Класифікація приміщень за ступенем ураження електричним струмом

Міністерство  освіти і науки України

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

з предмету

«Охорона праці»

тема:

 

Класифікація приміщень  за ступенем ураження електричним струмом

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План

 

 

 

1. Вступ
2. Класифікація приміщень за ступенем ураження електричним струмом
3. Системи засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок
4. Технічні способи та засоби захисту при нормальних режимах роботи електроустановок
5. Вимоги до електротехнічного персоналу
6. Висновок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступ

З кожним роком зростає виробництво та споживання електроенергії, а відтак і кількість людей, які в процесі  своєї життєдіяльності використовують (експлуатують) електричні пристрої та установки. Тому питання електробезпеки набувають особливої ваги.

Аналіз  нещасних випадків, що супроводжуються  тимчасовою втратою працездатності потерпілими, свідчить, що кількість травм, викликаних ударом електричного струму, є порівняно невеликою і складає близько 0,5-1% від загальної кількості нещасних випадків на робочих місцях. Але, якщо розглядати смертельні нещасні випадки, то виявляється, що на цей вид небезпеки припадає 20-40% смертей потерпілих. Причому 75-80% смертельних уражень від струму відбуваються в електроустановках напругою до 1000 В, промислової частоти 50 Гц (промислова електрика).

Найбільша кількість травм, пов'язаних із впливом електричного струму, приходиться на вікову групу до 20 років.

Основними причинами електротравматизму на виробництві є: випадкове доторкання до неізольованих струмопровідних частин електроустаткування; використання несправних ручних електроінструментів; застосування нестандартних або несправних переносних світильників напругою 220 чи 127 В; робота без надійних захисних засобів та запобіжних пристосувань; доторкання до незаземлених корпусів електроустаткування, що опинилися під напругою внаслідок пошкодження ізоляції; недотримання правил улаштування, технічної експлуатації та правил техніки безпеки при експлуатації електроустановок та ін.

Електробезпека  – система організаційних і технічних  заходів та засобів, що забезпечують захист людей від шкідливої і  небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електричного поля і статичної електрики (ГОСТ 12.1.009-76.ССБТ. Электро-безопасность. Термины и определения).

Правила електробезпеки регламентуються правовими і технічними документами, нормативно-технічною базою. Знання основ електробезпеки обов'язкове для персоналу, обслуговуючого електроустановки і електроустаткування.

Основне завдання електробезпеки – знизити ймовірність і силу впливу електричного струму на людину.

З метою  зменшення небезпечного впливу електричного струму і ефективного виконання  прямих службових обов'язків працівник  ОВС повинен орієнтуватися, у  яких місцях він може зустріти небезпечну напругу. Величини напруги залежать від робочого устаткування:

• до 42 В – напруга використовується для індивідуального освітлення і ручних електроінструментів при роботі в небезпечних зонах;
• 127, 220 В – напруга використовується для освітлення і ручного інструмента на виробництві й у побуті;
• 380 В – напруга використовується при експлуатації промислових установок;
• понад 380 В – напруга використовується для передачі електроенергії на відстань (лініями електропередач – ЛЕП).

Для контролю стану електробезпечності людини необхідний захист, що залежить від ступеня небезпечності приміщення. За ступенем небезпечності усі приміщення поділяються на три класи: приміщення без підвищеної небезпечності, приміщення з підвищеною небезпечністю, особливо небезпечні приміщення.

 

2. Класифікація приміщень за ступенем ураження електричним струмом

Ураження електричним струмом в значній мірі залежить від метеорологічних умов виробничих приміщень. Ці умови можуть сприяти збільшенню або зниженню ураження людини електричним струмом.

Підвищена вологість і висока температура повітря під час роботи з технічним електрообладнанням хімічних лабораторій, пари кислот і лугів можуть руйнувати ізоляцію проводів, різко погіршуючи її діелектричні властивості, і, отже, сприяють переходу напруги на неструмопровідні частини електроустаткування.

З другого боку висока температура повітря сприяє рясному потовиділенню, а висока відносна вологість сприяє поганому випару поту із шкіри людини і, отже, зволоженню шкіри людини в процесі роботи. А опір зволоженої шкіри різко знижує загальний електричний опір тіла людини, а це в свою чергу збільшує струм через тіло людини і небезпеку його ураження.

Струмопровідні підлоги - земляні, бетонні, залізобетонні також збільшують небезпеку ураження людини електричним струмом при роботі і технічному обслуговуванні і приладового устаткування виробничих підприємств. Технічне обслуговування електроустановок на підприємствах часто виконується за таких умов, де можливий одночасний випадковий дотик, з одного боку, до струмопровідної частини, а з другого, до металевих частин електроустаткування, що має добре з'єднання з землею. Зазначені вище умови визначають ступінь небезпеки ураження людини електричним струмом.

"Правила улаштування електроустановок. (ПУЕ-86)" усі виробничі приміщення стосовно небезпеки ураження людей електричним струмом поділяють на три класи: з підвищеною небезпекою; особливо небезпечні; без підвищеної небезпеки.

До приміщень з підвищеною небезпекою відносяться приміщення, у яких є хоча б одна з наступних умов, що створюють підвищену небезпеку ураження людини електричним струмом:

- вогкість чи струмопровідний пил. Вогкими називаються приміщення, у яких відносна вологість тривалий час перевищує 75 %. Курними (зі струмопровідним пилом) називаються приміщення, у яких в процесі виробництва виділяється технологічний пил у такій кількості, що він може осідати на проводах, проникати усередину машин, апаратів та інш.;

- струмопровідні підлоги - металеві, земляні, залізобетонні, цегельні;

- висока температура. Жаркими називаються приміщення, у яких під впливом різних теплових випромінювань температура перевищує постійно чи періодично (більше однієї доби) +35 °С;

- можливість одночасного дотику людини до металоконструкції будинків, які зв'язані з землею, технологічних апаратів, механізмів чи іншого устаткування, а також до металевих корпусів електроустаткування.

До особливо небезпечних приміщень відносяться приміщення з наявністю однієї з наступних умов, що створюють особливу небезпеку:

- особлива вогкість. Особливо вогкими називаються приміщення, у яких відносна вологість повітря близька до 100 %; стіни, стеля і предмети вологі;

- хімічно активне чи органічне середовище. Приміщеннями з хімічно активним чи органічним середовищем називаються приміщення, у яких постійно чи протягом тривалого часу містяться агресивні пари, гази, рідини, утворюються відкладання чи цвіль, що руйнують ізоляцію і струмопровідні частини електроустаткування;

- одночасно дві чи більше умов підвищеної небезпеки. До таких приміщень і умов на підприємствах медичної та хімічної промисловості можуть відноситься: лабораторії хімічного аналізу, підприємства по виробництву агресивних речовин та ін.ш.

До приміщень без підвищеної небезпеки відносяться приміщення, у яких відсутні умови, що створюють підвищену чи особливу небезпеку. До таких приміщень відносяться приміщення з належними метеорологічними умовами, з дерев'яними підлогами, регульованою температурою повітря. Це приміщення адміністративно-управлінські, конторські і житлові кімнати [2].

 

 

 

 

3. Системи засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок

Безпечна експлуатація електроустановок забезпечується: конструкцією електроустановок; технічними способами та засобами захисту; організаційними і технічними заходами (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація засобів та заходів безпечної експлуатації електроустановок

 

4. Технічні способи та засоби захисту при нормальних режимах роботи електроустановок

Ізоляція струмовідних частин забезпечується шляхом покриття їх шаром діелектрика для захисту людини від випадкового доторкання до частин електроустановок, через які проходить струм.

Розрізняють робочу, додаткову, подвійну та посилену ізоляцію.

Забезпечення недосяжності неізольованих струмовідних частин передбачає застосування захисних огорож, блокувальних пристроїв та розташування неізольованих струмовідних частин на недосяжній висоті чи у недосяжному місці.

Захисні огорожі можуть бути суцільними і сітчастими. Суцільні огорожі (корпуси, кожухи, кришки тощо) застосовуються в електроустановках з напругою до 1000 В, а сітчасті — до і вище 1000 В. Захисні дверцята чи двері мають закриватись на замок або обладнуватись блокувальними пристроями.

Попереджувальна сигналізація є пасивним засобом захисту, який не усуває небезпеки ураження, а лише інформує про її наявність. Така сигналізація може бути світловою (лампочки, світлодіоди тощо) та звуковою (зумери, дзвінки, сирени).

Мала напруга застосовується для зменшення небезпеки ураження електричним струмом, однак при цьому зростає значення робочого струму, а відтак і площа поперечного перерізу, що у свою чергу збільшує витрати кольорових металів (міді, алюмінію). Крім того, при малих напругах зростають втрати електроенергії.

Вирівнювання потенціалів є способом зниження напруг доторкання та кроку між точками електричного кола, до яких можливе одночасне доторкання людини або на яких вона може одночасно стояти. Вирівнювання потенціалів досягається шляхом штучного підвищення потенціалу опорної поверхні ніг до рівня потенціалу струмовідної частини, а також при контурному заземленні.

Електричний поділ мережі передбачає поділ електромережі на окремі, електрично не з'єднані між собою, ділянки за допомогою роздільних трансформаторів (РТ) з коефіцієнтом трансформації 1:1.

 

 

 

5. Вимоги до електротехнічного персоналу

Головною  засадою організації безпечної  експлуатації електроустановок є забезпечення обслуговування їх висококваліфікованим персоналом. Існує п’ять груп з електробезпеки персоналу, який обслуговує електроприлади.

І група. Група присвоюється особам, які не мають спеціальної електротехнічної підготовки, але мають елементарну уяву про небезпеку ураження електричним струмом і про заходи електробезпеки при роботі на обслуговуваній дільниці, електроустановці. Для І групи стаж роботи в електроприладах не нормується.

ІІ група. Особи цієї групи повинні мати елементарне технічне знайомство з електроприладами, чітко уявляти небезпеку ураження електрострумом, наближення до струмоведучих частин, знати основні заходи безпеки при роботі на електроприладах, вміти надавати першу допомогу.

ІІІ група. Особи, що належать до цієї групи, повинні: знати будову електричних установок та вміти їх обслуговувати; мати уяву про небезпеку під час обслуговування електричних установок; знати загальні правила техніки безпеки, правила допуску до роботи в електричних установках напругою до 1000 В, спеціальні правила техніки безпеки з тих видів робіт, які входять у коло обов’язків даної особи; уміти здійснювати нагляд за тими, хто працює з електроприладами та надавати першу допомогу.

IV група. Особи цієї групи повинні: мати знання з електротехніки в обсязі спеціалізованого профтехучилища; мати повну уяву про небезпеку під час роботи на електроприладах; знати повністю ПТЕ та ПТБ; знати установку настільки, щоб вільно орієнтуватись у тому, які саме елементи повинні бути вимкненими для безпечного виконання робіт; перевіряти виконання необхідних заходів з техніки безпеки; вміти організовувати безпечне виконання робіт та здійснювати нагляд за ними в електричних установках напругою до 1000 В; знати схеми та обладнання своєї дільниці; вміти навчати персонал інших груп правилам техніки безпеки; вміти надавати першу допомогу потерпілому.

V група. Особи цієї групи повинні: знати всі схеми та обладнання своєї дільниці; знати ПТЕ та ПТБ у загальній та в спеціальній частинах; знати, чим викликана та чи інша вимога правил; вміти організовувати безпечне виконання робіт та здійснювати нагляд в електричних установках будь-якої напруги; навчати персонал інших груп правилам техніки безпеки; вміти надавати першу допомогу.