Співвідношення сумісництва та суміщення

Нормативно-правове забезпечення суміщення професій (посад) та сумісництва  має утворювати чітко злагоджений, синхронно функціонуючий механізм правового регулювання. Останній, виражаючи  діяльнісну сторону перекладу нормативності  права в упорядкованість суспільних відносин, що безпосередньо стосуються сумісництва і суміщення професій (посад), являє собою довгостроковий процес, що у свою чергу розпадається на чотири його основних елемента:

1. видання норми права;
2. виникнення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків; реалізація цих прав і обов'язків;
3. акти застосування права.

Важливим та юридично значущим моментом при роботі за сумісництвом чи під  час суміщення професій (посад) є  погодження сторонами кола трудових обов’язків, які характеризують трудову  функцію працівника. Трудова функція  – це визначена конкретною професією, спеціальністю, кваліфікацією, посадою  і доповнене у процесі укладення  угоди про працю між працівником  і власником підприємства, установи, організації чи уповноваженим ним  органом, а також фізичною особою, що має права наймання робочої  сили, сукупність трудових чи службово-трудових прав, обов’язків і обмежень. У наведеній нижче таблиці згруповано найбільш головні риси суміщення та сумісництва.

 

Сумісництво	Суміщення
Викладацька робота виконується  у вільний від основної роботи час	Викладацька робота виконується  у той самий проміжок робочого часу, що відведений для основної роботи.
Тривалість роботи не може перевищувати 4 години на день і повного  робочого дня у вихідний день. Загальна тривалість роботи за сумісництвом протягом місяця не повинна перевищувати половини місячної норми робочого часу. (п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 р. № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»). Слід звернути увагу, що положеннями зазначеної постанови не обумовлено, за якою роботою визначається норма тривалості робочого часу впродовж місяця – за основною посадою чи на посаді за сумісництвом.	При суміщенні оплата може бути не більше 50% тарифної ставки (посадового окладу) відсутнього працівника або  за вакантною посадою чи у відповідному процентному відношенні до окладу за основною посадою. Обсяг роботи при  суміщенні не може перевищувати 240 годин  на рік (6 годин на тиждень) (Наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.93 № 43 «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій»)
При сумісництві видається  наказ про прийняття працівника на роботу за сумісництвом. Праця за сумісництвом відображається в табелі обліку робочого часу.	При суміщенні видається  наказ про допущення працівника до роботи за суміщенням професій (посад). Праця за суміщенням професій (посад) не відображається в табелі обліку робочого часу.
При зовнішньому сумісництві  трудова книжка зберігається на підприємстві за основним місцем роботи працівника. При внутрішньому сумісництві —  зберігається на тому самому підприємстві.	При суміщенні трудова  книжка зберігається на тому самому підприємстві.
При сумісництві щорічна  відпустка надається тривалістю, передбаченою для посади, за якою працівник  працює за сумісництвом і одночасно  з відпусткою за основним місцем роботи.	При суміщенні щорічна  відпустка окремо не надається. Доплата  за суміщення включається в розрахунок середньої заробітної плати при  розрахунку заробітної плати за час  відпустки за основною посадою.

 

 

 

 

 

Висновок

Сумісництво та суміщення  професій (посад) виступають як форми  організації праці зайнятого  населення країн. Соціальна мета таких форм організації праці  – надати працівникам суспільного  виробництва кращі можливості у  виборі сфери застосування своїх  здібностей до продуктивної праці, забезпечити  найбільш повне задоволення інших  потреб під час реалізації трудових правовідносин, а також охорону  здоров’я і праці таких працівників. Вона поєднує потреби суспільства із соціальними потребами кожної людини, має обов’язковий характер і ретельно забезпечується відповідними приписами нормативних актів.

У зв’язку з різнобічним  економічним і соціальним ефектом  такі організаційно-правові феномени, як сумісництво та суміщення професій чи посад, мають велике значення в  механізмі та процесі організації  праці. З одного боку, вони пов’язані  з фактором економії праці на тому чи іншому виробництві, бо трудова діяльність внаслідок вивільнення певної чисельності  працівників здійснюється меншою чисельністю  персоналу. З другого боку, покладення трудових обов’язків на більш кваліфікованих працівників закономірно підвищує якість трудової діяльності. Таким чином, загальний та економічний ефект для роботодавців і працівників від упровадження на виробництві досліджуваної форми організації праці досягається в результаті скорочення потреби в робочій силі, змінних витрат, підвищення продуктивності праці, збільшення трудових доходів працівників, що уклади угоду про сумісництво та суміщення професій чи посад з тим чи іншим власником або уповноваженим ним органом, а також фізичною особою, яка має право наймати робочу силу.

Прагнення людей працювати  за декількома трудовими договорами перш за все пов’язане з їх бажанням поліпшити свій життєвий рівень шляхом розширення джерел матеріального доходу, в основному у вигляді одержуваної  заробітної плати. Але людина не може, не відпочиваючи, постійно виконувати визначені посадовими обов‘язками  розумові чи фізичні дії. Її тіло й  мозок вимагають періодичних  відновлювально-компенсаторних заходів. Тому мета правової форми організації  праці робітників, що уклали кілька трудових угод з одним чи декількома власниками, уповноваженими ними органами чи фізичними особами, полягає в  тому, щоб найбільш оптимальним чином  забезпечити задоволення різнорідних  потреб людини, таких як турбота  про своє здоров'я і можливість одночасної діяльності за декількома трудовими договорами (контрактами).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. № 254к/96-ВР // Відом. Верх. Ради України. - 1996. - № ЗО.
2. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII //Відом. Верх. Ради УРСР. - 1971. № 50.
3. Венедиктова В. Н. Правове регулювання відхилень від нормальної тривалості робочого часу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 “Трудове право; право соціального забезпечення” / В. Н. Венедиктова – Х., 1999.
4. Міщук М. О. Реформування трудового законодавства в частині укладення трудового договору: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 “Трудове право; право соціального забезпечення” / М. О. Міщук. – Київ, 2008.
5. Толкунова В. Н. Трудовое право России: учебное пособие / В. Н. Толкунова, К. Н. Гусов; под ред. В. Н. Толкуновой. – М.: Юрист, 1996.
6. Жернаков В. В. Трудове право України у запитаннях та відповідях: навчально-довідковий посібник / В. В. Жернаков, Г. С. Гончарова, С. М. Прилипко – Х.: Одіссей, 2007.
7. Веренич Н. В. Особливості правового регулювання праці за сумісництвом та суміщенням професій (посад): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Н. В. Веренич. – Харків, 2003.
8. Стичинський Б. С. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Б. С. Стичинський, І. В. Зуб, В. Г. Ротань. – 2-ге вид., допов. та переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2000.
9. Проект Трудового кодексу України [Електронний ресурс].
10. Гевел О. Про умови роботи за сумісництвом / О. Гевел // Право України. – 2002. – № 2.
11. Волегов Ю. Б. Проблемы перестройки законодательства о труде / Ю. Б. Волегов // Социалистический труд. – 1998.
12. Педченко Л. А. Особенности правового регулирования труда лиц, работающих по совместительству: [Електронний ресурс].
13. Бабаскін А.Ю., Баранюк Ю.В., Дріжчана С.В. та ін. Трудове право України: Академ. курс: Підруч. / А.Ю. Бабаскін, Ю.В. Баранюк, С.В. Дріжчана та ін. За заг. ред. Н.М. Хуторян. ∕ Київ: Видання А.С.К., 2004
14. http://www.lawbook.by.ru/
15. www.dissercat.com
16. www.rada.gov.ua. 

¹ Венедиктова В. Н. Правове регулювання відхилень від нормальної тривалості робочого часу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 “Трудове право; право соціального забезпечення” / В. Н. Венедиктова – Х., 1999.

² Міщук М. О. Реформування трудового законодавства в частині укладення трудового договору: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 “Трудове право; право соціального забезпечення” / М. О. Міщук. – Київ, 2008.

³ Венедиктова В. Н. Правове регулювання відхилень від нормальної тривалості робочого часу: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 “Трудове право; право соціального забезпечення” / В. Н. Венедиктова – Х., 1999.

⁴ Толкунова В. Н. Трудовое право России: учебное пособие / В. Н. Толкунова, К. Н. Гусов; под ред. В. Н. Толкуновой. – М.: Юрист, 1996.

⁵ Гевел О. Про умови роботи за сумісництвом / О. Гевел // Право України. – 2002. – № 2.

⁶ Жернаков В. В. Трудове право України у запитаннях та відповідях: навчально-довідковий посібник / В. В. Жернаков, Г. С. Гончарова, С. М. Прилипко – Х.: Одіссей, 2007.

⁷ Веренич Н. В. Особливості правового регулювання праці за сумісництвом та суміщенням професій (посад): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Н. В. Веренич. – Харків, 2003.

⁸ Проект Трудового кодексу України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.rada.gov.ua.

⁹ Стичинський Б. С. Науково-практичний коментар до законодавства України про працю / Б. С. Стичинський, І. В. Зуб, В. Г. Ротань. – 2-ге вид., допов. та переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2000.

¹⁰ Волегов Ю. Б. Проблемы перестройки законодательства о труде / Ю. Б. Волегов // Социалистический труд. – 1998.

¹¹ Педченко Л. А. Особенности правового регулирования труда лиц, работающих по совместительству: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.dissercat.com

 

¹² www.zakon.rada.gov.ua

¹³ www.zakon.rada.gov.ua