Освітлення виробничих приміщень

2. 6.1. Значення  виробничого освітлення

Серед факторів зовнішнього середовища, що впливають  на організм людини в процесі праці, світло займає одне з перших місць. Адже відомо, що майже 90%. всієї інформації про довкілля людина одержує через  органи зору. Під час здійснення будь-якої трудової діяльності втомлюваність очей, в основному, залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове сприйняття. До таких процесів відносяться адаптація, акомодація та конвергенція. 

Адаптація —  пристосування ока до зміни умов освітлення (рівня освітленості). 

Акомодація —  пристосування ока до зрозумілого  бачення предметів, що знаходяться  від нього на неоднаковій відстані за рахунок зміни кривизни кришталика. 

Конвергенція—здатність  ока при розгляданні близьких предметів займати положення, при якому зорові осі обох очей перетинаються на предметі. 

Світло впливає  не лише на функцію органів зору, а й на діяльність організму в  цілому. При поганому освітленні людина швидко втомлюється, працює менш продуктивно, зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків. Згідно з статистичними даними, до 5% травм можна пояснити недостатнім або нераціональним освітленням, а в 20% воно сприяло виникненню травм. Врешті, погане освітлення може призвести до професійних захворювань, наприклад, таких як робоча мнопія (короткозорість), спазм акомодації. 

Для створення  оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише кількість  та якість освітлення, а й кольорове  оточення. Так, при світлому пофарбуванні інтер'єру завдяки збільшенню кількості відбитого світла рівень освітленості підвищується на 20—40% (при тій же потужності джерел світла), різкість тіней зменшується, покращується рівномірність освітлення. 

При надмірній  яскравості джерел світла та оточуючих  предметів може відбутись засліплення працівника Нерівномірність освітлення та неоднакова яскравість оточуючих предметів призводять до частоі переадаптації очей під час виконання роботи і, як наслідок цього — до швидкого втомлення органів зору Тому поверхні, що добре освітлюються і знаходяться в полі зору, краще фарбувати в кольори середньої світлості, коефіцієнт відбивання яких знаходиться в межах 0,3—0,6, і, бажано, щоб вони мали матову або напівматову поверхню. 

2. 6.2. Основні світлотехнічні  поняття та одиниці 

Освітлення виробничих приміщень характеризується кількісними та якісними показниками. До основних кількісних показників відносяться: світловий потік, сила світла, яскравість і освітленість. 

До основних якісних показників зорових умов роботи можна віднести: фон, контраст між об'єктом і фоном, видимість. 

Світловий потік (Ф) — це потужність світлового видимого випромінювання, що оцінюється оком людини за світловим відчуттям. Одиницею світлового потоку є люмен (лм) — світловий  потік від еталонного точкового  джерела в одну канделу (міжнародну свічку), розташованого у вершині тілесного кута в 1 стерадіан. 

Сила світла (І) — це величина, що визначається відношенням  світлового потоку (Ф) до тілесного  кута (ш), в межах якого світловий  потік рівномірно розподіляється: 

 

За одиницю сили світла прийнята кандела (кд) — сила світла точкового джерела, що випромінює світловий потік в 1 лм, який рівномірно розподіляється всередині тілесного кута в 1 стерадіан. 

Яскравість (В) —  визначається як відношення сили світла, що випромінюється елементом поверхні в даному напрямку, до площі поверх І, що світиться: 

   

де /—сила світла, щовипромінюється поверхнею в заданому напрямку; S — площа поверхні; 

а — кут між  нормаллю до елемента поверхні S і напрямком, для якого визначається яскравість. 

Одиницею яскравості є н і т (нт) — яскравість поверхні, що світиться і від якої в перпендикулярному  напрямку випромінюється світло силою  в 1 канделу з 1 м2. 

Освітленість (Е) — відношення світлового потоку (Ф), що падає на елемент поверхні, до площі цього елементу (S): 

 

За одиницю  освітленості прийнято люкс (лк) — рівень освітленості поверхні площею 1 м2, на яку  падає рівномірно розподіляючись, світловий  потік в 1 люмен. 

Фон — поверхня, що безпосередньо прилягає до об'єкту розпізнавання, на якій він розглядається. Фон характеризується коефіцієнтом відбивання поверхні р, що представляє собою відношення світлового потоку, що відбивається від поверхні, до світлового потоку, що падає на неї. Фон рахується світлим при р>0,4, середнім — при р=0,2—0,4 і темним, якщо р<0,2. 

Контраст між  об'єктом і фоном характеризується співвідношенням яскравостей об'єкта, що розглядається (крапка, лінія, знак та інші елементи, що потребують розпізнавання  в процесі роботи) та фону. Контраст між об'єктом і фоном визначається за формулою: 

 

де В0та Вф—  відповідно яскравості об'єкта і фону, нт. 

Контраст рахується  великим при k>0,5, середнім — при k=0,2—0,5 та малим — при k<0,2. 

Видимість( v) —  характеризує здатність ока сприймати  об'єкт. Видимість залежить від освітленості, розміру об'єкта розпізнавання, його яскравості, контрасту між об'єктом і фоном, тривалості експозиції: 

 

де k — контраст між об'єктом і фоном; 

кпор— пороговий  контраст, тобто найменший контраст, що розрізняється оком за даних умов. 

Для вимірювання  світлотехнічних величин застосовують люксметри, фотометри, вимірювачі видимості тощо. 

У виробничих умовах для контролю освітленості робочих  місць та загальної освітленості приміщень найчастіше використовують люксметри типів Ю—116, Ю—117 та універсальний  портативний цифровий люксметр-яскравомір ТЭС 0693. Робота цих приладів базується на явищі фотоефекту — перетворенні світлової енергії в електричну. 

2. 6.3. Основні вимоги  до виробничого  освітлення 

Для створення  сприятливих умов зорової роботи, які б виключали швидку втомлюваність очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам: 

— створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми; 

— не повинно  чинити засліплюючої дії як від самих  джерел освітлення, так і від інших  предметів, що знаходяться в полі зору;  

— забезпечити  достатню рівномірність та постійність  рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;  

— не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней (особливо рухомих);  

— повинен бути достатній для розрізнення деталей  контраст поверхонь, що освітлюються;  

— не створювати небезпечних та шкідливих виробничих факторів (шум, теплові випромінювання, небезпечне ураження струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників);  

— повинно бути надійним і простим в експлуатації, економічним та естетичним. 

2. 6.4. Види виробничого освітлення 

Залежно від  джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, що створюється  прямими сонячними променями  та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами світла та суміщеним, при  якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним. 

Природне освітлення поділяється на: бокове (одно- або  двохстороннє), що здійснюється через  світлові отвори (вікна) в зовнішніх  стінах; верхнє, здійснюване через  ліхтарі та отвори в дахах і  перекриттях; комбіноване — поєднання верхнього та бокового освітлення. 

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з врахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення). Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний, в процесі роботи, напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевоп освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань. 

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяєтьс! на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове. 

Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого  процесу, переміщення людей, руху транспорту і є обов'язковим для всізі виробничих приміщень. 

Аварійне освітлення використовується для продовження  роботи у випадках, коли раптове  відключення робочого освітлення, та пов'язане з ним порушення нормального  обслуговування обладнання може викликати вибух, пожежу, отруєння людей, порушення технологічного! процесу. Мінімальна освітленість робочих поверхонь при аварійному; освітленні повинна складати 5% від нормованої освітленості робочого1 освітлення, але не менше 2 лк. 

Евакуаційне освітлення призначене для забезпечення евакуації' людей з приміщень при аварійному відключенні робочого освітлення. Його необхідно влаштовувати в місцях, небезпечних для проходу людей; в приміщеннях допоміжних будівель, де можуть одночасно знаходитись більше 100 чоловік; в проходах; на сходових клітках, у виробничих приміщеннях, в яких працює більше 50 чоловік. Мінімальна освітленість на підлозі основних проходів та на сходах при евакуаційному освітленні повинна бути не менше 0,5 лк, а на відкритих майданчиках — не менше 0,2 лк. 

Охоронне освітлення влаштовується вздовж меж території, яка охороняється в нічний час  спеціальним персоналом. Найменша освітленість повинна бути 0,5 лк на рівні землі. 

Чергове освітлення передбачається у неробочий час, при цьому, як правило, використовують частину світильників інших видів штучного освітлення. 

2. 6.5. Природне освітлення 

Природне освітлення має важливе фізіолого-гігієнічне значення для працюючих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток 

 
 

де Евн— освітленість в даній точці всередині приміщення, що створюється світлом неба (безпосереднім  чи відбитим); 

ЕЗОВН — освітленість горизонтальної поверхні, що створюється  в той самий час ззовні світлом  повністю відкритого небосхилу. 

Нормовані значення КПО визначаються „Будівельними  нормами і правилами" (СНиП П-4-79). В основі визначення КПО покладено  розмір об'єкта розпізнавання, під яким розуміють предмет, що розглядається  або ж його частину, а також  дефект, який потрібно виявити. 

Розрахунок природного освітлення полягає у визначенні площі світлових отворів (вікон, ліхтарів) у відповідності з нормованим значенням КПО. 

Розрахунок площі  вікон при боковому освітленні проводиться  за допомогою наступного співвідношення: 
 

де SB—площа вікон; 

Sn — площа  підлоги приміщення; 

ен— нормоване  значення КПО; 

k3 — коефіцієнт  запасу; 

г]в — світлова характеристика вікон; 

/сєуд    — коефіцієнт, що враховує затінення  вікон протилежними 

будіВЛЯМИ; 

тв— загальний  коефіцієнт світлопропускання; 

г — коефіцієнт, що враховує підвищення КПО завдяки  світлу, відбитому від поверхонь  приміщення та поверхневого шару, що прилягає до будівлі (земля, трава). 

2. 6.6. Штучне освітлення 

Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих та побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а такожі для освітлення приміщень в темний період доби. При організації штучного освітлення необхідно забезпечити сприятливі гігієнічні умови для зорової роботи і одночасно враховувати економічні показники.