Повітря робочої зони

ДЕРЖАВНА  МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ  МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ 

Кафедра товарознавства та митної експертизи 
 
 
 
 
 
 

Контрольная робота

з дисципліни: «Охорона праці»

на тему: «Повітря робочої зони» 
 
 
 
 

Виконав: курсант гр.М08-1

Юшко  Д.Б

                                                                                Перевірив: ст.викладач

Довга Н.В. 
 
 
 

Дніпропетровськ

2011  
ЗМІСТ

1. Природно-фізіологічний склад повітряного середовища……………………3
2. Причини, джерела і характер забруднення повітря виробничих приміщень…………………………………………………………...…………….4

3. Шкідливі речовини та їх вплив на організм людини………………………...5

4. Нормування шкідливих речовин………………………………………..……10

5.Методи котролю концентрації шкідливих речовин в повітрі виробничих приміщень………………………………………………………………………..12

6. Захист від шкідливої дії речовин на виробництві…………..………………13

7. Список  використаних джерел…………………………………….………….14 

 

1. Природно-фізіологічний склад повітряного середовища

     Серед параметрів навколишнього середовища найважливішу роль відіграє повітря робочої зони – це основний чинник, що забезпечує життєдіяльність людини у всіх сферах її перебування.

     Одиниця об’єму чистого повітря містить  у собі такі компоненти: азот (78,08%), кисень (20,94%), вуглекислий газ (0,04%), аргон  та інші інертні гази (0,94%), водяну пару. При такому складі повітря організм людини перебуває у нормальному фізіологічному стані.

     У виробничому середовищі де перебувають  люди вміст кисню має становити  не менше як 20% за об’ємом. При вмісті кисню 12-15% неможливо виконувати фізичну  працю, дуже скоро настає явище ядухи, а за 9% настає запаморочення і смерть від кисневого голодування (аноксемія).

     Гігієнічний стан виробничих приміщень оцінюється за вмістом вуглекислого газу в повітрі. Вміст вуглекислого газу в робочій  зоні не повинен перевищувати 0,5% за об’ємом. Токсичну дію на організм людини вуглекислий газ чинить лише у великих концентраціях. При вмісті вуглекислого газу 10% і вище людина може знепритомніти, а при концентрації 20% людині загрожує смерть від ядухи внаслідок порушення окислювально-відновлюваних процесів і накопичення у крові вуглекислоти.

     За  деяких видів робіт в атмосферне повітря надходить дуже небезпечний  для людини оксид вуглецю. В організмі  оксид вуглецю поглинається гемоглобіном крові у 250-300 разів сильніше, ніж  кисень. Унаслідок чого створюється стійка карбоксигемоглобінова сполука і частина крові перестає виконувати свої функції, що призводить до різкого кисневого голодування і настає смерть людини.

     Допустимий  вміст оксиду вуглецю у повітрі 20 мг/м , або 0,0016% від об’єму повітря, 0,01% оксиду вуглецю призводить до хронічного отруєння, а при 0,12% - до втрати свідомості, паралічу дихання і смерті.

     Основною  складовою повітря є азот. Він  розчиняє кисень в атмосферному повітрі, знижує його токсичну дію на організм людини, бо дихання чистим киснем призводить до незворотних змін в організмі. В умовах підвищеного тиску азот поводиться як наркотична отрута, що проявляється збудженістю, сплутаністю думок, а іноді галюцинаціями і втратою свідомості.

     При високих температурах азот має властивість частково окислюватись, внаслідок чого у повітря надходить оксид азоту. Його отруйна дія проявляється у набуханні легенів унаслідок опіку легеневої тканини. Гранично допустима концентрація діоксидів азоту становить 0,0001% або 5мг/м .

     Хімічний  склад повітря робочої зони не є постійним – він змінюється від надходження у виробниче  середовище різних за хімічним складом  газів. Залежно від їх концентрації це може зумовлювати негативні зміни  у функціонуванні організму або  його окремих систем.

2. Причини, джерела і характер забруднення повітря робочої зони

 

     Повітря робочої зони рідко має приведений вище хімічний склад, оскільки багато технологічні процеси супроводжуються виділенням в повітря виробничих приміщень шкідливих речовин - пари, газів твердих і рідких часток. Пари і гази утворюють з повітрям суміші, а тверді і рідкі частинки речовини - дисперсні системи -  аерозолі, які діляться на пил (розмір твердих часток більше 1 мкм), дим (менше 1 мкм) і туман (розмір  рідких часток менш 10 мкм). Пил буває великий-  (розмір часток більше 50 мкм)середньо- (50 -  10 мкм) і мілко дисперсійний (менше 10 мкм). Крім того, в повітрі можуть бути різні випадкові домішки, наприклад водень H₂, аміак NH₃, озон O₃, сірководень H₂S, метан CH₄, діоксид сірки SO₂ (сульфітний ангідрид) та інші гази. Серед випадкових домішок у повітрі також нерідко зустрічаються найдрібніші частинки сажі й мінеральних речовин, а також різні мікроорганізми

     Потрапляння в повітря робочої зони тієї або іншої шкідливої речовини залежить від технологічного процесу,  використовуваної сировини, а також від проміжних  і кінцевих продуктів. Так, пари виділяються в результаті застосування різних рідких речовин, наприклад,  розчин ітелей, ряду кислот, бензину, ртуті та інше, а гази – частіше всього при проведенні технологічного  процесу, наприклад, при сварці, литті, термічній обробці металів.

     Причини виділення  пилу на підприємствах машинобудування  можуть бути найрізноманітнішими. Пил утворюється при дробленні і мелені, транспортуванні і подрібненні матеріалу, механічній обробці крихких матеріалів, обробці поверхні (шліфуванні,  глянсуванні), упаковці і розфасовці та інше. Ці причини утворення пилу є основними і, або первинними. В умовах виробництва може виникати і вторинне утворення пилу, наприклад, при прибиранні приміщень,  переміщенні людей та інше.

     Таке  виділення пилу іноді  буває дуже не бажаним (в електровакуумній  промисловості, приладобудуванні).

     Дим виникає при  згоранні палива в печах і  енергоустановках, а туман - при використанні мастильно-охолоджувальних рідин, в гальванічних і травильних цехах при обробці металів. Наприклад, в зарядних відділеннях (акумуляторних) утворюється аерозоль  сірчаної кислоти. 

3. Шкідливі  речовини та їх вплив на організм людини

     Певні види предметної діяльності, спричиняють надходження у повітряне середовище шкідливих речовин.

     Шкідлива речовина – це речовина, яка унаслідок порушення вимог безпеки при контакті з організмом людини може призвести до захворювання або відхилення у стані здоров’я в процесі трудового стажу працюючого або у віддалені періоди життя сучасного й наступних поколінь.

     Шкідливі  речовини характеризуються різними  фізичними властивостями:

• температурою кипіння;
• пружністю;
• летючістю і ін.

     Ці  властивості визначають їх поведінку  в навколишньому середовищі та обумовлюють специфічні особливості організації відповідних умов праці, залежно від їх агрегатного стану (гази, пари, туману, диму).

     В санітарно-гігієнічній практиці прийнято поділяти шкідливі речовини на хімічні речовини та промисловий пил.

     Хімічні речовини (шкідливі та небезпечні) відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 за характером впливу на організм людини поділяються на:

     — загальнотоксичні, що викликають отруєння всього організму (ртуть, оксид вуглецю, толуол, анілін);

     — подразнюючі, що викликають подразнення дихальних шляхів та слизових оболонок (хлор, аміак, сірководень, озон); '

     — сенсибілізуючі, що діють як алергени (альдегіди, розчинники та лаки на основі нітросполук);

     — канцерогенні, що викликають ракові захворювання (ароматичні вуглеводні, аміносполуки, азбест);

     — мутагенні, що викликають зміни спадкової інформації (свинець, радіоактивні речовини, формальдегід);

     — що впливають на репродуктивну (відтворення  потомства) функцію (бензол, свинець, марганець, нікотин).

     Слід  зазначити, що існують й інші різновиди класифікацій речовин, наприклад, за переважаючою дією на певні органи чи системи людини (серцеві, кишково-шлункові, печінкові, ниркові), за основною шкідливою дією (задушливі, подразнюючі, нервові), за величиною середньосмертельної дози. Приклади дії певних речовин на людський організм приведені в таблиці 1. 

     Таблиця 1

     ГДК та вплив деяких речовин  на організм людини

     

     Виробничий  пил досить розповсюджений небезпечний та шкідливий виробничий фактор. Пил – це поняття, що визначає фізичний стан речовини, подрібненої на маленькі частки.

     За  походженням пил поділяється  на два класи:

• органічний: рослинний (дерев’яний, бавовняний ), тваринний (кістковий, вовняний), штучний (пластмасовий);
• неорганічний: мінеральний (кварцовий, силікатний), металевий (залізний, алюмінієвий).

За  способом утворення розрізняють  аерозолі дезінтеграції і конденсації.

• Аерозолі дезінтеграції утворюються під час подрібнення твердих речовин і складаються з пилинок великих розмірів.
• Аерозолі конденсації утворюються з пари металів та їх сполук, які під час охолодження стають твердими частками, розміри яких значно менші ніж аерозолів дезінтеграції.

     З пилом стикаються робітники гірничодобувної промисловості, машинобудування, металургії, текстильної промисловості, сільського господарства. Пил може здійснювти на людину фіброгенну дію, при якій в легенях відбувається розростання сполучних тканин, що порушує нормальну будову та функцію органу. Уражаюча дія пилу в основному визначається дисперсністю (розміром частинок пилу), їх формою та твердістю, волокнистістю, питомою поверхнею.

     Дія пилу на організм людини залежить від його фізико-хімічних властивостей, тривалості впливу та концентрації. Дані про концентрацію пилу дають уяву про ступінь забруднення повітря і про ймовірність фіброгенної, подразнюючої і токсичної дії пилу на організм людини.

     Найбільшу фіброгенну дію мають аерозолі дезінтеграції з розміром часток до 5мкм та аерозолі конденсації з частками меншими за 0,3-0,4мкм. Вони найглибше проникають і найдовше затримуються в альвеолах легенів.

     Залежно від агресивності пилу можуть розвиватись  специфічні (фібрози) і неспецифічні патологічні легеневі процеси (туберкульоз. рак).

     Розвиток  професійних захворювань починається  після накопичення пилу в альвеолах, в дрібних лімфатичних вузлах і по ходу лімфатичних судин. Накопичення  пилу призводить до розростання сполученої тканини, що поступово веде до порушення функції легенів і серця. Сполучна тканина зморщується, утворює рубці, здавлює судини, порушуючи функцію дихання та кровообігу. Так розвивається картина легеневого фіброзу, відомого як пневмоконіоз (від грецьк. pneumon- легені та conia-пил). Під цим терміном розуміють численні види пилових легеневих фіброзів.

     За  класифікацією МОЗ пневмоконіоз поділяють на шість груп: силікоз, силікатоз, металоконіоз, карбоконіоз, пневмоконіоз від змішаного пилу і пневмоконіоз від органічного пилу.

     Найпоширенішим  серед всіх пневмоконіозів є силікоз, який розвивається тоді, коли людина вдихає пил кварцу, що містить кремній  у вільному стані. При цьому захворюванні уражається весь організм, пригнічується  функція нервової системи, відчуття смакового, слухового та шкіряного аналізаторів і т. ін.

     Прояви  пневмоконіозів різні, але всім їм притаманні загальні риси: задишка, біль у грудях і сильний кашель. У прогресуючих формах легеневих пневмоконіозів виникає  легенева недостатність – зменшується легенева вентиляція , скорочується час затримки дихання.