Соціально-політичні небезпеки

 
 
 
 
 
 
 
 
 

Доповідь  на тему: 
 
 

Соціально-політичні небезпеки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПЛАН 
 

Вступ  
 

1. Війни  

2. Тероризм  

3. Криміногенна обстановка в Україні 

4. Соціальні небезпеки:

а)алкоголізм;

б)тютюнокуріння;

в)наркоманія. 

5. ВІЛ/СНІД:

а)характеристика та шляхи попередження. 

Висновки  

Список  використаної літератури  
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Соціально-політичні  небезпеки досить часто виникають  при соціально-політичних конфліктах. Існує  досить багато визначень  конфліктів. Так, у  політологічних словниках  найпоширенішим є  таке трактування  конфлікту: зіткнення двох чи більше різноспрямованих сил з метою реалізації їхніх інтересів за умов протидії.

Джерелами конфлікту є:

·     соціальна нерівність, яка існує в суспільстві, та

· система поділу таких цінностей, як влада, соціальний престиж, матеріальні блага, освіта.

Конфлікт  — це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників.

Конфлікт  передбачає усвідомлення протиріччя і  суб'єктивну реакцію на нього. Якщо конфлікт виникає в суспільстві, то це суспільний конфлікт.

Будь-який соціальний конфлікт, набуваючи значних  масштабів, об'єктивно стає соціально-політичним. Політичні інститути, організації, політичні (конфліктують політичні  системи) соціальні (конфліктують соціальні  системи) економічні (конфліктують економічні системи (наприклад; корпорації)) рухи, втягуючись у конфлікт, активно обстоюють  певні соціально-економічні інтереси. Конфлікти, що відбуваються в різних сферах, набувають політичної значущості, якщо вони зачіпають міжнародні, класові, міжетнічні, міжнаціональні, релігійні, демографічні та інші відносини.

Існує дві форми перебігу конфліктів:

•    відкрита — відверте протистояння, зіткнення, боротьба;

• закрита, або латентна, коли відвертого протистояння нема, але точиться невидима боротьба.

Поняття «соціально-політичний конфлікт» використовується, коли трапляються великомасштабні  зіткнення всередині держав (громадянська війна, страйки), та між державами (війни, партизанські рухи).

1. Війни

* Війна — це збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова — крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами.

Найбільша кількість жертв через політичні  причини є наслідком війни. Так, за час другої світової війни в  СРСР (1941 — 1945) загинуло близько 55 млн  осіб, було .повністю знищено 1710 міст та 70 тисяч селищ. Під час в'єтнамської війни в 1960-ті роки було вбито близько 7 млн місцевих мешканців і 57 тисяч американців. Окрім загибелі людей і великих руйнувань, військові дії завдають величезних збитків навколишньому середовищу.

Учені підрахували, що за більш як чотири тисячоліття відомої нам історії  лише близько трьохсот років були абсолютно мирними. Війни на планеті  забрали вже понад 4 млрд людських життів. Кількість загиблих різко зростала з розвитком засобів знищення людей та розширенням масштабів військових дій.

Найбільшу потенційну небезпеку для людства  та природного середовища становить  ядерна зброя. Про це свідчать результати атомного бомбардування в серпні 1945 року міст Хірбсіма та Нагасакі в  Японії. Окрім смертельного опромінення, сталося радіоактивне зараження Грунту, рослин, повітря, будівель. Кількість убитих становила 273 тисячі осіб, під смертельне радіоактивне опромінення потрапило 195 тисяч осіб.

Велику  небезпеку становлять хімічна та бактеріологічна зброя. Перше досить ефективне застосування хімічної зброї  у великих масштабах було здійснене  німцями 22 квітня 1915року на північ від  Іпру в Бельгії. Цей хімічний напад  зазвичай прийнято вважати початком хімічної війни в сучасному її розумінні. Внаслідок першої газобалонної атаки на Західному фронті було отруєно 15 тисяч осіб, з них 5 тисяч загинуло. 31 травня 1915року німці здійснили першу газобалонну атаку на, Східному фронті в районі Болинова біля Волі Шиловської. Російські війська втратили отруєними понад 9 тисяч осіб, з них померло 1200.

У XX ст. військові дії проводились доволі активно. За приблизними даними, з  часу закінчення Другої світової війни  в локальних військових конфліктах загинуло 22-25 мільйонів осіб. Наведемо приклади локальних військових конфліктів середини та кінця XX ст. Це війна у В'єтнамі, воєнні дії в Афганістані, вторгнення Іраку в Кувейт, війна в Руанді, військовий конфлікт в Югославії, війна в Чечні та низка інших «малих» війн. Кожна з них принесла людські втрати, біль та страждання тисячам і тисячам сімей, окрім того супроводжувалась глибоким руйнуванням біосферних структур.

Сучасний  світ дуже малий і  вразливий для  війни. Врятувати  і зберегти його неможливо, якщо не покінчити з думками та діями, які століттями будувалися на прийнятності та припустимості війн і збройних конфліктів.

2. Тероризм

До соціально-політичних конфліктів належить виступ екстремістських угруповань (тобто тероризм). В наш час явище тероризму досить поширене. Якщо донедавна звертання до терору як засобу вирішення політичних або релігійних проблем було винятковим, надзвичайним явищем, то в наші дні практично щоденні повідомлення про терористичні акти сприймаються як щось неминуче. Терор став органічною складовою сучасного життя і набув глобального характеру.

* Тероризм (від лат. terror — страх, залякування)  — це форма політичного екстремізму, застосування найжорсткіших методів насилля, включаючи фізичне знищення людей, для досягнення певних цілей.

Тероризм  здійснюється окремими особами, групами, що виражають інтереси певних політичних рухів або представляють країну, де тероризм піднесений до рангу державної політики. Тероризм — антигуманний спосіб вирішення політичних проблем в умовах протиборства, зіткнення інтересів різних політичних сил. Він може застосовуватись і як засіб задоволення амбіцій окремими політичними діячами, і як знаряддя досягнення своїх цілей мафіозними структурами, кримінальним світом.

Визначити тероризм можна як політику залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. Існує три основних види тероризму: політичний, релігійний та кримінальний.

Найбільш  поширеними у світі  терористичними актами є:

• напади на державні або промислові об'єкти, які призводять до матеріальних збитків, а також є ефективним засобом залякування та демонстрації сили;

• захоплення державних  установ або посольств (супроводжується  захопленням заручників, що викликає серйозний громадський резонанс);

• захоплення літаків  або інших транспортних засобів (політична  мотивація — звільнення з тюрми товаришів по партії; кримінальна мотивація — вимога викупу);

• насильницькі дії  проти особистості  жертви (для залякування  або в пропагандистських  цілях);

• викрадення (з метою  політичного шантажу  для досягнення певних політичних поступок або звільнення в 'язнів; форма самофінансування);

• політичні вбивства (це один з найбільш радикальних  засобів ведення  терористичної боротьби; вбивства, в розумінні  терористів, повинні  звільнити народ від тиранів);

•  вибухи або масові вбивства (розраховані на психологічний ефект, страх та невпевненість людей).

Особлива  ситуація склалась в Росії у зв'язку з Чечнею. У пам'яті залишились події в Будьоновську, Москві. Чечня  стала одним з центрів світового  тероризму.

Треба відзначити, що в Україні не виявлено терористичних організацій, орієнтованих на повалення державного ладу. Проблема тероризму в Україні перебуває в іншій площині — це «кримінальній тероризм» всередині країни та діяльність закордонних терористичних організацій на території України.

Зростання кількості терористичних  актів, непередбачуваність наслідків цих  актів викликають велику стурбованість  світової громадськості, яка все більше активізує свої зусилля  в боротьбі з тероризмом.

3.Криміногенна обстановка в Україні

Глобальна злочинність – ще одна гостра соціальна проблема сучасності. Кількість зареєстрованих у світі злочинів у середньому зростає на 5% щороку. Але останнім часом особливо швидко зростає частка тих, що належать до категорії тяжких (убивства, насильства тощо).

Як свідчить статистика, злочинність в Україні  набула неабиякого поширення. В умовах економічної кризи, нерівномірності  суспільного розвитку, різкого спаду  рівня життя, значних прогалин у  законодавстві та інших негативних чинників збільшується кількість осіб, які схильні до споєння злочинів.

Враховуючи  складну криміногенну ситуацію в Україні, кожна людина повинна  вміти захистити  себе в ситуаціях, пов’язаних з насильством.

Засоби  для самозахисту:

 - Найдешевшим і доступним способом самозахисту є газовий (аерозольний) балончик. Для його придбання не потрібно ніякого дозволу.

- Серйознішим засобом самооборони є пістолет. Для придбання, зберігання і носіння газових пістолетів і револьверів, а також патронів до них необхідно мати спеціальний дозвіл органів внутрішніх справ. Він видається громадянам, які досягли 18-річного віку і мають довідку медичного закладу встановленої форми про те, що власник цього документу є психічно нормальним і за станом здоров’я може володіти указаним засобом оборони.

- Засобом самозахисту може стати і пневматична зброя.

- Досить ефективним засобом самозахисту є автономні сигнальні пристрої.

Поради на кожний день щодо особистої безпеки:

- гроші та цінні речі тримайте при собі; портфелі, сумочки не залишайте без догляду;

- в кафе або барі, перші ніж повісити пальто на вішак або спинку крісла, заберіть з нього гроші і документи;

- не відчиняйте дверей незнайомій людині (або тримайте двері на ланцюжку); пам’ятайте, грабіжники можуть приходити під виглядом сантехніків, службовців газопостачання, електромережі і навіть працівників міліції; посадові особи зобов’язані самі пред’явити посвідчення;

- якщо Ви маєте при собі кишенькові гроші, то по можливості, беріть їх стільки, скільки думаєте витратити; не показуйте відкрито, що у Вас з собою багато грошей;

- гаманець з грошима ніколи не слід класти в зовнішню кишеню одягу чи сумки, особливо в переповнену харчами;

- нападаючи на жінок, злочинці часто намагаються вирвати з їхніх рук сумочку, тому безпечніше носити сумку на ремені через плече, притискуючи її до себе;

- ніколи не носіть разом гроші і документи;

- повертаючись додому пізно ввечері, намагайтесь йти по освітленій та жвавій вулиці, уникаючи темних провулків та парків, хоча це й забере більше часу; у вечірній час треба бути напоготові на вулиці, в транспорті, в під’їзді будинку, у ліфті;

- уникайте ситуацій, які загрожують насильством (суперечка з п’яними), краще виглядати боягузом в очах злодіїв, ніж бути побитим до смерті;

- уникайте повертатись додому вночі на самоті; ніколи не сідайте в автомобіль до незнайомих людей;

- якщо на Вас напали, кричіть якомога голосніше або розбийте скло найбільшого помешкання чи магазина; чи спробуйте поговорити з нападником і зверніться до його почуттів.