Іонізуючі випромінювання

 У випадку забруднення  радіоактивними речовинами особистий  одяг і взуття підлягають дезактивації під контролем служби радіаційної безпеки, а у випадку неможливості дезактивації – захороненню як радіоактивних відходів. [2 c. 24]

5. Захист від медичних діагностичних джерел опромінення.

 Рентгенорадіологічні  процедури належать до найбільш  ефективних методів діагностики  захворювань людини. Це визначає  подальше зростання застосування  рентгено- і радіологічних процедур або використання їх у більш широких масштабах. Проте інтереси безпеки пацієнтів зобов’язують прагнути до максимально можливого зниження рівнів опромінення, оскільки вплив іонізуючого випромінювання в будь-якій дозі поєднаний з додатковим, відмінним від нуля ризиком виникнення віддалених стохастичних ефектів. У даний час з метою зниження індивідуальних і колективних доз опромінення населення за рахунок діагностики широко застосовуються організаційні і технічні заходи:

1) як виняток, необґрунтовані (тобто без доведень) дослідження;

2) зміна структури досліджень на користь тих, що дають менше дозове навантаження;

3) впровадження нової  апаратури, оснащеної сучасною  електронною технікою посиленого  візуального зображення;

4) застосування екранів  для захисту ділянок тіла, що  підлягають дослідженню, і т. д.

 Ці міри, проте, не  вичерпують проблеми забезпечення  максимальної безпеки пацієнтів  і оптимального використання  діагностичних методів. Система  забезпечення радіаційної безпеки  пацієнтів може бути повною  й ефективною, якщо вона буде  доповнена гігієнічними регламентами припустимих доз опромінення. [1]

Висновок

Специфічність дії іонізуючого  випромінювання полягає в тому, що інтенсивність хімічних реакцій, індуційованих  вільними радикалами, підвищується й у них втягуються багато сотень і тисяч молекул, не порушених опроміненням. Таким чином, ефект дії іонізуючого випромінювання обумовлений не кількістю поглиненої енергії об’єктом, що опромінюється, а формою, в якій ця енергія передається. Ніякий інший вид енергії (теплова, електрична та ін.), що поглинається біологічним об’єктом у тій самій кількості, не призводить до таких змін, які спричиняє іонізуюче випромінювання.

      Захисні заходи, що дозволяють забезпечити умови радіаційної безпеки при застосуванні закритих джерел, засновані на знаннях законів поширення іонізуючих випромінювань і характеру їхньої взаємодії з речовиною.

У даний час природний  радіаційний фон (ПРФ) дорівнює приблизно 10 – 20 мікрорентген у час. Вимірюють його на відстані 110 см від поверхні землі, що відповідає центру тіла дорослої людини.

Основний внесок у дозу опромінення людини вносить медичне діагностичне устаткування. Підприємства з видобутку, переробки і виробництва радіоактивних речовин також є штучними джерелами іонізуючого випромінювання. Це, в основному, уранові рудники, заводи для одержання збагаченого урану, очищення уранового концентрату, реактори.

 Опромінення населення  України за рахунок штучних  джерел радіації в основному  пов’язане з наслідками аварії  на Чорнобильській АЕС, а також  аваріями на інших АЕС.

Список використаної літератури

1.  http://studentbooks.com.ua

2. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посібник / За ред. В.С. Джигирея. – Львів, 2006р. – 23, 24 с.

3. Грищук М. В. Основи охорони праці: Підручник. -К.: Кондор, 2005р. -14, 15, 16 с.