Культура безпеки, як елемент загальної культури, що реалізує захисну функцію людства

 

ЗМІСТ

 

1. Основні поняття

2. Культура безпеки, як елемент загальної культури, що реалізує захисну функцію людства

3. Аксіоми безпеки життєдіяльності

4. Методологічні основи безпеки життєдіяльності

5. Системний підхід у безпеці життєдіяльності

 

6. Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основні поняття

 

Культура безпеки – це такий  набір характеристик і особливостей діяльності організацій та поведінки  окремих осіб, який встановлює, що проблемам  безпеки атомних станцій, як таким, що мають вищий пріоритет, приділяється увага, яка визначається їх значущістю.

 

Життєдіяльність — сукупність процесів, які відбуваються у живому організмі, слугують підтримці в ньому життя  та є проявами життя. Для життєдіяльності  характерний обмін речовин.

 

Безпека життєдіяльності — комплексна дисципліна, спрямована на здобуття базових знань з проблеми забезпечення оптимальних умов існування людини у природному і техногенному середовищах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Культура безпеки, як елемент загальної  культури, що реалізує захисну функцію  людства

 

Поняття "культура безпеки" вперше з'явилося у 1986 році в процесі аналізу причин і наслідків Чорнобильської аварії, проведеного Міжнародним агентством з атомної енергії (МАГАТЕ). Було визнано, що саме відсутність культури безпеки стала однією з причин трагедії.

Культура безпеки – це такий  набір характеристик і особливостей діяльності організацій та поведінки  окремих осіб, який встановлює, що проблемам  безпеки атомних станцій, як таким, що мають вищий пріоритет, приділяється увага, яка визначається їх значущістю.

Досвід експлуатації атомних станцій  показує, що причини виникнення аварій та інцидентів так чи інакше пов'язані  з поведінкою людей (людським чинником), а саме – з їх ставленням до проблем  безпеки. Тому у центрі уваги керівництва  Южно-Української  АЕС знаходяться, в першу чергу, людські ресурси, стиль та методи управління, соціально-психологічний  клімат у виробничих колективах. До процесу формування культури безпеки  залучено увесь персонал, починаючи  з вищого адміністративного рівня. На ЮУАЕС працює постійно діючий комітет  з культури безпеки. Це колегіальний орган, що координує діяльність підрозділів  атомної станції у частині  підтримки та підвищення культури безпеки  персоналу.

Особлива увага приділяється формуванню особистої відповідальності та прихильності культурі безпеки всіх, чия діяльність впливає на безпеку АЕС. Політика ЮУАЕС спрямована на те, щоб персонал критично ставився до своїх дій і  не мирився з недбалістю в питаннях безпеки. Адміністрація Южно-Української  АЕС прагне створити умови, в яких працівники не боялися б повідомляти  про власні помилки. Це дозволить  запобігти їх повторенню. На АЕС  упроваджена й успішно застосовується система виявлення та усунення невідповідностей «ОКО». Вона надає кожному працівникові не лише право, а й практичну можливість безпосередньо брати участь у  наведенні експлуатаційного порядку  шляхом запису зауважень та пропозицій до центральної бази даних.

Програми підготовки основного  персоналу містять розділи з  культурі безпеки. Розроблено навчально-методичні  матеріали. За їх допомогою ведеться навчання різних категорій працівників. Обов'язкове навчання з культури безпеки проходить і щойно  прийнятий персонал.

На рівні підрозділів атомної  станції організовано проведення партнерських взаємоперевірок. Регулярно проводиться  самооцінка підрозділів АЕС з  культури безпеки за програмами, розробленими з урахуванням рекомендацій МАГАТЕ. За її результатами з'ясовується стан культури безпеки в підрозділах, за необхідності розробляються та впроваджуються корегуючі заходи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Аксіоми безпеки життєдіяльності

 

1. Усяка діяльність (бездіяльність)  потенційно небезпечна.

2. Для кожного виду діяльності  існують комфортні умови, що  сприяють її максимальної ефективності.

3. Всі природні процеси, антропогенна  діяльність і об'єкти діяльності  має схильність до спонтанної  втрати стійкості або до тривалого  негативного впливу на людину  і середовище її проживання, тобто  володіють залишковим ризиком. 

4. Залишковий ризик є першопричиною  потенційних негативних впливів  на людину і біосферу.

5. Безпека реальна, якщо негативні  впливи на людину не перевищують  гранично допустимих значень  з урахуванням їх комплексного  впливу.

6. Екологічність реальна, якщо  негативні впливи на біосферу  не перевищують гранично допустимих  значень з урахуванням їх комплексного  впливу.

7. Допустимі значення техногенних  негативних впливів забезпечується  дотриманням вимог екологічності  та безпеки до технічних система,  технологій, а також застосуванням  систем екобіозащіти (екобіозащітной  техніки).

8. Системи екобіозащіти на технічних  об'єктах і в технологічних  процесах володіють пріоритетом  введення в експлуатацію та  засобами контролю режиму роботи.

9. Безпечна і екологічна експлуатація  технічних засобів і виробництв  реалізується при відповідності  кваліфікації і психофізичних  характеристик оператора вимогам  розробника технічної системи  і при дотриманні оператором  норм і вимог безпеки і екологічності.

 

 

Методологічні основи безпеки життєдіяльності

 

Забезпечення БЖД – це процес здійснення системи правових, політичних, соціально-економічних та профілактичних заходів, спрямованих на запобігання  проявленню небезпек, захист життя  і здоров’я людей у будь-яких умовах їх існування.

Проблему забезпечення БЖД доцільно розв’язувати у двох напрямах:

– у повсякденних умовах життя  і діяльності людей, тобто на виробництві  й у побуті (на вулиці, вдома, у місцях відпочинку тощо);

– в умовах надзвичайних ситуацій, що характеризуються різкими і масштабними  змінами обставин.

Методологія забезпечення БЖД передбачає вирішення таких завдань:

1. Ідентифікації (розпізнавання,  виявлення) небезпек: джерела і  вид небезпеки, просторові і  часові координати, причини проявлення  небезпек, можлива шкода та ін.

2. Профілактики небезпек: локалізація  (усунення) причин проявлення небезпек, зниження ймовірності їх проявлення  з урахуванням економічної вигоди в межах допустимого ризику.

3. Упровадження заходів захисту  людей, зниження негативних наслідків  небезпек.

Важливим питанням у методології  забезпечення БЖД є виявлення  джерел небезпек, що розв’язується  на підставі вивчення технології виробництва  на об’єкті або окремих його ділянках (цехах), з’ясування наявності легкозаймистих речовин і матеріалів, які, потрапляючи  в повітря, утворюють газоповітряні, пилові суміші і пару.

Після виявлення джерел небезпек для  прогнозування наслідків їх проявлення найбільшу увагу приділяють потенційно небезпечним об’єктам ПНО і територіям.

Потенційно небезпечні об’єкти  – це об’єкти народногосподарського  та військового призначення, системи  життєзабезпечення, транспортні та інші системи, що в результаті аварії можуть спричинити виникнення надзвичайних ситуацій.

Потенційно небезпечні території (ПНТ) – це території, у межах яких розміщено небезпечні об’єкти, речовини, побутові й промислові відходи, що в  разі аварії можуть створити зону надзвичайної ситуації.

Потенційно небезпечні процеси (ПНП) – це технологічні, біохімічні, біоекологічні, гідротехнічні та інші процеси, що загрожують людині та середовищу.

До головних ознак, за якими  об’єкт зараховують до категорії  потенційно небезпечних, належать:

– наявність на території об’єкта  небезпечних для людини та середовища речовин, матеріалів, енергій;

– використання у виробництві небезпечних  технологій;

– зношені засоби чи елементи виробничого середовища;

– зберігання, викиди небезпечних  виробничих відходів тощо.

Інше важливе питання у методології  забезпечення БЖД – визначення можливих причин проявлення небезпек на конкретному  об’єкті. Це питання розв’язується  побудовою логічного дерева подій: між проявленням небезпек і причинами  існує причинно-наслідковий зв’язок, тобто проявлення небезпеки має  певну причину (чи декілька), яка, у  свою чергу, є наслідком іншої  причини і т. ін. Причини і проявлення небезпеки утворюють ієрархічну структуру, графічне відображення якої нагадує дерево, і тому назване  «логічним деревом небезпеки».

Наприклад, на рис. 1.4 зображено «логічне дерево небезпеки» – токсичної речовини (ТР) на борту космічного літального апарата (КЛА).

Така методологія дозволяє заздалегідь  передбачити небезпеку і розробити  систему профілактичних заходів  локалізації її проявлення, що підвищить  рівень БЖД екіпажу.

Заходів уживають на етапі проектування, виготовлення (будівництва), експлуатації і виводу об’єкта з експлуатації.

Токсичні речовини – категорія  особливої небезпеки для членів КЛА. Людський організм у замкненому просторі сам може бути джерелом токсичної  небезпеки через метаболізм (обмін  речовин). Зважаючи на джерело небезпеки, фахівці на етапі проектування, виробництва  та експлуатації мають передбачити  систему штучної нейтралізації  небезпечних виділень і переглянути  всі альтернативні варіанти можливого  прояву дії токсичних речовин.

На прикладі позиції 1.1 (рис. 1.4) покажемо, як можна локалізувати небезпеку  ТР. Токсичні речовини з’являються  при пожежі в кабіні КЛА. Це відбувається, коли є чому горіти і коли є тепловий імпульс.

Як спосіб локалізації небезпеки  ТР на етапі проектування слід дотримуватися  вимог використання матеріалів (елементи електросистеми, матеріали кабіни, герметики, лакові покриття, клей та ін.), а в елементах електросистеми має бути надійна ізоляція фаз, щоб  уникнути короткого замикання в  аварійних ситуаціях.

Рис. 1.4. Логічне  дерево небезпеки ТР на борту КЛА:

1.1– пожежа на борту КЛА; 2.1 – неправильний вибір матеріалів  кабіни КЛА; 3.1 – порушення герметичності  систем з токсичними речовинами; 4.1 – відмова системи забезпечення

 газового складу; 1.1.1 – коротке  замикання в електромережі КЛА;

1.1.2 – наявність на борту  КЛА концентратів теплового випромінювання

Якщо ці вимоги з якихось причин не будуть виконані, то на борту КЛА  виникне потенційна небезпека ТР з великою ймовірністю її прояву.

Системний підхід у безпеці життєдіяльності

 

Головним методологічним принципом  БЖД при дослідженні та прогнозуванні  небезпек є системно-структурний  підхід, а методом, який використовується в ній, — системний аналіз. Удосконалення  якості викладання дисципліни неможливе  без розвитку основних понять. Пропонується рішення проблем безпеки життєдіяльності  розглядати на основі категорії ресурс. Як звісно це поняття широко використовується у технічних системах. Для людини, як елементу системи, у повної мірі категорія ресурс не визначена.

Системний підхід в аналізі безпеки  людини полягає у виявленні причин, що викликають небажані результати, дозволяє передбачити наслідки дії небезпечних  і шкідливих чинників у різноманітних  сферах діяльності. У будь-якій діяльності формуються дві основні сфери - гомосфера  та ноксосфера. Суміщення цих сфер неприпустимо, бо це різко підвищує кількість нещасних випадків - травм, аварій, катастроф. Їх необхідно обов'язково розділити у часі і просторі за допомогою дистанційного управління процесами - автоматизації, роботизації, певними позначками, умовними знаками. Це дозволяє виключити або, принаймні, зменшити дію небезпечного чинника  на людину.

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаної літератури

 

1. Мошкін В. Виховання культури  особистої безпеки// Основи безпеки  життєдіяльності. - 2000. - № 8. - С. 13-16.

 

2. Мошкін В.Н. Виховання культури  безпеки школярів. - Барнаул: Видавництво  БДПУ, 2002 .- 318 с. 

 

3. Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://library.by/

 

4. Васильчук М.В., Медвідь М.К., Сачков Л.С., Збірник нормативних документів з безпеки життєдіяльності. Київ - 2000.

 

5. Джигирей В.С., Жидецький В.Ц., Безпека життєдіяльності - Львів, Афіша, 2000.

 

6.Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник, Київ "Каравела" 2001, Львів, Новий світ, 2000.