Радіаційна небезпека навколишнього середовища

повинні бути виключені необґрунтовані техногенні впливи,

нагромадження шкідливих  речовин у біоценозах, техногенні навантаження на елементи екосистем не повинні перевищувати небезпечні межі,

надходження шкідливих речовин  в елементи екосистем, техногенні навантаження повинні бути настільки низькими, наскільки це можливо з обліком економічних і соціальних факторів.

АС роблять на навколишнє середовище - тепловий, радіаційний, хімічний і механічний вплив. Для забезпечення безпеки біосфери потрібні необхідні й достатні захисні засоби. Під необхідним захистом навколишнього середовища будемо розуміти систему мір, спрямованих на компенсацію можливого перевищення припустимих значень температур середовищ, механічних і дозових навантажень, концентрацій токсикогенних речовин у екосфері. Достатність захисту досягається в тому випадку, коли температури в середовищах, дозові і механічні навантаження середовищ, концентрації шкідливих речовин у середовищах не перевершують граничних, критичних значень.

Отже, санітарні нормативи  гранично - припустимих концентрацій, припустимі температури, дозові і механічні  навантаження повинні бути критерієм  необхідності проведення заходів щодо захисту навколишнього середовища. Система деталізованих нормативів по межах зовнішнього опромінення, межам змісту радіоізотопів і токсичних речовин у компонентах екосистем, механічним навантаженням могла б нормативно закріпити границю граничних, критичних впливів на елементи екосистем для них захисту від деградації. Іншими словами повинні бути відомі екологічні ємності для всіх екосистем у розглянутому регіоні по всіх типах впливів.

Різноманітні техногенні впливи на навколишнє середовище характеризуються їх частотою повторення й інтенсивністю. Наприклад, викиди шкідливих речовин мають деяку постійну складову, відповідної нормальної експлуатації, і випадкову складову, залежну від ймовірностей аварій, тобто від рівня безпеки розглянутого об'єкта. Ясно, що чим тяжча, небезпечніша аварія, тим імовірність її виникнення нижча. Нам відомо зараз по гіркому досвіді Чорнобиля, що соснові ліси мають радіочутливість схожу на те, що характерно для людини, а змішані ліси і чагарники - у 5 разів меншу. Міри попередження небезпечних впливів, їхнього запобігання при експлуатації, створення можливостей для їхньої компенсації і керування шкідливими впливами повинні прийматися на стадії проектування об'єктів. Це припускає розробку і створення систем екологічного моніторингу регіонів, розробку методів розрахункового прогнозування екологічного збитку, визнаних методів оцінювання екологічних ємностей екосистем, методів порівняння різнотипних збитків. Ці міри повинні створити базу для активного керування станом навколишнього середовища.

4.Знищення небезпечних відходів.

Особливу увагу варто  приділяти такому заході, як нагромадження, збереження, перевезення і поховання  токсичних і радіоактивних відходів.

Радіоактивні відходи  є не тільки продуктом діяльності АС але і відходами застосування радіонуклідів у медицині, промисловості, сільському господарстві і науці. Збір, збереження, видалення і поховання відходів, що містять радіоактивні речовини, регламентуються наступними документами:

СПЗРВ-85 Санітарні правила  звертання з радіоактивними відходами. Москва: Міністерство охорони здоров'я  СРСР, 1986;

Правила і норми по радіаційній  безпеці в атомній енергетиці. Том 1. Москва: Міністерство охорони  здоров'я СРСР (290 сторінок), 1989;

ОСП 72/87 Основні санітарні  правила.

Для знешкодження і поховання  радіоактивних відходів була розроблена система "Радон", що складається  із шістнадцяти полігонів поховання  радіоактивних відходів. Керуючись  Постановою Уряду №1149-г від 5.11.91р., Міністерство атомної промисловості  в співробітництві з декількома зацікавленими міністерствами й  установами розробило проект державної  програми по звертанню з радіоактивними відходами з метою створення регіональних автоматизованих систем обліку радіоактивних відходів, модернізації діючих засобів збереження відходів і проектування нових полігонів поховання радіоактивних відходів.

Вибір земельних ділянок для збереження, поховання чи знищення відходів здійснюється органами місцевого самоврядування за узгодженням з територіальними органами Мінприроди.

Вид тари для збереження відходів залежить від їхнього класу  небезпеки: від герметичних сталевих балонів для збереження особливо небезпечних відходів до паперових  мішків для збереження менш небезпечних  відходів. Для кожного типу нагромаджувачів  промислових відходів (ставки-відстійники, накопичувачі-випарники, …) визначені вимоги по захисту від забруднення ґрунту, підземних і поверхневих вод, по зниженню концентрації шкідливих речовин у повітрі і змісту небезпечних речовин у нагромаджувачах. Будівництво нових нагромаджувачів промислових відходів допускається тільки в тому випадку, коли представлені докази того, що не представляється можливим перейти на використання мало відхідних чи безвідхідних чи технологій використовувати відходи для яких-небудь інших цілей.

Поховання радіоактивних  відходів відбувається на спеціальних полігонах. Такі полігони повинні знаходитися у великому видаленні від населених пунктів і великих водойм. Дуже важливим фактором захисту від поширення радіації є тара, у якій містяться небезпечні відходи. Її чи розгерметизація підвищена проникність

може сприяти негативний вплив небезпечних відходів на екосистеми.

5. Про нормування рівня забруднення навколишнього середовища.

У Українському законодавстві  маються документи, що визначають обов'язки і відповідальність організацій  по схоронності, захисту навколишнього  середовища. Такі акти, як Закон про  охорону навколишньої природного середовища, Закон про захист атмосферного повітря, Правила охорони поверхневих  вод від забруднення стічними водами відіграють визначену роль у заощадженні екологічних цінностей. Однак у цілому ефективність природоохоронних заходів у країні, заходів для запобігання випадків високого чи навіть екстремально високого забруднення навколишнього середовища виявляється дуже низкою.

Природні екосистеми мають  широкий спектр фізичних, хімічних і біологічних механізмів нейтралізації шкідливих і забруднюючих речовин. Однак при перевищенні значень критичних надходжень таких речовин, можливе настання деградаційних явищ - ослаблення виживаності, зниження репродуктивних характеристик, зменшення інтенсивності росту, рухової активності. В умовах живої природи, постійної боротьби за ресурси така втрата життєстійкості організмів грозить втратою ослабленої популяції, за якої може розвитися ланцюг втрат інших взаємодіючих популяцій. Критичні параметри надходження речовин у екосистеми прийнято визначати за допомогою поняття екологічних ємностей. Екологічна ємність екосистеми -- максимальна місткість кількості забруднюючих речовин, що надходять у екосистему за одиницю часу, що може бути зруйнована, трансформована і виведена з меж екосистеми чи депонована за рахунок різних процесів без істотних порушень динамічної рівноваги в екосистемі. Типовими процесами, що визначають інтенсивність "перемелювання" шкідливих речовин, є процеси переносу, мікробіологічного окислювання забруднюючих речовин. При визначенні екологічної ємності екосистем повинні враховуватися як окремі канцерогенні і мутагенні ефекти впливів окремих забруднювачів, так і їхні підсилювальні ефекти через спільну дію.

Який же діапазон концентрацій шкідливих речовин слід контролювати? Приведемо приклади гранично припустимих  концентрацій шкідливих речовин, що будуть служити орієнтирами в  аналізі можливостей раціонального  моніторингу навколишнього середовища. В основному нормативному документі  по радіаційній безпеці - Нормах радіаційної  безпеки (НРБ-76/87) дані значення граничнодопустимих концентрацій радіоактивних речовин  у воді і повітрі для професійних працівників і обмеженої частини населення. Дані по деяким важливих, біологічно активних радіонуклідах приведені

Очевидно, що всі питання  захисту навколишнього середовища складають єдиний науковий, організаційно - технічний комплекс, який варто називати екологічною безпекою. Варто підкреслювати, що мова йде про захист екосистем і людини, як частини екосфери від зовнішніх техногенних небезпек, тобто що екосистеми і люди є суб'єктом захисту. Визначенням екологічної безпеки може бути твердження, що

екологічна безпека - необхідна  і достатня захищеність екосистем  і людини від шкідливих техногенних  впливів

Звичайно виділяють захист навколишнього середовища як захищеність  екосистем від впливів АС при  їхній нормальній експлуатації і  безпека як система захисних мір у випадках аварій на них. Як видно, при такім визначенні поняття "безпека" коло можливих впливів розширений, уведені рамки для необхідної і достатньої захищеності, що розмежовують області незначущих і значимих, припустимих і неприпустимих впливів. Відзначимо, що в основі нормативних матеріалів по радіаційній безпеці (РБ) лежить ідея про те, що слабкішою ланкою біосфери є людина, якого і потрібно захищати всіма можливими способами. Вважається, що якщо людина буде належним образом захищений від шкідливих впливів, навколишнє середовище також буде захищене, оскільки радіорезистентність елементів екосистем як правило істотне вище людини.

Ясно, що це положення не є абсолютно безперечним, оскільки біоценози екосистем не мають  таких можливостей, які є в  людей - досить швидко й розумно реагувати  на радіаційні небезпеки. Тому для людини в нинішніх умовах основна задача – зробити все можливе для відновлення нормального

функціонування екологічних  систем і не допускати порушень екологічного балансу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

У ядерних технологій - велике майбутнє, оскільки це дуже дешеве і  нескінченне джерело енергії. Атомна наука і техніка активно входять  в наше життя, і ми повинні добре  в цьому розбиратися. Ця наука  зародилася в минулому столітті і  вже були прикладені величезні праці  на її розвиток і вдосконалення, і  попереду ще може бути багато нових  відкриттів в цій області. Але, незважаючи на безліч плюсів, ядерні технології мають  також багато мінусів, основний з  яких - аварії на радіоактивних об'єктах, при яких може загинути навіть усе  людство. Тому необхідно щоб на таких  об'єктах працювали тільки добре  освічені в цій області люди.

Знаючи інформацію по аваріях  з викидом радіації, людина зможе  правильно оцінити ситуацію, у  разі аварії, не розгубитися, допомогти  собі і що оточує.

До аварії не можна підготуватися - вона трапляється несподівано! Коли ніхто цього не чекає. Тому мати елементарні  знання по цій області повинні  не лише люди, що мають якесь відношення до ядерних об'єктів, але і звичайні мирні громадяни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Д. Нікітін, Ю. Новиков  "Навколишнє середовище і людина", 1986 р.

2. Ю.А. Израэль "Проблеми  всебічного аналізу навколишнього  середовища і принципи комплексного моніторингу", Ленінград, 1988 р.

3. В.В. Бадев, Ю.А. Егоров, С.В. Козаків "Охорона навколишнього  середовища при експлуатації  АЕС", Москва, Енергоатоміздат, 1990 р.

4.А.Е. Тарас, Психологія екстремальних ситуацій, Мінськ, 2000. 
 
5.Л.А. Михайлова, Безпеку життєдіяльності, Пітер, 2005