Безпека експлуатації мереж напругою 380/220

4 ОХОРОНА ПРАЦІ.

Безпека експлуатації мереж  напругою 380/220

 

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я та працездатності людини у процесі її трудової діяльності. Основною метою охорони праці є створення безпечних умов трудової діяльності людини, забезпечення її високої та ефективної працездатності.

Охорона праці як соціально-технічна дисципліна вивчає теоретичні та практичні питання безпеки праці, запобігання виробничому травматизму, професійним захворюванням і отруєнням, аваріям (катастрофам),пожежам і вибухам на виробництві. Вона вивчається з метою формування у фахівців необхідного рівня знань та умінь з правових й організаційних питань охорони та гігієни праці, виробничої санітарії, техніки безпеки, а також активної позиції щодо практичної реалізації головного принципу Конституції України – пріоритетності охорони життя та здоров’я працівників відносно результатів виробничої діяльності.

Методологічною основою охорони праці є системний підхід до вивчення організації праці з точки зору її безпеки, функціонування системи «людина – машина – середовище», аналізу фізичних, хімічних, біологічних, психологічних та соціальних факторів безпеки виробничого процесу та її організаційного і правового забезпечення. Охорона праці не тільки застосовує законодавчу базу

з проблем галузі, але і творчо збагачує та адаптує її до новітніх технологій та устаткування у нових економічних умовах.

Організація охорони праці на виробництві

Відповідальність за організацію  охорони праці та її стан несе власник  підприємства або уповноважена ним особа.

Власник підприємства (або уповноважена ним особа) зобов'язаний                                          створити в кожному структурному підрозділі, на кожному робочому мicцi умови праці відповідно до вимог нормативних актів. 3 цією метою власник організовує систему управління охороною праці на підприємстві, для чого: створює відповідні служби та призначає посадових ociб для вирішення конкретних питань з охорони праці, розробляє за участю профспілок комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, засоби автоматизації; забезпечує усунення причин аварій, нещасних випадків та професійних захворювань; організовує атестацію робочих місць; затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства; здійснює постійний контроль за дотриманням працівниками технологічних процесів, використанням засобів індивідуального захисту; організовує пропаганду безпечних прийомів праці.

У разі відсутності в нормативних  документах про охорону праці  правил чи норм відносно певних робіт, власник повинен організувати розробку таких правил безпеки i узгодити їx з місцевими органами державного нагляду за охороною праці.

У разі виникнення на підприємстві надзвичайних ситуацій власник зобов'язаний прийняти всі заходи щодо ліквідації ix наслідків, а при необхідності – залучити аварійно-рятувальні формування.

На підприємствах виробничої сфери  з кількістю працюючих 50 чоловік i більше повинна створюватися служба охорони праці, при меншій кількості працюючих функції цієї служби може виконувати в порядку сумісництва особа, що має відповідний досвід. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові, прирівнюється до основних виробничо-технічних служб i може бути ліквідована тільки при ліквідації підприємства.

Служба охорони праці контролює: дотримання на підприємстві чинного законодавства; виконання приписів органів державного нагляду; своєчасне проведення навчання та інструктажів; забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, спецхарчуванням; своєчасні проведення медичних оглядів; виконання заходів, наказів та розпоряджень стосовно охорони праці.

Працівники служби охорони праці  мають право на свій розсуд відвідувати  будь-яке робоче місце, одержувати від  посадових ociб пояснення щодо питань охорони праці, перевіряти стан безпеки, вимагати від посадових ociб відсторонення від роботи працівників, що не пройшли медогляд, навчання, інструктаж тощо, подавати керівнику підприємства подання про притягнення до відповідальності працівника, винного в порушенні правил безпеки.

Обов’язком робітника насамперед є старанне відношення до усіх видів навчання (інструктажу), які проводить власник або уповноважений ним орган по вивченню вимог нормативних актів про охорону праці, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва.

Кожен працівник повинен знати, що Закон “Про охорону праці” забороняє допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж або перевірку знань з питань охорони праці.

Якщо власник або уповноважений  ним орган не дотримується строків  проведення чергового навчання (інструктажу), то працівник вправі про це нагадати відповідному керівникові.

Нещасні   випадки,   професійні   захворювання   та   аварії розслідуються згідно «Положення про розслідування, реєстрацію та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №623 від 10.08.93 р. Це положення містять 3 окремих розділи, які стосуються відповідно:

1) розслідування нещасних випадків,

2) професійних захворювань,

3) аварій.

 

4.1 Аналіз небезпечних факторів під час експлуатації електричних мереж

 

Основним небезпечним  фактором під час експлуатації електромереж є електрична напруга, яка зумовлює протікання електричного струму через тіло людини, в результаті дотику до струмовідних частин електрообладнання.

В разі проходження електричного струму через організм людини                                                               

відбувається потрійна  дія: термічна, електролітична, біологічна.

Існує п’ять різновидів електротравм:

1) опік,

2) металізація шкіри - осідання частин розплавленого металу або металу, що випарувався в результаті електричної дуги на відкриті ділянки тіла людини.

3) електричні знаки - зміна структури та кольору шкіри в місті дотику до електроду.

4) механічні ушкодження, що викликані падінням людини з висоти або сильними судомами.

5) електроофтальмія - осліплення світлом електричної дуги.

 

4.1.1 Основні фактори, що впливають на ступінь враження людини електричним струмом.

1) Величина сили струму та її вплив на організм.

Людина відчуває струм: 0,5-1,5 мА - змінного струму, 5-7 мА -постійного (порогово-відчутний струм).

10.... 15 мА змінного, 25....30 мА - постійного - викликають сильні судороги, які приводять до того, що людина не може відірватися від електромережі (пороговий невідпускаючий струм).

20...50 мА змінного, 80...100 мА - постійного приводять до зупинки дихання.

>50 мА змінного, >100 мА постійного - викликають фібриляцію серця.

2) Допустимі значення напруги та струму:

при часі дії t ‹ 0,08 сек - допустиме значення 650 мА

при часі дії t = 1 сек - допустиме значення 50 мА

при часі дії більш  ніж 1 сек - допустиме значення 6 мА (в разі

аварійної ситуації), а  при нормальний роботі обладнання, допустиме

значення - 0,3 мА змінного та 1.0мА постійного (не більше 10 хв .протягом зміни)

 Постійний струм менш небезпечний ніж змінний. Струм 50-100 Гц - найбільш небезпечний. Найбільш небезпечний шлях - коли струм протікає через мозок, або серце людини. Найменш небезпечний шлях - нога-нога

4.1.2 Причина електротравматизму, класифікація приміщень поступеню враження електричним струмом

 

Причини:

1) дотикання до елементів, які знаходяться під напругою,

2) дотикання до елементів, що в нормальному стані не знаходяться під напругою, але можуть опинитися під напругою в результаті пробоїв, порушень ізоляції,

3) через електричну дугу (на відстані),

4) враження напругою кроку. Це виникнення різниці потенщалів на поверхні землі.

5) враження наведеним потенціалом (в районі дії блискавки та потужних електромагнітних полів).

Оскільки наслідки враження електричним струмом суттєво залежать від стану навколишнього середовища, вci приміщення, в яких знаходиться електрообладнання, поділяють по ступеню враження електричним струмом на 3 класи.

1) Без підвищеної небезпеки

2) 3 підвищеною небезпекою.

3) Особливо небезпечні.

Без підвищеної небезпеки - це приміщення, в яких відсутні ознаки підвищеної та особливої небезпеки.

3 підвищеною небезпекою - це приміщення, в якому є хоча б одна з ознак підвищеної небезпеки.

Ознаки підвищенної  небезпеки:

1) Підвищена температура (>30°С - постійно перевищує,

>35°С –короткочасної дії)

2) Підвищена вологість (>70°С)

3) наявність струмопровідного пилу.

4) Струмопровідна підлога

5) Можливість одночасного дотику людини до металевих корпусів електрообладнання та будь-яких заземлених елементів.

Пpuмфiщeння особливо небезпечні - це такі в яких є:

1) дві або більше ознак підвищеної небезпеки.

2) Особлива сирість - довгий час утримуеться вологість на рівні 100%

3) Наявність хімічного-агресивного або органічного середовища, яке негативно впливає на ізоляцію.

 

4.2 Заходи захисту від ураження людини електричним струмом

 

Захисні заходи, що забезпечують безпечну роботу в електроустановках, підрозділяються на дві групи.

Перша група – це захисні  заходи, що забезпечують безпеку при  нормальному режимі роботи електроустановки, тобто протягом всього часу, коли електроустановка знаходиться під напругою, до них відносяться:

1. ізоляція струмоведучих частин (ізоляція має великий опір електричному струму, через неї протікають малі струми безпечні для людини);
2. неприступність струмоведучих частин - це забезпечується розташуванням струмоведучих частин на висоті і в недоступному місці;
3. орієнтація в електроустановці.

Методами орієнтації служать:

1) Маркування частин  електрообладнання, служить для  розпізнавання приналежності і призначення устаткування. Виконується за допомогою умовних позначень (буквових, цифрових). 
 2) Попереджувальні сигнали, підписи, таблички. На приводах роз'єднувачів, відокремлювачів і короткозамикачів вивішуються плакати «НЕ ВКЛЮЧАТИ! ПРАЦЮЮТЬ ЛЮДИ ». На корпусах устаткування блоку - 
«СТІЙ! НАПРУГА ». 
 3) Відповідне розташування і розмальовка струмоведучих частин. 
При змінному струмі: 
- Фаза «А» розташовується верхній лівій (жовтий колір); 
- Фаза «В» - середня (зелений колір); 
- Фаза «С» - нижня права (червоний колір). 
- Нульові шини: при ізольованій нейтралі - голубі; при заземленою - про-частинні смуги жовтого та зеленого кольору. 
 Друга група – це заходи, що забезпечують безпеку при аварійному стані установок, коли відбувається пошкодження робочої ізоляції і напруга з'являється на металевих корпусах. До неї відноситься захисне заземлення - з'єднання металевого корпусу електроустановки із заземлювачем, зменшення напруги дотику є ефективною мірою захисту в електроустановці, що живиться від мереж з ізольованою нейтраллю будь-якого класу напруги. А також захисне занулення - навмисне електричне з’єднання з нульовим захисним провідником металевих неструмовідних частин які можуть опинитись під напругою в результаті пошкодження ізоляції.

 

 

4.3 Пожежна безпека

4.3.1 Загальні положення

 

Пожежна безпека  повинна забезпечуватися за допомогою  проведення організаційних, технічних  і інших заходів, направлених  на попередження пожеж, що забезпечують безпеку людей та знижують можливість матеріальних втрат і зменшуючих негативні екологічні наслідки, а у разі виникнення пожежі - створення умов для швидкого виклику пожежної команди і успішного гасіння пожежі.

Згідно законам  України по пожежній безпеці відповідальність за пожежну безпеку на підприємстві покладається на керівників або уповноважених осіб. Питання, що забезпечують пожежну безпеку повинні розв'язуватися при проектуванні, будівництві, реконструкції і переоснащенні будівель.

   Негативні чинники пожежі:

• висока температура
• пониження (зменшення) вмісту кисню в повітрі.

  Небезпеки  для людей: опіки, отруєння, травми.

 

 

 

4.3.2 Причини виникнення та особливості розвитку пожеж у виробничих приміщеннях

 

 

У виробничих приміщеннях причини пожеж і вибухів можуть бути електричного і неелектричного характеру: 
 Причинами електричного характеру є: 
 1) іскріння в електричних апаратах і машинах; 
 2) струми коротких замикань і струмові перевантаження провідників, що викликають їх перегрів до високих температур, що призводить до старіння ізоляції і може призвести до її займання; 
 3) незадовільні контакти в місцях з'єднання проводів, коли внаслідок великого перехідного опору при протіканні електричного струму виділяється значна кількість тепла і різко підвищується температура контактів (місцевий нагрів); 
 4) електрична дуга, що виникає між контактами комутаційних апаратів. 
 До причин пожеж неелектричного характеру можна віднести: 
 1) недотримання персоналом правил пожежної безпеки; 
 2) несправність приладів або порушення режимів їх роботи; 
 3) несправність виробничого обладнання (перегрів підшипників і т.п.).

Особливості пожеж в  електроустановках зумовлені, в  першу чергу, великим різновидом горючих речовин і матеріалів, які мають широкий діапазон показників пожежовибухонебезпеки.

 

4.3.3 Заходи електробезпеки   при   гасінні   пожеж   у виробничих приміщеннях

Гасіння пожежі у електроустановці може виконуватись після відключення електроустановки, що горить (тобто на знеструмлених електроустановках, коли напруга знята з усіх сторін) і під напругою. Останній спосіб є дуже небезпечним через можливість ураження електричним струмом особи, що гасить пожежу (персонал електроенергетичного об'єкта чи пожежників). Тому він вимагає застосування додаткових заходів електробезпеки.