Правові аспекти укладення окремих видів трудових договорів

Працівник зобов'язаний особисто виконувати доручену йому роботу і не має права передоручати її виконання іншій особі.

Розділ IIIРозірвання трудового договору

Важливою рисою трудових договорів є їх сталість. Обидві сторони зацікавлені в тривалості трудових відносин, оскільки це дозволяє власнику або уповноваженому ним органу укомплектувати виробництво кадровими працівниками. За наявності постійних кадрів, які досконало знають виробництво, підприємство працює ритмічно, усуваються причини різних виробничих неполадок, зменшуються брак і порушення трудової дисципліни.

У стабільності трудових відносин зацікавлені також працівники, оскільки тривалість трудового договору позбавляє їх турбот про працевлаштування, дає змогу постійно підвищувати свою кваліфікацію, забезпечує працюючих постійним джерелом здобуття засобів до існування.

Але сталість трудового договору не означає, що трудові відносини не можуть припинятись. Підставами такого припинення можуть бути події, до яких слід віднести смерть працівника або юридичні факти, перелік яких встановлює чинне законодавство про працю. [11. c.83]

Термін «припинення трудового договору» є родовим поняттям, яке охоплює усі випадки припинення трудових відносин. В разі припинення трудових відносин за волевиявленням однієї з сторін трудового договору (ст. ст. 38-41 КЗпП) або на вимогу профспілкового органу (ст. 45 КЗпП) законодавством про працю вживається термін «розірвання трудового договору».

Підставами припинення трудового договору ст.ст. 36 і 37 КЗпП визнають: угоду сторін; закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення; призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу; розірвання трудового договору з ініціативи працівника, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу або на вимогу профспілкового органу; переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство або перехід на виборну посаду; відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці; набрання законної сили вироком суду, яким працівника засуджено (крім випадків умовного засудження і відстрочки виконання вироку) до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем роботи або до іншого покарання, яке виключає можливість продовження даної роботи; підстави, передбачені контрактом; у випадку направлення працівника за постановою суду до лікувально-трудового профілакторію. [20. с.82]

У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників.

При прийнятті рішення про приватизацію підприємства розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, за винятком звільнення у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, або вчинення працівником винних дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення працівника за порушення трудової дисципліни, втрати до нього довіри, або вчинення працівником, що виконує виховні функції, аморального проступку.

Не допускається звільнення працівників приватизованого підприємства з ініціативи нового власника або уповноваженого ним органу протягом шести місяців від дня переходу до нього права власності (ст. 26 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» в редакції від 19 лютого 1997 р.).

Висновок

Отже, шляхом укладання трудового договору реалізується право громадян на працю та право на захист своїх трудових інтересів.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Але в ч.1 ст. 24 КЗпП перелічуються випадки, коли таке укладання є обов'язковим, у зв'язку з чим саме правило втратило ознаку обов'язковості. Передбачаючи, як правило, письмову форму трудового договору, допускаючи усну його форму, закон передбачає подвоєння форми трудового договору. На мою думку, письмова форма трудового договору в сучасних умовах економічної нестабільності є найбільш оптимальною. Особливо її значення збільшується зі зростанням договірного регулювання праці, з розширенням прав підприємств як в регулюванні власне трудових відносин, так і відносин щодо додаткового соціального забезпечення працівників.

Завжди укладається в письмовій формі контракт, як особливий вид трудового договору. Письмову форму трудового договору не слід плутати з процедурою його оформлення.

Правильне оформлення трудового договору потрібно визначити як внесення власником або уповноваженим ним органом у відповідні документи, що мають правове значення для працівника, точних відомостей про нього і його роботу відповідно до чинного законодавства і досягнутої угоди, а також у встановлені терміни. Виділяються такі етапи оформлення трудового договору:

1) подача працівником заяви про прийом на роботу з представленням всіх необхідних документів;

2) візи певних посадових осіб і резолюція власника або посадової особи, що має право прийому на роботу;

3) видання власником або уповноваженим ним органом наказу про зарахування працівника на роботу на основі досягнутої угоди;

4) пред'явлення наказу працівнику під розписку;

5) внесення в трудову книжку запису про прийом на роботу, що містить всі необхідні елементи оформлення трудової книжки працівникам, що поступають на роботу уперше, видача робітникам, а також службовцям, праця яких оплачується відрядно, розрахункових книжок;

6) ознайомлення власником або уповноваженим ним органом працівника з записом у трудовій книжці під розписку в особистій картці.

При укладенні трудового договору сторонами може бути зумовлене випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Слід звернути увагу, що встановлювати випробування - це право, а не обов'язок власника, тому воно визначається угодою сторін. Якщо працівник відмовляється від випробування, трудовий договір не може вважитись укладеним.

Саме на це питання викликає суперечності та виявляє його неопрацьованість законодавцем. Так, законодавство не відносить звільнення за незадовільними результатами випробування до звільнення з ініціативи власника (ця підстава не міститься в статтях 40, 41 КЗпП), однак все ж ініціативу в розірванні трудового договору виявляє власник. Тому звільнення за цією підставою також потрібно віднести до звільнення з ініціативи власника, тим більше, що про це йдеться в ст. 43-1 КЗпП, що встановлює випадки розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди профспілкового органу.

Вважаю, таке положення не можна вважати правильним. Тим більше, що важко встановити, за якими ж критеріями власник визначив, що працівник не відповідає роботі, на яку він прийнятий. Очевидно, в цьому випадку повинні враховуватися всі інші якості працівника, крім його кваліфікації, оскільки розірвання трудового договору внаслідок недостатньої кваліфікації передбачене п. 2 ст. 40 КЗпП. Однак при такому звільненні інтереси працівника захищені.

На мою думку, саме недостатньо чітке врегулювання процедури укладання трудового договору (наприклад, надання можливості укладати трудовий договір в усній формі, не точна урегульованість випробування) і породжує невизначеність у взаєминах сторін, що уклали трудовий договір.

Список використаної літератури

1. Конституція України. Прийнята на V сесії ВРУ 28 червня 1996 року. № 254к/96-ВР

2. Кодекс Законів про Працю. Прийнятий ВР УРСР 10 грудня 1971 року № 322-VІІІ.

3. Венедиктов В.С. Трудовое право Украинн. - Харьков: Консум, 2006. -^304 с.

4. Бойко М.Д. Трудове право України: Навч.посіб. - К.: Кондор, 2008. - 736 с.

5. Грузінова Л. П., Короткій В. Г. Трудове право України: Навч посіб. - К.: МАУП, 2003. - Ч. 1. -128 с.

6. Карлицький С.М. Основи трудового права: Навч.посіб. - К.: Прецедент, 2002. - 216 с.

7. Костюк В.А. Трудове право України: Підручник. - К.: Кондор, 2008. - 607 с.

8. Павлик П.М. Трудове право України. Навч. посіб. - К.: Кондор, 2008. - 170 с.

9. Пастухов В.П. Трудове право України: Навч.посіб. - К.:Алерта, 2006. - 280 с.

10. Пашутинський Є.К. Укладання трудового договору. - К.: КНТ, 2005. - 164 с.

11. Пилипенко П.Д. Основи трудового права України: Навч.посіб. - Львів: «Новий Світ-2000», 2004. -152 с.

12. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. - X.: Консум, 2002. - 528 с.

13. Роіна О.М. Трудові правовідносини: Навч.посіб. - К.: КПТ, 2005. - 348 с.

14. Хуторян А.К. Трудове право України: Академічний курс. Підручник. - К.: Кондор, 2008. - 608 с.

15. Трудове право України: Підручник/Н.Б.Болотіна - К.: «Знання», КОО, 2001. - 564 с.

16. Трудовое право в вопросах и ответах: Учебно-справочное пособие/ Под.ред. В.В.Жернакова. - X.: «Одиссей», 2002. - 656 с.

17. Греоков І.А Зміст трудового договору// Право України. - № 12,2000. - с. 55-57.

18. Клейпікова О. Поняття контракту// Право України. - № 4, 2001. - с. 60-61.

19. Пилипенко П. Способи укладання трудового договору// Право України. - № 4, 2001. - с. 56.

20. Яковлєв О. Підстави припинення трудового договору// Право України. - № 6,2002. - с. 82.