимчасовою або стійкою непрацездатністю, а також при зниженні витрат на оплату пільг за роботу в несприятливих умовах.

     У Законі «Про охорону праці» вперше в історії України економічні заходи управління охороною праці зведені до рангу державної політики. Цим Законом у суспільстві стверджуються принципово нові взаємовідносини, що базуються на економічному механізмі управління умовами праці — формуванні у власника (роботодавця) економічної зацікавленості у здійсненні заходів щодо поліпшення умов праці.  
 
 
 
 
 
 

     Список  використаної літератури

     1. Закон України “Про охорону  праці” від 14 жовтня 1992 р.

     2. Винокурова Л.Е., Васильчук М.В., Гаман  М.В. Основи охорони праці: Підручник.  – К., 2001.

     3. Денисенко Г.Ф. Охрана труда.  – М., 1995.

     4. Єлисєєв А.Г. Охорона праці.  – К., 1995.

     5. Прокопенко B.I. Трудове право України:  Підручник. - X.: Фірма "Консум", 1998.

     6. Севастьяновым., Штефанов Б. И.  Охрана труда. Труд женщин. Труд  молодежи. — М., 1990.

     7. Шептулина Н.Н. Охрана труда  работников, занятых на работах  с неблагоприятными условиями  труда / / Трудовое право. — 1998.

     8. Ярхо А.А. Законодательство об охране труда. — М 1988.-112 с.