Оцінка радіаційної обстановки за даними радіаційної розвідки

Оцінка радіаційної обстановки за даними радіаційної розвідки

Визначення радіоактивності і  радіації.

Ядро  складається з позитивно заряджених протонів і нейтронів, що не мають  електричного заряду, кількість яких у нейтральному атомі дорівнює кількості  протонів у ядрі цього атома. Кількість  нейтронів у ядрах одного і  того ж елемента може бути різною, і  це не впливає на хімічні властивості. Елементи, що відрізняються лише кількістю  нейтронів, називаються ізотопами. Фізичні властивості ізотопів досить відмінні. Зокрема, деякі ізотопи  можуть бути нестабільними, тобто довільно, без зовнішнього впливу переходити в ядра інших елементів, випромінюючи при цьому електрони або позитрони (бета-випромінювання), електромагнітне  гамма-випромінювання, а найважчі елементи можуть випромінювати навіть нейтрони (внаслідок так званого спонтанного  – самочинного поділу ядер).

Явище довільного переходу одних ядер в інші називають  радіоактивністю, а випромінювання, яке при цьому відбувається, називають  радіацією. Радіоактивні елементи називають  радіонуклідами.

Одиниці виміру.

Одиниці активності – Кюрі (Кі), бекерель (Бк). Кюрі – це активність радіонукліда, в якому відбувається 37 мільярдів розпадів за секунду, що відповідає випромінюванню 1 грама радію за секунду. В системі СІ за одиницю радіоактивності прийнято бекерель (Бк), що відповідає одному розпаду за секунду для будь-якого радіонукліда.

1 Бк = 2,7 · 10^-11 Кі

1 Кі = 3,7 · 10⁹ Бк

Джерела радіації.

Джерелами існуючих випромінювань, що діють на населення, є:

• природний радіаційний фон;
• техногенний радіаційний фон від радіонуклідів;
• глобальні радіоактивні випадання від ядерних вибухів;
• ренгено- і радіодіагностика та терапія;
• атомна енергетика.

Природній фон існує стільки, скільки існує  Земля. Вплив опромінення лінійно  залежить від його величини. Що ж  до опромінення малими дозами, то в  цьому випадку впевненого твердження про лінійність немає. Саме тепер, після  Чорнобильської катастрофи, вчені досліджують  вплив малих доз опромінення.

Природній радіаційний фон створюється  космічним випромінюванням та природними радіонуклідами, що містяться в гірських породах та ґрунті.

На людину постійно діють джерела внутрішнього опромінення (калій-40), радіонукліди родин  урану, торію, що поступають в організм з їжею, водою, атмосферним повітрям.

Природний фон залежить від широти місцевості, висоти над рівнем моря, характеру ґрунту (граніт).

Ядерні  реактори атомних електростанцій є  генераторами штучних радіонуклідів, які поділяються на продукти поділу, продукти наведеної активності і  актиноїди.

Продукти  поділу утворюються в процесі  розщеплення ядер урану або плутонія під дією нейтронів. До них відносять біля 200 радіоактивних ізотопів і мають період піврозпаду від 30 сек. (¹⁰⁶Rh – радій) до 30 років (¹³⁷Сs – цезій) і є, як правило, бета-, гамма-випромінювачами.

Продукти  наведеної активності створюються  при опроміненні нейтронами ядер атомів активної зони. Вони характеризуються різними періодами піврозпаду і  являються бета- і гамма-випромінювачами.

Дія радіоактивного випромінювання на життєдіяльність людини.

Під дією радіоактивних випромінювань електрично нейтральні в нормальних умовах атоми і молекули речовин розпадаються на пари позитивно і негативно заряджених частинок – іонів. Іонізація речовин супроводжується змінами їх основних фізико-хімічних властивостей, а для біологічної тканини – порушенням її життєдіяльності. І одне, і друге при певних умовах може порушити роботу окремих елементів, приладів, а також викликати ураження людини. Ступінь ураження людей (тварин) залежить від дози випромінювання. Дія випромінювання призводить до різкого зменшення кількості лейкоцитів і протистояння організму інфекційним захворюванням. Зменшення кількості еритроцитів викликає кисневе голодування тканини, зменшує процес звертання крові, а це, в свою чергу, призводить до крововиливу в товщі шкіри і слизових оболонках. Опромінення може бути одноразовим і багаторазовим.

Доза  опромінення до 50…80 Р, одержана за перші  чотири доби, не викликає ураження і  порушення працездатності, за винятком деяких змін у крові. Опромінення, отримане за час до 4-х діб, вважається одноразовим, більше 4-х діб – багаторазовим.

Критерії для прийняття рішення.

Основна мета заходів по захисту населення  зводиться до того, щоб максимально  зменшити кількість опромінених  осіб і доз опромінення. При аварії ядерного реактора з викидом в  атмосферу РР, а також при РЗМ  при ядерних вибухах можливі  слідуючі шляхи дії радіоактивних факторів на населення:

• зовнішнє гамма-опромінення при проходженні радіоактивної хмари, а також дії ПР в момент ядерного вибуху;
• внутрішнє опромінення за рахунок вдихання радіоактивних аерозолів (інгаляційна небезпечність);
• контактне опромінення при радіоактивному забрудненні шкіряного покриву та одягу;
• загальне зовнішнє гамма-опромінення людей від РР, що випали на поверхню землі, будинків, споруд і т.д.;
• внутрішнє опромінення внаслідок використання населенням заражених РР продуктів харчування, води.

Прогноз радіаційних наслідків і планування заходів протирадіаційного захисту  здійснюються в залежності від фази проходження аварії (рання, середня, пізня).

Рішення про проведення заходів протирадіаційного  захисту приймається на підставі порівняння прогнозуємих доз з дозовими критеріями рівня радіаційного опромінення. Якщо прогнозуєме опромінення перевищує нижній рівень, але не досягає верхнього рівня, то рішення про введення заходів приймається в залежності від радіаційної обстановки. Якщо прогнозуєме опромінення досягає або перевищує верхній рівень, то запровадження заходів є обов’язковим.

Дозові критерії для переселення, обмеження вживання забруднених продуктів і води відносяться до прогнозуємої дози від зовнішнього та внутрішнього опромінення на протязі одного року.

В зв’язку  з аварією на Чорнобильській АЕС  Міністерством охорони здоров’я СРСР були прийняті наступні значення тимчасових основних дозових границь зовнішнього і внутрішнього опромінення населення:

на 1986 рік  – 0,1 зв/рік (10 Бер/рік)

на 1987 рік  – 0,033 зв/рік (3 Бер/рік)

на 1988-89 роки – 0,025 зв/рік (2,5 Бер/рік).

Допустимі дози опромінення в умовах надзвичайної ситуації мирного і  воєнного часу.

Систему дозових меж і принципи їх застосування наведено у НРБ-76/87, де передбачено три категорії людей, які можуть бути опромінені:

А – персонал, який постійно працює в умовах опромінення;

Б – обмежена частина населення, яка безпосередньо не працює з  опроміненням, але за умови роботи чи проживання може потрапити під  дію опромінення;

В – населення області, країни.

Межа  річного надходження (МРН) – допустимий рівень надходження радіонуклідів  в організм для осіб категорії  Б.

МРН –  таке надходження радіонуклідів  в організм протягом року, яке за 70 наступних років створить у  критичному органі максимальну еквівалентну дозу на рівні межі дози.

Межа  дози (МД) – основна дозова межа для категорії Б.

МД –  таке найбільше середнє значення індивідуальної еквівалентної дози за календарний рік, при якому  рівномірне опромінення протягом 70 років не може призвести до неблагополучних  змін в стані здоров’я, що можуть бути виявлені сучасними методами.

Гранично  допустима (порогова) доза (ГПД) – поняття, аналогічне МД, але для категорії А.

Критичний орган – орган або частина  тіла, опромінення якої в даних  умовах нерівномірного опромінення  організму може заподіяти найбільшої шкоди здоров’ю даної особи.

Залежно від цього виділяють три групи  критичних органів:

І – все тіло, статеві органи, червоний кістковий мозок;

ІІ – м’язи, щитовидна залоза, жирові тканини, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталики ока;

ІІІ – шкіряний покрив, кісткова тканина, кістки, передпліччя, гомілка, стопи.

Основні дозові межі опромінення:

Дозові межі сумарного опромінення, Бер/рік	Група критичних органів
	І	ІІ	ІІІ
Категорія А          ГПД	5	15	60
Категорія Б, В      МД	0,5	1,5	3

 

Заходи радіаційного захисту населення  та їх ефективність.

Протирадіаційний  захист – це комплекс заходів, що спрямовані на запобігання або послаблення  дії радіації на життєдіяльність  населення.

До заходів  радіаційного захисту відносять:

• проведення радіаційного контролю;
• накопичення і утримання в готовності засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної розвідки та дозиметричного контролю;
• пристосування об’єктів комунально-побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей і спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;
• розробка типових режимів радіаційного захисту населення і функціонування об’єктів народного господарства в умовах радіоактивного зараження місцевості;
• проведення санітарно-просвітницької роботи серед населення;
• профілактичний прийом препаратів стабільного йоду;
• оповіщення населення про виникнення аварії;
• оцінка радіаційної обстановки та інформування населення про її стан і запроваджених заходах захисту;
• укриття населення в захисних спорудах цивільної оборони, а при її відсутності в приміщеннях будинків, підвалах, погребах з терміновою герметизацією вікон, дверей, вентиляційних отворів;
• ліквідація подальшого розвитку аварії і локалізація викиду радіоактивних речовин;
• захист органів дихання, відкритих ділянок тіла від радіоактивного ураження;
• евакуація населення з заражених територій;
• обмеження і контроль доступу в район радіоактивного зараження;
• санітарна обробка людей, заміна одягу;
• забезпечення населення чистими продуктами харчування і водою;
• дезактивація харчових продуктів і води;
• дезактивація населених пунктів і території, будівель, споруд, техніки;
• проведення агротехнічних, агро меліоративних і агрохімічних заходів;
• перевід великої рогатої худоби та інших тварин на незабруднені пасовища і фуражні корми.

Організація дозиметричного контролю.

Радіаційний контроль або моніторинг є невід’ємною  частиною системи радіаційного захисту. Його здійснюють для отримання інформації про потужність дози опромінення (рівнів радіації) з метою прийняття рішень про запровадження відповідних заходів захисту персоналу і населення.

В радіаційній  гігієні, згідно рекомендацій МКРЗ, моніторинг – це вимір іонізуючого випромінення або активності радіонуклідів для оцінки і контролю опромінення, включаючи інтерпретацію результатів.

Програми  радіаційного контролю (моніторингу) повинні  розроблятись проектною організацією на стадії технічного проекту і виділяється  в окремий розділ.

В процесі  планування моніторингу в радіаційному захисті населення розрізняють  наступні три його типи: моніторинг джерела, навколишнього середовища і опромінення обмеженої частини  населення. Програми моніторингу складаються  для нормальних умов і надзвичайних ситуацій.

 

Список використаної літератури

1. Л.Р.Ниник. Оцінка радіаційної обстановки. – Рівне, 2008.
2. Г.П.Шубін. Цивільна оборона. – Москва, 1991.
3. В.Г.Барахтяр, В.І.Стрижак, В.О.Поярнов. Радіація. Що ми про неї знаємо? – Київ, 1991.