Джерела земельного права

Також, якщо міжнародним  договором  України, ратифікованим  законом, встановлені інші правила, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуватися мають  правила міжнародного договору.

Але насьогодні з приводу цього питання точиться дискусія про те, що чи вистачить  лише підписати міжнародний акт, для того щоб він мав пряму  дію на врегульовані ним відносини, чи ще необхідно прийняти аналогічний  акт внутрішньодержавної правотворчості²⁷. Ця проблема актуальна у звя’зку з відсутністю державно-правових механізмів та досвіду прямої реалізації міжнародних норм, що породжує необхідність прийняття національних законів, що дублюють міжнародні акти.

Загалом понятті  «міжнародний договір» - це родове поняття. Що охоплює всі міжнародні угоди, які можуть мати різне найменування та форми – договір, угода, конвенція, протокол тощо.

З моменту отримання  Україною незалежності і досьогодні, нею було підписано та ратифіковано низку міжнародних договорів, які регулюють екологічні відносини в планетарному масштабі, в тому числі і відносини щодо охорони земель.

До  числа таких договорів належать:

 

• «Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів»²⁸.

На виконання даної  конвенції постановою КМУ від 29 серпня 2002 р. затверджений порядок надання водно-болотним угіддям статусу «водно-болотних угідь міжнародного значення», також було врегульовано питання щодо структури, змісту та порядку ведення паспорту водно-болотного угіддя міжнародного значення²⁹.

• «Рамкова конвенція ООН про зміну клімату»³⁰

Її мета полягає у тому, щоб досягти у виконанні відповідних положень Конвенції стабілізації концентрацій парникових газів в атмосфері на такому рівні, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему.

• «Консульська конвенція між Україною та Республікою Польщею»³¹.

Нею встановлено, що акредитуюча  держава має право на умовах, передбачених законами та іншими положеннями держави перебування, придбати у власність або орендувати, володіти та користуватися земельними ділянками, будівлями чи частинами будівель, призначених для перебування консульської установи, для резиденції глави консульської установи, або для житлових приміщень інших працівників консульської установи; будувати будівлі на придбаних ділянках землі; передавати право власності на земельні ділянки, будівля або частини будівель, таким чином придбаних або збудованих.

• Договором між Україною і Республікою Білорусь про державний кордон, який ратифікований 18 липня 1997 року, встановлено порядок користування земельними ділянками, які розташовані поза лінією державного кордону, але перебувають у користуванні суб’єктів господарювання іншої договірної Сторони, визначається окремою угодою³².
• Ряд інших документів, норми яких певним чином регулюють не лише екологічні відносини,  а і земельні.

 Необхідно зазначити,  що міжнародно-правовими актами  регулюються в основному екологічні  відносини, які мають міжнародний  характер, тому питома вага міжнародно-правових документів, присвячених земельним відносинам, досить незначна, але все одно, на дію даних договорів, конвенцій та ін. не звертати уваги неможливо, тому що вони є частиною національного законодавства, яким власне і регулюються земельні правовідносини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В И  С Н О В О К

 

Характеристика  джерел земельного права базується  на уявленнях про поняття джерел права, які розробляються наукою теорії права, а також на застосуванні цих уявлень до галузі земельного права.

Джерелом земельного права є нормативно-правові акти, які регулюють земельні відносини.

Тобто,  це нормативно-правові  акти, які містять загальнообов’язкові  правові вимоги, норми, правила, що регулюють  суспільні відносини у сфері  належності, використання, відтворення та охорони земель. Ними встановлюються, набирають чинності, змінюються чи скасовуються загальнообов’язкові правила поведінки суб’єктів земельних відносин. Вони слугують формою вираження та закріплення  земельної політики держави.

Найважливішими нормативними актами є закони, і , як Основний Закон – Конституція України, що є основою структури всього законодавства і займає центральне місце серед джерел земельного права.

Сучасне значення кодексу (Земельного кодексу України) полягає в тому, то вій регулює головні питання щодо власності та використання земель. У ньому закріплені права та обов'язки власників землі та землекористувачів. Важливе значення мають норми Земельного кодексу, які визначають правовий режим різних категорій земель. Земельній кодекс передбачає комплекс заходів щодо забезпечення охорони земель, регулює питання державного контролю за використанням і охороною земель, ведення державного земельного кадастру та інші.

Метою написання курсової роботи було висвітлення питань щодо поняття джерел земельного права, іх класифікації, короткої характеристики, значення та ролі в законодавстві та в процесі регулювання земельних правовідносин. Все це було проаналізовано на прикладі різних законів України, Земельного кодексу та інших нормативно-правових актів, а отже мета роботи була досягнута. 

 

Л І  Т Е Р А Т У Р А

1. Конституція України – Закон України від 28.06.96р. // Голос України. – 1998.
2. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. // Відомості Верховної Ради. – 2001.
3. Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство». – Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №20. – ст.272.
4. Закон України  «Про фермерське господарство». - Відомості Верховної Ради України. -2003. - N 45. - ст.363.
5. Закон України  «Про охорону навколишнього природного середовища». – Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 41. – с.546.
6. Закон України  «Про плату за землю». – Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №38. – с.560.
7. Закон України «Про меліорацію земель». - Відомості Верховної Ради України. – 2000. - №11. – с.90.
8. Закон України  «Про міжнародні договори України». – Відомості Верховної Ради України. – 2004. -  №50. – с.540.
9. Закон України «Про ратифікацію Рамкової конвенції ООН про зміну клімату».– Відомості Верховної Ради України. – 1996. - N 50. - ст.277
10. Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито». – Відомості Верховної Ради України. – 1993. - №13. – с.113.
11. Постанова Верховної Ради України «Про земельну реформу». – Відомості Верховної Ради України. -   1991. - N 10. -  ст.100
12. Постанова Верховної Ради України «Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки».- Відомості Верховної Ради України. – 1998. - N 38-39. - ст.248
13. Постанова Вреховної Ради України «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі».- Відомості Верховної Ради України. - 1992. - N 25. - ст.355.
14. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки». – Законодавча база «Інфодиск».
15. Указ Президента України «Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення». – Законодавча база «Інфодиск».
16. Указ Президента України «Про оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення». – Законодавча база «Інфодиск».
17. Постанова Кабінету Міністрів України  «Про державний технологічний центр охорони родючості грунтів». - Законодавча база «Інфодиск».
18. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок ведення державного земельного кадастру». -   Законодавча база «Інфодиск».
19. Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України «Про затвердження структури, змісту і порядку ведення паспорта водно-болотного угіддя міжнародного значення». – Офіційний вісник України. – 2003. - №4. – с.165.
20. Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів. - Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №50. – с.279.
21. Земельне право України: Підручник / За ред. Погрібного О.О., Каракаша І.І. – К.: Істина, 2003. – 448с.
22. Земельне право України:Підручник / М.В.Шульга (кер.авт.кол.). Г.В.Анісімова, Н.О. Багай, А.П. Гетьман та ін.; За ред. М.В.Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368с.
23. Земельне право: підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За  ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулинича. – К.: Видавничий Дім «Ін юре», 2001. – 424 с.
24. Мірошниченко А.М.  Земельне право України: навчальний посібник.        – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2007. – 432 с. («Бібліотека Української школи законодтворчості»).
25. Экологическое право Украины: Курс лекций / Под ред. И.И. Каракаша. – Одесса, 2001. – 232с.
26. Титова Н.І. Новий Земельний кодекс України: позитивні та негативні аспекти // Право України. 2002. - № 4. – с.74.
27. Шеремет А.П. Земельне право України: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 632с.
28. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Харьков, 2000. – с.334.
29. Титова Н. Новий Земельний кодекс України: позитивні та негативні   аспекти. – Право України. – 2002. - №4. – с.70.
30. Титова Н. Новий Земельни кодекс України: екологізація його норм. – Підприємництво, господарство та право. – 2002. - №7. – с.94-96.

 

 

¹ Земельне право України: Підручник / За ред. Погрібного О.О., Каракаша І.І. – К.: Істина, 2003. – 448с.

² Відомості Верховної Ради України. – 1998. - №46-47. -  ст. 280.

³ Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №20. - ст. 272.

⁴ Відомості Верховної Ради України. -2003. - N 45. - ст.363.

⁵ Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. // Відомості Верховної Ради. – 2001.

⁶ Земельне право України:Підручник / М.В.Шульга (кер.авт.кол.). Г.В.Анісімова, Н.О. Багай, А.П. Гетьман та ін.; За ред. М.В.Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368с.

⁷ Урядовий кур’єр. – 2002. – 21 серпня. - № 153.

⁸ Земельне право України:Підручник / М.В.Шульга (кер.авт.кол.). Г.В.Анісімова, Н.О. Багай, А.П. Гетьман та ін.; За ред. М.В.Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368с.

⁹ Відомості Верховної Ради України. – 1996. - №30. – ст.140.

¹⁰ Земельне право: підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / За  ред. В.І. Семчика і П.Ф. Кулинича. – К.: Видавничий Дім «Ін юре», 2001. – 424 с.

¹¹ Відомості Верховної Ради України. – 1992. - №20. – ст.272.

¹² Відомості Верховної Ради України. - 2003. - N 45. - ст.363.

¹³ ВВР. – 1998. - N 46-47. - ст.280.

¹⁴ ВВР. – 1991. - № 41. – с.546.

¹⁵ ВВР. – 1992. - №38. – с.560.

¹⁶ ВВР. – 1992. - №34. – с.502.

¹⁷ ВВР. – 1993. - №13. – с.113.

¹⁸ ВВР. – 2000. - №11. – с.90.

¹⁹ Титова Н. Новий Земельний кодекс України: позитивні та негативні аспекти. – Право України. – 2002. - №4. – с.70.

²⁰ Конституція України – Закон України від 28.06.96р. // Голос України. – 1998.

²¹ Титова Н. Новий Земельни кодекс України: екологізація його норм. – Підприємництво, господарство та право. – 2002. - №7. – с.94-96.

²² Земельне право України:Підручник / М.В.Шульга (кер.авт.кол.). Г.В.Анісімова, Н.О. Багай, А.П. Гетьман та ін.; За ред. М.В.Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368с.

²³ Відомості Верховної Ради . -  1991. - N 10. -  ст.100.

²⁴ ВВР. – 1992. -  N 25. - ст.355

²⁵ Відомості Верховної Ради. – 1998. - N 38-39. - ст.248

²⁶ ВВР. – 2004. - №50. – с.540.

²⁷ Экологическое право Украины: Курс лекций / Под ред. И.И. Каракаша. – Одесса, 2001. – с.27-28.

²⁸ ВВР. – 1996. - №50. – с.279.

²⁹ Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України «Про затвердження структури, змісту і порядку ведення паспорта водно-болотного угіддя міжнародного значення». – Офіційний вісник України. – 2003. - №4. – с.165.

³⁰ Конвенцію ратифіковано ЗУ «Про ратифікацію Рамкової конвенції ООН про зміну клімату » від 29.10.96. – ВВР. – 1996. - N 50. - ст.277

³¹ Конвенцію ратифіковано Постановою ВРУ від 14 липня 1993р. – ВВР. – 1993. - №36.

³² ВВР. – 1997. - №40. – с.265.