Механізм фінансування державних соціальних гарантій в Україні

 

Соціальний захист створює  гарантії допомоги на випадок настання соціаль-них ризиків, яких може зазнати  будь-який громадянин упродовж життя: хво-роба, інвалідність, травматизм, старість, втрата годувальника, безробіття, мігра-ція  та ін. Охоплює соціальне забез-печення, соціальне страхування і соці-альну  допомогу (підтримку), сукупність дій, спрямованих на надання допомоги під час життєвих криз. Реалізується державою через соціальну політику.

 

Соціальна політика:

 

ь діяльність держави щодо створення та регулювання соці-ально-економічних  умов життя суспільства з метою  підвищення добробуту членів суспільства, усунення негативних наслідків функціонування ринкових процесів, забезпечення соціальної справед-ливості та соціально-політичної стабільності у країні;

 

ь система правових, організаційних, регулятивно-контрольних заходів  держави з метою узгодження цілей  соціального характе-ру із цілями економічного зростання.

 

ь це соціально-економічні заходи держави, підприємств, місцевих органів  влади, які спрямовані на захист населення  від безробіття, інфляції, знеціненя  трудових заощаджень Головатий М.Ф. Соціальна політика і соціальна  робота: Термінол.-понятійн. слов. / Головатий  М.Ф., Панасик М.Б. - К.: МАУП, 2005. - С. 386-391..

 

ь

 

Джерело: Головатий М.Ф. Соціальна  політика і соціальна робота: Термінол.-понятійн. слов. / Головатий М.Ф., Панасик М.Б. - К.: МАУП, 2005. - С. 386-387.

 

Рис.1.3. Обєкти соціальної політики

 

Державне регулювання  соціальних процесів -- вплив органів  державної влади за допомогою  різноманітних засобів (форм, методів  та інструментів) на розвиток соціальних відносин, умови життя та праці  населення країни.

 

Соціальна політика держави  включає:

 

Ё регулювання соціальних відносин у суспільстві, регламен-тацію  умов взаємодії субєктів економіки  в соціальній сфері (в тому числі  між роботодавцями і найманою робочою силою);

 

Ё вирішення проблеми безробіття та забезпечення ефектив-ної зайнятості;

 

Ё розподіл і перерозподіл доходів населення;

 

Ё формування стимулів до високопродуктивної суспільної праці й надання соціальних гарантій економічно активній час-тині населення;

 

Ё створення системи соціального  захисту населення;

 

Ё забезпечення розвитку елементів  соціальної інфраструкту-ри (закладів освіти, охорони здоровя, науки, культури, спорту, житлово-комунального господарства і т. ін.);

 

Ё захист навколишнього середовища тощо. Системотворчий характер соціальної політики обумовлюєть-ся тим, що соціальна  політика виступає елементом: -- життєздатності суспільства; стабілізації та розвитку суспільства; консолідації суспільства. Борецька Н.П. Соціальний захист населення  на сучасному етапі: стан і проблеми. Монографія. - Донецьк: Янтар, 2001. - С.47-64.

 

Джерело: Головатий М.Ф. Соціальна  політика і соціальна робота: Термінол.-понятійн. слов. / Головатий М.Ф., Панасик М.Б. - К.: МАУП, 2005. - С. 386-387.

 

Рис. 1.4. Завдання та принципи соціальної політики

 

Модель соціальної політики Української держави має пред-ставляти собою симбіоз лібералізму та соціальної орієнтації. Пер-ший дає  можливість в умовах відсутності  достатніх фінансових коштів у держави  створити умови для самореалізації і самозабез-печення економічних  субєктів. Друга складова передбачає фор-мування раціональної системи  соціального захисту населення.

 

В умовах соціально-ринкової трансформації держава має виступити  соціальним амортизатором перетворень  і одночасно проводити активну  соціальну політику на нових, адекватних рин-ковим вимогам засадах.

 

Соціальні амортизатори -- це механізми соціального захисту. Їх призначення:

 

Ё нівелювання дестабілізуючих  наслідків ринкової економіки;

 

Ё помякшення соціальної напруги;

 

Ё забезпечення мякої адаптації  суспільних структур.

 

Підвищення ролі соціальних амортизаторів має місце на етапах:

 

ь системної, соціально-економічної  трансформації;

 

ь структурної перебудови;

 

ь виходу на новий щабель економічного розвитку;

 

ь переходу до нового рівня  цивілізації. Базилевич В.Д., Базилевич  К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2004. - С. 187.

 

ь

 

Джерело: Скуратівський В.А., Палій О.М. Основи соціальної політики: Навч. посіб. - К.: МАУП, 2002. - С. 33.

 

Рис. 1.5. Етапи формування та реалізації соціальної політики

 

Цілі соціальної політики перехідного періоду:

 

ь наповнення реформ соціальним змістом;

 

ь розвиток демократії, забезпечення прав і свобод, формуван-ня громадянського суспільства;

 

ь активізація соціальної ролі держави, відпрацювання меха-нізму  взаємодії держави і суспільства  в соціальній сфері;

 

ь забезпечення гідних і  безпечних умов життя та праці, зро-стання добробуту громадян;

 

ь створення кожній людині можливостей реалізувати її здібності, одержувати доход відповідно до результатів  праці, ком-петентності, таланту;

 

ь стимулювання мотивації  до трудової та підприємницької діяльності, становлення середнього класу;

 

ь забезпечення відтворення  населення, оптимізація ситуації на ринку праці;

 

ь гармонізація відносин між  різними соціальними групами, формування почуття соціальної солідарності.