Вплив новин на формування суспільної думки

Автор: Пользователь скрыл имя, 29 Февраля 2012 в 11:11, курсовая работа

Описание работы

Нині і дня не можна уявити без новин. Сучасне суспільство настільки звикло жити та розвиватися разом з інформаційним простором , що щоденні випуски новин (телебачення, преса, радіо, Інтернет ЗМІ) нагадують звичайний побут. Але ніхто, за звичай не замислюються над тим як інформація, отримана під час щоденного випуску новин впливає на формування не лише особистої думки про теперішні події, а й мимоволі створює певне враження та ставлення до подій чи до людей.

Содержание

1. Мета дослідження
2. Актуальність дослідження
3. Основна частина
3.1 Опитування «ЯКИМ ТЕЛЕВІЗІЙНИМ НОВИНАМ ВИ ВІРИТЕ?»
3.2 Статистичні дані про недотримання стандартів інформаційної журналістики українськими телеканалами
4. Ефект мильної бульбашки
4.1 Приклади
4.2 Причини впливу за О.Покальчуком
4.3 Причини впливу за В.В Різуном
4.4 Види інформаційного впливу за В.В Різуном
5. Висновок
6. Використана література

Работа содержит 1 файл

курсовая!!.doc

— 130.50 Кб (Скачать)


Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики

                                       Кафедра телебачення та радіомовлення

 

 

                                                    

 

 

                                     КУРСОВА РОБОТА

          

 

« ВПЛИВ НОВИН НА ФОРМУВАННЯ           СУСПІЛЬНОЇ ДУМКИ»  

 

 

 

 

 

 

                                                                        Виконала:                                                                                                                           

                                                                       Студентка 2 курсу, 4 група

Спеціальність «журналістика»

                                                                       Форма навчання «денна» 

                                                                       Черноусова Дар’я Андріївна

                                                                       Викладач : Горбань Ю.А. 

 

 

 

      

 

 

 

 

                                            КИЇВ – 2011

 

План курсової :

 

1.                 Мета дослідження

2.                 Актуальність дослідження

3.                 Основна частина

3.1          Опитування «ЯКИМ ТЕЛЕВІЗІЙНИМ НОВИНАМ ВИ ВІРИТЕ?»

3.2          Статистичні дані про недотримання стандартів інформаційної журналістики українськими телеканалами

4.      Ефект мильної бульбашки

4.1    Приклади

4.2    Причини впливу за О.Покальчуком

4.3    Причини впливу за В.В Різуном

4.4    Види інформаційного впливу за В.В Різуном

5.      Висновок

6.      Використана література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Мета дослідження : Дослідити завдяки прикладам, у чому полягає влив та ефективність досягнення даного впливу на суспільну думку.

 

2. Актуальність дослідження :     Нині і дня не можна уявити без новин. Сучасне суспільство настільки звикло жити та розвиватися разом з інформаційним простором , що щоденні випуски новин (телебачення, преса, радіо, Інтернет ЗМІ) нагадують звичайний побут.  Але ніхто, за звичай не замислюються над тим як інформація, отримана під час щоденного випуску новин впливає на формування не лише особистої думки про теперішні події, а й мимоволі створює певне враження та ставлення до подій чи до людей. Не зважаючи на те, що згідно семи основним стандартам журналістики, у поданій  інформації через ЗМІ має бути врахований пункт «балансу думок»: журналіст має висвітлити точку зору кожного з учасників події. (1), нині в інформаційній журналістиці досить поширене явище оцінки комуні кантом події, яка відбувається. Через це інколи у новинах можна побачити чи одностороннє висвітлення події, чи висвітлення під таким кутом, аби скласти у комуні ката відповідну ( позитивну, негативну) думку. Найчастіше подібне викривлення стається під час електорату, проте останнім часом це використовується,  як і в економічних, соціальних, загальносуспільних проблемах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Основна Частина

 

Теоретиками, такими як Луї Вірт і Т. Парсонс, ще на початку 20 століття була підкреслена важливість засобів масової інформації в якості інструменту соціального соціального контролю. 

Саме це призвело Маршалла Маклюєна ще  в 1960-х роках сказати, що суспільство починає жити у "середовищі повідомлень та його наслідків", і надалі припустити, що засоби масової інформації все частіше створюють навколо себе «глобальне село» у якому новини передають людям, як останні плітки. Наприклад, у з появою ЗМІ, на теренах колишнього СРСР використовувались лише як засіб керування самою, адже це був чи не найефективніший спосіб розказати та (з появою телебачення) показати «могутніть радянської держави

Виходячи з того факту, що нині практично кожен канал приватний : має свого власника. У той час власник прямо чи опосередковано пов'язаний з українською політикою

Тому логічно, що кожна газета чи інший засоб масової інформації, приватного характеру, працюють під діючий політичний контроль. Тому час від часу у новинах з’являються новини, які не відповідають стандартам сучасної журналістики. 

Цікавлячись подібним феноменом соціологи приклали зусилля до вивчення засобів масової інформації, як інструмент управління у вивчення політичних і економічних подій в країнах світу . Давид Лернер у 1958 зокрема окреслював загальну картину зростання рівня життя, урбанізації, грамотності та впливу засобів масової інформації під час переходу від традиційного до сучасного суспільства. За словами Лернера, в той час як існує великий наголос на розширення засобів масової інформації в країнах, що розвиваються, проникнення центральної влади в щоденну свідомість маси запобігти практично неможливо, адже це є одна з обов’язкових програм для придушення можливого опору в майбутньому. У сучасні часи дана програма застосовується під час виборчих програм.

Підходячи до питання «Все ж- таки що здійснює вплив на формування суспільної думки?» теоретики радянські ( Ворошилов , Москаленко, Горохов, Стерльцов,  тощо) та зарубіжні ( Лассуел, Лернер ,Макклюєн,  тощо ) виходять з того, що вплив через ЗМІ здійснюється завдяки недотриманню стандартів інформаційної журналістики :

1. Точність подачі інформації

2. Достовірність поданої інформації

3. Баланс думок

4. Відокремлення фактів від висновків та оцінок

5. Повнота (або вичерпність) подачі інформації

6. Оперативність подачі інформації

7. Простота (або доступність) подачі інформації

Аби підійти до питання з іншого боку опитала 50 респондентів різного віку і отримала наступну статистику:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.1 ЯКИМ ТЕЛЕВІЗІЙНИМ НОВИНАМ ВИ ВІРИТЕ?

 

1.                 Тим, які розповідають історії ( випадки з життя) – 70%

2.                 Тим, які можуть здивувати – 15 %

3.                 Тим, у яких багато аналітичних даних -11%

4.                 Тим, що дивляться усі – 4%

 

Більша половина респондентів  відповіла, що довіряють тим новинам які якомога більше наближують їх інтереси з інтересами суспільства. Значно меншій аудиторію подобаються новини, які відкривають для глядачів щось нове, сенсаційне. Ще менша половина вірять новинам, які за для підтвердження даних використовують аналітиків та експертів. Та найменша половина мною опитаних людей слідкує за тенденцією популярності ЗМІ у сучасному суспільстві. 

За даною статистикою, мною було виведено ще один фактор впливу на формування суспільної думки : створення ЗМІ ефекту «мильної бульбашки». За якою стоїть соціальна, значима новина, але не глобального масштабу, яка завдяки преси (під впливом влади) поглиблюються в маси.

 

3.2 Якщо говорити про пункт впливу на формування суспільної думки через недотримання стандартів інформаційної журналістики, то незалежним моніторингом українських телеканалів було наведено такі дані за кінець 2010 початок 2011 року :

 

 

 

 

 

 

За даними моніторингу ми бачимо, що найбільше замовних матеріалів маємо на Першому національному каналі , наступним іде ICTV і трете місце має Інтер.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. ЕФЕКТ МИЛЬНОЇ БУЛЬБАШКИ

 

«МИЛЬНА БУЛЬБАШКА» - окрім первісного значення мається на увазі, проблема, яку засоби масової інформації, влада, реклама роздули до глобальних масштабів. 

Ефект мильної бульбашки прирівнюють до технології промивання мізків, адже у своїй статті Дзеркалу Тижня, соціальний психолог, Олег Покальчук зазначив(1) : «Маніпуляторам усіх рангів вигідно ототожнити методику одурення мас виключно з відвертими й привселюдними спотворюваннями правди. При цьому виявляються винні не стільки конкретні особи, скільки та чи інша «людожерська» ідеологія. Проте тоталітарні маніпуляції займалися переконуванням лише формально. Тоді першочерговим було залякати обивателя «фактом», що право на жахливу і відверту брехню дано згори, тому будь-який опір є марним. Але покірна людина може бути лише непоганим «гарматним м’ясом». Та коли державна машина стає трохи складнішою від різницького цеху, бажано, щоб вона (людина) особисто вірила в запропоновану маячню і затруювала цією вірою інших.»

А от нині, все виходить не через насильницьке запхання людині інформації, а вже спираючись на принципи, які не у меншій мірі відкривають простір для роздування мильних бульбашок.

Виходячи з одного з основних принципів журналістики : Журналістика має відповідати потребам суспільства. І цим все сказано, набагато ефективніше людина сприймає текст, образи, людей, якщо це відповідає її прихованим очікуванням. Через це на багатьох каналах діє принцип побудови новин, за яким сенсації, мають бути на першому місці. Зокрема, ведуча ТСН, Наталія Мосейчук, при зустрічі зі студентами інституту журналістики (2011) розповіла, що дана схема побудови новин працює на рейтинг і доволі ефективно. У таких випадках, як далі зазначив Олег Покальчук, при такій подачі новин у людей виникає відчуття співчуття  або співучасті у таких випадках людина легко може легко дістати певну суму із кишені та піти на будь-які попередні оборудки.

 

4.1 Гарним прикладом у цьому випадку слугує масове захворювання у світі на вірус Н1 N1 чи було це реальністю чи просто прикладом провокації та маніпуляцією з боку влади ЗМІ – точно не саже нині ніхто, але факти говорять за себе.

    

      Свинячий грип в Україні

Свинячий грип - умовна назва захворювання, виникаючого внаслідок зараження одним з багаточисленних вірусів свинячого грипу.

У 2009 році у світі розповсюдилось дане захворювання. В Україні, зокрема Державний комітет ветеринарної медицини України від 27 квітня 2009 заборонили ввозити свинину з США, Мексики, Нової Зеландії та Канади.  А вже 2.06.09 В Україні ідтверджено перший випадок захворювання свинячим грипом А (Н1N1) у 24-літнього парубка — громадянина України, який прибув в Київ зі США. Новиною, якою апелювали ЗМІ на той час було те, що даний вид грипу уражує молодь, а не дітей та людей похилого віку. Як традиційно для грипу. Починаючи з жовтня 2009 року популярність роздування теми « Свинячого грипу дійшла до того, що в українських аптеках розпочався дефіцит марлевих пов*язок та  противовірусних препаратів.

 

 

ТСН випуск новин за 11.11.09

«В Україні кількість смертей від грипу і ГРВІ збільшилася до 189 людей, за останню добу померло 15 людей, повідомляє Міністерство охорони здоров'я України.

За даними відомства, всього в країні відмічено 1 млн 122 тис. випадків захворювання, 57,286 тис. людей госпіталізовано.»

 

 

 

 

 

 

«Подробности» ИНТЕР за 31.10.09

 

В Украине подтверждено уже 13 случаев заболевания гриппом A/H1N1. Премьер-министр Юлия Тимошенко пообещала, что лаборатории для выявления опасного штамма появятся в Украине уже до конца этого года.

Кроме того, Кабмин решил использовать статегические запасы марли для пошива масок. Защитных повязок сейчас не хватает абсолютно во всех регионах. На сегодняшний день гриппом и ОРВИ заболели уже 150 тысяч человек. Жертвами эпидемии стали не менее сорока восьми человек.

 

4.2 Тож чому трапляється так,що ми захоплюємося ток-шоу і віримо в їх неупередженість, полюбляємо життя зірок та читаючи жовту пресу, сприймаємо інформацію, як достовірну? Зокрема,соціальний психолог Олег Покальчук виділив такі можливі причини:

 

1. Тому що вони включають нас в окрему соціальну реальність. Для цього їхні промоутери всіляко принижують конкуруючі джерела інформації (включаючи ваші власні очі та вуха). Шанувальник «зірки» мусить надійно ігнорувати критику і знати, що всі, хто не поділяє його симпатій, — невігласи, позбавлені смаку. Другий крок — це коли технологи змушують зірку розповідати про свої погляди на світ. Крізь призму цього погляду ми повинні сприймати навколишню реальність. Якщо не зовсім, то хоча б у тій частині, яка змусить нас купити квиток, книгу або ж увімкнути потрібний телеканал у певний час.

2. На наступному етапі впливу до глядача приходить розуміння, що він не самотній у своїх симпатіях й уподобаннях. Що він належить до групи обраних, обов’язок яких — ділитися своїми симпатіями з невтаємниченими і навертати їх у свою віру, але роблячи це емоційно. Шоумени часто використовують прийом, іменований «бомбардування любов’ю»: їхні підопічні випромінюють показну, невірогідну людяність, створюючи таким чином ілюзію взаєморозуміння і підтримки. Цей псевдогуманізм насправді тішить «его», він легко тиражується, але не конвертується в добрі справи та вчинки. А життя поза віртуальною групою чиїхось прибічників критикується як несучасне, нудне й безперспективне. Том Мілевскі, керівник однієї з мереж американських радіостанцій, заявляв: «Формула успішного ток-шоу сьогодні полягає в знаходженні предмета сліпої прихильності аудиторії й у грі на цьому фанатизмі».

3. Потрібна гарна обгортка. Людей теж можна упаковувати! Первинна інформація, яку ми отримуємо, вивчаючи людину, — її стать, вік, раса, привабливість і статус, — уже викликає до життя певні стереотипи мислення. Але цю інформацію можна розташувати у певному порядку, і тоді ефект від сприйняття або посилиться, або послабиться.

4. Що надійніше джерело повідомлення, то більше йому вірять. Чим впевненіше виглядає комунікатор, тим більше йому довіряють. Але якщо люди дедалі більше воліють перевіряти свої перші враження, то потрібно зробити так, щоб манівці переконання через підставних «довірених осіб» виявилися насправді основними.

5. Оглушливі оплески й привітальні вигуки в потрібних місцях слугують важливим символом соціальної злагоди і широко використовуються пропагандистами. Ці реакції, а також сміх, попередньо записаний на плівку, покликані відволікати людей від основного змісту повідомлення. Тоді воно краще засвоюється.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.3 Також , Доктор наук, професор Володимир Різун, зазначив роль масового впливу на формування суспільної думки. Під масовим впливом слід розуміти таку дію, яку певна особа, найчас-тіше фахівець у галузі масової комунікації, виявляє стосовно інших осіб, викликаючи в них однакові настрої та формуючи однакові думки, й на основі сформованої масової свідомості об’єднує тих осіб у масу (публіку або натовп), в якій кожна людина здатна виявляти передбачувані або й не передбачувані фахівцем однакові емоційно-вольові, інтелектуальні або фізичні реакції.

Информация о работе Вплив новин на формування суспільної думки