Характеристика наркотичних засобів, отриманих із рослин роду маку снодійного та ідентифікація алкалоїдів морфінового ряду

Міністерство освіти і  науки України

ОНАПТ

 

 

 

РЕФЕРАТ

На тему:

«Характеристика наркотичних  засобів, отриманих із рослин роду маку снодійного та ідентифікація алкалоїдів морфінового ряду»

 

 

 

 

 

Студентки 4-го курсу

ЕТ-451

Затолочної Вікторії

 

 

 

 

 

Одеса 2011

Зміст:

Вступ

1. Цікаві факти з історії маку
2. Що собою представляє ця рослина?
3. Сорти маку та їх географічне розташування
4. Хімічний склад маку
5. Фармакологічні властивості наркотичних речовин, отриманих з маку снодійного
6. Ідентифікація алкалоїдів морфінового ряду

Висновок

Список використаних джерел 

Вступ

Царство рослини – це дивовижний світ. Серед різних видів  рослин є такі, що містять отрути та ліки – алкалоїди. Алкалоїди –  це органічні сполуки переважно  рослинного походження, що містять  у своєму складі амінний азот, завдяки  чому мають лужні властивості. Звідси й назва від араб. «алкалі» - луг і грец. «ідос» - вигляд. Алкалоїди чинять сильну фізіологічну дію на живі організми.

Це стародавні ацтеки та інки помітили, що після вживання деяких південно-американських грибів людина впадає в незвичний наркотичний стан: спочатку нервове розслаблення і відчуття невагомості, виникають ілюзії і галюцинації і спотворюється відчуття простору і часу. Потім з’являється стан загального заціпенінення, людина впадає в химерний напівсон.

У далекій Африці росте  дуже отруйна рослина – калабарський біб. Серед деяких африканських племен існує особливий вид страти: засудженого на смерть примушують з’їсти пригоршню кала барських бобів, ця «трапеза» остання в житті приреченого…

Багато алкалоїдів міститься  в молочному соці маку. Через кілька днів після того, як відпадуть пелюстки квіток, на коробочках маку роблять надрізи. З них витікає біле молочко, що твердне на повітрі і перетворюється у світло-коричневу масу. Це і є опій. У країнах Сходу його вживають для куріння. З опіуму виділяють такі алкалоїди, як папаверин і морфін. Назва останнього походить від Морфея (Гіпноза – міфічного бога сну). Медики вживають морфін як знеболюючий засіб,що спричиняє глибокий сон. Морфін відкрили ще в 1806 році, але його структуру хіміки розгадували близько ста років.

 

Цікаві факти  з історії маку

У слов'янських народів було багато звичаїв, пов'язаних з маком. Так, за часів язичництва насіння маку насипали у взуття нареченої, щоб вона не залишилася бездітною. А християни 1 серпня освячували мак в церкві і обсипали ним дім, щоб захистити його від відьом. Знали цю рослину і в інших країнах, що не дивно, адже мак росте практично по всій земній кулі. Не багато сімейства рослин нараховують таку кількість видів (а у маку їх близько ста!). Насіння маку археологи знаходять у оселях первісних людей. А ось культура маку почалася з Греції, поширившись потім і в Малій Азії. У Греції існувало ціле місто маку - Мекон.

 Легенда свідчить, що  мак виріс із сліз закоханої  в Адоніса Афродіти, що пролилася  при звістці про його смерть. Потрібно відзначити, що в багатьох  країнах мак асоціювався з  кров'ю вбитої людини. Так вважають  до цих пір у багатьох областях  Німеччини. Люди вірять, що маки виросли з крові вбитих на полях битв і тепер просять людей помолитися за душі загиблих. А давньоримський цар Нума замінив жертвопринесення головками маку, схожими на голову людини. Греки присвятили квітку богу сну Гіпнос і богу сновидінь Морфій (вважалося, що він жив серед полів маку і, торкаючись квіткою маку, навіював сплячому приємні сни). Богиня родючості Деметра зображалася прикрашена вінками з маку і пшениці і з квіткою маку в руці. Коли бог підземного царства Аїд викрав дочку Деметри Персефону, нещасна мати забувалася, беручи маковий сік.

Християни вважають мак символом розп'ятого Христа, невинно пролитої крові, у Франції квіти маку називають  квітами ангелів, а ось народні  повір'я багатьох європейців говорять, що мак - символ зла і нечистої сили. Чому так різняться уявлення? Це пов'язано з дією насіння маку і молочка, які добувають з  коробочок деяких видів.

Перші культурні посіви маку на Русі почали робити в IX ст. і довгі роки вирощували виключно заради одержання насіння. Але в XVIII ст. ситуація змінилася, і рослину стали культивувати як лікарську, олійну і декоративну. Татари і кавказці вирощували мак для отримання опіуму. Про наркотичну дію знали і древні народи Передньої Азії та Індії. Є відомості, що вже в IX ст. він застосовувався там як наркотичний засіб.

Європейці давно помітили деякі особливі властивості маку. Так, макові зерна, додані в їжу, добре заспокоювали неспокійних маленьких дітей. Є версія, що родова назва маку - «папавер» - походить від латинських коренів, які модно перекласти як «справжній батько», маючи на увазі, що його вживання викликає такий же ефект, як поява суворого батька - дитина заспокоюється. За іншою версією, перше слово (papa) означає зовсім не батька, а дитяче слово «тато», що означає їжу.

Вже стародавні греки й  римляни використовували їх як болезаспокійливе. Правда, іноді при тривалому лікуванні  таким способом хворі звикали  до нього, підвищували кількість  прийнятого зілля та помирали.

Смерть могла настати і у випадку, якщо людина засинала на маковому полі, зморенна дивним запахом численних квіток. Спостережні селяни забороняли дітям ходити на макові поля. У Фландрії, наприклад, це пояснювали тим, що квіти висмоктують у людини кров.

Крім лікарського застосування, широко використовувався мак і у кондитерській і харчовій промисловості. У Чехії і Туреччині, наприклад, вирощуванням маку займаються на рівні державної політики, і тільки ці дві країни дають 75% всього маку, який збирається у світі. Можливо, тому турки включили зображення маку в свій державний герб.

Але сьогодні ми вирощуємо маки в основному з декоративною метою, щоб насолоджуватися красою квіток. [1]

 

Що собою представляє  ця рослина?

МАК СНОДІЙНИЙ, Papaver somniferum L. (лат. papaver — мак, somnifer — снодійний) відносять до родини макових — Papaveraceae; рос. назва: мак снотворный. Рід Papaver поєднує понад 100 видів, з них в Україні росте 12. М.с. — це тільки культурна рослина (вирощують у Малій Азії, Індостані, Індокитаї, Іракові, Японії, Єгипті, Китаї, Афганістані, колишній Югославії, Туреччині).

Мак снодійний — однорічна трав’яниста рослина. Стебло прямостояче, округле, голе, гладке, сизувато-зелене. Листки великі, чергові, сидячі, стеблеобгортні, теж сизувато-зелені, голі, довгасті, надрізанолопатеві із серцеподібною основою. Квітки великі, поодинокі, із дволистою опадаючою чашечкою і чотирипелюстковим віночком. Віночок різного кольору: білий, рожевий, світло-фіолетовий, пурпурний або яскраво-червоний, часто з темно-фіолетовою, темно-червоною або світлою плямою при основі. Тичинок багато. Зав’язь верхня. Плід — яйцеподібна або майже куляста багатонасіннєва коробочка на короткій ніжці (макова голівка), розміром іноді до 6 см у діаметрі. Насіння дрібне, ниркоподібне 1–1,5 мм у діаметрі, білого, сірого, синювато-чорного кольору, з нерівною ямчастою поверхнею і з маслянистим ядром.

Стародавні греки познайомилися з квітками снодійного маку "лише" близько двох з половиною тисячоліть тому. Мак майже обожнювали - принаймні, квітки вплітали у вінки служителів культу богині землеробства, обдарувавши людей цією рослиною, вгамовують біль. Плоди ж - коробочки маку - складали біля підніжжя статуї богині. Стародавні римляни познайомилися зі снодійним дією красивої рослини, судячи з усього, набагато раніше за греків. [2]

 

Сорти маку

Вже тоді маковий сік ділили на два сорти - опіум і меконіум. Перший добували за допомогою неглибоких надрізів на недозрівших зелених коробочках ( "головках"), а другі отримували з усіх частин рослини. Згущений сік "першого роду" використовують в медицині і сьогодні - точніше, використовують алкалоїд морфій, відкритий в Ганновері аптекарем Сертюрнером; це сталося в 1804 році. З тих пір морфій почали уприскувати під шкіру, щоб заспокоїти нестерпний біль при тяжких, у тому числі онкологічних, захворюваннях, або після ампутацій; правда, зловживання морфієм призводило до тих же згубних наслідків, що і пристрасть до опіуму - люди могли померти, перетворившись на безвладних наркоманів.

Достовірно відомо, що попередники стародавніх римлян - етруски - готували з маку найрізноманітніші зілля і робили з пелюсток плаття богу пекла Оркус (завдяки чому одне з імен маку стало "одяг Оркус" - чи не звідси "ростуть ноги" знаменитого "Володаря кілець", написаного британцем Толкіном?), а стародавні єгиптяни використовували цю рослину як ліки. За минулі тисячоліття у різних народів, що виникли через змішення стародавніх племен, розвинулися різноманітні традиції, в тому числі і пов'язані з квітками снодійного маку. У країнах, де сповідують католицьку релігію, прийнято прикрашати внутрішні приміщення костелів напередодні дня Сходження Святого Духа.

Історично склалися дві тенденції  в селекції маку снодійного, які  дали дві групи сортів: опійні, для  отримання опію (опіуму) і його похідних - лікарський напрям, і олійні сорти  для отримання врожаю рослин з  великим вмістом в насінні  масла. Опійні сорти характеризуються наявністю в стінках коробочки сильно розгалуженої мережі.

Опійні сорти ділять на сім географічних рас. Основними країнами, традиційно культивуючі опійний мак, були довгий час Туреччина, Індія, Іран, територія колишньої Югославії, Східний Казахстан і північні райони Киргизії, північні райони Китаю і Далекий Схід (незмивною плямою ганьби в далекосхідній колоніальній політиці Великобританії є так звана "опійна війна" з Китаєм 1839-1842 рр, в результаті якої Британська імперія присвоїла собі право ввозити і відкрито продавати в Китаї опіум).

На опійних плантаціях найчастіше культивувалися сорти тяшь-шаньскої раси з білими пелюстками. [3]

Хімічний склад  маку

 До складу опіуму входять баластні речовини (приблизно 70-80%) - смоли, слизу. Решта (20-30%) припадає на ізохінолінові алкалоїди - морфін (3-20%), наркотин (6-10%), папаверин (0,8-1%), кодеїн (0, 3-4%) та інші, загальною кількістю більше двадцяти

Як сировину використовують опій — Opium Papaveris та коробочки М.с. — Capita Papaveris. Опій заготовляють у стадії молочної стиглості, роблять уранці надрізи, з яких витікає білий сік, увечері цей сік збирають, сушать на повітрі, після сушіння він стає темним. Культивування М.с. знаходиться під контролем Міжнародного комітету з наркотиків при ООН. В Україні культивування М.с заборонено. На спеціалізовані підприємства надходить опій-сирець або відходи маку у вигляді соломки.

Рослинна сировина М.с. містить ізохінолінові алкалоїди — 2,5% (їх більше 25), серед яких головні: морфін — 0,3%, кодеїн — 0,05%, тебаїн, папаверин — 0,05%, наркотин, нарцеїн. В опії 80% становлять баластні речовини, специфічною речовиною є також меконієва кислота, яка утворює солі з морфіном та іншими алкалоїдами. Крім того, є тритерпеновий спирт циклолауденол, меконін, β-ситостерин та органічні кислоти: хелідонова, оксицинхонінова, кавова, ванілінова, n-кумарова та ін. [4]

 
Морфін

Меконова кислота

Кодеїн

 

Фармакологічні  властивості наркотичних речовин, отриманих з маку снодійного

 І сам опій, і отримувані  з нього алкалоїди знаходили  широке застосування в медицині  як болезаспокійливі та снодійні засоби. Папаверин і наркотин використовуються як анти спазматичні засоби.

Препарати "омнопон" (суміш з гідрохлоридом суми алкалоїдів) і "морфіну гідрохлорид", будучи досить ефективними наркотичними анальгетиками, мають сильну болезаспокійливу дію. "Кодеїн" і "кодеїну фосфат" зменшують збудливість кашльового центру і входять до складу інших препаратів від кашлю.

Природно, при повторному застосуванні таких препаратів може розвинутися звикання і пристрасть, подібнл наркотикам.

У гомеопатії опіум застосовується (в мікродозах) при наступних симптомах: протиприродною безболісності (втрата больових відчуттів, реакцій), недоліку сприйнятливості, пітливості при дуже гарячій шкірі, сонливості або, навпаки, неможливість заснути (коли пацієнт чує найменші шорохи).Відомий гомеопат Е. Неш вважав, що мікродози препарату opium здатні вилікувати від "захворювання – брехня" найзапекліших у всьому світі брехунів!

Культура олійного маку поширена в багатьох країнах. Насіння олійного маку не тільки можуть надавати позитивний ефект при лікуванні та профілактиці захворювань серця, а й застосовуються в якості харчового продукту - особливо в кондитерському і хлібопекарському виробництві (печуть здобні булочки, коржики з маком, пиріжки з начинкою з насіння маку), але в основному для отримання масла, що становить більше половини (55-59%) маси насіння.