Методика розрахунку зон проведення загальної та часткової евакуації на ранній фазі розвитку радіаційної аварії

Міністерство  освіти і науки України

Прикарпатський  національний університет ім. Василя Стефаника

Інститут  Мистецтв

Кафедра дизайну  і теорії мистецтва

Спеціалізація «Художнє моделювання одягу»

 

 

 

 

Реферат

на тему:

«Методика розрахунку зон проведення загальної та часткової евакуації  на ранній фазі розвитку радіаційної  аварії»

 

 

 

 

Виконала: ст. гр. ДМ-54

Сало Олена

Перевірив: викладач

Сакадел М.М.

 

 

 

 

м. Івано-Франківськ

2013 рік

     Евакуація — це організований вихід (виїзд) працівників підприємств та організацій, які припиняють або переносять свою діяльність у заміську зону, а також непрацездатного й незайнятого у виробництві населення. Для швидкого виходу (виїзду) населення евакуацію проводять комбінованим способом.

Комбінований спосіб евакуації  полягає в тому, що населення покидає  місто різноманітними засобами (метро, поїзди, автомобілі, грузовий транспорт, пішки). Як правило, транспортом вивозять робочі зміни, дітей і літніх людей, інвалідів, вагітних жінок тощо.

     Плани евакуації населення розташовані в штабах Цивільної оборони міста, району, області. На підставі плану евакуації проводять такі заходи: створюють і завжди підтримують на поготові пункти управління, засоби зв'язку й передачі інформації; підготовлюють усі види транспорту, станції та пункти посадки і висадки, райони розміщення у заміській зоні; виявляють приміщення, придатні як протирадіаційні укриття; будують і обладнують джерела водопостачання; проводять інші заходи, що сприятимуть успішній евакуації населення.

     Для підготовки й проведення евакуації населення на допомогу штабам Цивільної оборони в містах, районах і на об'єктах народного господарства (підприємствах, організаціях, навчальних закладах) створюють евакуаційні комісії. Евакуаційна комісія здійснює: підрахунок населення, яке підлягає евакуації; підрахунок можливостей населених пунктів заміської зони, прийняття й розміщення населення організацій та навчальних закладів; розподіл районів і населених пунктів між евакуйованими; підрахунок транспортних засобів і розподіл їх по об'єктах евакуації; визначення піших колон та маршрутів; розробка документів про евакуацію населення свого району, навчального закладу.

 

     Евакуацію населення проводять через збірні евакуаційні пункти (ЗЕП), що призначені для збору, реєстрації й відправлення населення. ЗЕП розміщують у громадських будинках (школах, клубах тощо), поблизу залізничних станцій, платформ, пристаней, тобто поблизу місць посадки на відповідний транспорт. Крім того, поблизу ЗЕП підготоване сховище з розрахунком кількості відправленого населення.

Поблизу станцій, пунктів висадки  створюються приймальні евакуаційні  пункти (ПЕП), на яких організовують  зустріч і відправлення.

Особливості евакуації при аварії на атомних  електростанціях

У разі аварії на АЕС передбачається евакуація населення і сільськогосподарських  тварин (із 30-кілометрової зони навколо  АЕС, організовується розміщення їх у безпечних районах і забезпечення всім необхідним у процесі евакуації  та у місцях їхнього розселення).

При плануванні евакуації враховуються такі особливості:

— розробляється кілька варіантів  евакуації залежно від характеру  масштабів аварій, метеоумов і  можливої радіаційної обстановки;

— у разі термінової евакуації збірні евакопункти не розгортаються. Евакуація міського населення проводиться за територіальним принципом, Посадка на транспортні засоби здійснюється біля під'їздів житлових будинків і захисних споруд;

— населення сільської місцевості евакуюється за промислово-територіальним принципом, по сільськогосподарських кооперативах та ін. Одночасно вивозять і сільськогосподарських тварин;

— на межі 30-кілометрової зони створюють  контрольно-пропускні пункти з розгортанням постів дозиметричного контролю, медпунктів, пунктів санітарної обробки і проміжних пунктів (ППЕ). Евакуація населення і частково сільськогосподарських тварин передбачається у два етапи. На першому етапі евакуйованих доставляють транспортом до контрольно-пропускних пунктів 30-кілометрової зони і висаджують. Транспорт за межі зони не виходить. На другому етапі евакуйовані реєструються на проміжному пункті евакуації і «чистим» транспортом розвозяться у райони розселення;

— передбачається максимальне залучення  всіх видів транспортних засобів для вивезення евакуйованих у стислі терміни, а із пристанційних сіл — протягом 4 год.;

— планується виїзд населення на особистому транспорті;

— розміщення евакуйованих проводять  за промисловим принципом: колектив підприємства, організації із сім'ями розселюються в одному або близько розташованих населених пунктах; колективні, фермерські та ін. господарства розміщують на базі відповідних господарств;

— райони розміщення людей і маршрути евакуації повинні мати дублюючі варіанти на випадок небезпечної  радіаційної обстановки, коли основні  використати неможливо.

  При аварійному викиданні в атмосферу радіоактивних речовин можливі такі види радіоактивного впливу на населення:

а) зовнішнє опромінення при проходженні  радіоактивної хмари;

б) внутрішнє опромінення при  вдиханні радіоактивних аерозолів (інгаляційна небезпека);

в) контактне опромінення внаслідок  радіоактивного забруднення шкіри  і одягу;

г) зовнішнє опромінення, зумовлене  радіоактивним забрудненням поверхні землі, будівель, споруд та ін.;

д) внутрішнє опромінення при  використанні забруднених продуктів  харчування і води.

Розрахункові дані та результати прямих вимірювань рівня радіації і дози опромінення мають бути основою для вжиття заходів захисту населення від зовнішнього і внутрішнього опромінення, в тому числі й профілактичне застосування стабільного йоду.

Основою розробки заходів захисту  населення в умовах радіоактивного забруднення при ядерній аварії є рекомендації Міжнародного агентства  з атомної енергії (МАГАТЕ) 1988 p., а  також норми радіаційної безпеки  України (НРБУ—1997).

Враховуючи рівень радіації, а також прогноз можливих аварійних викидів радіоактивних речовин та метеорологічні дані, приймається рішення про проведення таких термінових і невідкладних заходів захисту в умовах ранньої фази радіаційної аварії:

— укриття населення;

— обмеження перебування населення  на відкритій місцевості;

— евакуація у разі загрози здоров'ю;

— проведення йодової профілактики;

— тимчасова заборона вживання продуктів  харчування і води із зони радіоактивного забруднення.

Крім цих заходів  у період ранньої і пізньої фази проводяться довгострокові заходи:

— тимчасове відселення;

— евакуація — переселення на постійне місце проживання;

— обмеження вживання води і продуктів  харчування забруднених радіоактивними речовинами;

— заходи захисту при виробництві  продукції тваринництва, рослинництва і лісогосподарської діяльності;

— дезактивація території і будівель;

— інші заходи: гідрологічні, протиповіневі, обмеження лісокористування, полювання, рибної ловлі, перебування у полі при проведенні сільськогосподарських робіт.

Критерієм для прийняття рішення про заходи захисту населення на ранній і середніх фазах після аварії є дози зовнішнього і внутрішнього опромінення з установленими двома рівнями радіаційного впливу — нижнім і верхнім — згідно з рекомендацією МАГАТЕ і НРБУ—1997.

  Щоб реально оцінити можливість проведення евакуації, необхідно враховувати: період року, погодні умови, стан доріг, наявність транспорту, кількість населення, яке підлягає евакуації, місця для евакуації, наявність житлових приміщень та ін.

З метою зменшення впливу іонізуючого опромінення на людей всі заходи мають бути спрямовані на зменшення потрапляння радіоактивних речовин в органи дихання, травлення і на поверхню тіла.

Тому необхідно:

— на підставі інформації про радіаційну обстановку підрозділами радіаційної розвідки формувань цивільного захисту і відділу з питань НС та цивільного захисту населення нанести дані радіоактивного забруднення господарства (села) на карту-схему;

— визначити необхідну кількість  людей, робочих змін, тривалість їх роботи, враховуючи допустимі дози опромінення і фактичний рівень радіації та умови перебування людей у приміщеннях, техніці на полі;

— інформувати населення про  стан радіаційної обстановки та небезпеку  радіаційного опромінення;

— розробити, впровадити і контролювати дотримання населенням режимів поведінки;

— обмежити перебування людей на відкритій місцевості; розмістити людей  в житлових, виробничих приміщеннях  чи захисних спорудах;

— провести герметизацію житлових і  виробничих приміщень, дверей, вікон, димарів, вентиляційних отворів на час  розсіювання радіоактивних речовин  у повітрі й формування радіоактивного забруднення території;

— провести йодову профілактику;

— захистити органи дихання підручними засобами;

— використовувати засоби індивідуального  захисту органів дихання і  шкіри, виходячи з приміщень, під час проведення польових робіт, догляду за тваринами й обслуговування техніки;

— евакуювати населення;

— регулювати доступ у район забруднення;

— організувати санітарну обробку  населення при забрудненні шкіри  й одягу радіоактивними речовинами вище встановлених норм;

— провести дезактивацію поверхневого забруднення радіоактивними речовинами продуктів харчування (обмивання, видалення  поверхневого шару);

— воду використовувати із захищених  джерел водопостачання, на робочих  місцях запас води має бути по 3 л  на людину на час робочої зміни;

— продукти використовувати з герметичних  складських приміщень, погребів, із щільно закритих діжок, герметичної скляної  і металевої тари;

— харчову продукцію з присадибних  ділянок, з лісу і рибу використовувати, тільки попередньо перевіривши на радіоактивне забруднення;

— свіжі овочі та фрукти перед вживанням в їжу старанно промити водою, з капусти зняти три-чотири верхні листки;

— бажано перевести населення, насамперед дітей, на харчування продуктами привезеними  з чистих територій;

— періодично проводити дезактивацію внутрішніх поверхонь житлових і  виробничих приміщень, обмітати стелю  і стіни, протирати меблі, пилососити або вибивати на вулиці килими, доріжки, матраци, ковдри, верхній одяг, проводити вологе прибирання в приміщеннях;

— провести дезактивацію будівель, присадибних  ділянок, колодязів, доріг, залучивши  для цього формування цивільного захисту.

Рання фаза після аварії – та, яка триває від початку до припинення викидання в атмосферу радіоактивних речовин (від декількох годин до декількох тижнів), а також на середня фаза - триває після формування радіоактивного сліду (від декількох діб до року).

Щоб поглинуті дози радіації не перевищували допустимих норм опромінення, необхідний контроль опромінення. Для цього  введені допустимі дози опромінення:

у воєнний час:

— при одноразовому опроміненні (до 4 діб) — 60 Р;

— при багаторазовому опроміненні  за 30 діб — 100 Р;

— за 3 місяці — 200 Р;

— за 1 рік — 300 Р; у мирний час:

— за нормальних умов за 1 рік — 0,5 бер;

— для населення — аварійне опромінення за рік — 10 бер;

— для персоналу АБС — у  нормальних умовах за рік — 5 бер;

— для персоналу АЕС — аварійне опромінення за рік — 25 бер. Передбачені перевищення допустимої дози опромінення згідно із Законом України "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань № 15/98-ТЗД":

— для населення 0,1 бер за рік (1 мЗв);

— для персоналу АБС до 2 бер  за рік (до 20 мЗв).

Нормами радіаційної безпеки встановлено  три категорії опромінюваних  осіб: А, Б, В.

Для категорії А — встановлена  граничнодопустима доза за рік, а для категорії Б — межа дози за рік.

В Україні природний радіаційний  фон — від 0,01 до 0,03 м Р/год.

Поглинута доза опромінення за рік у середньому складається із таких опромінень: природного фону — 200 мбер, будівельних матеріалів — 100 мбер, медичної радіодіагностики і рентгенотерапії — 150 мбер та інших джерел опромінення — 50 мбер.

Граничнодопустима доза — це найбільше значення індивідуальної еквівалентної дози за рік, яке за рівномірного впливу протягом 50 років не призведе до небажаних змін у здоров'ї персоналу.

Межа дози — гранична еквівалентна доза за рік для обмеженої частини населення. Межа дози встановлюється в 10 разів меншою від граничнодопустимої дози для запобігання необґрунтованого опромінення цього контингенту людей.

Особи, які за попередніми розрахунками одержали одноразову дозу зовнішнього  або сумарно зовнішнього і  внутрішнього опромінення всього тіла більше 5 граничнодопустимої дози (ГДД) (табл. 116), або при одноразовому надходженні в організм радіоактивних речовин більше 5 ГДД, повинні бути направлені на медичне обстеження в спеціалізований лікувальний заклад.