Чорнобильська катастрофа та її наслідки

Реферат на тему:

«Чорнобильська катастрофа та її наслідки» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Чорно́бильська катастро́фа — екологічна катастрофа, що була спричинена руйнуванням 26 квітня 1986 року четвертого енергоблоку Чорнобильської атомної електростанції, розташованої на території України (у той час — Української РСР). Руйнування мало вибуховий характер, реактор був повністю зруйнований і в довкілля було викинуто велику кількість радіоактивних речовин.

    Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.

    Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60 % радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 000 чоловік було евакуйовано із зон забруднення.

    Чорнобильська аварія стала подією великого суспільно-політичного значення для СРСР. Це наклало деякий відбиток на хід розслідування її причин. Підхід до інтерпретації фактів і обставин аварії мінявся з часом і повністю єдиної думки не існує.

    Спершу керівництво УРСР та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень з Швеції, де на Фоксмаркській АЕС були знайдені радіоактивні частинки, які були принесені з східної частини СРСР та оцінки масштабів зараження, розпочалася евакуація близько 130 000 мешканців Київської області із забруднених районів.     Радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб, насамперед ліквідатори катастрофи. Навколо ЧАЕС створена 30-кілометрова зона відчуження. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Причини аварії

Існує принаймні  два різні підходи до пояснення  причини чорнобильської аварії, які  можна назвати офіційними, а також  декілька альтернативних версій різної міри вiрогiдностi.

Спочатку провину  за катастрофу покладали виключно, або майже виключно, на персонал. Таку позицію зайняли Державна комісія, сформована в СРСР для розслідування  причин катастрофи, суд, а також КДБ СРСР, що проводив власне розслідування. МАГАТЕ у власному звіті 1986 року також в цілому підтримало цю точку зору. Значна частина публікацій у ЗМІ, у тому числі і недавніх, основана саме на цій версії. На ній же основані різні художні і документальні твори.

Грубі порушення  правил експлуатації АЕС, скоєні персоналом ЧАЕС, за цією версією, полягали в наступному:

• проведення експерименту будь-якою ціною, не зважаючи на зміну стану реактора;
• вивід з роботи справного технологічного захисту, який просто зупинив би реактор ще до того як він потрапив би в небезпечний режим;
• замовчання масштабу аварії в перші дні керівництвом ЧАЕС.

Проте в подальші роки пояснення причин аварії були переглянуті, у тому числі і в  МАГАТЕ. Консультативний комітет  з питань ядерної безпеки (INSAG) в 1993 році опублікував новий звіт, що приділяв більшу увагу серйозним проблемам в конструкції реактора. У цьому звіті багато висновків, зроблених в 1986 році, було визнано помилковими.

У сучасному  викладі, причини аварії такі:

• реактор був неправильно спроектований і небезпечний;
• персонал не був проінформований про небезпеки;
• персонал допустив ряд помилок і неумисно порушив існуючі інструкції, частково через відсутність інформації про небезпеки реактора;
• відключення захисту або не вплинуло на розвиток аварії, або не суперечило нормативним документам.

Наслідки  аварії

Наслідки Чорнобильської катастрофи особливо руйнівно вплинули на екологічний і економічний  стан України, для якої чорнобильська  проблема сьогодні є однією з визначальних, і від успішного розв’язання  якої значним чином залежить як сьогодення держави, так і її майбутнє. Проведені  на початку 90-х років минулого століття дослідження вмісту радіонуклідів  у ґрунтах території України  дали можливість спеціалістам Мінчорнобилю України скласти уточнену карту щільності забруднення ґрунтів нашої держави основними дозоутворюючими радіонуклідами, зокрема – 137Cs. Практично вся територія України тією чи іншою мірою підпала під вплив наслідків Чорнобильської катастрофи. Найчистішими щодо присутності в ґрунтах радіоцезію є території Запорізької, Херсонської та частини Миколаївської областей, степового Криму на півдні, частини території Сумської та Чернігівської областей – на півночі та частини західних регіонів країни, включаючи Львівщину, частина Тернопільської, Хмельницької областей. Найзабрудненішою частиною держави є північне Полісся; окремі його частини (насамперед, Чорнобильська зона) настільки забруднені, що будь-яка господарська діяльність та проживання людей там заборонені. На частині забруднених територій ведеться або обмежена, або повномасштабна господарська діяльність.

Особливістю забруднених  регіонів півночі України є те, що тут зосереджена значна частина  лісового фонду України, який традиційно поставляв населенню значну кількість  дарів лісу – ягід, грибів – а  також має важливе значення як місце традиційного збору лікарської сировини. Завдяки фізико-хімічним особливостям поліських ґрунтів  радіонукліди в них перебувають  у легкодоступному для рослин стані, що зумовлює їх полегшений перехід  з ґрунту в рослини, і, відповідно, інтенсивне радіоактивне забруднення  останніх. Особливою здатністю акумулювати  радіонукліди володіють гриби, а  також ягоди та деякі види дикоростучих рослин, у т. ч. і таких, які використовуються як лікарська сировина. Сільськогосподарські продукти і сировина, вирощені на забруднених  територіях, також тією чи іншою  мірою радіоактивно забруднені.

Вживання забруднених  продуктів у їжу приводить  до попадання в організм акумульованих  у них радіонуклідів, інкорпорування їх у внутрішні органи. Інкорпоровані  радіонукліди зумовлюють внутрішнє  опромінення організму; саме це опромінення  сьогодні, через майже два десятки  років після аварії, загалом і  визначає вплив постчорнобильських радіонуклідів на здоров’я населення. Оскільки споживатися такі продукти можуть не лише на території, де вирощені, а і на радіологічно чистих теренах, то вони є одним з факторів поширення радіоактивних матеріалів. А це зумовлює необхідність радіологічного контролю території проживання, житлових, виробничих споруд і, особливо, продуктів харчування не лише на забруднених територіях, а і практично на усій території України, а також підвищення рівня екологічної грамотності населення. Великого значення набувають знання у радіаційно-гігієнічній галузі, які стають одним з основних чинників вірного вибору людьми адекватної моделі поведінки в умовах радіаційного ризику.

Соціологічні  опитування свідчать про загалом  досить низький рівень радіаційно-гігієнічних  знань серед населення України. Хоч, у порівнянні з 1986 р., обізнаність  населення в радіаційній галузі і підвищилася, однак проведені  через 7 років після аварії дослідження  ступеня поінформованості про вплив  радіації на здоров’я людини серед  населення, яке проживало на радіаційно забруднених територіях, показало, що лише 28,5 % опитаних володіли, на їхню думку, достатніми знаннями; 51,3 – мали уявлення про стан проблеми, а 19,0 % – не мали в своєму розпорядженні ніяких відомостей з цього питання. У т. ч. спостерігався досить низький рівень радіаційно-гігієнічних знань серед учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, серед яких лише 34,5 % володіли інформацією про вплив радіації на здоров’я людини, 44,0 – мали уявлення про нього, і 14,0 % – взагалі нічого про це не знали. Невисокий рівень знань в цій галузі демонструвала і молодь, яка навчалася у навчальних закладах різних рівнів акредитації. Сьогодні, коли з плином часу дещо притупилася гострота сприйняття наслідків Чорнобильської катастрофи, стан екологічної грамотності населення не набагато кращий. Такий стан справ вимагає значного поліпшення радіаційно-гігієнічної освіти населення, суттєвого підвищення рівня викладання відповідних дисциплін в учбових закладах. Загалом, під радіаційно-гігієнічною освітою в широкому сенсі розуміють цілісну систему заходів у контексті загальної освіти і виховання населення, направлених на формування певного рівня гігієнічних знань з радіаційного захисту і пов’язаних з ними навичок та умінь, необхідних для практичної життєдіяльності, у тому числі в умовах радіоактивного забруднення навколишнього середовища.

Як видно з  вищесказаного, освоєння системи радіаційно-гігієнічних  знань та навичок передбачає не лише засвоєння суб’єктом навчання певної суми теоретичних знань про формування радіоактивного забруднення довкілля та природу ядерних випромінювань, особливості їх дії на живі організми, можливі наслідки такої дії та методи і засоби їх послаблення, а  і набуття деяких практичних навичок  з визначення радіологічного стану  довкілля (насамперед – рівня т. з. фонового радіаційного випромінювання), радіоактивного забруднення його об’єктів, у т. ч. житла, продуктів харчування тощо – та прийому адекватних знайденому радіаційному ризику рішень.

Саме відсутність  у населення елементарних радіаційно-гігієнічних  знань на момент Чорнобильської катастрофи, невідповідність рівня радіологічних  служб на місцях вимогам часу і  зумовили, на переконання більшості  фахівців, ті важкі наслідки постчорнобильських викидів для населення не тільки України, а і решти забруднених територій колишнього Радянського Союзу.

Як відомо, визначення різних параметрів радіологічного стану  довкілля можна проводити різними  методами з використанням дозиметричної, радіометричної та спектрометричної апаратури. Використання цих методів різниться  за рівнем повноти отриманих результатів, складністю, вартістю та, відповідно, доступністю  проведення відповідного аналізу. Так, для проведення повного якісного і кількісного аналізу радіоактивного забруднення об’єктів навколишнього  середовища необхідна спеціальна досить складна, дорога та, в силу цього, не завжди доступна спектрометрична апаратура, а сам аналіз вимагає для свого  проведення досить багато часу та відповідної  кваліфікації обслуговуючого цю апаратуру  персоналу. Враховуючи, що здійснювати  цей аналіз можуть лише фахівці акредитованих  спеціалізованих радіологічних  лабораторій, він не завжди доступний  населенню. Окрім того, завдяки зазначеним факторам, створення таких лабораторій  не завжди можливе і для більшості  навчальних закладів. Створення ж  лабораторій дозиметричного контролю і проведення порівняно нескладного  дозиметричного аналізу рівня полів  ядерних випромінювань окремих  об’єктів та продуктів харчування сьогодні доступне практично для  всіх. Цьому сприяє як простота та експресність відповідних методів аналізу, так і доступність дозиметричної апаратури.

Якщо відразу  ж після Чорнобильської катастрофи у країні відчувався гострий дефіцит  приладів радіологічного контролю, у  т. ч. і дозиметрів, то сьогодні ця проблема практично знята з повістки дня. На ринок вийшли вітчизняні товаровиробники  різних типів власності, які практично  повністю заповнили потреби національного  ринку. Одним з таких виробників є науково-виробниче приватне підприємство «Спаринг-віст-центр», яке уже понад  бесять років спеціалізується на розробці та виготовленні приладів радіаційного контролю. Ним розроблена та серійно випускається ціла гама приладів, які забезпечують потреби санітарної дозиметрії та екології, індивідуальної дозиметрії, вирішення пошукових задач в галузі радіологічного контролю, а також деяких вузькоспеціалізованих задач.

Учені виділили у викидах з аварійного реактора 23 основних радіонукліда. Велика частина  з них розпалася протягом декількох  місяців після аварії і небезпеки  вже не представляє.

Довгострокові наслідки чорнобильської аварії для  здоров'я людей сильно недооцінені, стверджує міжнародна екологічна організація  Greenpeace.

В оприлюдненій Greenpeace доповіді зазначається, що недавні дослідження підтверджують: чорнобильська радіація стала - або стане в майбутньому - причиною 100 тисяч смертних випадків від раку, а офіційні дані, якими оперує Міжнародне агентство ООН з атомної енергії (МАГАТЕ), - це величезна недооцінка людських страждань.

Як повідомили у Центрі сучасного мистецтва  при НаУКМА, на прес-конференції в Києві представники Greenpeace заявили, що "дані доповіді спростовують думку МАГАТЕ про те, що наслідки для здоров'я людей від аварії на ЧАЕС виявилися не такими значними, як спочатку вважали".

Екологічна організація  наголошує, що радіація вражає імунну і дихальну системи, систему кровообігу, а також викликає збільшення ембріональних  дефектів і пологових травм.

За даними Greenpeace, кількість захворювань на рак різко зросла в Україні і Білорусі. У Білорусі між 1990 і 2000 рр. спостерігалося збільшення ракових захворювань на 40%, а в Гомельській області - на 52%. В Україні було 12% підвищення рівня ракових захворювань, при цьому в Житомирській області смертність зросла майже втричі.

Окрім безпосередньої дії радіації, здоров'я людей, які  потрапили під чорнобильську  хмару, зазнало серйозного випробування цілим комплексом соціально-економічних  проблем: втрата землі, переселення (більш  як 300 тис. осіб), економічна криза, брак адекватної інформації, наголошують  в Greenpeace.