Державне регулювання природними ресурсами

Однією з форм контролю за використанням та охороною природних ресурсів є екологічна експертиза. Згідно з Законом України  від 9 лютого 1995 p. «Про екологічну експертизу»[2] екологічна експертиза — це вид науково-технічної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян. Метою екологічної експертизи є попередження негативного впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об'єктах.

Нагляд у галузі природокористування та охорони  природних ресурсів здійснюють органи прокуратури, в системі яких діють природоохоронні прокуратури. Основними напрямками їх діяльності є:

нагляд за додержанням  та правильним застосуванням законів  про охорону навколишнього природного середовища; здійснення попереднього слідства по кримінальних справах про порушення природоохоронного законодавства; відшкодування заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди шляхом пред'явлення позову про це у встановлених законом випадках; пропаганда законів про охорону навколишнього природного середовища.

§ 5. Адміністративна відповідальність за правопорушення в галузі використання і охорони природних ресурсів

Адміністративним  правопорушенням у галузі охорони  навколишнього природного середовища слід визнавати посягання на природне середовище — протиправну винну (умисну чи необережну) дію або бездіяльність, за що законодавством встановлено адміністративну відповідальність.

В главі 7 КпАП передбачені конкретні склади адміністративних правопорушень у цій галузі. Об'єкти охорони можна поділити на декілька груп.

До першої слід віднести такі правопорушення, як псування і  забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст. 52); порушення правил використання земель (ст. 53); несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням (ст. 54). Справи про ці адміністративні правопорушення розглядають органи (посадові особи) по земельних ресурсах.

Другу групу правопорушень  складають ті, що пов'язані з неналежним використанням водних ресурсів. Так, в КпАП передбачена відповідальність за порушення правил охорони водних ресурсів (ст. 59); порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення (ст. 59); порушення правил водокористування (ст. 60). Справи про ці правопорушення розглядають органи по регулюванню використання та охорони вод.

Об'єктом охорони  є також ліси та землі державного лісового фонду. До правопорушень у  цій галузі належать: незаконне використання земель державного лісового фонду (ст. 63); незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових культур і молодняку (ст. 65); знищення або пошкодження полезахисних смуг та захисних лісових насаджень (ст. 65); знищення або пошкодження підросту в лісах (ст. 66); порушення правил відновлення і поліпшення лісів, використання ресурсів спілої деревини (ст. 68); засмічення лісів (ст. 73) та ін. Справи про ці правопорушення мають право розглядати посадові особи органів лісового господарства.

Під охороною закону знаходиться також рослинний та тваринний світ. Адміністративна відповідальність передбачена за знищення корисної для лісу фауни (ст. 76); порушення правил використання об'єктів тваринного світу (ст. 85); порушення вимог щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин (ст. 87); жорстоке поводження з тваринами (ст. 89); порушення вимог щодо охорони видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України (ст. 90). Справи про такі правопорушення розглядаються органами (посадовими особами) Мінекології України.

КпАП передбачена  також відповідальність за правопорушення, пов'язані з охороною атмосферного повітря і надр.