Планові державні геодезичні мережі

мережі 1 та 2  класів,  побудованих  згідно  з  вимогами  Основних положень  про  державну  геодезичну  мережу СРСР 1954-1961 рр.,  і нових пунктів,  що визначаються відповідно до вимог  цих  Основних положень.

     Геодезична  мережа  2 класу є вихідною геодезичною  основою для побудови геодезичної  мережі згущення 3 класу та геодезичних   мереж спеціального  призначення   з  використанням  методів   супутникової геодезії та традиційних  геодезичних методів. 

     Нові  пункти  геодезичної  мережі  2  класу  розміщуються   на  відстані 8-12 км один від одного, а на території міських населених  пунктів,  великих промислових  об'єктів  -  5-8  км,  їх  положення 

визначається,   як   правило,   відносними  методами  супутникової геодезії,   а    також    традиційними    геодезичними    методами (тріангуляції,  трилатерації,  полігонометрії),  які  забезпечують

точність    визначення    взаємного    положення     пунктів     з середньоквадратичними  помилками  величиною  0.03-0.05  метра  при  середній довжині сторін 10 кілометрів.

     За  вихідні   пункти   для   визначення   координат    пунктів геодезичної  мережі 2 класу приймаються пункти АГМ-1.  Група нових пунктів геодезичної  мережі 2 класу,  що визначаються, повинна мати зв'язок не менш  ніж з трьома пунктами АГМ-1.  

     Основні  вимоги   до   побудови  геодезичної   мережі  2  класу 

наведено в  таблиці 3.  

                                                      Таблиця 3 

     Нормальні  висоти  марок  верхніх  центрів  пунктів геодезичної мережі 2 класу  повинні визначатись геометричним  нівелюванням,  яке забезпечує  точність  взаємного  положення   пунктів  за  висотою з 

середньоквадратичною  помилкою не більше 0.05 метра.  В гірській  і важкодоступній  місцевості  нормальні  висоти  можуть  визначатись  тригонометричним  нівелюванням  або  GPS   -   нівелюванням,   яке виконується    відносними   методами   супутникової   геодезії   з 

урахуванням висот  квазігеоїда, отриманих з гравіметричних даних. У цьому  випадку  середньоквадратична  помилка  визначення взаємного положення  суміжних пунктів за висотою не повинна  перевищувати 0,20 метра.

     На  всіх    нових   пунктах   геодезичної   мережі   2   класу встановлюються  по  два   орієнтирні  пункти  (ОРП)  з   підземними центрами на відстані  від 500 до 1000 м (на забудованій  та закритій 

місцевості не менше 250 м) обов'язково із забезпеченням  видимості (земля   -  земля)  між  пунктом  мережі  і  орієнтирним  пунктом. Середньоквадратична помилка  визначення  відстані  між  орієнтирним  пунктом  і  пунктом  мережі  не  повинна  перевищувати 0,05 метра.

Середньоквадратичні помилки визначення  дирекційних  напрямків  на орієнтирні пункти не повинні перевищувати 5".  
 

            Організаційні і науково - технічні заходи

                           побудови ДГМ  
 

     Програма  побудови та модернізації  ДГМ   передбачає:

• побудову астрономо-геодезичної мережі 1 класу;
• модернізацію геодезичної мережі 2 класу;
• побудову та модернізацію геодезичної мережі згущення 3 класу;
• побудову та модернізацію висотних геодезичних мереж;
• обстеження та оновлення пунктів і знаків геодезичних мереж.

     Модернізація  ДГМ  здійснюється  з  метою   приведення існуючої мережі до  однорідної за точністю і достатньої  за щільністю пунктів і виконується  на тих ділянках,  де на основі  обстеження пунктів на 

місцевості і  результатів математичної обробки  мереж  встановлено, що:

• точність раніше  виконаних  спостережень  або   врівноважених елементів мережі нижча, ніж вимагають ці Основні положення;
• центри геодезичних  пунктів  втрачені  або  щільність пунктів геодезичної мережі недостатня для даного району;
• виявлено деформації    земної    поверхні    внаслідок    дії сейсмотектонічних і техногенних явищ.

     Модернізація  геодезичних  мереж  у   районах  землетрусів,  що відбулися  з  магнітудою  п'ять  балів   і  більше,  здійснюється  в  найкоротші терміни,  а у вугільних  басейнах і районах інтенсивного  добування руд,  газу,  нафти  та інших підземних  розробок  потреба модернізації обгрунтовується  маркшейдерськими даними.

     Виробничий  цикл  побудови  ДГМ  складається   з таких основних видів робіт:

• проектування мережі;
• рекогностування і побудова геодезичних пунктів;
• вимірювання елементів мережі;
• математична обробка вимірів;
• складання каталогів  координат і висот геодезичних пунктів та нівелірних знаків.

     Середня  щільність пунктів ДГМ повинна  бути  не  менше  одного пункту  на 30 кв. кілометрів. Подальше збільшення  щільності пунктів ДГМ обгрунтовується  розрахунками,  виходячи з   конкретних  завдань топографо-геодезичного  забезпечення території. 

     Для  геодезичного     забезпечення     топографічної    зйомки встановлюються  такі норми щільності пунктів  та реперів ДГМ:  

• для зйомок у масштабі 1:25 000 і 1:10 000 - 1 пункт на 30 кв. кілометрів і 1 репер на трапецію масштабу 1:10 000;
• для зйомки у масштабі 1:  5  000  -  1  пункт  на  20-30  кв. кілометрів і 1 репер на 10-15 кв. кілометрів;
• для зйомки у масштабі 1: 2 000 і більше - 1 пункт на 5-15 кв. кілометрів і 1 репер на 5-7 кв. кілометрів.

     Для  топографічної  та кадастрової  зйомки в масштабі 1:2 000 і більше  на доповнення до пунктів ДГМ  визначаються пункти  розрядних  та знімальних геодезичних мереж. 

     У  разі  використання  супутникових  геодезичних  методів  для  визначення пунктів знімальних  мереж можливе обгрунтоване зменшення  щільності пунктів ДГМ. 

     Проектування  геодезичних мереж виконується  з урахуванням усіх раніше  виконаних робіт. 

     Місця  побудови геодезичних пунктів   обираються  таким  чином, щоб   забезпечувалось  їх збереження  та стійкість центрів у плані  і за  висотою  протягом  тривалого  часу  і  щоб   їх   було   зручно використовувати  в практичній діяльності.

     Типи  центрів  вибираються  з   урахуванням фізико-географічних  умов району робіт,  глибини  промерзання грунтів, гідрогеологічного  режиму та інших особливостей  місцевості.