Автор: Пользователь скрыл имя, 08 Марта 2012 в 15:58, доклад
Внаслідок збільшення площі урбанізованих територій починається знищенню природного середовища за рахунок зрубування лісів та інших насаджень, зміни умов життя і, як результат, явищ підвищеної захворюваності мешканців нових районів та появи різних ризиків та небезпек, які згодом проявляють свою дію на людей.
Київський Національний Університет імені Тараса Шевченка
Інститут Міжнародних Відносин
Самостійна робота
Дисципліна: Безпека життєдіяльності
Київ 2011
«Небезпеки та ризики урбанізованих територій»
Урбанізація (від лат. urbanos – міський) означає процес зростання міст і міського населення та підвищення їх ролі в соціально-економічному та культурному житті суспільства.
Внаслідок збільшення площі урбанізованих територій починається знищенню природного середовища за рахунок зрубування лісів та інших насаджень, зміни умов життя і, як результат, явищ підвищеної захворюваності мешканців нових районів та появи різних ризиків та небезпек, які згодом проявляють свою дію на людей.
Проявився процес урбанізації і в Україні. До 1918 р. країна була аграрною і в містах проживало 18% населення. Інтенсивна урбанізація в Україні розпочалася в 1926–1939 рр., коли було взято курс на індустріалізацію народного господарства, тобто всього лише за 13 років чисельність міського населення зросла у 2,4 рази. За 1940–70 рр. чисельність міського населення в Україні зростала вже значно нижчими темпами, бо за 30 років воно збільшилось у 1,9 рази. З середини 50-х років ХХ ст. почався новий етап інтенсивного зростання кількості міст і чисельності міського населення в Україні. Тільки за останні 30 років частка міського населення в Україні зросла у 2,2 рази та становила на кінець ХХ ст. близько 70% загальної чисельності населення. За кількістю великих міст (з населення понад 100 тис.) наша держава тепер посідає одне з провідних місць серед країн світу, таких міст зараз – 61. В Україні є 7 міст з населенням, яке перевищило або майже сягає мільйона осіб: Київ, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Харків, Запоріжжя та Кривий Ріг.
Гострота соціального розвитку міст за своїм характером в Україні має свої особливості. Відсутня тенденція зростання чи утворення малих міст. Тенденція розвитку суспільства знаменує перехід від старого типу розселення – невеличке місто, село – до нових агломерацій – київська, харківська, донецька, львівська, які ставлять нові соціальні проблеми, викликані проживанням величезної чисельності населення на обмеженій території. Саме функціонування міст має загальні і специфічні проблеми.
Тепер хочу дещо розповісти про регіон, у якому я проживаю –Тернопільську область. Вона належить до невеликих областей України. Її площа - 13,8 тис. км2, що становить 2,3% від території держави. Область була утворена 4 грудня 1939 року на території Тернопільського воєводства, яке входило до складу Польщі. Населення області становить 1 087 844 мешканців (1 березня 2010), у тому числі 474 729 міських (43,6%) і 613 115 сільських (56,4%). Тому можна сказати, що співвідношення міського і сільського населення не є однаковим. Рівень урбанізації у Тернопільській області, є одним із найнижчих в Україні, тому утворення тут великих міст не є звичним явищем. Всього у регіоні 18 міст, 17 смт., 1020 сільських населених пунктів та 17 районів. Але незважаючи на рівень урбанізації, тут все ж таки наявні певні проблеми.
Вплив урбанізації на біосферу – це об'єктивний складний природний процес, що історично склався і розвивається під дією цілого ряду чинників. В різних частинах області ці чинники різні бо залежать від характеру природних процесів та особливостей розвитку населення. До найголовніших чинників, що сприяли урбанізації регіону відноситься скупчення відповідних верств населення у певних містах. Таку концентрацію населення у певних місцях пояснюють спільними видами виробництва та способами реалізації виготовленої продукції. З певним часом збільшувався попит на продукти виробництва, що зумовило нарощування його обсягів та необхідність розвитку засобів виробництва. Інтеграція різних видів виробництва і діяльності призвела до розвитку науки і культури, регіональної і міжнародної торгівлі, що стало позитивним чинником підвищення добробуту, збільшення кількості населення та зростання міст регіону.
Одночасно з розвитком міст почав збільшуватися їх негативний вплив на біосферу. Кожне місто – це штучне середовище проживання, що має антропогенне походження, свої специфічні умови, своє співвідношення природного середовища (клімат, рельєф, фауна, флора) та технічних чинників (особливості промисловості, інфраструктуру, спосіб життя і ін.).
В цілому, екологічна ситуація в Західноукраїнському регіоні зумовлена трьома головними факторами: забрудненнями від транскордонних переносів із Центральної і Східної Європи, регіональним забрудненням від власних великих підприємств, локальним забрудненням. Для більшої частини західноукраїнського регіону характерна суттєва антропогенна трансформованість ландшафтів і значна забрудненість середовища. Хоча, на відміну від інших регіонів України (Донбасу, Придніпров’я), поширення забруднення не має всезагального площинного характеру, однак у певних місцях сформувалися стабільні вогнища загрозливого стану.
За показниками забруднення повітря й вод регіон займає загальне 4-те місце в державі. Відносно висока забрудненість повітря зумовлена наявністю на території регіону окремих агресивних виробництв, що дають основну частину забруднення. До іншої групи концентрованих викидів шкідливих речовин в атмосферу належать великі міста регіону, такі як Тернопіль, де викиди автотранспорту становлять 60-70 % загальної кількості шкідливих викидів.
З огляду на відносно невелику площу міста Тернопіль і його щільну забудову, що традиційно склалась у старих містах Західної України, вплив цього фактора може бути відчутнішим, ніж в індустріальних, але значно просторіших містах Сходу та Півдня України. Тенденція до зниження об’ємів викидів, яка спостерігається в останні роки, в основному є наслідком різкого спаду обсягів виробництва.
Ще одною проблемою міста є дефіцит надійних джерел водозабезпечення, який зумовив відсутність великих водомістких виробництв у місті. Це до певної міри пов’язано з відносно низьким показником забрудненості води порівняно із середнім показником України. Так, споживання свіжої води, в загальному, у регіоні складає 1,1 млрд м3/рік, що становить лише 3,6 % від загальноукраїнського споживання. Обсяг оборотної та послідовно використовуваної води тут дещо вищий, ніж у середньому по Україні (91 % проти 80 %). Однак стан водозабезпечення як більшості населених пунктів, так і міста Тернопіль із кожним роком погіршується внаслідок переваги екстенсивних підходів до нарощування обсягів водопостачання при неефективному організаційно-економічному та відсталому технічному забезпеченні водогосподарської діяльності.
Особливої гостроти проблемі водокористування та водозабезпечення надає застаріла мережа водогонів міста, яка потребує негайної модернізації. Уже сьогодні втрати води під час доставки до споживача складають понад 10 % від загального водоспоживання.
Через це, згідно з рішенням Тернопільської міської держадміністрації, в місті збудовано та введено в експлуатацію близько 18 павільйонів бюветної роздачі артезіанської води. Вода в них чиста, доброякісна, вільна від різних металів, які містяться у водогонах та хлору. Але нерідко артезіанська вода не відповідає вимогам щодо бактеріологічних показників. Наслідком неконтрольованого й довгострокового використання таких вод як питних можуть бути різні захворювання у людей – діарея тощо. Як правило, артезіанська вода є умовно питною й може служити лише додатковим джерелом водопостачання.
У торговельних закладах можна придбати різноманітні індивідуальні та колективні фільтри для водопровідної води, але лише деякі з них здатні зробити воду максимально безпечною. Універсальних фільтрів, здатних повністю очистити воду від усіх шкідливих домішок, просто не існує. Але в наш час фільтри стали предметом першої необхідності. Тому багато жителів міста використовують сааме такий шлях забезпечення себе питною водою.
Оцінюючи екологічну ситуацію, яка склалася в Тернополі в останні 10 років, слід відзначити окремі позитивні моменти. Зокрема, спостерігається поступове (протягом 1995-2006 років) скорочення викидів в атмосферу з подальшою стабілізацією викидів, а також покращення екологічного стану водних ресурсів міста.
Уперше за останні роки, починаючи з 1998 року, відмічено покращення стану атмосферного повітря в м. Тернопіль. За даними спостереження гідрометеоцентру на двох стаціонарних постах, середня концентрація забруднюючих речовин в атмосферному повітрі протягом року, за винятком пилу, не перевищує гранично допустимої концентрації (при несприятливих кліматично-погодних умовах епізодично фіксується перевищення нормативів ГДК бензпірену в місцях найбільших транспортних розв’язок міста).
Не менш гострою проблемою міста є видалення й зберігання побутових відходів. Тернопіль досі немає постійного місця для вивезення сміття, через це і сталась проблема березня 2010 р., коли з міста близько двох тижнів не вивозили сміття, через закінчення строку угод на вивіз побутових відходів. Ділянки під сміттєзвалища або не виділяються взагалі, або експлуатуються несанкціоновано (щороку виявляється близько 350 – 400 таких смітників і найголовніше з них це Малашівське сміттєзвалище). Отже, сучасний стан поводження з твердими побутовими відходами є вкрай незадовільним, позаяк він погіршує санітарний стан та ускладнює соціально-екологічну ситуацію у місті.
Також у Тернополі існує проблема забруднення міських приміщень. Специфіка проживання в місті веде до того, що люди 80–95% свого часу проводять в приміщеннях (житлові будинки, службові приміщення). Одним з показників якості міського життя є повітря приміщень. Згідно з оцінкою різних організацій із захисту довкілля області, повітря всередині міських приміщень забруднено у 100 разів більше, ніж зовні.
Однією з причин є токсичні матеріали приміщень – олійні фарби і розчинники, килимовий клей, меблевий лак, із яких виділяються бензол, толуол та інші речовини.
Іншими є:
забруднення від спалювання вугілля та деревини в камінах;
не вентильовані гази від газових плит та водонагрівачів;
аерозолі;
очисники, що містять хлор або аміак;
лакові та воскові покриття для підлог;
зволожувачі повітря;
розпилювачі проти комах (інсектициди);
дим від цигарок;
Шумове та вібраційне забруднення також має своє місце. Для мешканців міста шум – справа звичайна. Досить часто людина навіть не замислюється над його протиприродністю. В будь-якому регіоні міста шумить автотранспорт, з певним шумом працює підприємство, поблизу літають з аеродрому літаки. В квартирах шумлять холодильники і пральні машини, в під’їздах – ліфти. За своїм впливом на організм людини шум більше шкідливий, ніж хімічне забруднення.
Шум знижує продуктивність праці на 15–20%, суттєво підвищив ріст захворюваності. Експерти вважають, що у великих містах шум скорочує життя людини на 8–12 років. Частота захворювань серцево-судинної системи у людей, які живуть у зашумлених районах, у кілька разів вища, а ішемічна хвороба-серця у них трапляється утричі частіше. Зростає також загальна захворюваність.
Особливо вражає вплив шуму міських жителів. Якщо на 100 тисяч сільських мешканців припадає 20–30 тих, хто погано чує, то в містах ця цифра виростає в 5 разів. За даними статистики, жителі великих міст втрачають гостроту слуху вже з 30 років (в нормі – в 2 рази пізніше). Під впливом шуму погіршується сон та сприйнятливість до навчання. Діти стають більш агресивними та вередливими. Це не є лише проблемою Тернополя, але як інші обласні центри та великі міста, у ньому наявне забруднення такого роду.
Старі будівлі міста також несуть певну небезпеку. Центр Тернополя переповнений різними старими будівлями, які не зазнавали ремонту вже більш як 30-40 років. Це може спричинити обвали стін і навіть всієї будівлі. Жителі міста неодноразово зверталися до представників влади, щоб ті вжили певних заходів щодо ремонту історичних будівель міста, але як і завжди влада, посилаючись на нестачу державного фінансування, розводить руками.
Деякі масиви міста потребують негайного наведення порядку. Незважаючи на те, що багато вулиць є брудними, там ще й немає нормального освітлення. Через це багато жителів міста можуть стати жертвами нещасних випадків та навіть якихось злочинів. Такі випадки як падіння в каналізаційні люки – неодноразові.
Забруднення міського озера є також однією з найгостріших проблем міста. Воно не очищувалось вже тривалий час і через це відбується «цвітіння» води, що спричиняє розмноження різних шкідливих бактерій. Біля озера знаходиться багато парків та рекреаційних зон, у яких граються малі діти, тому це породжує певну небезпеку.
Також однією з головних проблем Тернополя залишається невідповідна пропускна здатність доріг (ширина) до інтенсивності руху автомобільного транспорту. Найзавантаженішими вулицями міста залишаються Богдана Хмельницького, Руська, Живова, Збаразька та інші. Цю проблему вдалося частково вирішити із прокладенням нової тролейбусної лінії — по вулиці Вояків дивізії «Галичина», що частково розвантажило тролейбусний рух на вулиці Богдана Хмельницького. Однак у серпні 2009 року через поганий стан дорожнього покриття вулиці Вояків дивізії «Галичина», а також через незручність ходити по надземному пішохідному мосту до зупинки, яка там розташована, тролейбусний маршрут № 8 тимчасово повернули назад на вулицю Богдана Хмельницького. Після того, як вулицю Вояків дивізії «Галичина» приведуть до ладу, там обіцяють організувати односторонній рух — в напрямку від вул. Бродівської до проспекту Степана Бандери. У протилежному напрямку автотранспорт рухатиметься вулицею Богдана Хмельницького, яку також зроблять односторонньою.
Протягом 2009 року в Тернополі на ряді центральних вулицях ввели односторонній рух: Шашкевича (вниз до вул. Живова), Паращука (вгору до вул. Руська), Листопадовій (вгору до Майдану Волі), Франка (від вул. Качали до Головпоштампу), частину вул. Чорновола (від Головпоштампу до залізничного вокзалу). Це у значній мірі розвантажило центр міста.
У Тернополі немає великих підприємств важкої промисловості, тому проблеми такого роду відсутні. Навіть підприємства легкої промисловості, такі як бавовняний комбінат «Текстерно» переживає не найкращі свої часи, тому говорити про високе промислове забруднення міста – недоречно.
Незважаючи на те, що на тлі інших обласних центрів, особливо промислових, Тернопіль оцінюється відносно благополучно в соціально-екологічному відношенні, проте й тут, як бачимо, є ряд екологічних та соціальних проблем, що потребують термінового вирішення.
Аналізуючи згадані вище чинники, можна прогнозувати нестабільність екологічної ситуації. У найближчі роки, якщо паралельно з реалізацією заходів щодо стабілізації й росту економіки не будуть робитися адекватні кроки в екологічному розвитку міста, на нас очікує повернення до екологічної ситуації початку 90-х років ХХ століття, а випадки виникнення надзвичайних ситуацій можуть почастішати через моральне й технологічне старіння всіх виробничих засобів, споруд і комунікацій, які за останні роки майже не модернізувались і знаходяться на межі своєї експлуатаційної витривалості.