Сучасна зброя та наслідки її застосування

Міністерство освіти і науки України

Харківська державна академія дизайну  і мистецтв

 

Кафедра: «Інженерно-технічних дисциплін»

 

 

 

 

 

 

 

 

Сучасна зброя та наслідки її застосування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                               Виконала:

Денисенко К.                                                                                                               ст.факультету дизайну

1 курсу гр. ДІЗВК                                                                                                                                                                                                                                Перевірив:

                                                                                        проф. Бондарчук І.Г.

 

 

 

Харків 2011

Зміст:

Вступ......................................................................................................................3

1. Сучасна зброя та наслідки її застосування.....................................................3

1.1 Ядерна зброя………………………………………………………………....3

1.2 Термоядерна зброя……………………………………………………..…....8

1.3 Нейтронна зброя ………………………………………………………….....8

1.4 Хімічна зброя...................................................................................................9

1.5 Біологічна зброя.............................................................................................11

1.6 Звичайна зброя...............................................................................................12

2 Шляхи обмеження озброєння………………………….................................12

Висновок..............................................................................................................14

Список літератури...............................................................................................15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

 

Сучасна війна докорінно  відрізняється від звичайного стереотипу війни, що базувався у наших громадян, в основному, на вітчизняних художніх фільмах "про війну".

Мільйонні армії, тисячі танків і літаків, багатокилометрова мережа окопів, просторовий розмах "від океану до океану", які були характерні для Другої світової війни, – все це залишилося в минулому.  
Сьогодні збройна боротьба, яка практично не припиняється і перебуває в процесі свого постійного розвитку, вступила в свою якісно нову фазу. Якщо війни четвертого покоління (Друга світова війна) характеризувалися застосуванням автоматизованої та реактивної зброї, моторизованої техніки і великої кількості військ (сил), то ядерна зброя війн п’ятого покоління (друга половина ХХ століття) докорінно змінила форми й способи ведення збройної боротьби. У війнах шостого покоління (кінець ХХ – початок ХХІ століть) вирішальна роль вже відводиться не багаточисельним арміям, а високоточній неядерній зброї, яка за своєю руйнівною силою еквівалентна ядерній, а, інколи, і перевищує її. Збройна боротьба в таких війнах перемістилася у повітряно-космічній простір, який став головним театром воєнних дій. Сучасна високоточна зброя поступово перетворюється на вирішальний чинник збройної боротьби, масоване застосування якої, як показує досвід сучасних локальних війн, забезпечує досягнення цілей війни навіть без застосування сухопутних військ, що відбувалося у 1999 році під час війни в Югославії.

До сучасних видів зброї  належать ядерна, термоядерна, хімічна, біологічна та звичайна.

Захист населення від зброї масового ураження та інших засобів нападу противника є головним завданням цивільної оборони та одним з основних завдань безпеки життєдіяльності.

1. Сучасна зброя та наслідки її застосування.

1. Ядерна зброя.

       Зброя,  дія якої грунтується на використанні  ядерної (атомної) енергії, називається ядерною або атомною зброєю. Назва ‘ядерна зброя’ означає, що мова йде про зброю, яка грунтується на використанні енергії, що виділяється при перетвореннях атомних ядер. Атомною зброєю звичайно називають зброю, що містить в основному таку атомну вибухову речовину, як уран- 233, уран- 235 або плутоній- 239. Проте зараз основним типом зброї є така, в якій при вибуху відбуваються різноманітні ядерні реакції в тому чи іншому співвідношенні. Тому можна вважати, що назву ‘ядерна зброя’ можна розповсюдити на всі види зброї, у якої вибух зумовлений ядерними реакціями.

Ядерна зброя за своєю  вражаючою дією значно перевершує звичайні види зброї. Це пояснюється не тільки тим, що за енергією ядерний вибух

перевищує звичайний вибух  у багато тисяч і мільйонів  разів, але також і

тим, що ядерній зброї  на відміну від звичайної властивий  не один, а декілька вражаючих чинників.

Ядерний вибух здійснюється шляхом переводу заряду з докритичного стану в критичний, точніше в надкритичний. Енергія вибуху ядерних зарядів ( які грунтуються на поділі ядер ) може бути різною. Їх тротиловий еквівалент може коливатися в межах від 50 т до 200 т. Нижня межа визначається коефіцієнтом використання речовини, що ділиться. Верхня межа визначається тим, що неможна безмежно збільшувати вагу окремих частин заряду, оскільки їх маса повинна бути менше критичної. 

Види ядерних вибухів. У залежності від задач, розв'язуваних ядерною зброєю, від виду і розташування об'єктів, по яких плануються ядерні удари, а також від характеру майбутніх бойових дій ядерні вибухи можуть бути здійснені в повітрі, у поверхні землі (води) і під землею (водою). Відповідно до цього розрізняють наступні види ядерних вибухів:

• повітряний (високий і низький);
• наземний (надводний);
• підземний (підводний).

Вражаючі фактори ядерного вибуху. Ядерний вибух здатний миттєво знищити чи вивести з ладу незахищених людей, які відкрито стоять, техніку, спорудження і різні матеріальні засоби. Основними вражаючими факторами ядерного вибуху є:

• ударна хвиля;
• світлове випромінювання;
• проникаюча радіація;
• радіоактивне зараження місцевості;
• електромагнітний імпульс.

1. Ударна хвиля в більшості випадків є основним вражаючим фактором ядерного вибуху. По своїй природі вона подібна ударній хвилі звичайного вибуху, але діє більш тривалий час і володіє набагато більшою руйнівною силою. Ударна хвиля ядерного вибуху може на значній відстані від центра вибуху наносити поразки людям, руйнувати спорудження й ушкоджувати бойову техніку.

Ударна хвиля являє собою  область сильного стиску повітря, що поширюється з великою швидкістю  в усі сторони від центра вибуху. Швидкість поширення її залежить від тиску повітря у фронті ударної хвилі; поблизу центра вибуху вона в кілька разів перевищує  швидкість звуку, але зі збільшенням  відстані від місця вибуху різко  падає. За перші 2 сек. ударна хвиля проходить  близько 1000 м, за 5 сек-2000 м, за 8 сек. - близько 3000 м. Це служить обґрунтуванням нормативу N5 ЗОМП "Дії при спалаху ядерного вибуху": відмінно - 2 сек., добре - 3 сек., задовільно - 4 сек. Незахищені люди можуть, крім того, уражатися осколками, що летять з величезною швидкістю, скла й уламками будинків, що руйнуються, падаючими деревами, а частинами бойової техніки, що розкидаються також, грудками землі, каменями й іншими предметами, що приводяться в рух швидкісним напором ударної хвилі. Ударна хвиля здатна наносити поразки й у закритих приміщеннях, проникаючи туди через щілини й отвори. Ураження, наносимі ударною хвилею, підрозділяються на легкі, середні, важкі і украй важкі. Легкі поразки характеризуються тимчасовим ушкодженням органів слуху, загальною легкою контузією, забитими місцями і вивихами кінцівок. Важкі поразки характеризуються сильною контузією всього організму; при цьому можуть спостерігатися ушкодження головного мозку й органів черевної порожнини, сильна кровотеча з носа й ушей, важкі переломи і вивихи кінцівок.

Ступінь поразки ударною хвилею залежить, насамперед, від потужності і виду ядерного вибуху. При повітряному вибуху потужністю 20 кТ легені травми в людей можливі на відстанях до 2,5 км, середні - до 2 км, важкі - до 1,5 км від епіцентру вибуху. Ударна хвиля, поширюючи в ґрунті, викликає ушкодження підземних споруджень, каналізації, водопроводу; при поширенні її у воді спостерігається ушкодження підвідної частини кораблів, що знаходяться навіть на значній відстані від місця вибуху.

2. Світлове випромінювання ядерного вибуху являє собою потік променистої енергії, що включає ультрафіолетове, видиме й інфрачервоне випромінювання. Джерелом світлового випромінювання є світна область, що складається з розпечених продуктів вибуху і розпеченого повітря. Яскравість світлового випромінювання в першу секунду в кілька разів перевершує яскравість Сонця. Поглинена енергія світлового випромінювання переходить у теплову, що приводить до розігріву поверхневого шару матеріалу. Нагрівання може бути настільки сильним, що можливо чи обвуглювання запалення пального матеріалу і чи розтріскування оплавлення не пального, що може приводити до величезним пожежам. Шкірний покрив людини також поглинає енергію світлового випромінювання, за рахунок чого може нагріватися до високої температури й одержувати опіки. У першу чергу опіки виникають на відкритих ділянках тіла, звернених убік вибуху. Якщо дивитися убік вибуху незахищеними очима, то можлива поразка ока, що приводить до повної втрати зору. Опіки, викликувані світловим випромінюванням, не відрізняються від звичайних, викликуваним вогнем чи окропом, вони тим сильніше, чим менше відстань до вибуху і чим більше потужність боєприпасів.

При повітряному вибуху вражаюче дія  світлового випромінювання більше, ніж  при наземному тій же потужності. У залежності від сприйнятого  світлового імпульсу опіки поділяються  на три ступені. Опіки першого  ступеня виявляються в поверхневій  поразці шкіри: почервонінні, припухлості, хворобливості. При опіках другого  ступеня на шкірі з'являються  міхури. При опіках третього ступеня  спостерігається омертвляння шкіри  й утворення виразок.

При повітряному вибуху боєприпасів  потужністю 20 кт і прозорості атмосфери  порядку 25 км опіки першого ступеня  будуть спостерігатися в радіусі 4,2 км від центра вибуху; при вибуху заряду потужністю 1 Мгт ця відстань збільшиться до 22,4 км. опіки другого  ступеня виявляються на відстанях 2,9 і 14,4 км і опіки третього ступеня - на відстанях 2,4 і 12,8 км відповідно для боєприпасів потужністю 20 кт.

3. Проникаюча радіація являє собою невидимий потік гама квантів і нейтронів, що випускаються з зони ядерного вибуху. Гама кванти і нейтрони поширюються в усі сторони від центра вибуху на сотні метрів. Зі збільшенням відстані від вибуху кількість гама квантів і нейтронів, що проходить через одиницю поверхні, зменшується. Вражаюча дія проникаючої радіації визначається здатністю гама квантів і нейтронів іонізувати атоми середовища, у якій вони поширюються. Проходячи через живу тканину, гама кванти і нейтрони іонізують атоми і молекули, що входять до складу кліток, що приводять до порушення життєвих функцій окремих органів і систем. Під впливом іонізації в організмі виникають біологічні процеси відмирання і розкладання кліток. У результаті цього в уражених людей розвивається специфічне захворювання, називане променевою хворобою. Для оцінки іонізації атомів середовища, а отже, і вражаючого дії проникаючої радіації на живий організм уведене поняття дози опромінення (чи дози радіації), одиницею виміру якої є рентген (р). Дозі радіації 1 р відповідає утворення в одному кубічному сантиметрі повітря приблизно 2 мільярдів пар іонів. У залежності від дози випромінювання розрізняють три ступені променевої хвороби. Перша (легка) виникає при одержанні людиною дози від 100 до 200 р. Вона характеризується загальною слабістю, легкою нудотою, короткочасним запамороченням, підвищенням пітливості; особовий склад, що одержав таку дозу, звичайно не виходить з ладу.Друга (середня) ступінь променевий хвороби розвивається при одержанні дози 200-300 р; у цьому випадку ознаки поразки - головний біль, підвищення температури, шлунково-кишковий розлад - виявляються більш різко і швидше, особовий склад у більшості випадків виходить з ладу.Третя (важка) ступінь променевої хвороби виникає при дозі понад 300 р; вона характеризується важкими головними болями, нудотою, сильною загальною слабістю, запамороченням і іншими нездужаннями; важка форма нерідко приводить до смертельного результату.

4. Радіоактивне зараження людей, бойової техніки, місцевості і різних об'єктів при ядерному вибуху обумовлюється осколками розподілу речовини заряду, що випадають із хмари вибуху, а також радіоактивністю. З часом активність осколків розподілу швидко зменшується, особливо в першу годину після вибуху. Наведена радіоактивність обумовлена радіоактивними ізотопами, що утворяться в ґрунті в результаті опромінення його нейтронами, що випускаються в момент вибуху ядрами атомів хімічних елементів, що входять до складу ґрунту. Ізотопи, що утворилися, як правило, бета-активні, розпад багатьох з них супроводжується гамма-випромінюванням. Періоди напіврозпаду більшості з радіоактивних ізотопів, що утворяться, порівняно невеликі: від однієї хвилини до години. У зв'язку з цим наведена активність може становити небезпеку лише в першу годину після вибуху і тільки в районі, близькому до його епіцентру. Основна частина довго живучих ізотопів зосереджена в радіоактивній хмарі, що утвориться після вибуху. Висота підняття хмари для боєприпасів потужністю 10 кТ дорівнює 6 км, для боєприпасів потужністю 10 МгТ вона складає 25 км. В міру просування хмари з нього випадають спочатку найбільш великі частки, а потім усе більш і більш дрібні, утворюючи по шляху руху зону радіоактивного зараження, так називаний слід хмари. Поразки в результаті внутрішнього опромінення з'являються в результаті влучення радіоактивних речовин усередину організму через органи подиху і шлунково-кишковий тракт. У цьому випадку радіоактивні випромінювання вступають у безпосередній контакт із внутрішніми органами і можуть викликати сильну променеву хворобу; характер захворювання буде залежати від кількості радіоактивних речовин, що потрапили в організм. На озброєння, бойову техніку й інженерні спорудження радіоактивні речовини не роблять шкідливого впливу.

5. Електромагнітний імпульс впливає насамперед на радіоелектронну й електронну апаратуру (пробій ізоляції, псування напівпровідникових приладів, перегоряння запобіжників і т. д.). Електромагнітний імпульс являє собою виникаюче на дуже короткий час могутнє електричне поле. Учені вважають, що при декількох великомасштабних ядерних вибухах, які тягнуть за собою згоряння лісових масивів, міст, величезні шару диму, гари піднялися б до стратосфери, блокуючи тим самим шлях сонячної радіації (ядерна ніч). Тривала ядерна ніч зветься "ядерна зима". Зима протриває кілька років, може навіть усього пари місяців, але за цей час буде майже цілком знищений озоновий шар Землі. На Землю підуть потоки ультрафіолетових променів. Моделювання даної ситуації показує, що в результаті вибуху потужністю в 100 Кт температура понизиться в середньому в поверхні Землі на 10-20 градусів. Після ядерної зими подальше природне продовження життя на Землі буде досить проблематичним: