Речовини та розчини, що застосовуються для спеціальної обробки

   План

1. Вступ
2. Дегазуючі речовини та розчини
3. Дезактивуючі речовини та розчини
4. Особливості дегазації і дезактивації медичного і санітарного господарського майна.
5. Висновок.
6. Список використаної літератури.

Вступ

   Дезактивація  — видалення (змивання, змітання) радіоактивних речовин із заражених ділянок місцевості, споруд, техніки, різних предметів. Залежно від обстановки може проводитися частково або в повному обсязі. При частковій дезактивації знезаражуються тільки деякі ділянки місцевості, основні деталі обладнання, одяг, взуття, засоби індивідуального захисту, тобто все, із чим безпосередньо стикаються люди Дезактивація поділяється на природну (пасивну) та штучну (активну). Під природною дезактивацією слід розуміти зменшення радіоактивності продуктів ділення у часі. Штучна проводиться із застосуванням відповідних засобів.

   Досвід  Чорнобиля показав, що знезараження будівель, споруд і місцевості —  це дуже важкий і тривалий процес. Наприклад, для дезактивації дахів і стін будинків довелося проводити багаторазову обробку із застосуванням порошку СФ-2У. Для боротьби з розповсюдженням радіоактивного пилу проводили зволоження, а також розбризкували з вертольотів латекс (дисперсний каучук у воді), внаслідок чого утворювалася дуже тонка плівка, яка перешкоджала перенесенню радіоактивних речовин.

   Дегазація — руйнування (нейтралізація) або  видалення отруйних речовин (ОР) з різних предметів, техніки, споруд і місцевості. Дегазація, як часткова, так і повна, здійснюється трьома способами: хімічним, фізико-хімічним, механічним. Хімічний спосіб полягає у дії на ОР дегазувальної речовини, внаслідок чого утворюються нетоксичні сполуки. При фізико-хімічному способі ОР видаляють із заражених об'єктів, розчиняючи, випарюючи або поглинаючи їх. При механічному - видалення та ізоляція (закидання землею і т.ін.)

   Розрізняють два види дегазації: природну (пасивну) та штучну (активну). Природна – відбувається без участі людини (випаровування, гідроліз вологою та ін.). Швидкість її залежить від метеорологічних умов, стійкості ОР, щільності зараження. Штучна – проводиться із застосуванням спеціальних засобів.

Дегазуючі речовини та розчини

   Залежно від механізму знешкоджуючої  дії поділяються на окислювально-хлоруючі речовини (хлорне вапно, ДТСГК, хлорамін і т. ін.) та речовини лужного характеру, які вступають в обмінні реакції та прискорюють гідроліз ОР.

   Для дегазації застосовуються розчини  та рецептури стандартного складу:

•   розчин №1 (2% р-н діхлораміну в діхлоретані);
• розчин №2 ащ (водний розчин 2% NaOH, 5% моноетаноламіна, 25% р-н аміаку;
• розчин №2 бщ (10% NaOH, 25% моноетаноламін);
• дегазуючі рецептури РД-2, РДА;
• водні розчини (суспензії, кашки) гіпохлоридів кальцію - ДТСГК, НГК, ГКС щ (слаболужний).

   При відсутності табельних розчинів можуть бути використані водні розчини  порошку СФ-2У (0,3%), органічні розчинники, які сприяють швидкому змиву ОР.

   Розчини для дегазації отруйних речовин  приведені в табл.1.

                                                      Таблиця 1

Види  ОР та розчини їх дегазації

Дезактивуючі  речовини та розчини

     Швидкий спад радіоактивності  в перші години після вибуху  пояснюються великою кількістю в ПЯВ ізотопів з малим періодом напіврозпаду. Наявність довгоіснуючих ізотопів вимагає проведення штучної дезактивації фізичними способами їх знезараження із заражених об'єктів, а саме:

• дезактивація, яка грунтується на миючій дії деяких речовин (поверхнево-активні речовини - мило, сульфанол та ін.);
• дезактивація, в основі якої є використання хімічних реагентів, що викликають розчинення або руйнування поверхневого шару об'єкта (органічні розчинники – дихлоретан, бензин, кислоти, луги, окислювачі);
• дезактивація, яка грунтується на сорбційних процесах (карбоферогель);
• дезактивація, яка грунтується на іонному обміні (цеоліт, глауконіт, сульфовугілля, іонно-обмінні смоли);
• дезактивація, в основі якої є використання комплексоутворювачів (гексаметафосфат, триполіфосфат натрію, щавелева, лимонна, винна   кислоти та ін.).

   Табельною дезактивуючою речовиною є порошок СФ-2У (сульфанол - 25%, триполіфосфат Na - 50%, сульфат Na), що міститься в сульфанолі (- 18%). Застосовуються 0,075 і 0,15 % водні суспензії порошку.

Особливості дегазації і дезактивації медичного і санітарного господарського майна.

   При підборі способу дегазації і  дезактивації враховується якість предметів  майна і їх призначення, особливості  упаковки і характер зараження.

   Медикаменти, вітаміни, бактеріальні препарати, які  заражені ОР, РР, як правило, знищуються. Якщо вони зберігаються в герметичній непроникній тарі, то після дегазації і дезактивації тари їх використовують за призначенням.

   Хірургічний інструмент, металеві лікарняні і  аптечні предмети, а також предмети із скла, порцеляни, пластмаси дегазуються:

• промиванням в органічному розчині (спирт, бензин, дихлоретан) з наступним кип'ятінням у воді на протязі 30-60 хвилин;
• промиванням у 3-4 ваннах з органічними розчинами і наступним промиванням, а потім протиранням насухо ватним тампоном.

   Крім  того, ці ж предмети (крім металевих) можуть бути обеззаражені обробкою дегазуючих розчинів №1 або №2 з наступним обмиванням продуктів дегазації водою або органічними розчинами.

   Дегазація перелічених предметів може бути проведена:

• обтиранням тампонами, змоченими у воді або органічними  розчинами;
• промиванням в 1-2% розчині лмонної кислоти, комплексоутворювачах з наступним ретельним прополоскуванням у чистій воді.

   Перев'язочний  матеріал, який зберігається в упаковці з прогумованої тканини або пергаментного паперу, парами СОР і пиловидним РР практично не заражуються і після зняття упаковки може бути використаний в звичайному порядку.

   Перев'язочний  матеріал, заражений крапельно-рідкими  СОР, сортується. Заражена частина його знищується, а решта дегазується і використовується для технічних цілей.

   Дегазація марлі, бинтів, серветок проводиться: гарячим  повітрям при температурі 90-950С протягом 1-2 годин;  пароаміачним способом протягом 1 години з наступним прополоскуванням у чистій воді, висушуванням і прасуванням. Перев'язочний матеріал, заражений рідкими і пиловими РР, також сортується. Заражена частина його дезактивується пранням або віддається на склади для дезактивації, а в окремих випадках знищується.

   Катетери, хірургічні рукавички, дренажні трубки важко піддаються дегазації і  тому, як правило, знищуються.

   Грілки, пляшки, джгути, гумові частини медичної апаратури і дегазуються кип'ятінням  протягом не менше трьох годин з наступним обмиванням водою.

   Дезактивація  гумових виробів здійснюється водою  або дезактивуючим розчином.

   Носилки дегазуються протиранням або обприскуванням дегазуючим розчином №1 і №2-ащ (залежно від природи ОР) з наступним ретельним усуненням продуктів дегазації і промиванням гарячою водою. За відсутністю рідких дегазуючих речовин полотнища з носилок знімають і дегазують кип'ятінням у воді протягом 40-50 хвилин, а металеві і дерев'яні частини обробляються кашкою хлорного вапна і промиваються водою.

   Дезактивація  носилок здійснюється обмиванням водою  або обробкою дегазуючими розчинами  з послідуючим промиванням водою  у великій кількості.

   Санітарно-господарське майно (медичні намети, халати, ковдри дегазуються і дезактивуються способами, які використовують для дегазації  і дезактивації речового майна. За наявністю  часу і умов санітарні намети дегазуються  провітрюванням протягом 15-35 днів або занурюванням у проточну воду на 3-5 діб.

   Під час проведення дегазації і дезактивації необхідно дотримуватись заходів  безпеки. Всі роботи проводяться в засобах захисту. 
 
 

   Висновок

   В основному дані методи на речовини дегазації, дезактивації розраховані на виконання свого головного призначення – проведення знезаражування як елементу ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Зазвичай їх застосовують на другому і третьому етапі рятувальних та інших невідкладних робіт у випадках радіоактивного зараження частини населення, будівель, техніки, майна, продуктів харчування.

   Подібні роботи із знезаражування проводяться  відповідальними за це органами ЦО, тому що подібні операції вимагають вагомих знань і практики 

   Список  використаної літератури: 

1. Депутат Олексій Павлович, Коваленко Іван Вікторович, Мужик Іван Степанович. Цивільна оборона.- Львів: "Афіша", 2000.- 336с.
2. Дідик А.Т. Цивільна оборона.- Запоріжжя: ЗДУ, 2000.- 33с.
3. Кучма Мирослав Михайлович Цивільна оборона (цивільний захист).- Львів: Магнолія плюс; видавець СПД ФО "В.М.Піча", 2005.- 360с.
4. Миценко Іван Михайлович, Мезенцева Оксана Миколаївна Цивільна оборона.- Чернівці: Книги - XXI, 2004.- 404с.
5. Стеблюк Микола Ілліч Цивільна оборона.- К.: Знання, 2006.-
6. Безпека життєдіяльності, цивільна оборона та охорона праці.- К.: Освіта України, 2006.-
7. Стеблюк Микола Ілліч Цивільна оборона.- К.: Знання-Прес, 2003.- 455с.
8. Цивільна оборона: Навч.-метод. посіб. для підготовки студ. вищ. юр. навч. закл. по програмі спец. і магістри/ Авт.-укл. Самкнулов Валентин Іванович; За ред. А.І.Панькова.- Одеса: Юридична література, 2004.- 120с.- 9.00
9. Шоботов В.М. Цивільна оборона.- К.: Центр навчальної літератури, 2004.- 439с.