Повітря, вода, продукти харчування та світло як необхідні умови життєдіяльності людини

Газифікація житлового фонду міст і сільських населених пунктів, безумовно, підвищує рівень упорядкованості квартир. Однак результати багатьох досліджень свідчать про те, що повітряне середовище газофікованих жител при відкритому спаленні газу супроводжується забрудненням різними хімічними речовинами і погіршенням мікроклімату приміщень.

Вивчення повітряного середовища газофікованих приміщень показало, що під час годинного горіння газу в повітрі приміщення концентрація речовин складала (мг/м3): окис вуглецю в середньому 15; формальдегіду - 0,037, окису азоту - 0,62, двоокису азоту - 0,44; бензолу - 0,07. Температура повітря в приміщенні під час горіння газу підвищувалась на 3-6°С, вологість - на 10-15%. Причому високі концентрації хімічних сполук спостерігалися не тільки на кухні, але і в житлових приміщеннях квартири. Після вимкнення газових приладів вміст у повітрі окису вуглецю та інших хімічних речовин знижувався, але до початкових величин часом не повертався і через 1,5-2 години.

Вивчення дії продуктів горіння побутового газу на зовнішнє дихання людини виявило збільшення навантаження на систему дихання і зміни функціонального стану центральної нервової системи.

Одним із найбільш розповсюджених джерел забруднення повітряного середовища закритих приміщень є паління. Повітря  при палінні забруднюється окисом вуглецю, окисом азоту, двоокисом азоту, сірковим ангідридом, підвищеними частинками. При хроматомасспектрометричному аналізі повітря, забрудненого тютюновим димом, виявлено 186 хімічних сполук. Найбільш високим виявилась концентрація стиролу, ксилолу, лімонену, бензолу, етилбензолу, нікотину, формальдегіду, сірководню, фенолу, атролеїну, ацетилену. В недостатньо провітрюваних приміщеннях забруднення повітряного середовища продуктами паління може досягти 60-90%. В повітрі приміщень для паління виявлено підвищення вмісту бензопірену порівняно з іншими приміщеннями.

При вивченні дії компонентів тютюнового диму на людей, які не палять (пасивне  паління), у піддослідних спостерігалося подразнення слизових оболонок очей, збільшення вмісту у крові карбоксигемоглобіну, в них частішав пульс, підвищувався рівень систомочного і діастомочного артеріального тиску. Таким чином, основні джерела забруднення повітряного середовища приміщень умовно можна поділити на чотири групи:

1. Речовини, які надходять у приміщення  із забрудненим атмосферним повітрям.

2. Продукти деструкції полімерних  матеріалів.

3. Антропотоксини.

4. Продукти згоряння побутового  газу і побутової діяльності.

Значимість внутрішніх джерел забруднення  в різних типах приміщень неоднакова. На це вказує різна щільність кореляційного зв'язку між рівнями хімічного забруднення і основними джерелами забруднення. Але в цілому коефіцієнти кореляції свідчать про те, що внутрішні джерела мають особливе значення в забрудненні повітря приміщень. В адміністративних будівлях рівень сумарного забруднення найбільш тісно корелює з насиченістю приміщень полімерними матеріалами (К = 0,75), в критих спортивних спорудах рівень хімічного забруднення найбільш добре корелюється з чисельністю людей в них (К = 0,75). Для житлових приміщень щільність кореляційного зв'язку рівня хімічного забруднення як з насиченістю приміщення полімерними матеріалами, так і з кількістю людей у приміщенні приблизно однакова. Хімічне забруднення повітряного середовища житлових іцивільних будівель при відповідних умовах (незадовільна вентиляція, надмірна насиченість приміщень полімерними матеріалами, велика кількість людей та інше) може досягти рівня, що матиме негативний вплив на загальний стан організму людини, підвищуючи або, навпаки, знижуючи ступінь напруги механізмів, які регулюють підтримання гомеостазу, змінюючи адаптивні можливості і захисні сили організму.

В останні роки, за даними Всесвітньої  організації здоров'я (ВОЗ), значно зросла кількість повідомлень про так званий синдром «хворих» будівель. Описані симптоми погіршення здоров'я людей, які проживають чи працюють у таких будівлях, відзначаються великим різноманіттям, однак мають і ряд загальних рис, а саме: головні болі, розумове перевтомлення, підвищена частота повітряно-крапельних інфекцій і простудних захворювань, подразнення слизової оболонки очей, носа, гортані, ураження слизової оболонки і шкіри, нудота, головокружіння.

Розрізняють дві категорії «хворих» будівель.

Перша категорія - тимчасово «хворі»  будівлі - включають у себе недавно побудовані або недавно реконструйовані будівлі, в яких інтенсивність впливу вказаних симптомів протягом часу ослаблюється, і в більшості випадків -приблизно через півроку - вони зникають зовсім. Зменшення гостроти симптомів, можливо, пов'язане з закономірностями емісії летючих компонентів, які знаходяться в будівельних матеріалах, фарбах та ін.

В будівлях другої категорії - постійно «хворих» - описані симптоми спостерігаються  протягом багатьох років, і навіть широкомасштабні  оздоровлюючі заходи можуть не дати ефекту. Пояснення такої ситуації, як правило, знайти важко, незважаючи на старанне вивчення складу повітря, роботи вентиляційних  систем і особливо конструкції будівлі.

Слід відмітити, що не завжди вдається знайти пряму залежність між станом повітряного середовища приміщення і станом здоров'я людини, для  виявлення значимості якого-небудь внутрішньожитлового чинника в  етіології захворювання необхідно  нейтралізувати нівельований вплив  на розвиток захворювання інших внутрішньожитлових чинників. Цій вимозі відповідає методичний прийом - підбір вирівняних груп піддослідних («копій-пар»). Використання цього методу у вивченні показників захворювання дитячого населення в залежності від якості внутрішньожитлового середовища в будівлях, обладнаних електричними і газовими побутовими плитками, дозволило виявити вплив якості повітряного середовища на захворюваність дітей і встановити, що середні показники звернення до дитячої поліклініки і термін хвороби вищі в групі дітей, які проживають у газифікованих будівлях.

Використання вказаного методу (розробленого Е.А.Арус-тамовим) дозволило  також довести і кількісно  оцінити вплив різних рівнів хімічного рівня забруднення повітряного середовища приміщення на загальну захворюваність дитячого контингенту населення.

Таким чином, наведені дані свідчать про те, що забезпечення оптимального повітряного середовища житлових і  цивільних приміщень - важлива гігієнічна та інженерно-технічна проблема. Провідною ланкою у вирішенні цієї проблеми є забезпечення приміщень таким повітрообміном, який може забезпечити необхідні параметри повітряного середовища. У проектуванні систем кондиціювання повітря в житлових і цивільних будівлях необхідна норма подачі повітря розраховується в обсязі, достатньому для асиміляції тепло- і водовиділень людини, вуглекислоти, що видихається, а в приміщеннях, призначених для паління, враховується і необхідне видалення тютюнового диму.

Окрім регламентації кількості  приточного повітря і його хімічного складу, певне значення для забезпечення повітряного комфорту в закритому приміщенні мають параметри електричної характеристики повітряного середовища. Останнє визначається іонним режимом приміщення, тобто рівнем позитивної і негативної аероіонізації. Негативний вплив на стан організму має як недостатня, так і надлишкова іонізація повітря.

Проживання в місцевостях з  наявністю негативних аероіонів  порядку 1000-2000 в одному мл повітря  має позитивний вплив на стан здоров'я  населення.

У процесі іонізації повітря, окрім аероіонів, генеруються також озон і окиси азоту. Тому більш обґрунтованим є розгляд впливу ізольованих аероіонів, а «іонофікаційного» комплексу, тобто біологічний ефект при іонізації повітря визначається комплексним впливом аероіонів, озону, окисів азоту й електричного поля. Присутність людей у приміщеннях викликає зниження вмісту легких аероіонів. При цьому іонізація повітря змінюється тим інтенсивніше, чим більше в приміщенні людей і чим менша його кубатура (обсяг). Причиною зменшення легких іонів є поглинання їх в процесі дихання, абсорбації поверхнями і т. д., а також перетворення частини легких іонів у важкі внаслідок осідання їх на матеріальних частках, завислих у повітрі. Зокрема, зростанню кількості тяжких іонів у приміщеннях значною мірою сприяє респіраторний викид «ядер конденсації» з повітрям, що видихається людиною.

Зменшення кількості легких іонів  пов'язане із втратою повітрям освіжуючих властивостей, з його меншою фізіологічною  і хімічною активністю, що є причиною негативного впливу на організм людини забрудненого кімнатного повітря, скарг на задушливість і «нестачу кисню». Тому особливий інтерес викликають процеси деіонізації і штучної іонізації повітря у приміщеннях, які, звичайно, повинні мати гігієнічну регламентацію.

Особливо значних змін, порівняно  з характеристиками зовнішнього  повітря, іонний режим повітряного  середовища закритих приміщень зазнає під «ас проходження через  систему калориферів, фільтрів, повітроводів та інших агрегатів в системах опалення, вентиляції і кондиціювання повітря.

До сьогодні не можна сумніватися  в біологічній активності іонізованого повітря. Причому безпідставним є твердження, що тільки негативні ареоіони «корисні», а позитивні ні. Встановлена доцільність використання біополярної аероіонізації. Важливе також питання про роль «хімічної природи» аероіонів у досягненні біологічного ефекту. Тому просте кількісне доведення аероіонного режиму в приміщеннях до режиму, характерного для чистого атмосферного повітря, не може вважатися оптимальним рішенням. Необхідно підкреслити, що штучна іонізація повітря приміщень без достатнього повітрозабезпечення в умовах високої вологості і запиленості веде до неминучого зростання кількості важких іонів. Крім того, у випадку іонізації запиленого повітря процент вмісту пилу в дихальних шляхах різко зростає (пил, що несе на собі електричні заряди, затримується в дихальних шляхах людини в значно більшій кількості, ніж нейтральний). Потрапивши в легені, пил втрачає свій заряд, внаслідок чого пилові конгломерати розпадаються, створюючи великі поверхні, які складаються із дуже дрібних частинок пилу. А це може призвести до активізації фізико-хімічних властивостей пилу і посилення його біологічної активності.

Таким чином, штучна іонізація повітря  не є універсальною панацеєю для оздоровлення повітря закритих приміщень. Без прийняття заходів до поліпшення всіх гігієнічних параметрів повітряного середовища вона не тільки не може забезпечити поліпшення умов проживання людини, але й, навпаки, здатна створити негативний ефект.

Оптимальними сумарними концентраціями легких іонів є рівні порядку 3 • 10, а мінімальна необхідність 5 • 10 в 1см3. Ці рекомендації лягли в основу діючих на Україні санітарно-гігієнічних норм допустимих рівнів іонізації повітря виробничих і цивільних приміщень.

Оцінка іонного режиму приміщення проводиться за допомогою аспіраційного  лічильника іонів, який дозволяє визначити  концентрацію легких і важких іонів, позитивно і негативно заряджених іонів.

Література

1. Концепція захисту населення  і території у разі загрози  та виникнення надзвичайних ситуацій. Затверджено Указом Президента  України від 26 березня 1999 р. № 284-99.

2. Концепція управління охороною  праці // Партнер. — 2001. — № 11. — С. 11—14.

3. Положення про СУОП у сільському  господарстві / Мінагропром України.  — К., 1998.

4. Навчальна програма нормативної  дисципліни "Безпека життєдіяльності"  для вищих навчальних закладів. Затверджено Міністерством освіти України 4 грудня 1998 р.

5. Про основні напрямки державної  політики України у галузі  охорони довкілля, використання  природних ресурсів і забезпечення  екологічної безпеки: Постанова  Верховної Ради України від  5 березня 1998 p. № 188-98-ВР.

6. Безопасность жизнедеятельности  / Под общ. ред. проф. СВ. Белова. — М.: Высш. шк., 1999. — 448 с.

7. Безопасность жизнедеятельности:  Учеб. пособие / Под ред. О.Н.  Русака. — СПб: ЛТА, 1996. — 231 с.