Проектування мережі шляхів місцевого значення

Проектування  мережі шляхів місцевого значення 
 
 
1. Особливості автомобільних доріг місцевого значення 
 
В період сільськогосподарських робіт інтенсивність руху на автомобільних дорогах збільшується в 3-4 і більше разів у порівнянні з середньорічною, досягаючи інколи до 1 тис. авто за добу. 
 
Робота автомобільних доріг місцевого значення ускладнюється тим, що значна частина перевезень сільськогосподарських вантажів здійснюється в несприятливих умовах (в період частих дощів), що сприяє інтенсивній деформації земляного полотна під колесами авто. 
 
Сезонна нерівномірність роботи доріг місцевого значення і правильне визначення змін інтенсивності руху на протязі року з встановленням розмірів і складу руху в несприятливий період є одним із головних факторів, які повинні бути враховані при проектуванні. 
 
Слід відзначити, що будівництво доріг здійснюється, як правило, спеціалістами низької кваліфікації. За своєю капітальністю дороги місцевого значення відносяться до доріг IV-V категорій. 
 
На дорогах місцевого значення повинні бути встановлені дорожні знаки, які просто і в зрозумілій формі повинні інформувати водія в дорозі. 
 
Більшість доріг місцевого значення повинна забезпечувати проїзд сільськогосподарських машин, у тому числі і широкозахватних. Це необхідно враховувати при проектуванні доріг, розробляючи заходи, що забезпечують збереження земляного полотна і дорожнього одягу без пошкодження гусеничним транспортом, або влаштовуючи роз'їзди для автомобілів і широкозахватних сільськогосподарських машин. 
 
2. Вишукування доріг місцевого значення 
 
Вишукування діляться на економічні та технічні. Мета економічних вишукувань: визначити розміри перспективних вантажопасажиропотоків, вантажонапруженості, інтенсивності і складу руху автомобілів на окремій дорозі; на підставі цього визначають ефективність і строки окупності капітальних вкладень. В процесі економічних вишукувань проводять безпосередній облік розміру і складу руху на існуючих дорогах. 
 
Після обробки матеріалів економічних вишукувань виконують технічні вишукування. Вишукування доріг місцевого значення в більшості випадків повинні виконуватись в одну стадію для розробки техно-робочого проекту. Вишукування проводять в два періоди: підготовчий і польовий. 
 
В підготовчий період отримують від замовника затверджене технічне завдання на проектування: в камеральних умовах трасують на крупномасштабних картах (М 1:10000-1:25000) напрямки декількох варіантів дороги, використовують перспективні плани районного планування, сівозміни і таке інше. Враховують також перспективу розвитку прилеглих сіл, сільськогосподарських угідь різної цінності, генеральні схеми розвитку місцевої автомережі, погоджуючи її з усіма зацікавленими організаціями. 
 
По завершенню всіх робіт підготовчого періоду переходять до технічних вишукувань, які проводять з урахуванням чинних нормативних документів. 
 
В процесі технічних вишукувань виносять в натуру трасу основного напрямку й інших конкурсних варіантів, погоджених із зацікавленими організаціями в підготовчий період. 
 
Трасу основного напрямку і конкурсних варіантів, визначених за картами, коректують з урахуванням місцевих умов, існуючого і перспективного розміщення виробничих сил району. 
 
Основні принципи трасування доріг місцевого значення: суміщення траси зі співпадаючими напрямками найважливіших існуючих і проектованих с/г і внутрішньогосподарських доріг, а також з польовими дорогами. Не допускається суміщення траси дороги місцевого значення з трасами доріг I і II категорій загальної мережі. 
 
Напрямки траси і конкурсних варіантів необхідно вибирати, всесторонньо враховуючи н/г інтереси і, в першу чергу, інтереси с/г виробництва. З цією метою трасу прокладають, як правило, обходячи цінні сільськогосподарські угіддя, по межах полів сівозміни або по малоцінних полях, не допускаючи порушень сівозмін фермерських господарств, КСП і т. ін. Прокладати трасу по цінних с/г угіддях дозволяється у виключних випадках при погодженні з землекористувачами і чітким техніко-економічним обґрунтуванням. 
 
Трасу автомобільних доріг місцевого значення необхідно прокладати по вулицях сільських населених пунктів з урахуванням їх максимального благоустрою. 
 
Якщо населені пункти мають вузькі і хвилясті вулиці, трасу прокладають в обхід з найменшим віддаленням від них. При цьому до кожного населеного пункту обов'язково проектують під'їзд. 
 
Трасу прокладають з всебічним врахуванням місцевих природних умов, щоб максимально скоротити об'єм і вартість будівельних робіт і забезпечити стійкість земляного полотна, штучних споруд і дорожнього одягу. 
 
Необхідно уникати прокладання траси по ділянках, де після будівництва дороги можуть виникнути умови, що можуть призвести до заболочення або довготривалого підтоплення місцевості, виникненню ярів і ерозії ґрунту. 
 
При трасуванні доріг в межах гірських долин необхідно віддавати перевагу прокладання траси по південних схилах як найбільш стійких. 
 
Трасу дороги в районах розповсюдження сильних заметіль і хуртовин слід прокладати по навітряних схилах, на яких відбувається менше відкладання снігу без утворення сніжних навісів у гребенів підвищень. 
 
В районах зрошуваних земель траса автомобільних доріг місцевого значення повинна, як правило, прокладатись вздовж магістральних каналів з навітряної сторони по відношенню до панівних літніх вітрів, уникаючи по можливості перетинання каналів. 
 
Дорогу місцевого значення в усіх випадках необхідно прокладати вздовж лісозахисних смуг з підвітряної сторони на необхідному віддаленні, щоб використати смуги як снігозахист. Залізниці і автомобільні дороги вищих категорій (I-III) необхідно перетинати в місцях існуючих переїздів, а середні водотоки – з використанням мостів, переправ і бродів. 
 
Трасу необхідно прокладати з максимально вигідним приближенням до крупних родовищ місцевих дорожньо-будівельних матеріалів: каменю, гравійно-пісчаного матеріалу, природного щебеню, дресви, піску, ракушняка і до відвалів шлаків та горілих пород, що скоротить відстань і вартість перевезення цих матеріалів при будівництві й експлуатаційному ремонті доріг. 
 
При проходженні траси по населених пунктах необхідно враховувати їх розвиток у відповідності з планом перспективного планування; забезпечувати видимість і безпеку руху; розглядати варіанти з мінімальним зносом житлових будинків, надвірних будов, ферм і будівель виробничого призначення; враховувати архітектурні вимоги, що ставляться районною архітектурою у відповідності з планами перспективної районної забудови; розміщувати автобусні зупинки, будівлі і споруди експлуатаційної і автотранспортної служб за узгодженням з обласними автотранспортними управліннями і дорожньо-експлуатаційною службою. 
 
Одночасно з трасуванням і виконанням повного комплексу топографо-геодезичних робіт і геологічних обстежень траси після попереднього узгодження з землекористувачами обстежують родовища місцевих дорожньо-будівельних матеріалів; враховують розміри і склад руху як в період с/г робіт (посів, збір урожаю), так і між ними; остаточно узгоджують трасу з зацікавленими організаціями, а також виконують весь необхідний комплекс робіт, характерних для даної місцевості. 
 
При прокладанні траси дороги перевагу слід віддавати прокладанню дороги по насипу, тому що при цьому полотно швидше просихає і менше заноситься снігом, ніж у виїмці. Висоту насипу визначають з таким розрахунком, щоб низ дорожнього одягу підвищувався над поверхнею землі або над рівнем близько розташованих ґрунтових вод на величину, що залежить від типу ґрунту, умов зволоження і т. ін. 
 
Окреслення і розміри земного полотна проектують за типовими профілями, розробленими на підставі досвіду будівництва й утримання автодоріг. 
 
В межах населених пунктів поперечні профілі повинні забезпечувати необхідний благоустрій населеного пункту.

 
[12] с. 87-100 
 
Лекція № 17. 

 
^ Основні машини для організації будівництва дороги. 
 
 
1. Машини для підготовчих робіт. 
 
Для виконання підготовчих робіт використовують кущорізи, розпушувачі, корчувателі, канавокопачі. 
 
Кущорізи призначенні для зрізання на рівні землі кущів і дрібного лісу діаметром до 25 см. Вони представляють собою навісне обладнання у вигляді трикутного відвалу з ножем, розташованим попереду трактора. Навісне обладнання кущорізу Д – 514А Змонтовано на тракторі Т-100 МГП і складається з робочого органу, огорожі трактора, універсальної штовхаючої рами, змінної головки, приводу шліфувальної головки. Робочий орган складається з відвалу з ножами і амортизаторів. Відвал представляє собою А – подібну раму, зварену з кутиків Ножі кущорізу взаємно змінні. Шліфувальні головки призначені для заточування ножів. Керування робочим органом кущорізу – гідравлічне від гідросистеми трактора. 
 
Розпушувачі призначені для розпушування щільних ґрунтів, пронизаних корінням, а також ґрунтів з валунами та камінням. Використовувані в комплекті з бульдозерами, скреперами екскаваторами, розпушувачі в 3 – 5 разів збільшують продуктивність цих машин. Розпушувачі бувають причіпні і навісні. Перевага навісних полягає в тому, що їх вага менша і більша маневреність. При невеликих об’ємах робіт ґрунти можуть бути розпушені простими і дисковими боронами, що використовують в лісовому і сільському господарстві. Д-162А – канатно-блочні, Д-515А – гідр. 
 
Корчувателі призначені для викорчування пеньків, очищення полів від крупних каменів, їх транспортування на невеликі відстані, валки дерев і інших підсобних робіт. Д-496А – корчувателі з канатним керуванням. Д-513А – з гідравлічним від гідростатичного трактора. 
 
Корчуватель складається із універсальної рами змінного обладнання(відвал з зубами). Рама універсальна і може бути використана для навіски робочих органів кущорізу і бульдозеру. 
 
Канавокопачі призначенні для риття кюветів, нагірних і водовідвідних канав. При будівництві доріг місцевого значення можна використовувати навісні і причіпні канавокопачі, які формують профіль за один прохід. 
 
2. Машини для земляних робіт. 
 
Машини для земляних робіт за технічним призначенням можуть бути розділені на основні групи:

•  
  землерийно-транспортні: бульдозери, скрепери;
•  
  машини для розробки і завантаження ґрунту в транспортні засоби: екскаватори;
•  
  машини для придання земляному полотну заданого поперечного і повздовжнього профілю: автогрейдери;
•  
  ґрунтоущільнюючі машини: котки, трамбувальні машини, віброущільнювачі.

 
Бульдозери призначені для різання і переміщення ґрунту на великі відстані (50 – 100 м), а також планування поверхні. Крім того бульдозери можуть виконувати такі дорожньо-будівельні роботи: зняття рослинного шару; планування і розрівнювання ґрунту при відсипці його іншими машинами; засипка траншей і ям; розчистку трас від чагарників пеньків і невеликих дерев і таке інше. Бульдозери можуть виконувати насипи висотою до 1,5-2 метри і рити виїмки з переміщенням ґрунту в насипи і кавальєри. 
 
По типу базової машини бульдозери бувають на гусеничному і на колісному тракторах. Робочий орган бульдозера – відвал укріплюється спереду базової машини перпендикулярно її руху. За системою керування бульдозери бувають канатними і гідравлічними. Гідравлічна система забезпечує примусове заглиблення відвалу, канатна – під дією власної ваги. 
 
Скрепери призначені для пошарової розробки і транспортування ґрунту, пошарової укладки його в насип. Скрепери можуть також розрівнювати ґрунт і частково ущільнювати його по свіжо укладеному шарові. Скрепер представляє собою ківш, вмонтований на колісній рамі і забезпечений механізмами керування, які дозволяють йому різати, транспортувати і вивантажувати ґрунт. Робочий процес скрепера складається із наступних операцій: набір ґрунту, транспортування навантаженого скреперу, вивантаження, повернення порожнього скреперу. 
 
Екскаватори бувають одноковшеві і багатоковшеві (ланцюгові і роторні). Багатоковшеві мають більшу потужність і вони є доцільними при великих об’ємах земляних робіт. Одноковшеві доцільні при невеликих об’ємах робіт. Вони можуть бути гусеничними і на гумовому ходу а також мати змінне обладнання: пряма і обернена лопата, драглайн, грейдер, кран і копер. Найбільш поширений гусеничний екскаватор Э-652А з ковшем 0,5-0,65 м³. 
 
^ Автогрейдери і грейдери призначені для улаштування ґрунтових доріг, профілювання земляного полотна, планування насипів, виїмок і відкосів насипів (висотою до 1 метра) при сприятливих гідрогеологічних умовах, при ритті та очищенні канав. 
 
На відміну від автогрейдерів причіпні грейдери маломаневрені, металоємні. 
 
Котки призначені для пошарового ущільнення ґрунту при влаштуванні дорожнього полотна, дорожньої основи і покриттів із асфальтобетону, піщано – гравійних і інших матеріалів. Котки бувають причіпними, напівпричіп ними і самохідними. 
 
Для ущільнення ґрунтів використовують причіпні і напівпричіп ні котки; самохідні служать в основному для ущільнення дорожніх основ і покриттів. 
 
Робочими органами причіпних котків є вальці чи колеса на гумових шинах. Вальці бувають гладкими і кулачковими (з виступами). 
 
3. Машини для влаштування дорожнього одягу. 
 
На дорогах місцевого значення переважне використання мають щебенево-гравійний і покращений ґрунтовий одяг, стабілізовані в'яжуючі (цемент, вапно і інше). В ряді випадків на дорогах місцевого призначення використовують полегшені і асфальтобетонні покриття. 
 
При веденні розподілі стабілізуючих домішок в ґрунт і їх перемішуванні можуть бути використані автогрейдери чи причіпні грейдери. Одначе при такій технології стабілізуюча добавка не може бути ретельно змішана з ґрунтом. Тому краще використовувати спеціальні машини. 
 
^ Дорожні фрези призначені для розпушування, подрібнення і перемішування ґрунту з в’яжучими домішками безпосередньо на полотні дороги. Фрези бувають причіпні і навісні. 
 
Найбільш поширена фреза Д – 530. Вона обладнана насосом для подачі води чи бітуму в ґрунт. Бітум чи вода поступають в насос від бітумовоза, що рухається рядом. Фреза Д – 530 забезпечує ширину оброблюваної смуги 2500 мм, глибину обробки 250 мм. 
 
^ Розподілювачі цементу призначені для прийому цементу із автоцементовозів або автосамоскидів і рівномірного його розподілу в ґрунті, попередньо підготовленого дорожніми фрезами. 
 
Автогудронатори призначені для транспортування бітумів, дьогтів, емульсій і інших рідких матеріалів у гарячому і холодному стані при будівництві горних, гравійних і щебеневих покриттів за методом пропитки, напівпропитки чи поверхневої обробки, а також для обезпилювання і стабілізації ґрунтів при улаштуванні покращених ґрунтових доріг. 
 
^ Грунтозмішувальні машини призначені для будівництва основ і покриттів автомобільних доріг методом стабілізації ґрунтів органічними і мінеральними в’яжучими за один хід. 
 
Асфальтоукладники – для прийому асфальтобетонної суміші із кузовів автосамоскидів і укладки її шарами певної товщини на підготовлену основу, розрівнювання поверхні і попереднього ущільнення.

 
[12] с. 101-112 
 
Лекція № 18 

 
^ Утримання і ремонт доріг 
 
 
1. Завдання дорожньої служби 
 
Від сумісної дії природних факторів і транспортних засобів поступово погіршується дорога, порушуються безпечність і зручність руху, знижується швидкість і потужність автомобілів, збільшуються витрати палива і гуми, учащаються ремонти автомобілів і підвищується собівартість перевезень. 
 
Щоб уникнути погіршення роботи автомобільного транспорту і забезпечити збереження доріг, організовують дорожню службу. В її завдання входять нагляд за дорогами і дорожніми спорудами, вивчення причин, що викликають їх пошкодження, систематичний нагляд, ремонт дороги. 
 
2. Утримання і ремонт земельного полотна 
 
Природні фактори найбільш сильно впливають на земельне полотно весною, коли від відтавання і зволоження ґрунтів суттєво знижується його міцність і стійкість. Одне із основних завдань весною – спучуванням. Воно виникає внаслідок накопичення вологи в земляному полотні, що відбувається в основному восени та взимку і нерівномірного відтавання полотна навесні. Особливо це проявляється на ділянках з утрудненим водовідведенням, в районах, де зимою характерні часті зміни температур з сильними змінами від позитивних до від'ємних величин. Внаслідок високої теплопровідності покриттів відтавання ґрунту під ним іде швидше, ніж під узбіччям. 
 
Першими ознаками пучіння є поява в окремих місцях покриття повздовжніх і поперечних тріщин, вологих плям. 
 
Заходи боротьби з пучинистистю є прокопка повітряних рівчаків (канавок) з обох сторін ушкодженої ділянки дорожнього покриття у шаховій послідовності на відстані 3-4 м одна від іншої. Їх глибина рівна товщині дорожнього одягу з підстильним піщаним шаром. Дну надається повздовжній ухил 40-50‰. Після повного відтавання і просихання земляного полотна канавки на узбіччях засипають. 
 
Місця на покритті, що зруйнувалися, повинні бути відремонтовані. В кінці весни ремонтують пошкоджені ділянки земляного полотна: засипають промиті водою ділянки, підсипають і закріпляють зруйновані відкоси. Літом проводять систематичні роботи по ремонту і утриманню земляного полотна: підсипка, зрізка і планування узбіччя, прочистка бокових, нагірних і водовідвідних канав, закріплення відкосів насипів і виїмок. Можливе додаткове закріплення узбіччя цементом, чи органічними в'яжучими. 
 
3. Утримання і ремонт дорожнього покриття 
 
Дорожні покриття (особливо місцевого значення) необхідно систематично очищати від грязюки і пилу, особливо навесні та восени, коли автомобілі заносять грязюку з незакріпленого узбіччя або з ґрунтових доріг. Наявність грязюки підвищує небезпеку руху. Її зчищають механічно щітками або поливно-миючими машинами. 
 
Літом на покриттях перехідного типу (гравій, щебінь, шлак і інші відходи промисловості) утворюється велика кількість пилюки, яка є шкідливою і небезпечною для руху. Шляхи боротьби з пилом: поливка водою 0,75-1,5 л/м³, але цього вистачає на 1 год.; обробка дороги гігроскопічними (здатними притягувати вологу з повітря) матеріалами: хлористим кальцієм, повареною сіллю, хлористим магнієм і ін. Їх використовують у вигляді кристалічних, сипких матеріалів або розчинів. Ефективними є також органічні в'яжучі – рідкі бітуми, бітумні емульсії, нафта, мазут. 
 
Перед обезпиленням поверхню вирівнюють автогрейдерами за 2-3 проходки. Кристалічні сипучі матеріали розсипають із розподільчих машин, розподілювачів цементу чи міндобрив. 
 
Для забезпечення робочого стану покриттів перехідного типу виконують комплекс ремонтних робіт, що включають: ямковий ремонт, періодичне профілювання, поновлення зносу з додаванням нового матеріалу. 
 
При утворенні значної кількості деформацій, особливо поперечної хвилястості („гребінка“), покриття профілюють автогрейдерами, поновлюючи рівність і правильність поперечного профілю. Як правило профілювання суміщають з добавленням нового матеріалу, тому що покриття перехідного типу швидко зношуються. Найбільш ефективним способом ремонту покриттів перехідного типу є обробка органічними в'яжучими шляхом змішування або поверхневої обробки. 
 
Ремонт покращених покриттів (цементо-, асфальтобетонні та ін.) включає в себе: ямковий ремонт, відновлення рівності покриття, роботи по відновленню зносу. Крім ямкового ремонту, на покращених покриттях часто доводиться заробляти тріщини. Їх необхідно прочистити металічним крюком і різаком, продути стиснутим повітрям, а потім промазують рідким бітумом. Зношений шар покриття може бути поновлений за одну чи за дві проходки асфальтоукладчика (асфальтоукладальника). 
 
4. Зимове утримання доріг 
 
Зимове утримання доріг зводиться до недопущення утворення на проїзній частині сніжних і льодових відкладень. Комплекс робіт включає в себе: захист доріг від снігових заносів; очищення від снігу; боротьба з ожеледдю і зимовою ковзкістю. 
 
Боротьба зі сніговими заносами: спеціальні повздовжні лісові насадження або снігозахисні пристрої: снігові траншеї, снігові вали вподовж дороги, а також переносні щити висотою 1,5-2 м. 
 
Очищення від снігу виконують плужними автомобільними снігоочищувачами, роторними снігоочищувачами, автогрейдерами, бульдозерами. 
 
Боротьба з ожеледдю і ковзкістю: посипка дороги матеріалами, що підвищують коефіцієнт зчеплення шин з дорожнім покриттям: пісок, шлак, мілкий гравій, гранвідсів і ін. Норми витрат цих матеріалів від 0,1 до 0,4 м³на 1000 м². Більша доза на ділянках з більшими повздовжніми ухилами, перед перехрестями, переїздами. Щоб ці матеріали в процесі їх зберігання не змерзались, їх змішують з сіллю, добавляють 40-60 кг солі на 1 м³матеріалу. Використовують також хімічні препарати: хлористий кальцій, технічну поварену сіль, природні розчини (розсоли) і інші. Одні з них розсипають по проїжджій частині (50-100 г на 1 м²), інші розливають (200-350 г на 1 м²) по поверхні сніжно-льодового покриття.

 
[13] с. 21-26, 33-51, 61-73, 92-105, 133-170 
 
Лекція № 19 

 
^ Організація руху, дорожні умови і безпека руху 
 
 
1. Дорожні умови 
 
Дорожні умови визначаються кількістю, розміщенням і транспортно-експлуатаційним рівнем автомобільних доріг. Сукупність доріг, що зв'язують між собою населені пункти, промислові і сільськогосподарські центри, утворюють мережу автомобільних доріг, яка є оптимальною, якщо вона забезпечує реалізацію всіх транспортних зв'язків при можливо мінімальних дорожньо-транспортних витратах. 
 
Від кількості, розміщення і транспортно-експлуатаційного рівня автомобільних доріг залежать всі показники системи ТП-ДУ: інтенсивність, щільність, швидкість, час сполучення і рівень безпеки руху; пропускна здатність доріг; собівартість перевезень. 
 
Серед інших вимог автомобіля до дороги безпека руху є першочерговою. Для забезпечення безаварійних дорожніх умов необхідно чітко дотримуватись нормативів на проектування геометричних елементів автомобільних доріг. Крім того, велике значення має раціональне поєднання окремих елементів, їх сприйняття водієм. Безпека дорожнього руху вимагає безперечного стану проїзної частини, хорошого освітлення, надійного обустрою… 
 
2. Вимоги до дорожнього руху 
 
Безпека дорожнього руху передбачає виконання комплексу вимог до транспортних засобів, водіїв і дорожніх умов. В правилах дорожнього руху записано, що технічний стан транспортних засобів повинен відповідати вимогам відповідних Правил технічної експлуатації й інструкціям заводів-виробників. 
 
Надійна робота водіїв вимагає систематичного підвищення їх кваліфікації, усвідомлення своєї високої відповідальності в безаварійному функціонуванні системи A-B-D, в безпеці пасажирів, збереженні транспортних засобів і вантажів. 
 
Важливе місце в забезпеченні безаварійності руху займає інформація водіїв про дорожні умови на шляху їх пересування. Для інформаційного забезпечення маршрутів використовують дорожні знаки, інформаційні табло, маршрутні схеми і т. ін. 
 
Однією із умов безпечного руху є коротке знання і чітке дотримання пішоходами Правил дорожнього руху. Особливо ретельно їх повинні вивчати діти в школах. 
 
3. Інтенсивність руху 
 
Інтенсивність руху визначають підрахунками транспортних засобів, що проходять через перетин дороги за одиницю часу (рік, доба, год.). Кількість автомобілів, що проходять через даний перетин дороги на протязі року, називають річною інтенсивністю руху. Цю характеристику використовують для визначення роботи транспорту на певних ділянках дороги на протязі року, а також для визначення відносного показника ДТП. 
 
Річна інтенсивність, розділена на кількість робочих днів за рік, складає середньорічну добову інтенсивність руху. Цю характеристику використовують для оцінки відповідності параметрів автомобільної дороги вимогам автомобільного транспорту, для програмування основних заходів по вдосконаленню дорожніх умов. 
 
Середньомісячна добова інтенсивність руху характеризує розподіл руху по місяцях року і слугує для оцінки відповідності дорожніх умов вимогам автомобільного транспорту в найбільш напружені періоди року. 
 
Погодинна інтенсивність руху використовується для визначення розміру і тривалості інтенсивності в періоди пік, для оцінки пропускної здатності дороги, для вирішення задач, пов'язаних з регулюванням руху. 
 
В цілому на автомобільних дорогах можна спостерігати три цикли зміни інтенсивності руху в часі: добовий, тижневий і річний (по сезонах або місяцях). 
 
4. Щільність руху 
 
Щільність руху – це кількість автомобілів на смузі проїзної частини, що приходиться в даний момент на одиницю довжини дороги. 
 
З поняттями інтенсивності та щільності руху тісно пов'язано поняття про інтервал між автомобілями. Інтервал між автомобілями може вимірюватись в одиницях часу (часовий інтервал), або в одиницях відстані (дистанція). Часовий інтервал обернено пропорційний інтенсивності руху і вимірюється часом між проходженням двох послідовних автомобілів даного перетину дороги. 
 
Інтервал по довжині обернено пропорційний щільності руху і вимірюється відстанню між двома послідовними автомобілями. 
 
5. Активна безпека дорожнього руху 
 
Підвищення безпеки дорожнього руху – завдання комплексне, вирішення якого можливе при умові чіткого функціонування всіх складових системи ТП-ДУ. Найважливіша його складова – транспортні засоби, сукупність яких на автомобільній дорозі створює транспортний потік. Одним із факторів аварійності є технічна несправність транспортних засобів. 
 
Не зважаючи на достатньо високу надійність сучасних транспортних засобів, подальше вдосконалення сучасних транспортних засобів, подальше вдосконалення їх конструкції є одним із важливих напрямків скорочення ДТП. 
 
Покращення дії механізмів транспортного засобу представляє сферу його активної безпеки, під якою розуміють забезпеченість конструкціями і технічними засобами, гарантуючими безаварійний рух у нормальних дорожніх умовах при дотриманні правил дорожнього руху. 
 
Щоб уникнути втомлюваності водія активна безпека ставить ряд вимог до конструкції і обладнання кабіни. В цілому конструкція і освітлення її повинні відповідати психофізіологічним можливостям людини. 
 
На втомлюваність і увагу водія в значній мірі впливає зміна температури і відносної вологості повітря в кабіні. Найкращі умови t=19…22°С і W=50%. 
 
До засобів активної безпеки слід також віднести пристрої, що попереджують водія про досягнення безпечної швидкості, надійна робота всіх систем керування, сигналізації, „двірники“ і т. ін. 
 
6. Пасивна безпека дорожнього руху 
 
Якщо під активною безпекою розуміють сукупність конструктивних рішень, технічних засобів і заходів, що попереджують виникнення ДТП, то під пасивною безпекою транспортного засобу розуміють сукупність конструкцій і технічних засобів, що знижують складність пригод, якщо аварія виявилася неминучою.