Cинтетичні миючі засоби і їхній вплив на людину

Однієї  з проблем, що дотепер   не відбита  в практиці токсиколого-гигиенических  досліджень товарів побутової хімії, є проблема небезпечних домішок у поверхнево-активних речовинах і інших компонентах, що використовуються для виробництва цієї продукції. Ці домішки є або непрореагировавшими вихідними компонентами (дихлорэтан - вихідна сировина для этилендиаминтетраацетата), або можуть утворюватися як  побічні продукти реакцій синте-за, або переходити безпосередньо з вихідної сировини (бензол - з нафтопродуктів). Найбільше що часто зустрічається в різних ПАР домішками є этиленоксид, пропиленоксид, бензол і дихлорэтан [9]. Нижче приведені короткі токсикологічні характеристики перерахованих домішок, складені на основі публікацій ВІЗ (ІPCS. Envіronmental Health Crіterіa) і Міжнародного агентства по вивченню раку (ІARC).  

Этиленоксид, відповідно до класифікації ІARC, є канцерогеном для людини (група 1). В епідеміологічних дослідженнях було показано, що этиленоксид викликає злоякісні новотвори в лімфатичній системі й у системі крові (лімфатична лейкемія і не-ходжкинская лимфома). У тварин этиленоксид викликає пухлини різної локалізації: рак легень, шлунка, мозку, карциному молочних залоз, локальні саркоми і мононуклеарную лейкемію. Этиленоксид є алкилирующим агентом і тому здатно викликати різні типи мутації в ссавців, рослин, комах і мікроорганізмів. Також він викликає роздратування шкіри і є алергеном для людини і тварин.  

Пропилен  оксиду, відповідно до класифікації ІARC, по канцерогенному ризику відноситься до групи 2В (можливий канцероген для людини). Обмежені дані епідеміологічних досліджень не дозволили установити взаємозв'язок між навантаженням на організм людини пропилен оксиду і злоякісними новотворами. У тварин пропилен оксид викликає пухлини шлунка, гемангіоми, гемокарціноми аденоми носової порожнини, тиреоїдині аденоми і карциноми, фіброаденоми й аденокарциноми молочних залоз, локальні саркоми. Пропилен оксиду викликає різні типи мутації в клітках ссавців. Він викликає роздратування шкіри і є алергеном для людини і тварин.  

Відмінною рисою бензолу є виражене токсичного дія на систему, що виявляється як у придушенні кровотворної функції шляхом впливу на клітки кісткового мозку, так і в індукції різних типів лейкемії. Крім того, зафіксоване придушення проліферативною активності В- і Т-лімфоцитів, зменшення кількості імуноглобулінів різних класів при інгаляційному впливі бензолу на людину у виробничих умовах і на лабораторних тваринах. Як і етиленоксид, бензол є канцерогеном для людини (група 1 по класифікації ІARC) і має мутагенну активність.  

1,2-дихлоретан, відповідно до класифікації ІARC, по канцерогенному ризику відноситися до групи 2В (можливий канцероген для людини). В епідеміологічних дослідженнях установлено, що дихлоретан може бути причиною онкологічних захворювань мозку, кровотворної і лімфатичної систем, шлунка і підшлункової залози. Однак проведених досліджень недостатньо для встановлення причинно-наслідкового зв'язку між експозицією дихлоретана і ризиком розвитку новотворів. У тварин дихлоретан викликає пухлини різної локалізації, є мутагеном для ссавців.

До використання в Україні допускаються тільки ті синтетичні миючі і  засоби, що чистять, що дозволені Міністерством охорони здоров'я. Застосування  засобів різного призначення, що чистять, регламентується наступними документами: САНПИН №6026 Б-91 "Санітарні правила і норми по виробництву і застосуванню товарів побутової хімії", МУ №6026 В-91 "Методичні вказівки по гігієнічній оцінці товарів побутової хімії", МУ №4548-87 "Методичні вказівки по санітарно-гігієнічному контролі за застосуванням засобів, що чистять, для обробки виробів, що контактують з харчовими продуктами".  

До миючим і  засобів, що чистять, повинні пред'являтися наступні гігієнічні вимоги:

- СМС  і СЧС не повинні робити  дратівної й алергенної дії  на організм людини при дотриманні  режиму їхнього використання  відповідно до  НТД. Вони не  повинні володіти тератогенною, канцерогенним, ембріотоксичною, мутагенною й іншою негативною дією на організм людини;

- у рецептуру  СМС і СЧС повинні входити  інгредієнти, що випускаються  по НТД, погодженої з органами санітарно-эпідеміологічної служби країни;

- хімічні  речовини Й і ІІ класів небезпеки (відповідно до  ДСТ 12.1.007-76) не повинні використовуватися при виробництві синтетичних миючих і  засобів, що чистять;

- хімічні  сполуки, що входять у рецептуру  композицій, повинні віддалятися  з поверхні готових виробів  при їхній обробці до рівня гігієнічних нормативів після триразового ополіскування;

- композиції  повинні вироблятися в агрегатних  станах гранично зменшують або  виключають влучення в дихальні  шляхи, травний тракт і на  слизуваті людину при їхньому  використанні; при розробці нових рецептур композицій варто використовувати ПАР з високим ступенем біорозпаду;

- синтетичні  композиції не повинні змінювати  фізико-хімічні властивості оброблюваних  матеріалів і погіршувати їхні  гігієнічні властивості.  

Припустима  кількість змісту ПАР на шкірі рук людини після ополіскування не повинне перевищувати 1 мкг/див2; залишкові кількості ПАР на тканинах білизни після остаточної обробки - не більш 5 мкг/див2; на стінках посуду - не більш 0,15 мкг/див2.  

Синтетичні  миючі і  засоби, що чистять, вважаються непридатними по наступним одному або декільком показникам:

- якщо  засіб володіє шкірно-дратівною  й іншою біологічною дією при  роботі з ним;

- якщо  в натурних спостереженнях маються  скарги від населення;

- якщо  композиції мають токсичну дію  в дозах і концентраціях робочих розчинів;

- якщо  при спостереженнях на добровольцях  композиція викликає зміну показників  функціонального стану шкірних  покривів.  

Таким чином, гігієнічні нормативи і регламенти застосування засобів побутової  хімії, токсикологічні характеристики поверхнево-активних речовин лежать в основі санітарно-епідеміологічної експертизи синтетичних миючих і  засобів, що чистять, на основі ПАР, що є невід'ємною частиною санітарно-епідеміологічного нагляду, що забезпечує охорону здоров'я населення від потенційно небезпечних хімічних факторів.

2. Висновок

Враховуючи  те, що синтетичні ПАР є основними  компонентами більшості препаратів побутової хімії, особистої гігієни  та косметично-парфумерних засобів, вони потребують проведення санітарно-гігієнічної експертизи та токсиколого-гігієнічної оцінки на безпечність для здоров'я людини перед впровадженням у виробництво та широке використання населенням у побуті.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Література.

1. Ферцер  Н.И. Развитие ринка моющих и чистящих средств в Украине. Доклади IV международного симпозиума "Дни ПАВ-2004", 12–14 мая 2004 г. —Киев, 2004.

2. Миголь  В.И., Ковалев В.М., Шульце К. Ринок поверхностно-активних веществ в Украине // Материали Международного симпозиума "Дни ПАВ Киев-2002", 22–23 мая 2002 г. —Киев, 2002. —21 с.

3. Волощенко  О.И., Мудрий И.В. Гигиеническое значение поверхностно-активних веществ. —К.: Здоровья, 1991. —176 с.

4. Мудрий И.В. Оценка комплексного и комбинированного воздействия сульфонола и синтамида-5 на организм в целях гигиенической регламентации применения СМС в биту: Автореф.дис….канд. мед. наук. —Киев, 1985. —21 с.

5. Голенкова  Л.В. Гігієнічне обгрунтування  раціонального застосування миючих  засобів для обробки тканин  одягу: Автореф.дис….канд. біол. наук. —К, 1994. —21 с.

6. Герасимова  В.Г., Головащенко Г.В. Гігієнічні  аспекти застосування синтетичних  засобів для чистки (СЗЧ) для  обробки виробів і обладнання, що контактують з харчовими  продуктами // Актуальні проблеми  екогігієни і токсикології: Матеріали  науково-практичної конференції. 28–29трав. 1998 р. —К.: ЕКОГІНТОКС, 1998. —С. 60–64.