Промисловий травматизм - це пошкодження, різні за характером, що були отримані на виробництві.

     Основні заходи щодо боротьби з травматизмом:

     -  контроль за обладнанням, інструментами,  за достатнім огородженням частин, що рухаються;

     -  покращення природного та штучного  освітлення;

     - систематичний нагляд за дотриманням правил техніки безпеки;

     - забезпечення всіх робітників  засобами індивідуального захисту  і контроль за їх використанням  під час роботи;

     -  проведення заходів щодо боротьби  з втомлюваністю, покращення зовнішнього  виробничого середовища, раціоналізація режиму праці та відпочинку.

     Механізація сільськогосподарського виробництва, зростання культури трудівників  села, заходи з охорони праці знизили  травматизм у сільськогосподарському виробництві. Найважчі травми спостерігаються  у тваринницьких і бурякосійних господарствах, які мають низький рівень механізації, порівняно з іншими господарствами. Найбільше травмуються особи, зайняті на польових роботах (у рільництві).

     Основним  запобіжним заходом проти травматизму  на тракторах є заміна ручного запуску механічним, своєчасний ремонт, регулювання та усунення неполадок також може бути профілактикою травматизму. Щоб запобігти травматизму в тваринництві, обслуговуючий персонал повинен вивчити звички і поведінку тварин та обережно з ними поводитися.

Поняття охорони здоров'я на виробництві  та її правове забезпечення

     Конституція України до числа соціальних прав включає право кожного на охорону  здоров'я, медичну допомогу та медичне  страхування (ст. 49), належні, безпечні й здорові умови праці (ст. 43). Відповідно до ст.12 Міжнародного пакту про економічні, соціальні й культурні права кожна людина має право на медичну допомогу та медичний догляд у разі хвороби. Серед основних трудових прав працівників ст. 2 Кодексу законів про працю України вказує на право на здорові та безпечні умови праці. Ст. 6 Основ законодавства України про охорону здоров'я закріплює право на охорону здоров'я, що передбачає серед інших право на безпечні й здорові умови праці.

     Державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов'язані забезпечити пріоритетність охорони здоров'я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров'ю населення й окремих осіб (ст. 5 Основ законодавства України про охорону здоров'я). Зазначаючи необхідність створення безпечних і здорових умов праці в процесі трудової діяльності працівників, наукова та навчальна література з трудового права завжди користувалася терміном "охорона праці". При цьому термін "охорона праці" вживається в двох значеннях: широкому й вузькому. Як вказує B.I. Прокопенко, в широкому розумінні до поняття "охорона праці" відносяться "ті гарантії для працівників, що передбачають усі норми трудового законодавства" (Прокопенко B.I. Трудове право України: Підручник. - X.: Фірма "Консум", 1998. - С. 360). У широкому значенні під охороною праці розуміється сукупність правових норм, що охоплюють увесь комплекс питань застосування праці й приналежних до різних інститутів трудового права (трудового договору, робочого часу і часу відпочинку та ін.). До них належать норми, які забороняють необгрунтовану відмову в прийнятті на роботу, обмежують переведення та звільнення працівників, встановлюють граничну тривалість робочого часу, регламентують час відпочинку, та багато інших, спрямованих на створення сприятливих загальних умов трудової діяльності.

     Терміном "охорона праці" у вузькому розумінні завжди визначалося створення  для працівників здорових та безпечних умов праці (див. зазначену вище роботу, с. 446). Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р. в ст. 1 так визначає охорону праці: "Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі роботи". Виходячи зі змісту закону та інших зазначених вище нормативно-правових актів, більш доцільно, на нашу думку, замість терміна "охорона праці" у вузькому розумінні вживати термін "охорона здоров'я працівників на виробництві", оскільки фактично метою таких заходів є саме охорона здоров'я працівника, збереження його працездатності на виробництві під час виконання трудових обов'язків.

     Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством.

     Законодавством  про працю передбачені й інші гарантії в галузі охорони праці  жінок, неповнолітніх і осіб із зниженою працездатністю.

 Причини виробничого травматизму та професійних  захворювань

   У системі профілактики виробничого  травматизму й професійних захворювань  має, бути аналіз причин, що їх зумовлюють та особливий контроль і нагляд за травмо небезпечними ділянками робіт, та параметрами виробничого середовища.

   У виробничій сфері рівень травматизму  і професійних захворювань взаємопов’язаний з технологічними процесами, обладнанням, а також науково обґрунтованою  організацією виробництва та ергономічною організацією робочого місця.

   Статистика  свідчить про те, що більшість виробничих травм в межах держави скоюється  через ігнорування та нехтування працюючими елементарних вимог правил і норм безпеки під час виконання  робіт.

   В процесі розслідування й аналізу нещасних випадків встановлено, що переважна більшість (до 80%) їх трапляється не з технічних чи технологічних причин, а через неправильну організацію праці та дію людського чинника.

   Щоб достовірно визначити причини, які зумовлюють виробничий травматизм і захворювання професійного характеру необхідно проаналізувати взаємозв’язок людини з елементами конкретного виробничого середовища. (рис. 1)

   Рис. 1. Схема взаємодії людини з елементами виробничого середовища.

   У виробничому середовищі людина вступає  в контактні виробничі відносини через засоби і предмети праці між якими існує прямий і зворотній зв'язок.

   Засоби  праці через управління ними людиною  впливають на предмет праці, який якісно змінюється або ж змінює своє положення в просторі. Наприклад, машиніст розробляє екскаватором грунт, вантажить його на машини чим змінює його положення у просторі. Однак і засоби праці одночасно впливають на людину, так машиніст при розробці слабких грунтів може отримати травму через перекидання екскаватора і т. ін.

   Отже  у виробничій сфері в процесі взаємодії виробничих елементів на організм людини діють, як засоби так і предмети праці, а від так організаційні і технічні чинники, а також чинники особистого характеру, що стосуються дотримання технологічної та трудової дисципліни.

   Дослідженням  причин виробничого травматизму  і професійних захворювань встановлено  таку їх класифікацію:

• Організаційні причини
• Технічні причини
• Психофізіологічні причини

   До  організаційних причин належить: неправильна  організація праці або робочого місця, відсутність інструктажів або неякісне їх проведення, порушення технологічного режиму або трудової дисципліни, відсутність інструкцій з безпеки праці на робочих місцях, неузгодженість у діях, відсутність ПВР (проектів виробництва робіт), а також нагляду й контролю за виробничою діяльністю, відсутність засобів захисту, спецодягу і т. ін..

   До  технічних причин належить: проектні і конструктивні недоліки, невідповідність  обладнання, транспортних та енергетичних пристроїв вимогам безпеки, недосконалість конструкцій машин, блокувальних систем, сигналізації, неправильний режим технологічного процесу, недосконале його виконання, відсутність інженерних розрахунків і т. ін..

   До  психофізіологічних причин належить: невідповідність умов праці анатомо-фізіологічним  і психологічним характеристикам організму людини, незадовільний психологічний клімат в колективі, хворобливі стани, високий ступінь ризику, вживання алкоголю, втома і т. ін..

   Така  класифікація причин виробничого травматизму  є досить умовною. Причинами виробничого травматизму та професійних захворювань, як показують результати розслідування, слід вважати групу взаємодіючих чинників, що пов’язані з організацією виробничої діяльності яка може спричиняти різний негативний вплив на організм людини. Здебільшого виробничі нещасні випадки та професійні захворювання носять не однопричинний, або багатопричиннй характер.

   Усі зазначені причини виробничого  травматизму та іншого негативного  впливу мають бути системою організаційних і технічних засобів, що запобігають  діям шкідливих та небезпечних виробничих чинників на організм людини.

   Під організаційними заходами розуміють  правильну одеанізацію праці  та робочих місць, дотримання відповідного режиму праці та відпочинку, проведення якісного навчання та інструктажів. Сюди слід віднести: постійний нагляд і контроль за дотриманням вимог законодавчих актів, огородження об’єктів, небезпечних зон, облаштування проходів і проїздів, забезпечення системи освітлення та санітарно-побутового обслуговування працюючих і т. ін..

   Під технічними заходами розуміють належне використання існуючих спеціальних колективних та індивідуальних засобів працюючих, виконання відповідних інженерних розрахунків, що забезпечують безпечне виконання робіт при використанні електричного струму фізичних, біологічних або інших потужностей, що певною мірою можуть спричиняти виникнення небезпечних або шкідливих обставин у виробничій сфері.

   Встановлення  причин виробничого травматизму  і професійних захворювань має  запобіжну мету, а також міру визначення відповідальності посадових осіб.

Література

1. Загальна  гігієна та основи екології. Підручник. – К., 2003.
2. Дріжчана С. В. Удосконалення законодавства про працю неповнолітніх //У мон.: Удосконалення трудового законодавства в умовах ринку / Відп. ред. Н.М. Хуторян. — К.: ІнЮре, 1999. - С. 82-88.
3. Севастьяновым., Штефанов Б. И. Охрана труда. Труд женщин. Труд молодежи. — М., 1990.
4. Шептулина Н.Н. Охрана труда работников, занятых на работах с неблагоприятными условиями труда / / Трудовое право. — 1998.
5. В.М. Москальова. Охорона праці. Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення. - Рівне.НУВГП , 2009
6. Ю. Кундієв, А. Нагорна. Професійна захворюваність в Україні 
   (соціально-економічний та гігієнічний аспекти) - Вісник НАН України. — 2003. — N 3.