Болонський процес

  Зміст

Вступ.

1. Встановлення Болонського процесу в Європі.
2. Особливості впливу болонського процесу на юридичну освіту.

Висновки.

Список  використаних джерел.

Вступ

  Суть  Болонського процесу полягає  в структурному реформуванні вищої  освіти в університетах Європи. Його завданням є покращити якість освіти, підвищити спроможність випускників  вищих навчальних закладів до працевлаштування, поліпшити мобільність громадян на європейському ринку праці, підняття конкурентоспроможності європейської вищої школи. Але основна мета Болонського процесу – створення  єдиного простору вищої освіти для  країн Європи.

  Отже, Болонський процес є прогресивним явищем для вищих навчальних закладів у  Європі, оскільки, по-перше, реформує застарілі  освітні норми, а по-друге, дає  можливість випускникам вищих навчальних закладів різних країн Європи на працевлаштування поза межами своєї держави.

  Варто зауважити, що Болонський процес безпосередньо  впливає на організацію вищої  юридичної освіти. Сьогодні освітні  програми вищої юридичної освіти реформуються у відповідності до вимог кредитно-модульної системи, що покращує якість викладання матеріалу.

Встановлення Болонського процесу в Європі 

  Початок Болонського процесу можна віднести до середини 1970-х років, коли Рада міністрів  Європейського Союзу прийняла резолюцію  про прешу програму співробітництва  в галузі освіти. Офіційно рішення  щодо створення єдиного освітнього простору було оформлено в 1999 році в  місті Болонья  представниками 29 країн, й отримало назву Болонська  декларація. Згідно з нею, країни, які  долучилися до процесу, беруть на себе обов’язок підвищити конкурентоспроможність вищих освіти в  Європи, але при  цьому зберігаючи незалежність та самостійність  вищих навчальних закладів. Всі положення  Болонської декларації носять добровільний характер, тобто не є жорсткими  юридичними зобов’язаннями.

  Положення Болонської декларації:

1. Введення двоциклового навчання: додипломного та післядипломного. Додипломний цикл передбачає одержання 1-го академічного ступеня (бакалавр). При цьому тривалість навчання на додипломному циклі має бути не менше 3 і не більше 4 років. Успішне завершення 1-го циклу відкриває доступ до 2-го циклу — післядипломного. Навчання впродовж 2-го циклу може передбачати отримання ступеня магістра (через 1-2 роки навчання після одержання 1-го ступеня) і/або докторського ступеня (за умови загальної тривалості навчання 7-8 років).
2. Запровадження системи кредитів на основі Європейської системи трансферу оцінок (ECTS). ECTS обумовлює кредитно-модульну організацію навчального процесу, яка базується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (кредитів). Зменшує навантаження на студентів, оскільки за умов її впровадження відсутні сесії. Система не передбачає обов'язкового семестрового екзамену для всіх студентів. Протягом навчального семестру студенти складають два модульні контролі під час тижнів, вільних від аудиторних занять, а їх знання оцінюються за 100-бальною шкалою. Студенти, які за результатами модульних контролів здобули з конкретних навчальних дисциплін не менше від встановленої мінімальної кількості балів, атестуються з цих дисциплін із виставленням їм державної семестрової оцінки («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно») відповідно до шкали переведення. Студенти, атестовані з оцінкою «незадовільно», зобов'язані складати семестрові іспити. Семестрові іспити можуть також складати студенти, які бажають покращити оцінку, отриману за результатами модульних контролів. Оцінювання знань на іспитах здійснюється у 100-бальній шкалі з наступним переведенням у державну оцінку.
3. Контроль якості освіти передбачається здійснювати акредитаційними агентствами, незалежними від національних урядів і міжнародних організацій. Оцінка буде ґрунтуватися не на тривалості або змісті навчання, а на тих знаннях, уміннях і навичках, що їх отримали випускники. Одночасно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти.
4. Розширення мобільності студентів, викладацького складу та іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається зміна національних законодавчих актів у сфері працевлаштування іноземців.
5. Забезпечення працевлаштування випускників. Усі академічні ступені й інші кваліфікації мають бути затребувані європейським ринком праці, а професійне визнання кваліфікацій має бути спрощене. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатка до диплома, рекомендованого ЮНЕСКО.
6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним із головних завдань, що має бути вирішене в рамках Болонського процесу, є залучення в Європу більшої кількості студентів з інших регіонів світу. Вважається, що введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, кредитної системи накопичення, легко доступних кваліфікацій тощо сприятиме підвищенню інтересу європейських та інших громадян до вищої освіти.

  Особливості впливу Болонського процесу на юридичну освіту 

  Слід  зазначити, що більшість вищих юридичних  навчальних закладів, застосовують або  готові застосовувати положення  Болонської декларації. Для кращого  пізнання особливостей сучасної системи  юридичної освіти Європи можна порівняти  її з американської системою. По-перше, наприкінці минулого сторіччя в США мало зменшилась загальна кількість студентів юридичних вузів. У цей самий час було відкрито кілька нових юридичних шкіл, і вищі навчальні заклади повинні були змагатися за талановитих абітурієнтів. По-друге, зменшилось державне фінансування вищої освіти, що примушувало юридичні школи або збільшувати плату за навчання (що значно обмежує доступ до вищої освіти), або розробляти нові програми для залучення нових студентів. Останній варіант виявився більш привабливим і американські юридичні школи почали освоювати європейський ринок, проводячи так звані літні школи (summer schools) і залучаючи випускників вузів Європи на навчання в США з одержанням ступеня магістра права (L.L.M.). По-третє,  у Сполучених Штатах Америки вимоги до якості освіти стали більш суворими (Міністерство освіти оцінювало здатність випускників-юристів пройти ліцензування з першої спроби, працевлаштуватися за фахом не пізніше шести місяців після закінчення вузу тощо). Ці особливості відрізняють американську модель вищої юридичної освіти від європейської, хоча є й спільні риси. Так, наприклад, і американські й європейські вищі навчальні заклади зацікавлені в приваблені студентів з різних куточків світу, крім того і США, і в Європі стандартизація вимог до якості освіти стала суворішою. Відмінним є те, що в США відбулося скорочення фінансування вищої юридичної освіти, в той час коли в Європі вищі навчальні заклади отримали певну підтримку від держави.

  Як  вже було зазначено вище, метою  Болонського процесу є створення  єдиного освітнього простору в Європі, а отже, й постає питання щодо організації спільного простору вищої юридичної освіти. Наприклад, деякі директиви Європейського Союзу вже регулюють взаємне визнання дипломів про вищу освіту і вільне працевлаштування європейських юристів. Тому, мабуть, на сьогодні є найбільш доцільним подальша спрямованість на уніфікацію мінімальних стандартів академічної і професійної підготовки майбутніх юристів. Це дозволить уникнути розбіжностей, що викликані зараз різними вимогами до юридичної освіти в окремих країнах і різною тривалістю курсів навчання.

  Надання можливості одержати ступінь бакалавра  після трьох-чотирьох років навчання — одна з рекомендацій Болонської декларації, що вплине на юридичну освіту найбільшою мірою. Така можливість існує у Великобританії, Ірландії, Франції, Росії та інших європейських країнах. Зараз проводиться значна робота з упровадження бакалаврата у вищій юридичній освіті країн Європи. Однак ступінь бакалавра не буде і не може надавати право займати деякі посади (зокрема, судді, адвоката). У більшості країн Європи це право надається після двох (або навіть більше) років теоретичного або практичного навчання. Багато європейських університетів надають ступінь магістра права як додатковий тим студентам, що вже мають правову освіту. Цей курс часто продовжується один рік і базується на спеціалізації і поглибленні отриманих раніше знань. Таку схему можна інтегрувати в Болонську модель вищої юридичної освіти.

  Висновки

  Отже, Болонський процес є явищем, яке  реформує систему вищої освіти, зокрема  й вищу юридичну освіту. Прийняття  болонської декларації сприяє поліпшенню стану викладання навчальних дисциплін, дає можливість на працевлаштування студентів-випускників у різних країнах Європи, встановлює чітку  систему стандартизації якості вищої  освіти тощо. Це безсумнівно є позитивним явищем, що сприяє розвитку не лише освіти у різних країнах, а й поліпшенню зв’язків між ними. Щодо юридичної  освіти, то на сьогодні країни Європи встановлюють порядок здобуття юридичної професії, керуючись при цьому саме Болонською декларацією. 

  Список  використаних джерел

1. Бігун В’ячеслав. Стаття «Юридична освіта в Україні та США». Журнал  «Юстиніан» #4/2003
2. Комаров В’ячеслав.  Стаття «Болонський процес і європейська вища юридична освіта». Журнал «Юридичний вісник України» № 36(636).
3. http://www.detut.edu.ua/ukr/cat/level_7/content/tBd