Дія виробничого шуму на організм та його гігієнічне нормування . Вплив параметрів мікроклімату на самопочуття людини

Міністерство  освіти та науки України

Запорізький національний університет 
 
 
 

самостійна робота

з охорони праці  в галузі

на  тему:

«Дія виробничого шуму на організм та його гігієнічне нормування . Вплив параметрів                        мікроклімату на самопочуття людини» 
 
 

                                                                     Виконала:

                                                                   студентка V курсу ФІФ(фр. мова)

                                   гр. 7.3521-501-ф

                                                        Романенко Анна Едуардівна 
 
 

Запоріжжя, 2011р.

1. Дія виробничого шуму на організм та його гігієнічне нормування

 

     Здатність слухового аналізатора сприймати  широкий діапазон звукових тисків пояснюється  тим, що він вирізняє не різницю, а  стислість змін абсолютних величин, які характеризують звук (східчастість сприйняття). Тому вимірювати інтенсивність звуку і звуковий тиск в абсолютних (фізичних) одиницях важко і незручно.

     В акустиці для вимірювання інтенсивності  звуків або шуму застосовують спеціальну систему, яка враховує логарифмічну залежність між подразненням і слуховим сприйняттям, — шкалу бел і децибел. Вона відповідає фізіологічному сприйняттю і уможливлює різке скорочення діапазону значень вимірюваних величин. За цією шкалою кожний наступний ступінь звукової енергії перевищує попередній у 10 разів. Наприклад, якщо інтенсивність звуку більша у 10,100,1000 разів, то за логарифмічною шкалою вона відповідає збільшенню на 1, 2, З одиниці. Логарифмічна одиниця, яка відбиває десятиразовий ступінь збільшення інтенсивності звуку над рівнем моря, називається белом (Б), тобто є десятковим логарифмом відношення інтенсивностей звуків.

     Отже, при вимірюванні інтенсивності  звуків використовують не абсолютні  величини звукової енергії або тиску, а відносні, які виражають відношення енергії або тиску звуку до порогових для слуху значень  енергії або тиску. Діапазон енергії, який сприймається слухом як звук, становить 13-14 Б. Для зручності використовують не бел, а одиницю, що в 10 разів менша  — децибел (дБ). Децибел приблизно  відповідає мінімальному приросту інтенсивності звуку, який розрізняє вухо. Вимірювані в такий спосіб величини називаються рівнями інтенсивності звуку, або рівнями звукового тиску.

     Інтенсивність звуку суб'єктивно відчувається як гучність. Характеристика шуму в  децибелах не дає повного уявлення про його гучність. Це залежить від  різної чутливості вуха до різних акустичних частот. Звуки однієї інтенсивності, але різних частот сприймаються на слух як неоднаково гучні. Слуховий аналізатор по-різному сприймає різні частоти. При рівнях інтенсивності звуку до 70 дБ максимальна чутливість слухового аналізатора становить 1-5 кГц і зменшується з підвищенням і зниженням частоти. Тому звуки (тони) однакової інтенсивності на різних частотах здаються на слух різними за гучністю. При великих рівнях інтенсивності (80 дБ і вище) із збільшенням інтенсивності звуку вухо реагує майже однаково на звуки різних частот чутного діапазону.

     Шум як професійний фактор спостерігається  у промисловості, на транспорті, у сільському господарстві тощо. З кожним роком збільшується кількість професій, пов'язаних із шумом, а зростаюча спеціалізація праці веде до збільшення тривалості його впливу на людину.

     У машинобудуванні високий рівень шуму спостерігається при обробці металів різанням. Найвищий рівень шуму — у цехах холодного висаджування (101-105 дБ), цвяхівних (104-110 дБ), полірування швів (115-117 дБ), токарно-револьверних (84-88 дБ), фрезерних верстатів (93-95 дБ). На робочих місцях ковалів-штампувальників рівень шуму становить 110-115 дБ. Інтенсивний шум з'являється при обрубуванні та очищенні лиття, роботі пневматичних трамбівок, вибивних решіток тощо. У гірничорудній і вугільній промисловості шум, що утворюється відбійними молотками, за рівнем інтенсивності досягає 92-109 дБ, під час роботи пневматичних перфораторів — 114-127 дБ. У текстильній промисловості найвищий рівень шуму у ткацьких цехах (94-104 дБ), на робочих місцях швачок-мотористок швейних фабрик він становить 90-95 дБ.

     Отже, експлуатація різноманітних машин і механізмів у різних галузях промисловості супроводжується виробничим шумом, що різниться інтенсивністю і спектральним складом.

     Вплив шуму на організм людини часто посилюється  й іншими виробничими факторами: вібрацією, інфра- і ультразвуком, несприятливим мікрокліматом, токсичними речовинами, випромінюванням тощо. На сучасному виробництві шум часто є причиною зниження рівня працездатності, підвищення рівня загальної і професійної захворюваності, частоти виробничих травм.

     Шум як стрес-фактор є загальнобіологічним  подразником, який негативно впливає  на всі органи і системи організму. У разі тривалого систематичного впливу шуму може виникнути патологія з переважним ураженням слуху, центральної нервової і серцево-судинної систем. В основі змін лежить складний механізм нервово-рефлекторних і нейрогуморальних порушень, які можуть призвести до порушення регуляторних процесів з боку центральної нервової системи.

     Вплив шуму на організм умовно поділяють  на специфічний, що викликає зміни в  органі слуху, і неспецифічний, який викликає зміни в інших органах  і системах. Шум є однією з найчастіших  причин зниження слуху нейросенсорного  характеру, приглухуватості — поширеного виду патології.

     Шум як звуковий подразник впливає не лише на слуховий аналізатор, а й на інші органи, зокрема переддверно-завитковий. Це відбувається внаслідок того, що потік акустичної енергії великої інтенсивності викликає коливання рідини не тільки у завитку, а й у переддвер'ї і напівкруглих каналах.

     Тривалий  шум через провідні шляхи слухового  аналізатора впливає на відділи  головного мозку, порушуючи процеси  вищої нервової діяльності людини. Спостерігаються зміни функціонального  стану нервової системи у вигляді  астенічних реакцій та астено-вегетативного синдрому з характерними скаргами на головний біль, швидку стомлюваність, подразливість, порушення сну, загальне нездужання, зниження працездатності тощо.

     У працівників з невеликим стажем роботи зміни з боку нервової системи  спостерігаються частіше, ніж у  слуховому аналізаторі. У них  з'являється головний біль, апатія, підвищуються стомлюваність, подразливість. У працівників із стажем роботи 10 років і більше ці зміни посилюються, виявляються стійкі ознаки астено-вегетативного синдрому за гіпертонічним, гіпотонічним і кардіальним типами. В окремих випадках спостерігаються зміни психомоторної працездатності, емоційної сфери і розумової діяльності працівників, сповільнюється швидкість психічних реакцій, послаблюється пам'ять, знижується темп розумової праці, її якість і продуктивність; порушуються концентрація уваги, точність і координація рухів; змінюються секреторна і моторна функції травного каналу; порушується обмін речовин (основний, білковий, вуглеводний, жировий, електролітний тощо); змінюється функціональний стан серцево-судинної системи. Ступінь вираженості гіпертензивної дії шуму і порушень гемодинаміки залежить від інтенсивності, тривалості, спектра дії, а також від індивідуальних особливостей людини і супутніх факторів виробничого середовища.

     За  санітарними нормами шум класифікується так:

     - за характером спектра — широкосмуговий з безперервним спектром більш як одна октава і тональний, у спектрі якого спостерігаються значні дискретні тони;

     - за характеристикою часу — постійний, рівень звуку якого за восьмигодинний робочий день змінюється щонайбільше на 5 дБ, і непостійний, рівень звуку якого за робочий день такої самої тривалості змінюється більш як на 5 дБ.  
 

     Непостійний шум, у свою чергу, поділяється на:

     - коливний, рівень звуку якого безперервно змінюється;

     - переривчастий, рівень звуку якого східчасте змінюється (на 5 дБ і більше), причому тривалість інтервалів, протягом яких рівень звуку залишається постійним, становить 1 с і більше;

     - імпульсний, що складається з одного або кількох звукових сигналів, кожний тривалістю менше 1 с.

     За  санітарними нормами 80 дБ — допустимий рівень шуму на постійних робочих місцях у виробничих приміщеннях і на території підприємства.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Гігієнічне  нормування шуму:

     Нормування  шуму здійснюється згідно з ГОСТом 12.1.003-83* ССБТ. При нормуванні використовуються два методи:

     1) нормування за граничним спектром  шуму;

     2) нормування рівня звуку у ОБА.

     За  першим методом нормування шуму визначається у діапазоні від 22,5 до 11520 Гц. Це пов'язане з тим, що звуки з частотами нижче 22,5 Гц та вище 11520 Гц спроможні чути менше 1% людей. Весь зазначений діапазон поділяється на 9 октавних смуг (рис. 3.6), яким відповідають вирази:

Для третинооктавної  смуги:

     Термін "октава" (звідси - "октавна смуга") прийшло до акустики з музики, де було помічено, що якість звуку повторюється при подвоюванні частоти. Іншими словами, октава - це безрозмірна одиниця  частотного інтервалу, яка дорівнює інтервалу між двома частотами, з яких верхня гранична частота вдвічі більша від нижньої. Октава може бути поділена на три третинооктави, для яких справедливі вже наведені вирази.

     Характеристикою стійкого шуму на робочих місцях є рівні звукового тиску в октавних смугах у дБ.

     Шум на робочих місцях не повинен перевищувати допустимих рівнів, значення яких наведені у ГОСТІ 12.1.003.83*. Сукупність допустимих рівнів звукового тиску має назву "граничний спектр" (ГС). Граничні спектри - це спрощені криві однакової гучності. Характеристикою, а одночасно й індексом граничного спектра є рівень звукового тиску в октавній смузі 1000 Гц. Частота 1000 Гц в акустиці є стандартною частотою порівняння.

     Нормування  рівня звуку застосовується для орієнтовної оцінки шуму на робочому місці. У цьому разі допускається за характеристику стійкого шуму на робочому місці приймати рівень звуку в дБА, що вимірюється за шкалою "А" шумоміра, частотна характеристика якої імітує криву чутності вуха людини. Рівень звуку LА, дБА пов'язаний із граничним спектром (ГС) залежністю

     Як  нормативний рівень шуму на постійних робочих місцях та на території підприємств запроваджено гранично допустимий рівень звуку 80 дБА, який забезпечує відсутність ризику втрати слуху і практично не впливає на працездатність та стан здоров'я. Гранично допустимий рівень звуку для житлових кімнат квартир у нічний час згідно з СН № 3077-84 становить 30 дБА. Для зменшення шуму в житлових будинках у державних санітарних нормах на інженерне обладнання та електропобутову техніку запроваджуються вимоги з обмеження шумності.

     Для забезпечення нормальних умов праці  та відпочинку людей ГОСТ 27436 та ОСТ 27.004.022-86 нормують основний для міської  забудови шум транспорту, який не має  перевищувати: для легкових автомобілів 77 дБА, вантажних автомобілів - 79-84 дБА; автобусів - 83 дБА; мотоциклів, моторолерів  та мопедів - 85 дБА. Критерієм гігієнічної оцінки нестійкого шуму є еквівалентний (щодо енергії) рівень звуку широкосмугового, стійкого та неімпульсного шуму, який чинить на людину такий же вплив, як і нестійкий шум (LАекв, дБА). Цей рівень вимірюється спеціальними інтегрувальними шумомірами або розраховується за формулою:

     де L1 — рівень звуку класу і; ti - відносний час впливу шуму класу Li,% від часу вимірювання. Вимірювання шуму здійснюється спеціальними приладами - шумомірами (рис. 3.7).

     Згідно  ДСН 3.3.6-037-99, ГОСТ 12.003-83, ССБТ "Шум. Загальні вимоги безпеки »і СН 32.23-85 « Санітарні норми допустимого шуму на робочих місцях» , допустимі рівні звукового тиску на робочих місцях слід приймати для широкосмугового шуму за таблицею 2.5.1.

     Для непостійного - на 5 дБ менше значень  наведених в таблиці 2.5. 1.; для  шуму, який утворюється в результаті кондиціонування або вентиляції повітря в приміщеннях - на 5 дБ менше  значень, зазначених в таблиці 2.5.1.

     Таблиця 2.5.1.

     Допустимі рівні шуму