Нещасні випадки на виробництві. Аспекти відшкодування моральної шкоди

У порошкових вогнегасниках  застосовується спеціальний порошок, що викидається з насадки стиснутим  повітрям або азотом у вигляді  віялоподібного струму.

У закритих приміщеннях для гасіння малих осередків загорянь застосовується протипожежна тканина (2х2 м), якою можна обмежити доступ повітря в зону горіння, захистити від опіків тіло і збити полум'я.

 

Автоматичні системі  гасіння пожеж

 

До автоматичних систем гасіння пожежі відносяться спринклерні і дренчерні водяні і пінні установки, установки газового і порошкового гасіння.

Водяні спринклерні  установки являють собою розгалужену  систему водопровідних труб, розміщених на стелі приміщення й обладнаних спринклерними голівками.

Спринклерна голівка  улаштована так, що отвір для виходу води закривається пластиною з легкоплавкого  металу. При виникненні пожежі в  приміщенні розплавляється легкоплавка  пластина в спринклерній голівці  і вода надходить у приміщення через голівку у вигляді душу, зрошуючи площу 9 м2. Як тільки розкрився хоча б один спринклер, відразу ж включається сигнал повідомлення про пожежу.

Спринклерна система  обладнується в приміщеннях з  великою кількістю вогненебезпечних матеріалів: у складах, сховищах, сушарках, де люди постійно не знаходяться. Спринклерна система постійно заповнена водою.

Устрій дренчерної установки  має таку ж систему труб живлення, що і спринклерна, але в дренчерних голівках отвори для виходу води постійно відкриті. При виникненні пожежі відчиняється засувка (вручну або автоматично) і вода надходить через розвідні труби відразу до всіх голівок, зрошуючи всю площу приміщення.

 

Ручні вогнегасники

 

Ручні переносні вогнегасники повинні:

 навішуватися на вертикальні  конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатньої для їх повного відчинення;

 установлюватися в пожежні  шафи поруч з пожежними кранами  у спеціальні тумби або на  пожежні щити (стенди).

Навішування вогнегасників на кронштейни, розміщення їх у тумбах або пожежних шафах повинно забезпечувати можливість прочитання маркувальних написів на корпусі.

Експлуатація та технічне обслуговування вогнегасників повинні здійснюватись відповідно до НАПБ 05.026-2000 та паспортів заводів-виготовлювачів, а також затвердженими у встановленому порядку регламентами технічного обслуговування.

Вогнегасники, які експлуатуються, повинні мати:

облікові (інвентарні) номери за прийнятою системою нумерації;

пломби на пристроях  ручного пуску;

бірки та маркувальні  написи на корпусі;

червоне сигнальне фарбування згідно зі стандартами.

Зарядження і перезарядження вогнегасників усіх типів повинні виконуватися відповідно до інструкцій з експлуатації.

Газові та закачні  вогнегасники, в яких маса вогнегасного заряду або тиск середовища менше або більше номінальних значень на 5% (при температурі 20+-2 град.С), підлягають дозарядженню (перезарядженню).

Використані вогнегасники, а також вогнегасники із зірваними пломбами необхідно негайно направляти на перезарядження або перевірку.

Вогнегасники, відправлені  з об'єкта на перезарядження, повинні бути замінені відповідною кількістю заряджених вогнегасників.

Вогнегасники, встановлені  за межами приміщень або в неопалюваних приміщеннях та не призначені для експлуатації за мінусових температур, повинні зніматися на холодний період. У таких випадках на пожежних щитах та стендах слід надати інформацію про місце розташування найближчого вогнегасника.

Пожежний кран повинен  бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, а також важелем для полегшення відкривання вентиля.

Пожежний рукав необхідно  утримувати сухим, складеним у "гармошку" або подвійну складку, приєднаним до крана та ствола і не рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати наново, змінюючи подовжню складинку.

Використання пожежних рукавів для господарських та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням, забороняється.

Пожежні крани повинні  розміщуватись у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання.

Спосіб установлення пожежного крана повинен забезпечувати зручність повертання вентиля та приєднання рукава. Напрямок осі вихідного отвору патрубка пожежного крана повинен унеможливлювати різкий залом пожежного рукава в місці його приєднання.

На дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку повинні бути вказані після літерного індексу "ПК" порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони.

Зовнішнє оформлення дверцят повинно відповідати вимогам стандартів.

Пожежні крани не рідше  одного разу на шість місяців підлягають технічному обслуговуванню та перевірці на справність шляхом пуску води з реєстрацією результатів перевірки у спеціальному журналі обліку технічного обслуговування.

Пожежні крани повинні  постійно бути справними і доступними для використання.

Відповідальність за своєчасне  і повне оснащення об'єктів вогнегасниками та іншими засобами пожежогасіння, забезпечення їх технічного обслуговування, навчання працівників правилам користування вогнегасниками несуть власники цих об'єктів (або орендарі згідно з договором оренди).

 

Задача 1

 

Визначити силу електричного струму, що буде проходити через тіло людини Іл, при однополюсному дотику до двопровідної.

Вихідні дані:

 

Розв’язання

Напруга двопровідної електричної  мережі U = 220В, опір тіла людини приймається Rл = 103 Ом, опори ізоляції проводів 1,2 – r1 та r2, а опір підлоги – Rп.

Отже, проведемо розрахунки:

 А

 

Задача 2

 

Визначити розмір доплати  працівникам даного робочого місяця, якщо тут діють 5 шкідливих факторів:

перший фактор діє 100% робочого часу, має оцінку 3 бали;

другий фактор – 40% робочого часу, оцінка 2 бали;

третій фактор – 25% робочого часу, оцінка 3 бали;

четвертий фактор – 100% робочого часу, оцінка 6 балів;

п’ятий фактор – 10% робочого часу, оцінка 5 балів.

 

Розв’язання

Ступінь шкідливості  факторів виробничого середовища визначається в балах за гігієнічною класифікацією  праці:

Умови	Хфак, (бали)	Розмір доплати до тарифної ставки, %
Шкідливі і важкі  умови	До 2	4
	2,1 – 4,0	8
	4,1 – 6,0	12
Особливо шкідливі і  особливо важкі умови	6,1 – 8,0	16
	8,1 – 10,0	20
	Понад 10	24

 

Кількість балів по кожному  фактору підсумовується. При цьому  для оцінки впливу кожного фактора на умови враховується час його дії протягом зміни:

де Хфакт, Хвим – ступінь  шкідливості фактора фактичного та виміряного, бали;

Т – час дії даного фактора до тривалості зміни (8 годин  – тривалість зміни).

 

Подамо розрахунки в  таблиці:

Фактор	Термін дії, % робочого часу	Оцінка Хвим, бали	Хфакт	Розмір доплати, %
1	100	3	3	8
2	40	2	0,8	4
3	25	3	0,75	4
4	100	6	6	12
5	10	5	0,5	4
Разом				32

Розмір доплати працівникам  даного робочого місяця дорівнює 32%.

 

Висновок

 

Основними ризиками при  захисті прав працівників в Україні  є ризики, пов’язані із недосконалістю законодавства.Основним завданням, яке  Україна повинна виконати у якнайближчому  майбутньому є пристосування  законодавчої бази у сфері трудових відносин до стандартів міжнародних організацій. Це усуне більшість проблем, що призводять до виникнення ризикових ситуацій та покращить інвестиційний клімат багатьох галузей економіки.

Необхідно провести глибоку  перебудову ринку праці в Україні. Одним із головних причин низької продуктивності праці в Україні є неефективний рівень заробітної плати, що призводить до значного розшарування суспільства, зниження рівня доходів. Високий рівень безробіття є тим фактором, що стримує економічний розвиток та створює додаткові умови для невизначеності у сфері робочої сили.

 

Список використаної літератури

 

1. Зеркалов Д.В. Основи охорони праціЖНавч. Посіб. - К.: Наук. світ, 2000.
2. Піндайк С, Рубінфелд Д. Мікроекономіка. - К, 1996.
3. Полікарпов І., Доманцевич Н., Яцишин Б. Вплив міжнародних стандартів на стан охорони праці.//Охорона праці. -2000.
4. Сілін А. Деякі аспекти організації охорони праці в Японії.//Охорона праці. - 1999.
5. Анісімов М. В. Охорона праці. — Кіровоград: Видавничий центр КТКК, 2005.
6. Винокурова Л. Е., Васильчук М. В., Гаман М. В. Основи охорони праці. — К.: Факт, 2005.
7. Гандзюк М. П., Желібо Є. П., Халімовський М. О. Основи охорони праці. — К.: Каравела, 2005.
8. Геврик Є. О. Охорона праці. — К.: Ніка-Центр, 2005.
9. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці. — Л.: Українська академія друкарства, 2006.
10. Касевич Н. М., Шаповал К. І. Охорона праці та безпека життєдіяльності медичних працівників. — К.: Медицина, 2007.