Класифікація радіаційних аварій за характером дії і масштабами

Від дози опромінення 3-5 Гр вмирає майже  половина всіх опромінених 50% — смертельна доза. Кровотворна система організму  найуразливіша та припиняє нормальне  функціонування при дозах опромінення 0,5—1 Гр. Ці органи, однак, мають високу здатність відновлюватись, і, якщо доза не досить велика, кровоносна система може повністю оновити свої функції.

Репродуктивні органи та очі мають  також високу чутливість до опромінення. Одноразове опромінення сімяників  при дозі лише 0,1 Гр призводить до тимчасової стерильності чоловіків, доза понад 2 Гр може призвести до сталої стерильності або на роки. Яєчники менш чутливі, але дози понад 3 Гр можуть призвести до безпліддя. Для цих органів сумарна доза, отримана за кілька разів, небезпечніша, ніж одноразова, на відміну від інших органів людини.

Очі людини уражаються при дозах 2—5 Гр. Встановлено, що професійне опромінення  з сумарною дозою 0,5—2 Гр, отримане протягом 10—20 років, призводить до помутніння кришталика.

Особливо уразливі діти. Опромінення  у дитячому віці може призвести до аномального розвитку кісток, втрати памяті, до божевілля. Дуже чутливий і мозок плоду, якшо майбутня мати підлягає опроміненню наприклад, при рентгенівському обстеженні, між 8-им та 15-им тижнями вагітності.

Більшість тканин дорослої людини мало чутлива до радіації. Нирки витримують сумарну дозу 23 Гр, одержану протягом пяти тижнів, печінка — 40 Гр за місяць, сечовий міхур — 55 Гр за чотири тижні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Нормування радіаційної безпеки

Нині діють Норми радіаційної  безпеки НРБ-7687, прийняті у 1987 р. При  встановленні норм був взятий за основу такий принцип — забезпечити  захист від IB окремих осіб, їх нащадків та людство в цілому, а також  розробити відповідні умови для  необхідної практичної діяльності, під час якої люди можуть потрапити під вплив IB.

У НРБ проведено чітке розмежування між лозовими границями для різних категорій опромінюваних осіб.

Категорія А — персонал, який працює безпосередньо з IB.

Категорія Б — обмежена частина  населення особи, які безпосередньо  не працюють з IB, але за умовами проживання чи розташування робочих місць можуть підлягати опроміненню.

Категорія В — населення.

Встановлені три категорії органів  тіла людини, опромінення яких викликає різні наслідки:

I — усе тіло, червоний кістковий мозок

II — мязи, щитовидна залоза, жирова  тканина, внутрішні органи

III — кісткова тканина, поверхня  шкіри, кістки, передпліччя, 
кісточка, стопи.

Опромінення категорії В не має бути вищим, ніж опромінення категорії Б.

Закон України 1991 р. Про правовий режим  території, яка зазн&іа радіаційного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає рівні забруднення місцевості та вид екологічної зони. Згідно з цим Законом забрудненою вважається територія, проживання на якій може призвести до опромінення населення понад 0,1 бер за рік, що перевищує природний доаварійний фон.

Наводено розподіл забрудненої  території на зони:

- зона відчуження — 30 кілометрова  зона, з якої була проведена  евакуація населення у 1986 р. 40-80 Кикм2

- зона безумовного обовязкового  відселення — це територія,  яка підлягала інтенсивному забрудненню довгоживучими ізотопами цезію від

15,0 Кикм2; стронцію — від 3,0 Кикм2; плутонію—від 0,1 Кикм2, а також територія,де людина може отримати додаткову дозу опромінення понад

0,5 бер за рік

- зона гарантованого добровільного  відселення — це територія  з щільністю забруднення ґрунту  ізотопами: цезію від 5,0 до 15,0 Кикм2; стронцію — від 0,15 до 3 Кикм2; плутонію — від 0,01 до 0,1 Кикм2, а також територія, де людина може отримати додаткову дозу опромінення вище

0,1 бер рік

- зона посиленого радіоекологічного  контролю — це територія із  щільністю зараження грунту ізотопами:  цезію — від 1,0 до 5,0 Кикм2; стронцію  — від 0,02 до 5,5 Кикм2; плутонію  -від 0,005 до 0,01 Кикм2, а також територія, де людина може отримати додаткову дозу опромінення 0,1 беррік.

Таким чином, іонізуючі випромінювання за своєю природою шкідливі для життя. Будь-яке опромінення збільшує ризик захворювань. Крім того, у людей відсутні органи, які сприймають IB, що робить їх особливо небезпечними. [4]

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Військова токсикологія, радіологія та медичний захист: Підручник / За ред. Ю. М. Скалецького, І. Р. Мисули. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. – С. 218-250.

2. Норми радіаційної безпеки  України (НРБУ-97). – К.: Друкарня  держсанепіднагляду МОЗ України, 1997. - С. 33-39, 87-95.

3. Медичні аспекти ядерних аварій: Навчальний посібник для слухачів УВМА та студентів вищих медичних навчальних закладів / Ю. М. Скалецький, М. І. Барасій, І. Ю. Худецький, В. Ф. Торбін та інші. – К.: Навчально-методичний відділ УВМА, 2000. - С. 4-17, 30-35, 43-51.

4. Чернобыльская катастрофа / Гл. ред. акад. НАН Украины В. Г. Барьяхтар. – К.: Наукова думка, 1995. - С. 405-520.