Експертний метод оцінки ризику

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

ІФНТУНГ

 

 

Кафедра безпеки життєдіяльності

 

 

Реферат

на тему: «Експертний метод оцінки ризику»

 

 

 

 

 

                                                                Виконав:

студентка групи ТР-10-1

                                                                         Феденько О.Д.

                                                                   Перевірив:

                                                                                   викл. Кривенко Г.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

м.Івано-Франківськ

2012 

Зміст

1.Поняття ризику, методи  його оцінки

2.Експертний метод оціни  ризику

   Перелік використаної  літератури:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Поняття ризику, методи  його оцінки

 

Людська практика свідчить, що будь-яка діяльність є потенційно небезпечною. Для людини завжди існує  ризик небезпеки. Ризик можна  уявити як поєднання ймовірності  події з певними небажаними наслідками: вихід з ладу обладнання, травмування, захворювання, загибель людей, матеріальні  втрати тощо. Варто зазначити, що кількість  ризиків небезпек щодо загибелі людей  як у всьому світі, так і в Україні  зростає.

Оцінка допустимого ступеня  ризику людини в розвинутих країнах  вважається індивідуальним ризиком, який дорівнює 10~6 на рік. Малим вважається індивідуальний ризик загибелі 10~4 на рік. На сьогодні розроблена й існує  концепція прийнятого (допустимого) ризику, сутність якої полягає у  прагненні забезпечити такий  ступінь безпеки, яку сприймає суспільство  у цей час.

Для цього, на основі аналізу  й оцінки ризику, потрібно вжити  заходів щодо вдосконалення управління системою безпеки. Досвід розвинутих країн  свідчить, що саме цей метод дозволяє передбачати і здійснювати ефективні  запобіжні заходи щодо ймовірних  можливих небезпек. За оцінками експертів, його впровадження дозволяє за рахунок  підвищення ефективності заходів у 7—10 разів скоротити витрати на розробку і створення безпечних  систем.

У наукових дослідженнях управління ризиком визначається як системне регулярне  дослідження виникнення ймовірних  ризиків, які загрожують людині, майну, інтересам, діяльності. Дослідження  ризику дозволяє заздалегідь передбачати  певні тенденції розвитку небезпек, допустимості параметрів їхнього впливу на людину, навколишнє середовище. Зрештою, як зазначають окремі автори, врахування ризику повинно стати невід'ємною  складовою всіх сфер життя людини. У словнику ризик визначається як "можливість небезпеки". Людина, якій від народження властивий інстинкт самозбереження, зазвичай схильна уникати  ризику залежно від виховання, умов життя, світогляду, досвіду, інформованості, але абсолютна безпека не може бути гарантована жодному індивідууму.

У повсякденну діяльність фахівців увійшли такі поняття, як ризик, аналіз ризику, допустимий ризик, оцінка ризику та ін.

Ризик — це усвідомлена кількісна оцінка ймовірності виникнення події з певними небажаними наслідками.

Аналіз ризику — це систематичне використання інформації про ризик, порівняння його з прийнятним ризиком, обґрунтування раціональних заходів захисту.

Допустимий ризик — це ризик, який у конкретній ситуації вважається допустимим до рівня, прийнятого у суспільстві, виходячи з економічних і соціальних чинників.

Прийнятний ризик — це ризик, який не перевищує на території об'єкта підвищеної небезпеки або за її межами гранично допустимого рівня.

На підставі аналізу ризику та його кількісної оцінки здійснюється управління ризиком.

Управління ризиком — це процес прийняття рішень і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення мінімально можливого ризику. Мета управління ризиком — завчасне передбачення (прогнозування) ризику, виявлення чинників, що впливають на ситуацію, вживання відповідних заходів щодо їхнього відповідного впливу.

Управління ризиком —  це інтерактивний процес з чітко  визначеними етапами:

• Виявлення та ідентифікація  небезпек (ситуацій), які можуть призвести  до небажаних результатів.

• Аналіз і оцінка ризику небезпек (визначається ймовірність  та рівень ризику).

• Моніторинг і прогнозування  розвитку небезпек.

• Оцінка можливих наслідків  небезпек.

• Розробка заходів і  засобів щодо мінімізації наслідків  небезпеки.

 

2.Експертний метод оціни  ризику

 

Згідно з експертним методом управління ризику ймовірність виникнення різних подій визначається шляхом опитування досвідчених спеціалістів-експертів. Мета експертної оцінки – визначення комплексного (узагальненого) показника, що характеризує рівень безпеки якогось процесу або виробу. Експертна оцінка ризику заснована на використанні висновків спеціалістів-експертів та може бути віднесена до суб’єктивних методів визначення рівня безпеки. Даний метод доцільно використовувати для оцінки небезпечних ситуацій, яка не може здійснюватись об’єктивними методами (наприклад для оцінки естетичних показників) шляхом безпосередніх вимірів окремих параметрів.

Структурна схема показників безпеки складається з трьох  рівнів:

• показники 1-ого рівня – одиничні показники безпеки;
• показники 2-ого рівня – групові показники безпеки, кожен з яких характеризує однорідну групу показників безпеки;
• показник 3-ого рівня – узагальнений показник безпеки, що характеризує сукупність всіх властивостей безпеки виробу.

 

          До групових показників відносять показники техніки безпеки , ергономічні показники (гігієчні, антропометричні, фізіологічні, психофізіологічні, психологічні) та естетичні.

Узагельнений показник визначають із співвідношення:

 

де  – груповий показник, що визначається для кожної з груп показників.

Груповий показник  визначається сумуванням відповідних одиничних показників:

 

 

де  - коефіцієнт вагомості і-го показника;

      - відносний показник процесу,що оцінюється.

 

Рівень безпеки оцінюваного  процесу (виробу) визначається співвідношенням:

 

де  – узагаьнений базовий показник безпеки.

 

         Величина рівня безпеки менше  одиниці говорить про те, що  процес, який оцінюється за безпекою  використання, не досягає базового. В заключенні експерти дають  якісну оцінку рівня безпеки  за величиною узагульненого відносного показника:

К= 0,2-0,4 – надзвичайно  низький;

К= 0,5-0,9 – незадовільний;

К= 1,0 – допустимий;

К= 1,1-1,3 – високий;

К> 1,4 – оптимальний.

 

У випадку розробки нового виробу приймалбна комісія приймає  одне з таких рішень:

• рекомендувати виріб для серійного виготовлення без доробки;
• доробний зразок за окремими одиничними показниками.

 

Перелік використаної літератури:

1.Семчук Я.М.,Паневник  О.В.,Мандрик О.М. Безпека життєдіяльності.  Навчальний посібник. – Івано-Франківськ:Факел,2006.-130 с.

2. Безпека життєдіяльності. Навчальна програма нормативної дисципліни для вищих закладів освіти. – К.: Міністерство освіти України, 1999. – 21с.