Аграрна реформа в Україні

Уркевич Віталій Юрійович – доцент кафедри земельного та аграрного права

а. 223-п ЦК

19 лекцій, 120 питань на іспит

Панченко  Вікторія Валеріївна – семінари (12). Пн., вт. 11.30-12.30; 15.00-16.00 пн. на кафедрі – день для відпрацювань.

Тести, як ПМК.

Індивідуальна робота (12-14 балів) – курсова (25-30 сторінок), наукова (30 друкованих сторінок), реферат (20-25 сторінок). Тема повинна відповідати  плану. Акуратність роботи. Прошити. Список літератури. Зноски по тексту. Наукова  література.  Реферат і курсова  – від руки. Наукова – друкувати. Вступ. Висновок.

Відпрацювання – усно (до пропуску). Після – 10 А-4 по кожній пропущеній темі.

 

03.09.2012

ЛЕКЦІЯ 1.

ТЕМА: ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА АГРАРНОГО ПРАВА (КОЛОКВІУМ НА СЕМІНАР)

ПІДРУЧНИКИ:

• Аграрне право підручник, Х. 2010 рік;
• Аграрне право України підручник, за ред. Єрмоленка, К. 2010 рік;
• Аграрне право України, підручник, Погрібний, К. 2007 рік;
• Жушман В.П., Аграрне право та законодавство України в питаннях та відповідях, Х. 2010 р;
• Жушман, Корнієнко, Опорно-логічні схеми з навчальної дисципліни «Аграрне право України», Х. 2009 рік;
• Словник з Аграрного права, Х. 2010 рік;
• Шульга, Жушман, Кулинич, «Фермерське господарство: правові засади створення, функціонування та припинення», Х. 2004 рік;
• Науково-практичний коментар до ЗУ «Про особисте селянське господарство», К. 2004 рік;
• Науково-практичний коментар до ЗУ «Про державну підтримку с/г України» - збірник «Бюлетень законодавства та юридично практики», 2005 рік, №10.

 

 

План

1. Аграрна реформа в Україні;
2. Поняття аграрного права;
3. Предмет аграрного права;
4. Методи правового регулювання аграрних відносин;
5. Принципи аграрного права;
6. Система аграрного права.

 

1. Аграрна реформа в Україні.

Аграрна реформа – перетворення, видозміна, вдосконалення аграрних відносин з метою створення конкурентоспроможного, в тому числі на  міжнародному ринку, аграрного сектору економіки, який забезпечував би продовольчу безпеку країни та достатній рівень доходів сільського населення.

32 % населення проживає  в селі

Тільки рослинництво –  гарантія високоякісної продукції  в Україні.

Складники аграрної реформи:

• Проведення земельної реформи в сфері с/г виробництва;

Аграрна реформа була започаткована  прийняттям ПВРУ від 18 грудня 1990 року «Про земельну реформу».

15 березня 19909 року –  розпочалась аграрна реформа.

 

УП «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи  у сфері с/г виробництва» від 10 листопада 1994 року;

УП «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність  с/г підприємствам і організація» від 8 серпня 1995 року.

 

Колективні Селянські Підприємства – у них перетворились колгоспи.

Сертифікат на право на пай (не земельна ділянка, а право  вимоги на виділення землі з самого КСП)

!! Договори оренди земельних  паїв.

4, 1 Га – середній розмір  паю по Україні.

6, 8 млн. громадян України  – власники земель с/г призначення.

Більше 10 років діє мораторій  на виділення вищевказаних земель (до 1 січня 2013 року)

 

• Перетворення майнових відносин в с/г;

 

З метою реформування відносин власності на засоби с/г виробництва  було видано УП «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у  процесі реформування аграрного  сектору економіки» від 29 січня 2001 року.

ПКМУ від 28 лютого 2001 року – на виконання УП.

 

• Формування нових суб’єктів господарювання;

З метою реформування організаційно-правових форм с/г виробництва спочатку було прийнято ЗУ «Про колективне с/г підприємство»  від 14 лютого 1992 року, а надалі згідно УП «Про невідкладні заходи щодо прискорення  реформування аграрного сектору  економіки» від 3 грудня 1999 року КСП  були реформовані в сільгосппідприємства з приватною формою власності, а  саме в приватні (приватно-орендні) сільгосппідприємства, господарські товариства, сільськогосподарські кооперативи та фермерські господарства.

Фермерське господарство – 43 тис.;

Господарські товариства (ТОВ, АТ) – біля 50 тис.;

С/г кооперативи – 2 тис.;

Приватні (приватно-орендні) сільгосппідприємства – 1 тис.

 

Агрохолдингові компанії – повний цикл виробництва.

Проблема: не зацікавлені  в соціальній сфері села, мають  своїх працівників, не розраховують на місцевість і ринок збуту, який поруч. (10% рілля по Україні, 300 тис  Га). Пропонують обмежити їх діяльність.

 

• Розвиток аграрної ринкової інфраструктури;

Формування ринкової інфраструктури передбачає необхідність створення  та розвитку аграрних бірж, оптових  ринків с/г продукції, агроторгових домів, аукціонів, заготівельних с/г кооперативів.

Проблема: немає каналів  збуту.

ЗУ «Про оптові ринки с/г  продукції», програма розвитку в Україні  ринків оптової продукції – 27 торгових ринків.

ЗУ «Про сільськогосподарську кооперації» - створення обслуговуючих  кооперативів, в т.ч. заготівельних.

• Вдосконалення заходів державної підтримки с/г товаровиробників.

В сфері державної підтримки  с/г товаровиробників ЗУ «Про стимулювання розвитку с/г на період 2001-2004 років» від 18 січня 2001 року.

А у даний час діють:

1. ЗУ «Про державну підтримку с/г в Україні» від 24 червня 2004 року;
2. ЗУ «Про особливості страхування с/г продукції з держаної підтримкою» від 9 лютого 2012 року.

 

2. Поняття аграрного права.

Ознаки  с\г виробництва:

• Різноманітність видів праці;
• Сезонність виробництва;
• Розрив між періодом трудового процесу та його результатами;
• Залежність від природно-кліматичних умов.

Аграрне право розглядається  в 4-х аспектах:

1. Як самостійна галузь законодавства – сукупність н.п.а., які регулюють аграрні відносини;
2. Як галузь права – сукупність норм, які регулюють аграрні відносини;
3. Галузь юридичної (правової) науки – система знать, теорій, вчень щодо аграрного права, законодавства і т.д.;
4. Як учбова або навчальна дисципліна.

Аграрне право – спеціалізована, комплексна інтегрована галузь права, що являє собою сукупність встановлених або санкціонованих державою правових норм, в т.ч. с/г підприємств, в яких закріплюються основні принципи, форми і порядок організації с/г виробництва.

Вперше цей термін ввів нім. вчений – Основи Прусського аграрного права.

В Росії – Земельне, селянське  право, колгоспне право, 80-ті роки –  сільськогосподарське право, 1992 рік  – аграрне право.

 

04.09.2012

ЛЕКЦІЯ 2.

 

3. Предмет аграрного права

Існують наступні теорії щодо юридичної природи аграрного  права:

• Заперечення самостійного існування цієї галузі права і визнання лише аграрного законодавства;
• Визнання аграрного права самостійною основною галуззю права;
• Належність аграрного права до підгалузі господарського права;
• Аграрне право, як самостійна, комплексна, спеціалізована галузь права.

АП регулює комплекс земельних, майнових, трудових, організаційно-управлінських  відносин, що складаються в сфері  с/г діяльності, тобто відносин аграрних. Саме тому, ця галузь права має комплексний  характер.

В даний час існують  погляди щодо необхідності включення  до АП наступних видів відносин:

1. Відносини з соціального розвитку села;
2. Відносини з матеріально-технічного забезпечення аграрних товаровиробників;
3. Відносини з виробництва біологічних видів палива, зокрема біомаси (біологічна відновлювальна речовина природного походження, що зазнає біологічного розкладу);
4. Відносини з використання ГМО при виробництві с/г продукції;
5. Відносини з гарантування продовольчої безпеки країни – ст. 2, ЗУ «Про підтримку с/г»;

50% плодів і ягід Україна  завозить з інших країн.

Предмет правового регулювання АП – агровиробничі (аграрні) відносини та тісно пов’язані з ними.

Також можна поділяти предмет  АП на внутрішній (внутрішньогосподарський) та зовнішній.

4. Методи правового регулювання аграрних відносин.

АП не має особливого методу, що притаманне саме цій галузі. Оскільки предмет АП складають різнорідні відносини, то тут застосовується сукупність методів правого регулювання. Зокрема, відносини регламентуються диспозитивним  методом, коли учасникам дозволяється вчинення певних дій, або ж імперативним, що містить імперативні приписи або заборони.

Важливим для регулювання  аграрних відносин є прийняття локальних нормативних актів. У літературі також виділяють специфічні методи регулювання, а саме: внутрішні та зовнішні.

Янчук В.З. – представник київської  школи права, галузь колгоспного  права. На його працях будувалася система  методів АП.

 

 

5. Принципи АП.

 

Основні, керівні ідеї, які  визначають напрямки і характер правового  регулювання аграрних відносин.

 

До основних галузевих  принципів АП належать наступні:

• Пріоритетність розвитку с/г серед інших галузей економіки – ЗУ «Про пріоритетність соціального розвитку села та АПК», ЗУ «Про стимулювання розвитку с/г в період 2001-2004рр.» - дисертація Савченко
• Принцип свободи аграрного підприємництва, добровільності форм і напрямків господарської діяльності в аграрному секторі;
• Рівність учасників аграрних правовідносин;
• Рівність усіх форм власності на землю та майно, а також організаційно-правових форм аграрного підприємництва;
• Невтручання державних органів у виробничо-господарську діяльність;
• Принцип аграрного протекціонізму (захисту);
• Принцип екологізації аграрних відносин;
• Принцип самоврядування господарських підприємств.

 

6. Система аграрного права.

Система АП як галузі права – науково обгрунтоване, логічно-послідовне розміщення аграрно-правових інститутів, нормами яких регулюються аграрні відносини. Не поділяється на підгалузі, лише на інститути.

Система АП як галузь юридичних  наук – сукупність наукових знань  про аграрне право, його становлення, розвиток, принципи, особливості правового  регулювання аграрних відносин, основні  правові інститути аграрного  права і т.д.

Система АП як навчальної дисципліни – сукупність наукових знань про  АП як галузь права, яка обов’язкова  для вивчення в навчальних закладах юридичного та інших закладах правового  та природного спрямування.

Система АП складається з:

• Загальної частини – положення щодо предмету АП, методів правового регулювання, принципів, системи, джерел, аграрних правовідносин, державного регулювання с/г;
• Особливої частини – положення щодо правового статусу суб’єктів АП, правового режиму їх майна, щодо органів управління с/г підприємств, правове регулювання виробничо-господарської діяльності, трудових відносин в аграрних підприємствах, договірних відносин, відповідальності за порушення аграрного законодавства;
• Спеціальної частини – присвячена АП зарубіжних країн.