Шкідливими  факторами прийнято називати такі чинники  життєвого середовища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті як наслідку захворювання.

     Небезпечними  факторами називають такі чинники  життєвого середовища, які призводять до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті.

     Хоча  поділ вражаючих факторів на небезпечні та шкідливі досить умовний, бо інколи неможливо віднести який-небудь фактор до тієї чи іншої групи, він ефективно використовується в охороні праці для організації розслідування та обліку нещасних випадків та професійних захворювань, налагодження роботи, спрямованої на розробку заходів і засобів захисту працівників, профілактику травматизму та захворюваності на виробництві.

     За  характером та природою впливу всі  небезпечні та шкідливі фактори поділяються  на чотири групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні. 
 
 

3. Дайте характеристику  таким надзвичайним ситуаціям

як  землетрус і повінь

    Землетруси. Щорічно вчені фіксують близько 1 млн. сейсмічних і мікросейсмічних коливань, 100 тис. з яких відчуваються людьми та 1000 спричиняють значні збитки.

    Ті  місця, в яких стикаються між собою  тектонічні плити (з них складається земна кора), є сейсмічно небезпечними зонами, тобто рух плит уздовж їхніх границь супроводжується землетрусами. Землетруси з особливо важкими наслідками відбуваються там, де дві тектонічні плити не просто труться одна об одну, а зіштовхуються. Це причина найбільш руйнівних землетрусів. Вчені геофізики виділили два головних сейсмопояси: Середземноморський, що охоплює південь Євразії від Португалії до Малайського архіпелагу, та Тихоокеанський, що оперезує береги Тихого океану. Вони включають молоді гірські пояси: Альпи, Апенніни, Карпати, Кавказ, Гімалаї, Крим, Кордильєри, Анди, а також рухомі зони підводних океанів, материків.

    * Землетрус — це сильні коливання  земної кори, викликані тектонічними причинами, які призводять до руйнування споруд, пожеж та людських жертв.

    * Гіпоцентр, або осередок землетрусу, — місце, де зсуваються гірські  породи.

    * Епіцентр — точка на поверхні  землі, що знаходиться прямо  над гіпоцентром.

    Коливання земної кори передається сейсмічними  хвилями. Найсільніші вони в гіпоцентрі. З віддаленням від нього хвилі слабшають.

    Для реєстрації землетрусів зроблено дві  шкали.

    До 30-х років XX ст. сила землетрусу вимірювалась спричиненими збитками - за так званою шкалою Меркаллі. Зараз для визначення сили землетрусу користуються більш досконалим засобом. Ідею подав 1935 р. американський сейсмолог Ч.Ріхтер. Він запропонував визначати силу землетрусу за 12-бальною шкалою. Нульова позначка на сейсмографі означає абсолютний спокій ґрунту, один бал вказує на слабкий підземний поштовх, кожний наступний бал позначає поштовх в 10 разів сильніший за попередній. Так, 9-бальний землетрус в 10 разів сильніший за 8-бальний, в 100 разів перевищує 7-бальний і, нарешті, в 100 мільйонів разів сильніший за коливання земної кори силою один бал.

    Щорічно наша планета здригається більше мільйона разів. 99,5 % цих землетрусів  легкі, їх сила не перевищує 2,5 бала за шкалою Ріхтера. Незначна кількість  землетрусів досягає сили 8-9 балів. Землетруси більшої сили спостерігались двічі: 31 січня 1906 р. на узбережжі Еквадору й 20 березня 1933 р. на південному сході Японії, коли гіпоцентр знаходився глибоко під дном океану. Сили, які при цьому вивільнялися і діяли, не піддаються уяві.

    Схематизована сейсмічна шкала

    Основними характеристиками землетрусів є: *глибина  осередка, *магнітуда, *інтенсивність  енергії на поверхні землі. Глибина  осередка землетрусу зазвичай перебуває в межах від 10 до 30 км, в деяких випадках вона може бути значно більша. Магнітуда характеризує загальну енергію землетрусу і є логарифмом максимальної амплітуди зміщення ґрунту в мікронах, яка вимірюється за сейсмограмою на відстані 100 км від епіцентру. Магнітуда за Ріхтером вимірюється від 0 до 9 (найсильніший землетрус). Інтенсивність — це показник наслідків землетрусів, який характеризує розмір збитків, кількість жертв та характер сприйняття людьми психогенного впливу.

    Землетруси  переважно бувають у вигляді  серії поштовхів, головний з яких має найбільшу магнітуду. Сила, число  та тривалість поштовхів суто індивідуальні  для кожного землетрусу. Тривалість поштовхів переважно досягає  декількох секунд.

    Помітний  струс поверхні землі від головного поштовху триває від 30 до 60 с, або навіть до 3-4 хв. Більш слабкі поштовхи можуть тривати з інтервалами в декілька діб, тижнів, місяців та навіть років.

    На  сьогодні відсутні надійні методи прогнозування  землетрусів та їх наслідків. Однак за зміною характерних властивостей ґрунту, незвичайною поведінкою живих організмів перед землетрусом ученим досить часто вдається складати прогнози. Провісниками землетрусів є: > швидке зростання частоти слабких поштовхів (форшоків); > деформація земної кори, яка визначається спостереженнями з супутників або зйомкою на поверхні землі за допомогою лазерних джерел світла; > зміна відношення швидкостей розповсюдження поздовжніх і поперечних хвиль напередодні землетрусу; > зміна рівня ґрунтових вод у свердловинах; > вміст радону в воді тощо.

    Які найсильніші землетруси описані  в історії за останні 100 років?

    > Каліфорнія, США, 18квітня 1906року. Епіцентр  — біля Сан-Франциско, інтенсивність — 10 балів. Основні збитки міста — через пожежу, яку не вдавалося загасити три дні. Загинуло 700 осіб.

    > Японія, 1 вересня 1923 року. Опівдні  землетрусом зруйновані Токіо  та Іокогама. Знищені сотні тисяч  будинків, зруйновані мости й  тунелі, страшні пожежі. Загинуло  близько 150 тис. осіб.

    > СРСР, Ашхабад, 6 жовтня 1948 року. О 1 год. 12хв. без попередніх поштовхів зруйновано більшість будівель у місті. Ушкоджена залізниця. Сила поштовху в епіцентрі — 9-10 балів. Загинуло 110 тис. осіб.

    > СРСР, Спітак, Ленінакан, 7 грудня 1988року. Сила землетрусу — 8 балів.  Ушкоджені дороги, залізниця. Спітак зруйнований вщент, Ленінакан — на 80%. Загинуло понад 25 тис. осіб.

    > Гілян, північ Ірану, 21 червня 1990року. Сила землетрусу — 8 балів.  Загинуло понад 50 тис. осіб.

    В Україні сейсмічно небезпечними районами є Карпати та гірський Крим. У минулому тут відбувалися руйнівні землетруси силою 6-8 балів (наприклад, Ялтинський землетрус 1927 p.). Центральні райони України належать до сейсмічно спокійних, хоча й тут інколи реєструються підземні поштовхи, що докочуються з районів Карпат і гір Вранча (Румунія). Так, 1977 р. під час землетрусу у східній частині Карпат (епіцентр знаходився в Румунії), сейсмічні хвилі досягли Львова, Рівного, Києва і навіть Москви.

    Ознаки  близького землетрусу:

• Запах  газу, де раніше цього не відзначалось;
• Тривога птахів та домашніх тварин;
• Іскри між близько розташованими електричними дротами
• Голубе освітлення внутрішньої поверхні будинків.

    Першість  за кількістю землетрусів утримують  Японія та Чілі: понад 1000 в рік, або 3 на день.

    Деякі рекомендації щодо правил поведінки в умовах небезпеки землетрусу:

    * При землетрусі Грунт відчутно  коливається відносно недовгий  час — тільки декілька секунд, найдовше — хвилину при дуже  сильному землетрусі. Ці коливання неприємні, можуть викликати переляк. Тому дуже важливо зберігати спокій. Якщо відчувається здригання грунту чи будинку, слід реагувати негайно, пам'ятаючи, що найбільш небезпечні є предмети, які падають.

    * Перебуваючи у приміщенні, слід  негайно зайняти безпечне місце.  Це отвори капітальних внутрішніх стін (наприклад, відчинити двері з квартири), кути, утворені ними. Можна заховатись під балками каркасу, під несучим .колонами, біля внутрішньої капітальної стіни, під ліжком чи столом. Слід пам'ятати, що найчастіше завалюються зовнішні стіни будинків. Необхідно триматися подалі від вікон та важких предметів, які можуть перекинутися чи зрушити з місця.

    * Не слід вибігати з будинку,  оскільки уламки, які падають  уздовж стін, є серйозною небезпекою. Безпечніше перечекати поштовх  там, де він вас застав, і, лише дочекавшись його закінчення, перейти у безпечне місце.

    * Перебуваючи всередині багатоповерхового  будинку, не поспішайте до ліфтів  чи сходів. Сходові прольоти та  ліфти часто обвалюються під  час землетрусу. * Після припинення  поштовхів потрібно терміново  вийти на вулицю, відійти від будівель на відкрите місце, щоб уникнути ударів уламків, які падають.

    * Перебуваючи в автомобілі, що  рухається, слід повільно загальмувати  подалі від високих будинків, мостів чи естакад. Необхідно залишатись в машині до припинення поштовхів.

    * Опинившись у завалі, слід спокійно  оцінити становище, надати собі  першу допомогу, якщо вона потрібна. Необхідно надати допомогу тим, хто її потребує. Важливо подбати про встановлення зв'язку з тими, хто перебуває зовні завалу (голосом, стуком). Людина може зберігати життєздатність (без води і їжі) понад два тижні.

    Повені. За даними ЮНЕСКО, від повеней у XX ст. загинуло 9 млн осіб. Недарма в народі кажуть, що найстрашніші для людини це вода і вогонь. Порені завдають і великих матеріальних збитків — в деяких країнах до 50% їх національного прибутку. Тільки за рік збитки у всьому світі становлять мільярди доларів. Збитки від повеней зростають. Суттєвим фактором, який сприяє зростанню збитків від повеней, є техногенний вплив на природне середовище. Йдеться, передусім, про вирубку лісів. Після рубок інфільтраційні властивості грунту знижуються в 3,5 рази, а інтенсивність його змиву збільшується в 15 разів. У тропічних лісах суцільні рубки призводять до збільшення стоку в 2-2,5 рази. Кількість повеней зростає також зі збільшенням кількості міст.

    * Повінь — це значне затоплення  місцевості внаслідок підйому  рівня води в річці, озері,  водосховищі, спричинене зливами,  весняним таненням снігу, вітровим нагоном води, руйнуванням дамб, гребель тощо. Повені завдають великої матеріальної шкоди та призводять до людських жертв.

    Значні, до катастрофічних, повені відбуваються на морських узбережжях, в тому числі  і в помірних широтах. Зазвичай вони пов'язані з циклонами, штормовими вітрами, рідше з вулканічною діяльністю та землетрусами (цунамі). Найчастіше затоплення узбережжя спостерігається в країнах північно-західної Європи (Англія, Бельгія, Голландія, Німеччина). Руйнування спричинені не тільки морськими хвилями, які сягають 3-4 і більше метрів заввишки, але й значними повенями, пов'язаними з виходом рік з берегів. Території затоплення досягають декількох десятків кілометрів завширшки й сотень завдовжки. Під час повені 1962р. на узбережжі поблизу міста Гамбург (Німеччина) води проникли до 100км вглибину країни. При цьому загинуло 540 осіб.