Аграрна реформа в Україні

Зміст

Вступ.

1. Природо-економічні умови господарства

1.1. Загальні відомості  про господарство на період  складання проекту

1.2. Агрокліматичні умови розташування господарства

1.3. Агрохімічна та агрофізична характеристика ґрунтів та рекомендації по їх раціональному використанню

2. Експлікація і трансформація земельних угідь

3. Існуюча система сівозмін у господарстві

4. Обґрунтування та проектування нової системи сівозміни для господарства

4.1. Структура посівних площ у господарстві на рік виконання курсової роботи, врожайність с/г культур за останні три роки та планова врожайність на рік освоєння сівозміни

         4.2. Поголівя та виробництво продукції тваринництва за перспективним планом

         4.3. Потреба в продукції рослинництва на рік освоєння нових сівозмін

4.4. Структура посівних площ на рік освоєння сівозміни

4.5. Організація нових сівозмін та їх агротехнічне обґрунтування

5. Введення та освоєння сівозмін

          5.1. План освоєння нової сівозміни

          5.2. Ротаційна таблиця нової сівозміни

6. Система обробітку ґрунту в полях нової сівозміни

7. Система захисту посівів с/г культур від бур’янів

7.1. Система запобіжних заходів захисту від бур’янів

7.2. Система знищувальних заходів захисту від бур’янів

7.3. Система спеціальних заходів захисту від бур’янів

8.Економічна оцінка  існуючої в господарстві сівозміни  і нових, що запроектовані для  освоєння

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Рецензія        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                         Вступ

Землеробство - це наука про раціональне використання землі та захист її від ерозії, про закономірності відтворення родючості ґрунту і заходи його ефективного використання для отримання високих і сталих урожаїв.

Землеробство вивчає заходи використання водного, повітряного і поживного режимів ґрунту за допомогою механічного обробітку, сівби і садіння культур, раціонального підбору, розміщення і чергування культур в сівозмінах, заходи підвищення родючості грунту, заходи щодо усунення чи ослаблення негативної дії факторів, які призводять до зниження урожаю.

Аграрна реформа в  Україні успішно триває. В основному  завершено паювання землі та майна  колишніх колективних сільськогосподарських  підприємств - їхні члени отримали земельні сертифікати та визначилися із своїми майновими частками. Нещодавно Верховною Радою було прийнято Земельний кодекс, що стало визначною подією у становленні ринкових відносин в аграрному секторі.

Але аграрний сектор України  ще характеризується дефіцитом якісного продовольства, нічим не виправданими величезними витратами на виробництво сільськогосподарської продукції та демографічним дисбалансом. Розв'язати ці проблеми традиційними методами неможливо. Потрібні принципово нові підходи, що ґрунтуються на всебічному аналізі економічної ефективності сільськогосподарських підприємств.

З переходом до ринкових відносин необхідно вміло орієнтуватись  на ринку сільськогосподарської  продукції, ефективно управляти  та розпоряджатися виробничими, кадровими  та фінансовими ресурсами підприємства, кваліфіковано оцінити та вміти запобігти можливим негативним чинникам навколишнього середовища. Саме розуміння ринкового середовища, правильно спланована маркетингова стратегія, ефективне використання всього ресурсного та технологічного потенціалу підприємства можуть принести господарству очікувані прибутки.

Завдяки економічно обґрунтованому розширенню асортименту виробленої сільськогосподарської продукції, впровадженням сучасних технологій, систем сівозмін та нових сортів сільськогосподарських  культур, налагодженню нових каналів збуту продукції приватні сільгосптоваровиробники отримають можливість підвищити прибутковість власного виробництва.

Нині виробництво конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції  можливе лише на основі всезростаючої  культури землеробства. Підвищення родючості ґрунтів є необхідною умовою для запровадження передових агро-технологій при раціональному використанні місцевих грунтово-кліматичних ресурсів, засобів інтенсифікації та системи сівозмін.

У сучасному землеробстві з поглибленням процесів спеціалізації та концентрації виробництва роль сівозмін зростає. Ні добрива та зрошення, ні пестициди, що застосовуються при вирощуванні сільськогосподарських культур, не дають можливості повністю уникнути бур'янів, шкідників та хвороб. Крім того, на дуже удобрених, зрошуваних ділянках створюються сприятливіші умови для розвитку бур'янів і хвороб.

Зниження врожаю низки  культур за беззмінного вирощування  є наслідком однобічного використання поживних речовин ґрунту, нагромадження  в ньому шкідників і збудників  хвороб, а також продуктів життєдіяльності рослин і ґрунтових мікроорганізмів.

Недостатня кількість  інформації та наукового обґрунтованого тлумачення причин негативних наслідків  порушення правил чергування культур, значне збільшення кількості бур'янів, шкідників та хвороб, що призводить не лише до зниження врожаю, а й до погіршення його якості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Природно-кліматичні умови господарства

1.1. Загальні  відомості про господарство на період складання проекту

   

    Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю – СТОВ ім. Шевченка було засноване 22 лютого 2000 року. Дане підприємство після реформації має шість засновників. Головою правління є Дунь Лідія Степанівна.

   Підприємство  розміщене в східній частині  Вінницької області на південний-схід від обласного центру м. Вінниця. Відстань від господарства до обласного центру 75 км. Виробничий підрозділ розміщений на території села Борисівка на відстані 3 км. від районного центра м. Іллінці. Шляхи сполучення  з районними та обласними центрами – це дороги з асфальтним покриттям; відстань до найближчої залізничної станції в місті Липовець – 18 км.

    Товариство  розміщене в Лісостеповій зоні  з помірно континентальним кліматом. Середньорічна кількість опадів 459 – 550мм ртутного стовпчика. Середньорічна температура 5 – 8, до 10, кількість без морозного періоду 135 днів. Глибина промерзання ґрунту 50 – 80 см. Переважають такі типи ґрунтів як чорноземи, сірі-лісові та темно-сірі. Стосовно рельєфу – територія СТОВ представлена слабо похилими чи пологими схилами.

    Господарство  має такі виробничі підрозділи: підрозділ рослинництва, підрозділ  тваринництва, допоміжні бригади.  Усі вони розміщені біля центру  управління, лише свиноферма розміщена  на відстані 3 км.

    Основні пункти реалізації продукції рослинництва такі як: цукровий завод «Агросімекс» міста Іллінці, зерно спиртовий завод міста Немирів, на відстані 30 км, а також Сорочинський мукомельний комбінат за 14 км.

    СТОВ імені Шевченка  створено відповідно до закону  України « Про підприємництво», «Про колективне сільськогосподарське підприємство» указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки від 1 жовтня 1999 року та інші.

   СТОВ є юридичною особою  і має розрахункові та інші рахунки у банку, печатку, штампи, бланки, статут та ін. У виробництві беруть участь безпосередньо 163 працівники. Середній вік працівників відділу рослинництва 35 – 40 років. У господарстві також наявні працівники, що працюють тут понад 25 років.

 

 

 

 

      

1.2. Агро кліматичні умови розташування господарства

1. Сума атмосферних  опадів за рік - 413 мм (середня багаторічна кількість, мм - 562);

Місяць	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень	Серпень	Вересень	Жовтень	Листоп.	Гру- день
Кількіс. опадів, мм	48	17	22	21	15	14	32	51	30	100	33	30

2. Середня багаторічна  температура повітря, °С - 7,9 °С;

3. Дата останніх  весняних заморозків - середина травня;

4. Дата перших  осінніх заморозків - кінець вересня;

5. Тривалість без морозного періоду, днів - 160 (третя декада квітня по перша декада жовтня);

6. Сума ефективних  температур - 2938°С;

7. Абсолютний  мінімум температури - 32°С місяць січень-лютий;

8. Абсолютний  максимум температури - + 39°С місяць липень - серпень;

Загальний вигляд рельєфу CТОВ "ім. Шевченка" визначається особливостями геологічної будови.

У геологічному плані територія СТОВ ім. "Шевченка"  знаходиться в межах Українського кристалічного масиву, для якого характерне неглибоке залягання кристалічних порід та наявність малопотужних утворень рихлих порід (від 0 до 70-80м).

У відношенні до рельєфу територія господарства і зони її діяльності представляє підвищене плато з деяким нахилом із заходу на схід. Значна частина плато має горби, всіяна блюдцями різної величини, пониженнями, все це створює дрібно хвилясту поверхню, характерну для всієї території як самого господарства, так зони діяльності. В деяких місцях південно-східної частини території господарства зустрічаються розгалужені балки, гребенясті водорозділи.

 

 

1.3. Агрохімічна та агрофізична характеристика ґрунтів та рекомендації по їх раціональному використанню

Ґрунтоутворюючий процес в зоні господарства проходить в тісній взаємодії з умовами зовнішнього середовища, залежить від кліматичних умов (волога, температура, світло), характеру материнської породи, рельєфу місцевості, глибини залягання ґрунтових вод, тощо.

Для зони нестійкого зволоження в якій знаходиться господарства характерне значне коливання в середньорічній сумі опадів. Так, за останні 5 років сума опадів збільшилася до 562 м, тоді як за 1946-1975 рр. вона становила 498 мм із коливаннями від 360 мм в 1951 р. до 754 мм в 1970, підвищилась середня температура вегетаційного періоду з 14,3 до 15,1°С. Ці явища впливають на мінералізацію органічної речовини ґрунту, на агрегатний склад.

Рівень підґрунтових вод коливається в межах 8-10 м, а на понижених улоговинах - 1,5-3 м, відсутність тут стоку води сприяє розвитку лучних ґрунтів. Під час танення снігу, інтенсивних значних опадів тут накопичується багато води, погіршується повітряний режим ґрунту, змінюється напрямок мікробіологічних процесів.

Грунтотвірні породи на переважаючій території - леси і  лесовидні суглинки, які містять  вуглекислий кальцій. Останній є  важливим джерелом закріплення органічної речовини ґрунту, створення сприятливої структури - чинників, які зумовлюють родючість ґрунту. Підвищення вмісту піску в грунтотвірній породі зверху вниз обумовлює високу водопроникність лесу і вимивання нітратів в нижні шари ґрунту, чим забезпечується задовільний дренаж цих ґрунтів в перезволожені роки і в умовах посухи тут обмежене капілярне підняття води.

         Виходячи з опису ґрунтового покриття території станції (переважають чорноземи типові глибокі), слід вважати, що в розвитку ґрунтів переважала лучно-степова рослинність і лише на незначній площі лісова рослинність, яка сприяла утворенню опідзолених ґрунтів.

В ґрунтовому розрізі  чорнозему можна відзначити три  чітких горизонти).

Горизонт А - 0-50 см, забарвлення  чорне, рівномірне, ледь світле донизу, структура комкувато-зерниста, дуже міцна, в поверхневому шарі розсипається на невеликі грудочки і зерна, пронизана коренями тощо.

Горизонт В - 50-100 см, забарвлення  чорно-буре, світліше верхнього, немає  чіткого розмежування, буре забарвлення  вниз по профілю посилюється, а внизу переходить у пісочно-сірий колір, пронизаний корінням, багато включень карбонату кальцію.

Слід відзначити, що у  верхньому горизонті спостерігалось відкладення вапна у вигляді  грибниці, скипання (від соляної  кислоти) досить сильне було з глибини 35 см.

Перехід горизонту В  у горизонт С - поступовий. Горизонт С - нижче 100 см, лес пісочного забарвлення, суглинковий шар, досить пористий, м'який, пронизаний вертикальними тріщинами, видно відкладення частини солей, вимитих із верхніх шарів, у вигляді  розмитих темніших вертикальних промоїн та відкладення вапна.