Шум, вібрація – небезпечні фактори виробничого середовища.Вплив на організм працівника

2. Звукоізоляція устаткування  за допомогою глушників,  резонаторів, кожухів, захисних конструкцій, оздоблення стін, стелі, підлоги тощо.

3. Використання  засобів індивідуального  захисту. 

 

Дуже  часто як супутній фактор шуму на робочих  місцях виникає вібрація, тому система профілактичних засобів зниження шуму є комплексною проблемою загального захисту працюючих від механічних коливань.

Технологічні  заходи охоплюють  характеристику і  розміщення устаткування і машин, вимоги до розрахунку характеристик  шуму на стадії проектування, обмеження шуму звукопоглинаючих конструкцій і екранів, фільтровентиляційних установок, заміну технологічних процесів і механізмів на менш шумні, обладнання звукоізолюючих кабін операторів, дистанційне керування обладнанням, автоматизацію виробничих процесів зі зменшенням кількості операторів тощо.

Планувальні заходи передбачають ізоляцію шумних цехів  від тихих приміщень, збільшення відстані між ними (на стадії проектування виробництва), розташування шумних цехів з підвітряного боку і торцем до фасаду інших будівель. Зелені насадження навколо шумних цехів і шумозахисна зона так само сприяють поглинанню шуму.

У виробничих умовах поряд із звукоізоляцією широко застосовують засоби звукопоглинання. З метою поглинання шуму приміщеннями цехів малого об'єму (400—500 м3) їх оздоблюють пористими матеріалами. Позитивний ефект звукопоглинання дає застосування мінеральних плит, матів з базальтового волокна, штукатурки пінистої або зернистої структури тощо. У приміщеннях великого об'єму ефективні звукопоглинаючі бар'єри і об'ємні поглиначі (куби, конуси тощо), які підвішують над шумними агрегатами для зниження рівня шуму на 5-12 дБ. Застосування звукопоглинаючих матеріалів у комплексі із заміною устаткування в окремих випадках знижує рівень шуму до нормативного (ткацькі цехи).

У боротьбі з аеродинамічним шумом (вихлопи і  всмоктування повітря  пневматичними інструментами, компресорами, вентиляторами  тощо) застосовують глушники різної конструкції, які поглинають шум вихлопу або всмоктування повітря, газів і парів. Вибір типу глушника залежить від рівня і спектрального складу шуму. Для гасіння високочастотного шуму застосовують активні глушники, в основу яких покладено принцип звукової енергії, для гасіння низькочастотного шуму — реактивні глушники, що працюють як акустичний фільтр. Якщо немає змоги забезпечити дотримання вимог технічного характеру, важливого значення набувають організаційно-профілактичні заходи — застосування індивідуальних засобів захисту органів слуху.

Засоби  індивідуального  захисту від шуму — протишуми —  використовують тоді, коли технічні засоби не забезпечують його зниження до безпечного рівня. Тип засобу протишуму вибирають за рівнем і спектром шуму. Застосовують десятки варіантів вкладишів (втулки, тампони тощо), навушники і шоломи для ізоляції зовнішнього слухового ходу від шуму різного спектрального складу. До протишумових вкладишів, які вставляють у слуховий хід, належать заглушки у вигляді тампонів, гумові ковпачки, циліндри із спеціального пінопласту, пластичні вкладиші (виготовлені індивідуально за формою слухового ходу), а також вкладиші одноразового використання. Ефективними вважаються вкладиші із суміші волокон органічної бактерицидної вати і ультратонких полімерних волокон — беруши.

Зручними  щодо експлуатації і  гігієни є протишумові  навушники. Протишумові шоломи — громіздкі й дорогі, їх використовують при дуже високих рівнях шуму в комбінації з навушниками і протишумовими костюмами. Використання засобів протишуму дає змогу уникнути не тільки зниження слуху, а й порушення функцій нервової системи.

Зменшення тривалості контакту з шумом, застосування раціонального режиму праці та відпочинку, періодичного короткочасного відпочинку від шуму протягом робочого дня, суміщення професій в умовах шуму і його відсутності значно знижують негативний вплив шуму. Для профілактики несприятливого впливу імпульсного шуму рекомендується заповнювати паузи між імпульсами рівним фоновим шумом. При цьому різниця між рівнями фону та імпульсного шуму не повинна перевищувати 20 дБ. З метою підготовки працівника до чергового імпульсу шуму використовують світлові застережні сигнали.

Заходи  медичної профілактики професійних захворювань

Особи, яких приймають для  роботи в умовах шуму, проходять попередній медичний огляд з урахуванням протипоказань щодо прийняття на роботу в умовах шуму. Для профілактики професійних захворювань працівники, що працюють в умовах шуму, проходять періодичні медичні огляди. Медичні огляди здійснюють лікарі-спеціалісти: отоларинголог, невропатолог, терапевт з обов'язковим дослідженням крові й аудіометрією. На підставі даних періодичних медичних оглядів працівників у разі потреби переводять на роботу, не пов'язану з впливом шуму. Крім того, дані оглядів є матеріалом для розробки додаткових заходів щодо захисту працівників від впливу шуму.

Важливе значення у боротьбі з шумом має санітарно-просвітницька робота серед науково-технічних працівників, майстрів і робітників.

Кількісну оцінку втрати слуху  під впливом виробничого  шуму наведено в табл.

Параметр	Ступінь втрати слуху, дБ, на частотах
	мовних	4000 Гц
Ознаки впливу шуму на орган слуху       Зниження слуху: (легке)I (помірне)II (значне)III	<10 (500Гц – 5; 1000Гц – 10; 2000Гц – 10)   10 – 20 21 – 30 31 і більше	<40         60±20 65±20 70±20

                         

Вібрація та її вплив на живі організми

 

 

Біологічний вплив вібрації

Вібрація [лат. vibratio] – коливання, тремтіння. Переміщення точки або  механічної системи при якому відбувається почергове зростання й зменшення в часі значень хоча б однієї координати називають вібрацією. Також вібрація — це коливання твердих тіл, частин апаратів, машин, устаткування, споруд, що сприймаються організмом людини як струс.

Робота переважної більшості машин незмінно супроводжується  вібрацією і

шумом, що генерується  ними.

Покращення умов праці  та росту продуктивності праці нерозривно пов'язані з проблемою зменшення вібрації на виробництві.

При вібрації виробничих механізмів передаються їх швидкі коливальні і обертальні рухи контактуючим з ними предметам в тому числі працівникам.

 

Причиною порушення  вібрації є виникаючі при роботі машин неурівноважені силові впливи:

• ударні навантаження;
• зворотно-поступальні переміщення;
• дисбаланс.

 

Причиною дисбалансу є:

• неоднорідність матеріалу;
• розбіжність центрів мас і осей обертання;
• деформація.

Вібрація - загальнобіологічний  шкідливий чинник, що призводить до фахового захворювання - вібраційної хвороби, лікування якої  можливе тільки на ранніх стадіях. Хвороба супроводжується стійкими порушеннями в організмі людини.

Вібрація впливає на:

• центральну нервову систему
• шлунково-кишковий тракт
• вестибулярний апарат
• викликає запаморочення, оніміння кінцівок
• захворювання суглобів

Людина частково або цілком утрачає працездатність. По способі передачі на людину вібрація підрозділяється на загальну і локальну.

• Локальна вібрація зумовлена коливаннями інструмента й устаткування, що передаються до окремих частин тіла.
• При загальній вібрації коливання передаються всьому тілу від механізмів через підлогу, сидіння або робочий майданчик.

  Загальну поділяють по характері передачі на:

• транспортну(при прямуванні машин);
• транспортно-технологічну (при виконанні роботи машиною прямування: кран, бульдозер);
• технологічну (при роботі механізмів і людина знаходиться поруч). Часто вібрації супроводжуються почутим шумом.

Зниження впливу шуму і вібрації на організм людини досягається такими методами: .

    • зменшенням шуму і вібрації у джерелах їхнього утворення;

    • ізоляцією джерел шуму і вібрації засобами звуко- і віброізоляції;

    • звуко- і вібропоглинання;

    • архітектурно-планувальними рішеннями, що передбачають раціональне розміщення технологічного устаткування, машин і механізмів;

    • акустичним опрацюванням помешкань; застосуванням засобів індивідуального захисту.

Параметри вібрації

Параметрами вібрації, які виміряють для визначення негативного впливу на організм людини є такими:

    1. Частота, Гц

    2. Амплітуда А, м.

    3. Середнє квадратичне значення віброшвидкості Vt, м/с.

    4. Середнє квадратичнє віброприскорення wt, м/с.

    5. Відносний показник віброскорості Lv, Дб.

    6. Відносний показник віброприскорення Lw, Дб.

Найбільш небезпечна частота загальної вібрації 6—9 Гц, оскільки вона збігається з власною  частотою коливань внутрішніх органів  людини. В результаті цього може виникнути резонанс, це призводить до переміщень і механічних ушкоджень внутрішніх органів. Резонансна частота серця, живота і грудної клітки — 5 Гц, голови — 20 Гц, центральної нервової системи — 250 Гц. Частоти сидячих людей становлять від 3 до 8 Гц.

 

По способу  передачі на людину вібрація вимірюється  в 3 ортогональних осях: x, y, z. Нормування здійснюється в різних інтервалах частот:

• для загальної вібрації - 2, 4, 8, 16, 31.5, 63 Гц ;
• для локальної - 8, 16, 31.5, 63, 125, 250, 500, 1000 Гц.

Для вимірювання  сили вібрації використовують різні  прилади і в тому числі віброскоп.

Способи захисту від вібрації

У автоматичних виробництвах захистом є:

• дистанційне керування (виключає контакт).

У неавтоматических виробництвах:

•   Зниження вібрації в джерелах їхніх виникнень: підвищення точності                                                опрацювання деталей; оптимізація технологічного процесу; поліпшення балансування.
• Відстройка від режимів резонансу (збільшення жорсткості системи);
•   Вібродемпфірування (пружинні віброізолятори).

Поліпшення  організації праці вібронебезпечних процесів:

•   загальна кількість часу в контакті з віброобладнанням не повинно                                                 перевищувати зміни;
•   одноразову дію не повинно перевищувати для локальної - 20 хвилин,     для загальної - 40 хвилин.

До лікувально - профілактичних мір відносяться: масаж; заходи, що загально укріплюють; гідропродцедури. Вібрація має властивість кумуляції (накаплювання в організмі).

 

Обов’язки власника підприємства по охороні праці

Власник зобов'язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

З цією метою  власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:

• створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці;
• затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій;
•   розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці;
• впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;
• забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
• організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки, що встановлюються законодавством;
• вживає за їх підсумками заходів щодо усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;
• розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці;
• забезпечує безплатно працівників нормативними актами про охорону праці;
• здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відповідно до вимог щодо охорони праці;
• організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці.