Що стосується пайового фонду
майна, то вищезгаданий закон
не містить майже ніяких правових
норм, які визначали б його
правовий режим. Виходячи з
того, що пайові внески членів
кооперативу не включаються до
неподільного фонду, можна зробити
висновок, що саме вони й утворюють
пайовий фонд. Пайовим внеском
можуть виступати гроші або
майно. Майно повинно бути оцінено
органами управління сільськогосподарського
кооперативу. Після передачі майна
кооперативу в його члена виникає
право на пай - частку в майні
кооперативу у вартісному вираженні.
«Пайовий внесок» і «пай» —
це не одне і те ж поняття,
їх слід чітко розмежовувати.
До паю, основу якого становить
пайовий внесок, включаються також
додаткові внески (якщо такі є)
і частка майна кооперативу,
яка була розподілена на паї
членів (кооперативні виплати).
Розмір паю, як і розмір пайового
фонду сільськогосподарського кооперативу,
не є непорушною величиною,
а може змінюватися. Облік паїв
членів кооперативу здійснюється
в пайових книжках, пайових
посвідченнях, картках пайовиків,
інших документах, які засвідчують
рух паїв, а також у реєстрах
аналітичного та синтетичного
обліку. Така різноманітність форм
обліку не є виправданою, бо
на практиці це призводить
не лише до ускладнень і
плутанини, а й до грубих
помилок і порушень майнових
прав членів кооперативу.
За сучасних умов правовий
режим пайового фонду майна
сільськогосподарського кооперативу
характеризується такими ознаками,
як специфічне джерело його
утворення (обов'язкові та додаткові
пайові внески), його подільність
і зворотність внесків (у разі
вибуття члена кооператив повертає
його пай), а також нарахування
в установлених розмірах відсотків
{кооперативних виплат) із доходу кооперативу.
До пайового фонду входить не майно чи
майнові фонди, а лише його вартість. З
урахуванням цього пайовим фондом можна
вважати частину майна сільськогосподарського
кооперативу у вартісному вираженні, до
якої включається вартість пайових внесків
членів кооперативу, що характеризується
подільністю, зворотністю внесків та нарахуванням
в установлених розмірах відсотків із
доходу кооперативу.
Згідно зі ст. 25 Закону України
«Про сільськогосподарську кооперацію»
в разі виходу з кооперативу
його члени мають право на
отримання майнового паю натурою,
грішми або, за бажанням, цінними
паперами відповідно до його
вартості на момент виходу, а
земельної ділянки - в натурі (на
місцевості). Для забезпечення інтересів
членів кооперативу, які залишаються,
було б доцільним повертати
пай у грошовій формі і тільки
як виняток - у натурі. Проте
це не стосується земельної
ділянки, оскільки вона характеризується
особливими ознаками і має
бути повернена членові в натурі
(на місцевості). Як правило, членові
повертається не та сама земельна
ділянка, бо кооператив, будучи
власником земельної ділянки,
переданої як пайовий внесок,
може нею розпорядитися на
свій розсуд: побудувати на ній
будівлі, споруди, використати
її в інших господарських цілях.
І навіть якщо буде повернена
та сама земельна ділянка, її
біологічні властивості можуть
бути вже іншими. У цих випадках
кооператив повинен компенсувати
членові різницю між вартістю
переданої земельної ділянки
і тієї, що повертається, у грошовій
чи майновій формі (за вибором
члена кооперативу).
Слід також зауважити, що, на
відміну від інших фондів сільськогосподарського
кооперативу, пайовий і неподільний
фонди існують протягом усього
часу функціонування цього підприємства.
Припинення
діяльності сільськогосподарських
кооперативів здійснюється у формі
його реорганізації або ліквідації.
Питанням реорганізації і ліквідації
сільськогосподарських кооперативів
та їх об'єднань присвячені норми розділу
XI Закону України «Про сільськогосподарську
кооперацію».
Кооператив може реорганізуватися
(шляхом злиття, приєднання, виділення,
розподілу, перетворення) в підприємства
інших форм господарювання за
рішенням загальних зборів (засновників)
у порядку, визначеному статутом.
З моменту реорганізації кооператив
(об'єднання) припиняє свою діяльність.
Всі його права та обов'язки
переходять до правонаступника
чи правонаступників.
Що стосується ліквідації, то
кооператив (об'єднання) ліквідується
за рішенням:
- кооператив - загальних зборів членів
кооперативу; об'єднання - зборів
уповноважених представників кооперативів;
- суду або господарського суду.
Ліквідація кооперативу (об'єднання)
здійснюється ліквідаційною комісією,
призначеною органом, що прийняв
рішення про ліквідацію.
З дня призначення ліквідаційної
комісії до неї переходять
повноваження з управління кооперативом
(об'єднанням). Ліквідаційна комісія
проводить належну підготовку
та організаційну роботу, складає
ліквідаційний баланс та подає
його органу, що прийняв рішення
про ліквідацію кооперативу (об'єднання).
Повнота і достовірність ліквідаційного
балансу повинні бути підтверджені
аудиторами.
Майно кооперативу, що залишилося
після розрахунків з бюджетом,
банками та іншими кредиторами,
розподіляється між членами кооперативу
пропорційно вартості їх паю;
майно об'єднання — між членами
об'єднання в розмірах і в
порядку, передбачених статутом
об'єднання.
Ліквідація вважається завершеною,
а кооператив (об'єднання) таким,
що припинив свою діяльність,
з моменту внесення до державного
реєстру запису про його ліквідацію.
ВИСНОВКИ
Під сільськогосподарською діяльністю
звичайно розуміють діяльність,
пов'язану із сільським господарством,
виробництвом сільськогосподарської
продукції та сировини. Але зараз
поняття «сільськогосподарська
діяльність» стало ширшим; вона
включає як виробництво, переробку,
так і збут продукції.
Отже, до сільськогосподарського
кооперативу можна віднести кооператив,
який займається виробництвом, переробкою,
реалізацією (збутом) сільськогосподарської
продукції та (або) обслуговуванням
сільськогосподарського виробництва.
Сільськогосподарські кооперативи
слід класифікувати й систематизувати
за окремими ознаками. В основі
такої класифікації кооперативів
лежить їх розподілення на
дві великі групи (типи) - виробничі
і споживчі.
Відповідно до положень чинного
законодавства України кооперативи
можуть створювати кооперативні
об'єднання та підприємства.
Право на пай пов'язане з
правом членства в сільськогосподарському
кооперативі. Моментом виникнення
права на пай є момент прийняття
особи до сільськогосподарського
кооперативу як його члена
(тобто виникнення членства), а
точніше, передачі майна (внеску)
кооперативу.
Припинення діяльності сільськогосподарських
кооперативів здійснюється у
формі його реорганізації або
ліквідації. Питанням реорганізації
і ліквідації сільськогосподарських
кооперативів та їх об'єднань
присвячені норми розділу XI Закону
України «Про сільськогосподарську
кооперацію».
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України “Про сільськогосподарську
кооперацію” 1997р.
2. Про внесення змін до Закону
України “Про сільськогосподарську
кооперацію”: Закон України від 2 листопада
2000 року // Урядовий кур’єр, 2000, № 217
3. Закон України Про стимулювання
розвитку сільськогосподарського
господарства на період 2001-2004 років
від 18 січня 2001 року
4. Крашенников А. И. Международный кооперативный
альянс, Москва: Экономика, 1980; с. 193
5. Кооперативное право, с. 106, 107
6. Аграрне законодавство України:
проблеми ефективності /За ред.
В. І. Семчика, Київ: Наукова думка,
1998; с. 170, 171
7. Аграрне право України: Підручник,
/За ред. В. М. Гайворонського,
В. П. Душмана, Харків: “Право”,
2003; 236с
8. Семчик В. І. Право власності за Конституцією
України, Київ: Ін Юре, 1997, с. 13
9. Семчик В. І. Право власності: проблеми
розвитку // Бюл. законодавства і юридичної
практики України, 1998, № 2, с. 68, 69