Право інтелектуальної власності

Матеріальним наслідком порушення  права інтелектуальної власності  є поява контрафактних виробів, тобто продукції (товарів), вироблених з використанням об'єкта права інтелектуальної власності і реалізованих в межах України з порушенням права на них. Контрафактними вважаються також вироби, які виготовлені законно, але розповсюджені з порушенням права суб'єкта інтелектуальної власності.

Загальні засади захисту права  інтелектуальної власності від порушень встановлені ч.З ст.418 ЦК, яка зазначає, що таке право є непорушним. Воно належить його володільцю як природне право,

внаслідок чого ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної  власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до цих засад, які  у свою чергу грунтуються на положеннях Конституції, захист права інтелектуальної  власності здійснюється судом.

Зокрема ст.432 ЦК встановлює, що кожна  особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст.16 цього Кодексу. Отже, для суб'єкта права інтелектуальної власності існує можливість вимагати, щоб суд застосував такі загальні для всіх цивільних відносин способи захисту:

1)  визнання права (наприклад, визнання права інтелектуальної власності, визнання права використання відповідного об'єкта тощо),

2)  визнання правочину недійсним  (наприклад, визнаная недійсним  ліцензійного договору);

3)  припинення дій, які порушують  право (наприклад   припинення використання твору без згоди його автора);

4)   відновлення становища,  яке існувало до порушення  права (наприклад, вилучення і  знищення незаконно виданого  накладу літературного твору);

5)  примусове виконання обов'язку  в натурі (наприклад, вимога до видавця про виконання його обов'язку за договором про видання твору);

6)  зміна правовідношення  (наприклад, зміна умов авторського  договору на вимогу автора  у вигляді реакції на порушення  з боку видавця),

7)  припинення правовідношення  (наприклад, дострокове розірвання ліцензійного договору у випадку його порушення);

8)  відшкодування збитків та  інші способи відшкодування майнової  шкоди;

9)  відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10)  визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу  державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Суд може також захистити цивільні права та інтереси, пов'язані з  інтелектуальною власністю, застосувавши спеціальні способи захисту права інтелектуальної власності та постановивши рішення про:

1)  застосування негайних заходів  щодо запобігання порущенню права  інтелектуальної власності та  збереження відповідних доказів;

2)  зупинення пропуску через  митний кордон України товарів,  імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3)  вилучення з цивільного  обігу товарів, виготовлених або  введених у цивільний обіг  з порушенням права Інтелектуальної  власності (контрафактних виробів);

4)  вилучення з цивільного  обігу матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

5)  застосування разового грошового  стягнення замість відшкодування  збитків за неправомірне використання  об'єкта права інтелектуальної власності.  Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6)  опублікування в засобах  масової інформації відомостей  про порушення права інтелектуальної  власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

З метою запобігання порушенню  права інтелектуальної власності  та збереження відповідних доказів  суд має право заборонити відповідачеві  чи іншій особі вчиняти певні  дії. Для цього необхідна наявність  таких умов: 1) існують достатні підстави вважати, що ця особа є порушником права інтелектуальної власності; 2) зазначені дії стосуються виробництва, відтворення, розповсюдження, використання, а також транспортування, збереження або володіння виробами (товаром); 3) є достатні підстави вважати вироби контрафактними; 4) зазначені дії вчиняються з метою випуску в цивільний обіг цих контрафактних виробів (товарів).

За своєю природою це - - прогібіторний  позов, можливість якого передбачена  ч.2 ст.386 ЦК. Принагідне слід зазначити, що у тих випадках, коли порушення права інтелектуальної власності стосується майнових прав його суб'єкта на певний матеріальний субстрат (наприклад, на рукопис, плівку із аудіо- чи відеозаписом, носій комп'ютерної програми тощо), для їх захисту можуть бути використані засоби захисту права власності, встановлені гл.29 ЦК.

Якщо дії порушника права  інтелектуальної власності мають  ознаки злочину, за який передбачена  кримінальна відповідальність, орган  дізнання, слідства або суд зобов'язані  вжити заходів для забезпечення вчиненого або можливого в майбутньому цивільного позову шляхом розшуку і накладення арешту на: 1) вироби (товари), щодо яких припускається, що вони є контрафактними; 2) матеріали та обладнання, призначені для виготовлення і використання зазначених виробів (товарів); 3) документи, рахунки та інші предмети, що можуть бути доказом вчинення дій, за які відповідно до чинного законодавства передбачена кримінальна відповідальність.

 

 

Література:

1.  Азимов Ч.Н. Основи  патентного права Украини. —  Харьков, 1995

2.  Липцик Д. Авторское право  й смежные права / Пер. с фр. -М., 2002.

3.  Макода В.Є. Правова охорона  промислових зразків в Україні. - К., 2000.

4.  Пиленко А.А. Право изобретателя. — М., 2001.

5.  Підопригора О.А. Проблеми  кодифікації законодавства про інтелектуальну власність // Українське право. — 1997. — Число 1. — С.61-80.

6.  Підопригора О. Проблеми  системи законодавства України  про інтелектуальну власність  // Інтелектуальна власність. -- 2000. —  №3. - С.3-14.

4. Право інтелектуальної власності: Підручн. / За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. — К., 2002.

8 Сіренко І. Юридична природа  прав на об'єкти інтелектуальної  власності // Українське право.  — 1997. — Число 3. — С.132-135.

9. Шишка Р.Б. Охорона права  інтелектуальної власності: авторсько-правовий аспект. — Харків, 2002.