Сучасні інформаційні технології та безпека життедіяльності людини

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Реферат з безпеки життедіяльності

на тему:

“Сучасні інформаційні технології та безпека життедіяльності людини”

Виконав:

Студент фінансово-економічного факультету,

3 курсу, 10 групи, 6508,

Думанов Іван Валентинович

Київ 2011

Зміст

1.      Вступ

2.      Вплив психологічної особливості людини на забезпечення безпеки життєдіяльності

3.      Міжнародні законодавчі основи про інформаційну безпеку

4.      Законодавчі основи інформаційної безпеки в Україні

5.      Висновок

6.      Список використаної літератури

Вступ

Будь-яке суспільство завжди використовувало чотири основних ресурси: природні, трудові, капітал, інформацію. Інформація (лат. -пояснення) відображає ступінь впорядкованості системи. Це одне з основних понять кібернетики, зокрема екологічної кібернетики. За Н. Вінером (1948 р.) від кількості інформації залежить стан, стійкість будь-якої системи. Інформація тісно пов'язана з ентропією, яку вимірюють в джоулях на Кельвін (Дж/град), тобто це енергетичний показник будь-якої системи - живої, неживої. Вона впливає на ритмічність, циклічність процесів у біосфері - тектонічні, магматичні, осадко- та гороформуючі процеси, зміни клімату. Ентропія -ступінь впорядкованості системи, або міра хаосу. Отже - це енергія, яка впорядковує будь-яку систему. Енергія в "чистому", вільному вигляді не існує, це тільки характеристика стану певного об'єкта, результат перетворень в ньому при взаємодії з іншими обєктами. Поняття про різні види енергії - хімічна, біологічна, механічна, психічна - це тільки умовна позначка систем, об'єктів де відбуваються перетворення, зміни. Часто кажуть про "чорну енергію", "білу енергію" - це нісенітниця, але цим користуються нечесні люди і, обманюючи інших, наносять реальну матеріальну шкоду, "позбавляючи" неіснуючих наврочень, "поробок". Отже, обманюючи, дезінформуючи мають з цього особистий матеріальний зиск.

Життєдіяльність сучасного суспільства, окремої людини, як ніколи раніше, базується на інформаційних взаємовідносинах з використанням сучасної однотипної електронної техніки, що сприяє розповсюдженню інформаційних технологій в науковій, економічній, банківській сферах. В багатьох країнах сформувалося інформаційне право, яке пов'язане з іншими галузями - конституційним, громадянським, господарським, екологічним, кримінальним і регулює інформаційні відносини в суспільстві, зокрема проблеми таємниць, зосереджених в електронних носіях.

Вплив психологічної особливості людини на забезпечення безпеки життєдіяльності

Психологічні аспекти безпеки традиційно пов'язують із психологією праці, і це, очевидно, зумовлено тим, що їхнє вивчення тривалий час було «прив'язане» до сфер виробництва і транспорту. Із розвитком молодших галузей психології - інженерної, військової, авіаційної - виявилося, що психологічні аспекти безпеки оператора чи пілота не менш нагальні.Проблеми безпеки важливі не тільки для тих видів діяльності, у яких використовується техніка, а й для тих, у яких відбувається контакт «людина-люди-на», особливо в умовах, небезпечних для життя (наприклад, у роботі слідчого чи лікаря). Однак у суспільній свідомості, політиці та певною мірою у психологічній науці переважало досить вузьке уявлення про безпеку суспільства і людини. Безпекою вважали захищеність людини (суспільства) від фізичної загрози. У центрі уваги при цьому опинялися інтереси держави і ЇЇ інститутів, тоді як потреби та інтереси людини відсувалися на задній план. У більш вузькому розумінні це поняття пов'язували із захистом державних секретів.Перегляд пріоритетів в інтерпретації проблеми безпеки і перенесення їх з інтересів держави, що звичайно сприймалися відособлено від потреб людини, на інтереси самої людини викликали необхідність розробки нового аспекту цієї проблеми - безпеки психологічної.Лінгвістичний аналіз показав, що в суспільній свідомості поняття безпеки пов'язується не стільки з відсутністю загрози, скільки зі станом, почуттями і переживаннями людини. Наприклад, у словнику С.І.Ожегова (1992) безпека визначається як «положення, при якому не загрожує небезпека кому -, чому-небудь». Остання існує завжди чи майже завжди й у певних межах може набувати позитивного значення, перетворюючись на одну зі складових необхідної активності людини. Небезпеки, стреси, проблеми, конфлікти не лише неминучі, але і до певної міри корисні, оскільки відіграють і мобілізуючу роль у діяльності, спілкуванні та поведінці людей. Отже, безпека - це швидше не відсутність небезпеки, а встановлення захисту від неї. Вона є однією з умов самовизначення, саморозвитку суб'єкта (особи, спільності людей). Суб'єктами і разом з тим об'єктами безпеки виступають люди, групи людей, суспільство, держава.Системоутворюючою основою заходів для гарантування національної безпеки є сукупність збалансованих інтересів людини, суспільства і держави в усіх сферах життєдіяльності. Вони визначені концептуально. Інтереси людини полягають у реалізації конституційних прав і свобод, гарантуванні особистої безпеки, підвищенні якості і рівня життя, фізичному, духовному й інтелектуальному розвиткові суб'єкта; інтереси суспільства - у зміцненні демократизації, державотворенні і досягненні суспільної згоди. Інтереси держави визначаються непорушністю конституційного ладу і суверенітету, територіальною цілісністю, політичною, економічною і соціальною стабільністю, розвитком рівноправного і взаємовигідного співробітництва.Таким чином, механізм гарантування безпеки заснований на врахуванні національних інтересів, внутрішніх і зовнішніх загроз цим інтересам і на створенні системи заходів для виявлення й усунення загроз. Останні можуть проявлятися у політичній, військовій, екологічній, економічній, інформаційній, психологічній та інших сферах. Психологічна безпека - це такий стан суспільної свідомості, в якому суспільство в цілому і кожна людина зокрема сприймають існуючу якість життя як адекватну і надійну, оскільки вона створює реальні можливості для задоволення особистих і соціальних потреб громадян нині і дає їм підстави для впевненості в майбутньому.

Психологічний підхід до проблеми безпеки має як самостійне значення (коли йдеться про суб'єктивне сприйняття громадянами становища в суспільстві в цілому), так і значення важливого додаткового аспекту (коли це стосується інших видів безпеки - військової, правової чи екологічної). Усі ці види безпеки когнітивно й емоційно відображаються на зовнішності людини. Запропоноване розуміння психологічної безпеки має системний характер і залежить від усіх об'єктивних умов життя людини в сучасному суспільстві. Воно відображає психологічний стан суспільства, який, у свою чергу, можна описати за допомогою різноманітних показників, зокрема таких, як показники психічного здоров'я населення, статистика самогубств та ін. Психічне здоров'я пов'язане з індивідуально-мотиваційною реалізацією індивідами своїх соціальних, психологічних і фізичних можливостей. Це поняття виражає визначену орієнтацію людини в напрямку власної безпеки. Однак у соціумі відсутня позитивна мотивація здоров'я, яка через низький рівень культури не посіла гідного місця в ієрархії потреб людини і тому може розглядатися як одна із загроз розвитку суспільства.Спираючись на викладене розуміння психологічної безпеки, ми можемо говорити про зміст поняття інформаційно-психологічної безпеки.Як відомо, нове століття називають століттям інформації. Цим підкреслюється не тільки організація усього життя у наш час, але й те, що життєздатність сучасного суспільства залежить від його інформаційного забезпечення. Ми визначили, що безпека суспільства і людини полягає у стабільності їхніх становищ, а психологічна безпека - у відображенні цих становищ у свідомості. Тому інформаційно-психологічну безпеку можна розглядати з позиції впливу інформаційної системи на суспільну й індивідуальну свідомість, що відображає відносини суспільства і громадян нині і в майбутньому (таблиця). Під впливом інформаційної системи ми розуміємо найширше коло процесів: формування або руйнування тих чи інших моральних, ідеологічних і політичних цінностей, включаючи інформаційну політику держави, систему освіти, діяльність ЗМІ, події культурного життя, масові явища та ін. Інформаційно-психологічна безпека (ІПБ) - це відсутність небезпеки інформаційних впливів. Саме активний соціальний суб'єкт і його психіка зазнають безпосередньою впливу інформаційних факторів, які, трансформуючись через його поведінку, дії (чи бездіяльність) дисфункціонально впливають на соціальні суб'єкта різної системно-структурної і функціональної організації.Природа впливів, які порушують безпеку особистості, може бути різною, але особливість інформаційних впливів на свідомість людини полягає в тому, що через свою універсальність вони можуть становити загрозу для будь-якого виду безпеки людини, і тому мають розглядатися з різних сторін.

Перша сторона розглядає людину як особистість - індивіда, який має свідомість і зазнає різноманітних маніпулятивних впливів, інформаційних за своєю природою. Вони формують морально-психологічну атмосферу, що може призводити до соціальної й особистісної дезадаптації. Друга сторона ставиться до людини як до суб'єкта політичного життя, носія певного світогляду, що має правосвідомість, менталітет, духовні ідеали і ціннісні настанови. Життєва поведінка громадянина залежить від його довіри до влади. Формування довіри є основним політичним завданням влади, яка прямо чи опосередковано використовує усі ЗМІ, що перебувають у її розпорядженні. Поведінка громадянина може набувати як гострих форм конфлікту, екстремізму, так і форм політичної байдужості.Третя сторона передбачає аналіз інформаційних впливів на організовані чи неорганізовані групи людей, мета яких - викликати конфліктну поведінку в гострих життєвих ситуаціях (на страйках, мітингах).

Найбільше під маніпулятивні впливи підпадають соціально незахищені прошарки населення, оскільки вони відчули на собі систему заходів тоталітарного режиму, спрямованих на ранжирування рефлексивних механізмів свідомості, що робило їх слухняними виконавцями чужої волі.Введення до наукового обігу поняття ІПБ може бути корисним як для людини, так і для соціальних суб'єктів. Це пов'язано з тим, що, по-перше, поняття «безпека» і «захист» завжди несуть у собі особистісний зміст, а по-друге, захищеність пов'язується із поняттями адаптації, стійкості, стабільності, упорядкованості. Такі поняття можуть бути покладені в основу розробки критеріїв ІПБ.Узагальненою характеристикою, що реагує на незахищеність, є зміна тривожності як психічного стану. Таким чином, стан безпеки завжди суб'єктивний.

Міжнародні законодавчі основи про інформаційну безпеку

Питання інформаційної безпеки, починаючи з 1998 року, відображують резолюції Генеральної Асамблеї ООН. В них підкреслюється, що інформаційні технології можуть негативно впливати на безпеку держав, дезорганізуючи як цивільні, так і військові галузі. Важливим документом міжнародного значення в цій сфері є Окі-навська хартія про глобальне інформаційне суспільство, підписана 24.06.2000 року багатьма країнами світу, крім України.

Міжпарламентська Асамблея СНД в 1996 році прийняла Карний кодекс, в якому є 30 глава з назвою "Злочини проти інформаційної безпеки". Це стаття 286 "Несакціонований доступ до комп'ютерної інформації" (строк покарання до 5 років), стаття 287 "Модифікація комп'ютерної інформації", стаття 288 - про комп'ютерний саботаж (строк до 5 років), стаття 289 "Неправомірне заволодіння комп'ютерною інформацією" (встановлено строк покарання до 12 років). В статті 290 йдеться мова про виготовлення або збут спеціальних засобів для отримання неправомірного доступу до комп'ютерної сітки або системи, за що позбавляють волі на строк до 2 років. Передбачено покарання на строк від 2 до 5 років за розробку, використання та розповсюдження шкідливих програм, за несанкціоноване знищення, блокування, модифікування або копіювання інформації, яка міститься в комп'ютерних системах, різних носіях, за розробку вірусних програм, або за їх розповсюдження (ст. 291). Згідно зі статтею 292 карається порушення правил експлуатації ЕОМ або їх сітки.
Світова інформаційна мережа сама по собі легка у користуванні, кожний власник комп'ютера і модему може підключитися до Інтернету через телефонну мережу. Це дозволяє злочинникам - хакерам здобувати інформацію, часто секретну. Хакери в інтернеті можуть бути загрозою навіть здоров'ю і безпеці громадян. Прикладом цьому служать напади на дані медичних досліджень і на файли пацієнтів, що призвело до втрати важливої інформації з відділу гематології науково-медичного центру США, а один з італійських університетів загубив рік досліджень в області СНІДу. Комп'ютерний вірус, розроблений хакерами, уразив одну велику лікарню на північному сході Сполучених Штатів Америки, знищивши більше 40% інформації про пацієнтів. Спекулюючи на новому страху суспільства перед комп'ютерними вірусами, навіть звичайні злочинці чинять свої злочини новими способами. У Сполучених Штатах Америки шкода, нанесена хакерами і комп'ютерними шахраями, складає біля $10 млрд за рік. У Великій Британії комп'ютерна злочинність зросла в чотири рази тільки за останні декілька років. Збитки складають 5 мільярдів фунтів стерлінгів. Хакери в Інтернеті дуже небезпечні. Шпигунство з використанням найсучасніших технологій, стає звичайним явищем, а кількість хакерів, що займаються цим, росте. В подібних випадках зловмисник проникає частіше всього через телефонні мережі, тому дуже складно встановити, звідкіля він, які мотиви керують цією людиною, на кого він працює та в які ще місця він спробує проникнути. Проте існують деякі програми, що дозволяють закодувати інформацію в інтернеті (одна з них PGP-Pretty Good Privacy ). Це робить бізнес в интернеті хоч і не цілком, але все ж більш менш безпечним.

Законодавчі основи інформаційної безпеки в Україні

Основи інформаційної безпеки в Україні закладені статтею 50 Конституції України, на основі якої діє закон "Про інформацію". Право на своєчасну, достовірну інформацію - право кожного громадянина. Для діяльності громадян, громадських об'єднань важливим є закон "Про інформацію", який гарантує право на отримання інформації, вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів. Обмеження цього доступу зумовлюється лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначається законодавством - стаття 10. Цією ж статтею встановлюється відповідальність за порушення законодавства про інформацію. Лише інформація про особу охороняється Законом, але кожна особа має право на ознайомлення з інформацією, зібраною про неї (Ст. 23). Цей закон встановлює два види інформації - відкриту, що надається всім зацікавленим особам (ст. 29) і з обмеженим доступом - конфіденційна (економічна, банківська, політична, релігійна, міжнародна), яка знаходиться в розпорядженні окремих фізичних або юридичних осіб (ст.30). На підставі цієї статті до конфіденційної або секретної не можуть бути віднесені зведення з питань, екологічного стану довкілля, здоров'я, смертності, народжуваності населення, які є індикаторами екологічного благополуччя.. Згідно зі статтею 32 громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати будь-якого офіційного документу, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених Законом. Стаття 33 встановлює терміни розгляду запиту, який необхідно направити в письмовому вигляді - 10 днів для відповіді про можливість надання інформації і один місяць (6 місяців в особливо складних випадках) для конкретної відповіді на запит. В разі неможливості надання інформації організація, установа повинна сповістити про це в письмовій формі. Закон встановлює відповідальність за необгрунтовану відмову в наданні інформації, її перекручування, невчасне надання або приховування.

Важлива галузь інформації - екологічна, яка визначає право на знання про небезпеки довкілля. На території України діє міжнародна Конвенція про доступ до інформації (м. Оргус, Данія, 23-25 червня 1998 року) згідно зі статтею 2, пункту 3 визначено термін "Екологічна інформація". Це відомості про стан складових навколишнього середовища - повітря, атмосфера, вода, грунт, земля, ландшафт і природні об'єкти, біологічне різноманіття та його компоненти; фактори - речовинні, енергетичні, шум і випромінювання. Таку інформацію складають діяльність або заходи, включаючи адміністративні, угоди в галузі навколишнього середовища, політика, законодавство, плани і програми, що впливають або можуть впливати на складові навколишнього середовища; стан здоров'я та безпеки людей. Згідно статті 4 цієї Конвенції на запит про таку інформацію можуть надаватися копії фактичних матеріалів. Стаття 5 забезпечує безплатний доступ до екологічної інформації. У здійсненні законних прав на екологічну безпеку важливе місце займає закон "Про екологічну експертизу" та "Інструкція про здійснення державної екологічної експертизи", відповідно до яких виділяють два основних види експертизи - державну (обов'язкова) і громадську. Цей вид експертизи проводиться незалежно від державної і має рекомендаційний характер, другорядне значення.