Класифікація причин виникнення виробничого травматизму

• місця для зберігання і допустима кількість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, які можуть одночасно знаходитися у виробничих приміщеннях і на території (у місцях зберігання);

• порядок прибирання горючого пилу та відходів, зберігання промасленого спецодягу і шмаття, очищення повітроводів вентиляційних систем від горючих відкладень;

• порядок відключення  від мережі електрообладнання у разі пожежі;

• порядок огляду і зачинання приміщень після закінчення роботи;

• порядок проходження  посадовими особами навчання та перевірки знань з пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення;

• порядок організації  експлуатації і обслуговування наявних  технічних засобів протипожежного захисту (протипожежного водопроводу, насосних станцій, вогнегасників тощо);

• дії працівників  у разі виявлення пожежі.

Для об'єктів з  перебуванням людей вночі (підприємства, лікарні тощо) інструкції мають передбачати два варіанти дій відповідно у денний та нічний час.

З метою залучення працівників до проведення заходів щодо запобігання пожежам. організації їх гасіння на підприємствах створюються добровільні пожежні дружини та добровільні пожежні команди згідно з існуючим положенням.

Усі працівники при  прийнятті на роботу і за місцем здійснення професійної діяльності повинні проходити інструктаж з питань пожежної безпеки (вступний, первинний, повторний на робочому місці, позаплановий та цільовий). Посадові особи до початку виконання своїх обов'язків і періодично один раз на 3 роки мають проходити навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки, забороняється. Обслуговуючий персонал лікувально-профілактичних закладів зі стаціонаром та закладів медичної освіти повинен кожного року проходити курс навчання правилам пожежної безпеки за відповідною програмою. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Cигнали оповіщення ЦЗ в мирний та воєний час.

Одним із головних заходів захисту населення від надзвичайних ситуацій (НС) є його своєчасне оповіщення про небезпеку, обстановку, яка склалася внаслідок її реалізації, а також інформування про порядок і правила поведінки в умовах НС. Під час організації оповіщення і доведення інформації до населення України необхідно керуватися вимогами Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 1999 року № 192[5]. Кожний громадянин України повинен знати порядок подавання сигналу "Увага всім!", діяти за ним та іншими сигналами цивільного захисту (ЦЗ) в умовах НС та особливого періоду.

Метою роботи є оптимізація організації і порядку оповіщення та опрацювання зразків текстів повідомлень, що доводяться до населення, у разі загрози або виникнення НС та введення в Україні особливого періоду.

Матеріали і методи дослідження.  Для розробки оптимальної системи організації і порядку оповіщення населення та опрацювання зразків текстів повідомлень були проаналізовані організаційні засади систем оповіщення та тексти повідомлень про загрозу або виникнення НС на 375 об’єктах підвищеної небезпеки Запорізької області і матеріали перевірок об’єктів проведених Управлінням з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Запорізької ОДА.

Результати  досліджень та їх обговорення. З метою забезпечення життя і здоров'я громадян, зменшення матеріальних втрат та недопущення шкоди підприємствам, установам і організаціям, матеріальним і культурним цінностям та довкіллю у разі загрози або виникнення НС проводиться оповіщення та інформування населення. Процес оповіщення включає доведення в стислий термін сигналів і повідомлень органів ЦЗ та МНС про загрозу та виникнення НС до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і населення [3]. Проведеним дослідженням встановлено, що система оповіщення та інформування у сфері ЦЗ України включає:

- оперативне доведення  до відома населення інформації  про виникнення або можливу  загрозу виникнення НС, у тому числі через загальнодержавну, територіальні і локальні автоматизовані системи централізованого оповіщення;

- завчасне створення  та організаційно-технічне поєднання  постійно діючих локальних систем  оповіщення та інформування населення із спеціальними системами спостереження і контролю (включаючи державну мережу спостереження і лабораторного контролю) в зонах можливого ураження;

- централізоване  використання мереж зв'язку, радіомовлення,  телебачення та інших технічних  засобів передачі інформації незалежно від форми власності та підпорядкування в разі виникнення НС.

З’ясовано, що системи  оповіщення населення України мають  державний, регіональний, місцевий і  об'єктовий рівні. Управління системою оповіщення кожного рівня організовується безпосередньо відповідними органами повсякденного управління системи ЦЗ. Рішення на застосування системи оповіщення приймає відповідний голова державної адміністрації (начальник територіальної підсистеми Єдиної системи цивільного захисту). Відповідальність за організацію і практичне здійснення оповіщення несуть керівники органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій. Тому керівник об'єкта господарської діяльності і кожний громадянин повинні знати сигнали ЦЗ і уміти правильно за ними діяти.

В результаті наукової розвідки встановлено, що в Єдиній системі  ЦЗ України оповіщення населення  передбачає спочатку, за будь-якого характеру небезпеки, включення електричних сирен, переривчастий звук яких означає єдиний сигнал небезпеки "Увага всім!". Для вирішення завдань оповіщення на всіх рівнях Єдиної системи ЦЗ створюються спеціальні системи централізованого оповіщення (СЦО). Системою оповіщення будь-якого рівня є організаційно-технічне об'єднання оперативно чергових служб органів управління ЦЗ, спеціальної апаратури управління і засобів оповіщення, а також каналів (ліній зв'язку), які забезпечують передачу команд управління і мовної інформації у НС.

СЦО регіонального  рівня є основною ланкою системи оповіщення в цілому. Саме з цього рівня планується організація централізованого оповіщення. Завданням СЦО регіонального рівня є оповіщення посадових осіб і сил даного рівня, органів управління, сил місцевого і об'єктового рівнів та їх посадових осіб, а також населення, яке проживає на території, на яку поширюється дія СЦО цього рівня. Інформація, яка доводиться до органів управління і посадових осіб, має оперативний характер, а до населення доводиться інформація про характер і масштаби загрози та про дії в умовах НС, які склалися.

СЦО регіонального  рівня мають забезпечувати як циркулярне, так і вибіркове включення СЦО місцевого і об'єктового рівня. Передача сигналів та мовної інформації здійснюється по каналах зв'язку на основі їх перехоплення на час передачі сигналів і мовної інформації. Час перехоплення визначається технологічними характеристиками апаратури управління, на основі якої побудована СЦО і встановленою тривалістю передачі мовного повідомлення. Вищі ланки СЦО регіонального рівня встановлюються на робочих місцях оперативно-чергових служб територіальних органів управління за місцем їх постійного розташування і у позаміській зоні. Елементи комплексу апаратури СЦО середньої ланки установлюються на місцевих підприємствах органів зв'язку (міжміські станції, міські і районні вузли зв'язку).

СЦО місцевого рівня(місто, сільський район) забезпечують оповіщення посадових осіб даного рівня і органів управління об'єктового рівня, а також населення, що проживає на території, яку охоплює система оповіщення цього рівня. Управління СЦО місцевого рівня може здійснюватись безпосередньо від оперативно-чергової служби у місті або через чергового зміни вузла зв'язку міста.

В результаті проведеного  наукового дослідження з’ясовано, що Система оповіщення сільського району створюється значно складніше, ніж система оповіщення міста. Це пов'язане з рядом причин: сільські телефонні мережі менш розвинені, ніж міські; територія сільського району значно більша ніж територія міста; на території району розташована значна кількість населених пунктів; частина, хоча і незначна, сільських населених пунктів взагалі не має телефонного зв'язку; телефонні виходи на сільські населені пункти організовуються за одним-двома міжміськими каналами зв'язку; сільські населені пункти у значній кількості не мають трифазної мережі електропостачання, що обмежує використання електромереж. Все це обмежує можливості щодо використання існуючої апаратури управління і засобів оповіщення, потребує залучення значних фінансових і матеріальних ресурсів. Тому, в територіальні СЦО включено лише районні центри, а населення інших населених пунктів сільської місцевості оповіщається, в основному, по мережі радіо і телебачення, за допомогою стільникового зв’язку та сільської телефонної мережі, мобільними звукопідсилюючими засобами сил ЦЗ, відділів внутрішніх справ і подвірними обходами .

Системи   оповіщення   об'єктового рівняподіляються на локальні, які створюються на об'єктах підвищеної небезпеки (атомні електростанції, хімічно небезпечні об'єкти, гідроспоруди тощо), і системи оповіщення, які створюються на інших об'єктах економіки, не віднесених до потенційно небезпечних. Перш за все, слід мати на увазі, що в Україні зареєстровано понад 8 тисяч потенційно небезпечних об'єктів, аварії на яких становлять небезпеку для мільйонів людей. Дослідженням з’ясовано, що у разі виникнення на потенційно небезпечному об'єкті аварії (катастрофи) оповіщення населення, яке проживає поблизу нього, шляхом залучення територіальної системи є дуже проблематичним. Адже в територіальній системі майже неможливо виділити необхідну ділянку, яка потрібна для оповіщення безпосередньо в зоні небезпечного об'єкта. У цьому випадку оповіщається весь район або місто, що на переконання авторів дослідження, є небажаним, як за часом, так і наслідками. В цих умовах найбільш ефективною, на думку авторів, є організація оповіщення населення безпосередньо черговим диспетчером об'єкта самого підприємства. Особливістю організації оповіщення у разі аварій на хімічно небезпечних об'єктах (ХНО) є надзвичайно жорсткі вимоги до оперативності проведення захисних заходів, оскільки перебування людей упродовж навіть декількох хвилин у зараженій хмарі може призвести до тяжких отруєнь з летальними наслідками. Зона відповідальності (зона дії) в локальній системі оповіщення (ЛСО) для ХНО становить 2,5 км. Якщо такий об'єкт побудовано за межами населеного пункту, то для приоб'єктового селища оповіщення здійснюється засобами радіовузла самого об'єкта. А, якщо об'єкт знаходиться в межах житлового масиву, застосовується система оповіщення міста.

Нормативними документами  зона дії ЛСО на атомній електростанції визначена в радіусі 5 км навколо неї, з обов'язковим включенням до неї селища станції. Безпосереднє управління ЛСО організовується від начальника зміни, як правило, начальника зміни першого енергетичного блока. У разі аварії, наслідки якої можуть вийти за межі станції, начальник зміни самостійно і за допомогою чергової зміни вузла зв'язку АЕС здійснює дистанційне включення засобів оповіщення посадових осіб і персоналу станції, а також населення селища станції і населених пунктів, розташованих у п'ятикілометровій зоні. По прямому телефону начальник зміни оповіщає відповідний  орган  управління  з  питань  НС через його оперативного чергового. У разі виходу наслідків аварії за межі зони відповідальності ЛСО, оперативний черговий органу управління з питань НС здійснює вибіркове оповіщення міст і районів, які потрапляють в зону можливого радіоактивного забруднення за допомогою територіальної СЦО.

Для організації  оповіщення у разі НС гідродинамічного характеру на крупних гідротехнічних спорудах також створюються ЛСО. Включення ЛСО здійснюється або у ручний спосіб безпосередньо від диспетчера гідровузла, або автоматично від апарату аварійної сигналізації у разі раптового заповнення нижнього б'єфа. Екстреному оповіщенню підлягають населені пункти, нижче греблі за течією на відстані до 6 км, а також селище працівників даного гідровузла. На Дніпровському каскаді гідротехнічних споруд оповіщаються всі населені пункти, які потрапляють в зону можливого катастрофічного затоплення.

Дослідженням встановлено, що основним способом оповіщення населення про НС в умовах мирного та воєнного часу є передача інформації з використанням державних мереж проводового, радіо і телевізійного мовлення. Для зосередження уваги населення перед передачею інформації вмикаються сирени, виробничі гудки та інші сигнальні засоби, що буде означати подання попереджувального сигналу "Увага всім!", після якого негайно приводяться в готовність радіотрансляційні вузли, радіомовні і телевізійні станції, вмикаються мережі зовнішньої звукофікації. За сигналом населення зобов'язане увімкнути радіотрансляційні та телевізійні приймачі для прослуховування нагального повідомлення. У всіх випадках використання систем оповіщення, з увімкненням сирен, негайно доводиться до населення відповідне повідомлення засобами проводового, радіо та телевізійного мовлення. Тексти повідомлень передаються протягом 5 хвилин державною мовою і мовою, якою користується більшість населення в регіоні з припиненням іншої передачі. Тексти звернень записуються на магнітних стрічках на весь обсяг касети з обох сторін. Фонограми і друковані тексти звернень зберігаються в запечатаних конвертах в оперативних чергових з питань НС, які в необхідних випадках доводяться до населення. Дублікати фонограм і друкованих текстів звернень зберігаються в запечатаних конвертах на радіотрансляційних вузлах, в апаратних радіомовлення, студіях телебачення і використовуються в разі виходу з ладу апаратури оповіщення або аварії на з'єднувальній лінії зв'язку.

Ефективність оповіщення населення, за даними дослідження, буде досягнуто у тому випадку, коли почувши звуки електросирен, виробничих гудків, інших сигнальних засобів, кожний громадянин виконає наступне: увімкне радіоприймач, телевізор включить на канал місцевого віщання; уважно прослухає звернення до населення, яке пролунає після відключення сирен, гудків тощо; продумає і ретельно виконає усі запропоновані рекомендації; винайде можливість сповістити про отриману інформацію сусідів чи знайомих, а за змогою надасть їм допомогу .