Війська цивільної оборони і їх коротка характеристика

У федеральному законі РФ «Про цивільну оборону» наведено таке визначення: «цивільна оборона» – система заходів щодо підготовки до захисту та захисту населення, матеріальних і культурних цінностей на території Російсько ї Федерації від небезпек, що виникають при веденні воєнних дій або в наслідку цих дій.

У понятійно-термінологічному словнику «Цивільний захист» під  загальною редакцією Ю.Л. Вороб’єва  наведені визначення для цивільної  оборони і цивільного захисту: «цивільний захист» – комплекс заходів щодо підготовки до захисту та захисту населення, земельного, водного й повітряного простору, матеріальних і культурних цінностей у НС природного й техногенного характеру, а також від небезпек, що виникають при веденні воєнних дій або внаслідок цих дій; «цивільна оборона» – система заходів щодо підготовки до захисту та захисту населення, матеріальних і культурних цінностей на території держави від небезпек, що виникають при веденні воєнних дій або внаслідок цих дій.

На жаль, що Україна в площині законодавства зробила у 2008 р. кроки, які не можна вважати як спробу інтегруватися в міжнародні структури. Цивільна оборона, як від особливої діяльності під час війни, був замінений терміном «цивільний захист», який не має однозначного трактування в юриспруденції. Підтвердженням цьому стало внесення змін у 2008 р. у Закон «Про оборону України», у результаті чого термін «цивільна оборона», як такий, був безпідставно виключений із юридичного та практичного використання. Як наслідок – створена правова дихотомія: паралельно існують два Закони України «Про Цивільну оборону Україну» і «Про правові засади цивільного захисту». Це є підтвердженням проблематичності існуючого законодавства, штучно створеного в 2008 р., і штучної «законності» щодо знищення військ цивільної оборони, як таких, взагалі.

Щодо використання термінів «цивільна оборона» і «цивільний захист» у міжнародному праві, зарубіжних країнах та українському законодавстві  слід зробити такі висновки:

– «цивільна  оборона» є визначальним терміном, який був запропонований для використання ще у ХХ ст., а термін «цивільний захист» є похідним у наслідок зменшення глобальної воєнної небезпеки в світі на прикінці ХХ ст. – початку ХХІ ст. і зростання кількості й складності надзвичайних ситуацій у мирний час;

– термін «цивільний захист» не має однозначного трактування  в державній і світовій юриспруденції, що створює умови для розмиття його змісту;

– на початку  ХХ ст. створена і функціонує на правах міжурядової організації (1972 р.) Міжнародна організація цивільної оборони (International Civil Defence Organisation, ICDO), до складу якої входять десятки країн світу;

– започаткована  тенденція щодо знаходження підстав  і умов для об’єднання «цивільної оборони» і «цивільного захисту»;

– у літературних джерелах існують різні визначення для «цивільної оборони» і «цивільного захисту», враховуючи наявність змістовної схожості;

– цивільна оборона  визначалась як складова частина  загальної оборони України;

– цивільна оборона, як складова оборони держави, починається, як свідчить світовий досвід, у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну;

– цивільний  захист реалізується протягом всього часу існування України;

– порушена гармонізація чинного законодавства після прийняття у 2004 р. Закону України «Про правові засади цивільного захисту» та змін 2008 р.

 

РОЗДІЛ 2.

Сили  і засоби цивільного захисту України,

їх  характеристика і призначення

 

 З метою  удосконалення системи попередження  й ліквідації наслідків надзвичайних  ситуацій, раціонального використання бюджетних коштів, а також наявних сил і засобів різноманітних міністерств і відомств Указом Президента України за № 1005/96 від 28 жовтня 1996 року в Україні створено Міністерство з питань надзвичайних ситуацій і в справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України). Цьому Міністерству підпорядкована вся система ЦЗ України, а в разі виникнення НС воно координує діяльність міністерств й інших центральних органів виконавчої влади з вирішення питань щодо захисту населення і територій від НС і ліквідації їх наслідків.

 Для цього МНС України залучає не лише сили і засоби медичної служби ЦЗ, але й бригади екстреної медичної допомоги, створені при Міністерстві охорони здоров'я, сили і засоби медичних служб Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Прикордонних військ, Міністерства транспорту України й інших міністерств і відомств.

 Завдання  військ цивільного захисту – захист населення від наслідків аварій, катастроф, стихійних лих, військових дій, проведення рятувальних та інших невідкладних заходів.

 Порядок  повсякденного функціонування військ  цивільного захисту і їх дії в надзвичайних ситуаціях визначаються Законом України "Про Цивільну оборону України" і Статутом військ ЦЗ МНС, їх ще називають "війська не для війни".

 Сьогодні  війська ЦЗ МНС у своєму складі містять:

¨ окремі механізовані бригади (3 одиниці);

¨ окрему навчальну бригаду;

¨ окремі мобільні механізовані полки (4 одиниці);

¨ окремі аварійно-рятувальні батальйони (3 одиниці);

¨ об'єднаний загін оперативного реагування;

¨ районний рятувальний координаційний центр;

¨ частини чи підрозділи (3 одиниці).

 В Україні  війська ЦЗ МНС представлені 14 військовими частинами і 2 підрозділами, що розташовані в містах: Києві;  Донецьку; Вінниці; Кіровограді;  Керчі; Переяслав-Хмельницькому; Дрогобичі; Мерефі; Краснознаменці; Мелітополі; Верховцеві; Ромнах; Лоскутовці; Мазанці, а також: спеціалізований воєнізований загін швидкого реагування (у Дніпропетровську), державне воєнізоване спеціалізоване аварійно-рятувальне підприємство (у Запоріжжі), спеціалізована воєнізована аварійно-рятувальна частина (у Полтаві).

 Спеціалістів  для військ ЦЗ готують військові  кафедри Київського державного  технічного університету будівництва  й архітектури, Севастопольського інституту ядерної енергетики й промисловості, інженерного факультету Подільської державної аграрно-технічної академії.

 Відповідно  до наказу Міністра МНС за  № 23 від 3 лютого 1997 року в разі  виникнення надзвичайних ситуацій  спеціалізованими формуваннями  ЦЗ, їх завданнями й зонами відповідальності вважають:

· спеціальну воєнізовану аварійно-рятувальну частину (м. Полтава) – проведення аварійно-рятувальних робіт з ліквідації нафто – і газогорючих фонтанів, фонтанів, що не горять, а також наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру на території України;

· спеціальний воєнізований загін швидкого реагування (м. Дніпропетровськ) – проведення аварійно-рятувальних робіт із ліквідації великих виробничих аварій на об'єктах, що виробляють і зберігають сильнодіючі отруйні речовини, а також наслідків надзвичайних ситуацій техногенного характеру на території України;

· державне воєнізоване спеціалізоване аварійно-рятувальне підприємство (м. Запоріжжя) – проведення локалізації і спеціальних робіт на хімічно-небезпечних об'єктах, нафтопродуктопроводах і спеціальних робіт у разі надзвичайних ситуацій природного характеру на території Запорізької області й інших регіонів України;

· центральний воєнізований спеціалізований аварійно-рятувальний загін (м. Київ) – проведення аварійно-рятувальних робіт у разі НС на території України.

 Невоєнізовані  формування ЦЗ – це основна складова частина всієї ЦЗ, вони створюються в разі виникнення НС в областях, районах, а також на підприємствах, що продовжують свою роботу під час НС.

 Комплектування невоєнізованих формувань установлюється законодавчим порядком, з урахуванням завдань штабів ЦЗ.

 Порядок  використання особового складу  невоєнізованих формувань, його  матеріального і фінансового  забезпечення, а також матеріального  стимулювання в мирний час визначають обласні, Київська і Севастопольська міські адміністрації.

 Функціональні  обов'язки посадових осіб цивільної  оборони викладені в Положенні  про Цивільну оборону України  і в керівних документах по  ЦЗ.

 Медичних  працівників понад усе цікавить у системі ЦЗ її медична служба.

 Медична  служба цивільної оборони (МС  ЦЗ) - спеціальна служба в системі  охорони здоров'я, призначена  для медичного забезпечення населення  в зонах стихійних лих, а  також в осередках ураження  за умови застосування у воєнний час зброї масового ураження. Підрозділи МС ЦЗ формуються установами Міністерства охорони здоров'я України. В областях –це управління охорони здоров'я, у міських районах – медичні НДІ, лікувальні заклади, СЕС, СП тощо, а в сільській місцевості – ЦРЛ, СЕС.

 Силами МС  ЦЗ є медичні формування і  медичні заклади. Формування МС  ЦЗ – рухомі сили служби. Це санітарні пости, санітарні дружини, загони першої медичної допомоги (ЗМП), рухомі протиепідемічні загони (РПЕЗ), бригади спеціалізованої медичної допомоги (БСМД), загони спеціалізованої медичної допомоги (ЗСМД), спеціалізовані протиепідемічні бригади (СПЕБ), інфекційні рухомі госпіталі (ІРГ), групи епідеміологічної розвідки (ГЕР).

 За підпорядкованістю  формування МС ЦЗ підрозділяються  на об'єктові (СП, СД) і територіальні (всі інші формування МС ЦЗ).

 До закладів  МС ЦЗ належать: головні лікарні,  багатопрофільні лікарні, профільні  лікарні (травматологічні, терапевтичні, інфекційні тощо). Крім того, до  роботи в системі МС ЦЗ залучаються  СЕС, заклади служби крові.

 Сили і  засоби МС ЦЗ в Харківській  області представлені 66 загонами  першої медичної допомоги, 21 рухомим  протиепідемічним загоном і 7 автосанітарними підрозділами. Медичне  майно МС ЦЗ зберігається на 6 складах, розосереджених по території  області.

 Усі формування  та заклади МС ЦЗ оснащуються  майном і технікою відповідно  до Табеля оснащення. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Єдина державна система  цивільного захисту населення і  територій (далі — єдина система  захисту) — це сукупність органів  управління, сил і засобів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, які реалізують державну політику у сфері цивільного захисту.

Цивільний захист (ЦЗ) —  це система організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів, які здійснюються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підпорядкованими їм силами і засобами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, добровільними рятувальними формуваннями, що забезпечують виконання цих заходів з метою запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, які загрожують життю та здоров'ю людей, завдають матеріальних збитків у мирний час і в особливий період.

Для забезпечення заходів Цивільної оборони, захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій, проведення спеціальних робіт у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, місцевих державних адміністраціях, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності й підпорядкування створюються спеціалізовані служби Цивільної оборони: захисту сільськогосподарських тварин і рослин, інженерні, енергетики, медичні, оповіщення і зв'язку, комунально-технічні, матеріального забезпечення, протипожежні, торгівлі та харчування, технічні, транспортного забезпечення та ін.

До сил цивільного захисту належать:

— оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

— спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно-рятувальні формування та їх підрозділи;

— аварійно-відновлювальні формування;

— спеціальні служби центральних  та інших органів виконавчої влади, на які покладено завдання цивільного захисту;

— формування особливого періоду;

— авіаційні та піротехнічні підрозділи;

— технічні служби та їх підрозділи;

— підрозділи забезпечення та матеріальних резервів.

Оперативно-рятувальна служба цивільного захисту — це спеціальне воєнізоване формування, яке призначене для захисту населення і територій  від надзвичайних ситуацій техногенного, природного і воєнного характеру, участі в територіальній обороні, міжнародних рятувальних і гуманітарних заходах.

Сили і засоби цивільного захисту — це особовий склад органів  та підрозділів цивільного захисту, добровільні рятувальні формування, пожежна та аварійно-рятувальна техніка, пожежно-технічне та аварійно-рятувальне обладнання, засоби пожежогасіння, засоби, призначені для ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих та засоби індивідуального захисту.

Комплектування органів  і підрозділів цивільного захисту — спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, територіальних органів управління, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, державної авіаційної пошуково-рятувальної служби, урядового органу державного нагляду у сфері цивільного захисту, навчальних закладі, науково-дослідних установ, підрозділів забезпечення — проводиться особами рядового та начальницького складу, слухачами і курсантами.