Перелічені вище умови середовища визначають стан здоров’я населення. Там, де домінує голод  і бруд, інфекційні хвороби і висока дитяча смертність – явище звичайне. Переїдання, сидячий спосіб життя  і паління позначаються на здоров’ї середнього покоління, сприяють розвитку захворювань серцево-судинної системи  і пухлин. Там, де виробничий процес не контролюється, доля робітників у  шахтах, на заводах і у полі спостерігається  професійні захворювання і рання  смерть.

Стан здоровя в  окремих осіб є різним,тому прийнято розрізняти такі ступені здоров'я:

• Досконале здоров'я, відмінний настрій, сильний імунітет.
• Здоровий, але присутні незначні вади, що практично не заважають життєдіяльності і не мають потреби в лікуванні. Наприклад — шрами, пломби.

 

Нормальний  стан.

• Здоровий, але присутні захворювання що не розвиваються, що іноді можуть обмежти життєдіяльність, підвищувати втомлюваність. Наприклад: короткозорість і далекозорість, лупа, плоскостопість, сутулість. Рекомендується лікувати по можливості.
• Здоровий, але поганий настрій, стрес, ослаблення імунітету. Рекомендується швидше перейти в нормальний стан.
• Хворий. Наявність легкого захворювання, що піддається лікуванню. Немає загрози життю. Необхідно швидке лікування або припинення розвитку захворювання. Наприклад: застуда, нежить (риніт), грип, викривлення хребта.

 

• Хронічне захворювання або інвалідність.

 

• Травма. Тимчасова втрата деякої здатності. Можлива загроза здоров'ю. Наприклад, забите місце, поріз, вивих, опік, відмороження, шок, втрата свідомості. Необхідна перша  медична допомога. Майже кожна  людина повинна вміти робити першу  медичну допомогу. Легкі травми можна  цілком вилікувати. Важка травма може привести до ампутації органу (гангрена).

 

Загроза життю. 

• Наприклад: важке  поранення, температура тіла вище 42 °C, утрата крові, зупинка серця, дихання. Необхідна термінова інтенсивна перша медична допомога.
• Клінічна смерть. Припинення дихання або кровообігу. Реанімація можлива протягом 5 хвилин.
• Біологічна смерть.

 

Кожна людина повинна  дбати про своє здоров'я в першу  чергу сама. Краще запобігти захворюванню, ніж лікуватися. Першим важливим елементом  піклування про здоров'я є відсліджування власного самопочуття. Важливе місце  займає особиста гігієна, активне й  здорове спілкування з іншими людьми, комфортні умови праці, раціональне  харчування і здоровий спосіб життя.

Окрему групи існують серед людей з інвалідністю. 

Інвалі́дність — соціальна недостатність внаслідок обмеження життєдіяльності людини, яка викликана порушенням здоров'я зі стійким розладом функцій організму, що призводить до необхідності соціального захисту і допомоги.

Група інвалідності — ступінь постійної чи продовжуваної втрати працездатності. Встановлюється група інвалідності медико-соціальною експертною комісією, згідно з Інструкцією «Про встановлення груп інвалідності», затвердженою Міністерством охорони здоров'я України, від 28 грудня 1991 р. Встановлені три групи інвалідності — I, II, III. Основою для встановлення групи інвалідності є медичні показники стану здоров'я.

Розрізняють:

I Група інвалідності

Нездатність до самообслуговування та повна залежність від інших  осіб, нездатність самостійно пересуватися та повна залежність від інших  осіб, нездатність до навчання, нездатність  до трудової діяльності, нездатність  до орієнтації (дезорієнтація), нездатність  до спілкування, нездатність контролювати свою поведінку.

II Група інвалідності

Здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів  та за допомогою інших осіб, здатність  самостійно пересуватися з використанням  допоміжних засобів та (чи) за допомогою  інших осіб, здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами в домашніх умовах, здатність до виконання трудової діяльності у  спеціально створених умовах з використанням  допоміжних засобів та (чи) спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою  інших осіб, здатність до орієнтації, що потребує допомоги інших осіб, здатність  до спілкування з використанням  допоміжних засобів та (чи) за допомогою  інших осіб, здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку  тільки за допомогою сторонніх осіб.

III Група інвалідності

Здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів, здатність самостійно пересуватися з тривалішою витратою часу, пересування  з зупинками і скорочення відстані, здатність до навчання в учбових  закладах загального типу при дотриманні спеціального режиму учбового процесу  та (чи) з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, який навчає), здатність  до виконання трудової діяльності за іншою спеціальністю при відсутності  зниження кваліфікації чи зменшенні  обсягу виробничої діяльності та неможливості виконання роботи за своєю попередньою  професією, здатність до орієнтації за умови використання допоміжних засобів, здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передання  інформації, часткове зниження здатності  самостійно контролювати свою поведінку.

Причини погіршення здоров’я населення Ураїни

Зміцнення здоров'я і вдосконалення системи його охорони, як світова проблема сьогодення, знаходить відображення в національних та офіційних документах Всесвітньої організації охорони здоров'я. Європейська політика щодо цього на XXI ст., визначаючи стратегію і тактику розбудови регіональних систем, передбачає, перш за все, зменшення захворюваності, інвалідності і смертності населення, збільшення тривалості якісного життя.

Рівень здоров'я  народу України на межі століть, обумовлений  кризовими явищами в економіці, кваліфікується як незадовільний, що супроводжується  зростанням смертності, особливо серед  працездатних, значною інвалідизацією, скороченням народжуваності, значними параметрами захворюваності.

Поступове зростання  смертності почалося з 1975 р. і вже  у 1985 р. загальний коефіцієнт смертності в Україні (12,1 %) став найбільшим серед  країн Європи (10,5 %). Пік темпу зростання  припадає на 1991–1995 рр. (27,5 % протягом 1985–1995 рр.). Надалі в Україні спостерігається  подальше зростання смертності (на 3,9 % за період 1995–2003 рр.), у той час  як у країнах Євросоюзу – зменшення (на 4,0 %). У 2003 р. показник смертності в  Україні перевищує такий у  країнах Євросоюзу у 1,6 разу.

Найбільшу проблему становлять хвороби системи кровообігу, смертність від яких за період 1995–2004 рр. зросла на 13,3 % та перевищує середньоєвропейський показник вдвічі, а країн Євросоюзу  – в 3,6 разу (відповідно 964,6; 474,1 і 271,3 на 100 тис. населення на 01.01.2003 р.).

Прогнозування основних показників оцінки здоров'я до 2025 р. свідчить про складність цього процесу  в Україні та необхідність комплексного адекватного впливу на державному та регіональному рівнях.

Причини погіршення здоров’я населення України є  різними.До основних із них можна віднести рівень концентрації промислових об`єктів із застарілими енергомісткими технологіями, низька ефективність очисних споруд, наслідки аварії на ЧАЕС,що спричинює(спричинило)забруднення середовища ,та погіршення умов  проживання населення(рис.1) Енергомісткість валового національного продукту в Україні у 9 разів вища, ніж у країнах Європейського союзу.

До однієї із найважливіших  причин можна віднести,в свою чергу  погіршення економічної ситуації населення,обмеження  фінансування програм,які б повині були забезпечити нормальне середовище,та медичне обслуговування населення. 
 
 
 
 
 

Рис.1

 
 

В останнє десятиріччя  Україна, як незалежна держава, активно  входить до Європейської спільноти. У нашій державі йде процес адаптації до міжнародних принципів  політики в різних сферах діяльності. З початку 80-х років орієнтиром для вдосконалення політики в  галузі охорони здоров'я в Європі взагалі і в кожній країні –  члені Європейського Регіонального  Бюро Всесвітньої організації Охорони  Здоров'я (ЄРБ ВООЗ) є загальноєвропейська  політика "Здоров'я для всіх"(ЗДВ). І Україна одна з перших серед  нових держав пострадянського простору заявила про наміри дотримування політики ЗДВ.

Для вирішення проблеми збереження і підвищення рівня здоров’я та працездатності людини, продовження  її життя в масштабах держави  створена система охорони здоров’я (СОЗ), яка включає такі підсистеми: санітарно-профілактичну, лікувально-профілактичну, фізкультурно-оздоровчу, санітарно-курортну, аптечну, науково-медичну, санітарно-епідеміологічну.

Однією із стратегій  системи охорони здоров’я є здійснення так званої первинної профілактики, яка є масовою і ефективною, наприклад, будівництво очисних  споруд або відповідні зміни технологічного процесу на підприємствах, які забруднюють  атмосферне повітря, призводить до різкого  зниження рівня злоякісних новоутворень, хвороб органів дихання, серцево-судинної системи та інших захворювань.

Другий напрям полягає  у визначенні форм, методів і засобів  профілактики, лікування, реабілітації, а також організації відпочинку кожної конкретної людини.

У державі розроблена і впроваджується низка національних і державних програм: "Діти України", "Здоров'я літніх людей", "Комплексні заходи боротьби з туберкульозом", "Цукровий діабет", "Програма профілактики СНІДу та наркоманії на 1999-2000 роки" та ін. Реалізація заходів, передбачених цими програмами, дозволить суттєво  поліпшити здоров'я народу.

Збереження здоров'я  нинішніх, а тим самим майбутніх  поколінь має перетворитися на пріоритетну  мету всієї соціально-економічної  політики нашої держави.

ВИСНОВКИ

Не зважаючи на те, що цінність здорового способу життя  декларована в головних законах, постановах, актах держави, робота щодо забезпечення фізичного, психічного, соціального, духовного благополуччя і гармонійного розвитку особистості є особистісним здобутком. Інакше кажучи, спосіб життя  – це той чинник, який майже цілком залежить від поведінки людини і  визначає її здоров'я. Здоровим спосіб життя зберігає і покращує здоров'я.

За 16 років незалежності України було чимало здобутків, але  й нароблено багато помилок. Досі держава не переймалася як слід демографічною  кризою та проблемою поліпшення здоров'я  нації. Нас уже давно не 50 мільйонів. Лише впродовж першого кварталу нинішнього року населення країни зменшилося на 86 тисяч осіб. Тим часом, невисокою  продовжує залишатися народжуваність, кількість дітей у країні не сягає  і 20% населення України. Необхідно  також зауважити, що за витратами  на охорону здоров'я серед 45 країн  Європи Україна на 41-му місці. Цей  показник в Україні порівняно  з найбільш благополучною країною  – Німеччиною – нижчий більш  ніж в 3 рази!

Якщо сидіти склавши  руки далі, то на нас чекає не досить радісне майбуття. Науковці твердять, що ймовірність померти, не доживши  до 60 років, для сьогоднішніх 16-річних юнаків та дівчат у 2026 р. становитиме 16-21%. Висновки напрошуються самі .

Наведені дані свідчать про те, що Україні треба докласти ще багато зусиль для виконання завдань  ЗДВ. У травні 1998 р. світовою спільнотою прийнята політика "Здоров'я для  всіх у 21 сторіччі", якою передбачено, що до 2010 р. всі країни – члени  ВООЗ повинні не тільки мати, але  й здійснювати політику досягнення здоров'я для всіх відповідно до Загальноєвропейської політики "Здоров'я для всіх" на державному, регіональному і місцевому рівнях.

Поліпшення демографічної  ситуації має стати першочерговим  завданням влади. Задля майбутнього  розвитку, зміцнення здоров'я населення  та подолання бідності стратегію  державної політики слід будувати на задоволенні потреб та інтересів  кожної української сім'ї та кожного  її члена. 
 
 

Геркулес

 

· Тільки у сильному, здоровому тілі дух зберігає рівновагу, і характер розвивається у всій своїй могутності. (Герберт Спенсер)

·  Здоров'я дорожче за багатство. (Джон Рей)

·  Хороше здоров'я краще, аніж найбільше багатство. (Невідомий автор) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

.