Війна з саламандрами
Матеріал з Вікіпедії
— вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Війна
з саламандрами |
Автор |
Карел Чапек |
Назва мовою оригіналу |
Valka s mloky |
Країна |
Чехословаччина |
Мова |
Чеська |
Жанр |
Сатира, науково-фантастичний
роман, антиутопія |
Видавництво |
вперше видано по частинах газетою Lidove
noviny |
Публікація |
1935—1936 |
Війна́ з салама́ндрами (чеськ. Valka s mloky) — сатиричний науково-фантастичний
роман Карела
Чапека, написаний чеською
мовою у 1935 році, виданий частинами у щоденній газеті Lidove
noviny протягом 1935—1936 років. Роман є водночас романом-утопією
та романом-попередженням. Є одним з найперших
чеських постмодерністичних творів. Містить
попередження перед фашизмом, критику
капіталізму.
Зміст
- 1 Сюжет
- 2 Думка автора про книжку
- 3 Вплив на культуру
- 4 Посилання
- 5 Примітки
|
Сюжет
Частини книжки
Увага, спойлер!: далі
розкриваються подробиці сюжету або закінчення. [прокрутити]
Перша частина: Andrias Scheuchzeri
Назва запозичена у викопної саламандри, названої Жоржем
К'юве.
У цій частині розповідається
про голландського капітана Яна ван Тоха (Jan van
Toch), який походить з Чехії. Під час своїх подорожей він
натрапив поблизу Суматри на малий острівець, заселений
розумними земноводними. Ван Тох навчив їх добувати
для нього перли, взамін на знаряддя. Він вирішує
повідомити про своє відкриття якогось
багатого промисловця, який вкладе гроші
у його ідею. Дізнавшись, що його знайомий
з дитинства, Густав Х. Бонді (C. H. Bondy), став
багатієм та великим промисловцем, капітан
приходить до нього і розповідає про своє
відкриття. Бонді вирішує допомогти Ван
Тоху, і створює організацію по вилову
перлів.
Новина про відкриття
незвичайних земноводних доходить
до світу науки; фахівці стверджують
схожість цих істот до Andrias Scheuchzeri —
скам'янілості, відкритої в Німеччині. Один екземпляр потрапляє
до зоопарку, де наглядач вчить його розмовляти.
Земноводних помічає розважальний промисел.
Натомість господарство виявляє,
що земноводні становлять ідеальну робочу
силу; Г. Х. Бонді переробляє свою організацію
на синдикату «Саламандра» (Salamander-Syndicate),
чиїм завданням стає між іншим пошук праці
для саламандр (які можуть працювати при
будові дамб, мостів, хвилеломів тощо).
Частина друга: По
сходинках цивілізації
Автор нагадує читачам
про двірника Повондру (Povondra), того самого,
що колись впустив ван Тоха до Бонді; його
захопленням стало збирання вирізок із
газет, присвячених саламандрам. Ці вирізки
і є основою другої частини.
Завдяки Синдикату «Саламандра»
земноводні стають предметом міжнародної
торгівлі; запроваджується їх поділ
(в залежності від їх інтелекту, сили та інших факторів). Головним
чином їх використовують до створення
нових земель (наприклад, завдяки ним острови Кароліни та Маршалові
острови з'єднано з Новим Ніппоном).
Чим більш відомими вони
ставали, тим частішими ставали
спроби їх олюднення: для них закладасись
школи, спортивні об'єкти, створено спеціальну
мову, релігію (Папа Римський присвятив
земноводним енцикліку Mirabilia Dei opera);
появилися думки про їх військове використання.
Частина третя: Війна
з земноводними
Газети все частіше
подають інформацію про сутички
людей з саламандрами (масакра на Кокосових
островах, у Нормандії та інших місцях). Одночасно німці почали вимагати більше життєвого
простору для своїх «Шляхетних плазунів»
(Andrias Scheuchzeri var nobilis
erecta Thuring, поширених тільки в Балтиці); країни Європи визнали це
за перші воєнні кроки.
Ці події викликали
відзив серед філософів: Wolf Meynert у своєму Untergang der Menschheit
(Падінні людства) стверджував, що саламандри
заволодіють світом завдяки своїй однорідності.
Англійський анонімний памфлет X попереджає
віщував війну між саламандрами і людьми,
та закликав до розриву з ними всіх стосунків.
Сталось те, що передбачали
філософи: вибухла війна. Земноводні
воювали, висаджуючи у повітря різні
території і викликаючи землетруси.
Ще до того, як ці катаклізми пов'язали
з саламандрами, у радіоетері можна
було почути завдання Верховного Саламандра
(керівника саламандр): він попереджав
про потребу висаджувати в повітря землі
з метою розширення життєвого простору
своїх побратимів. Перестерігав людей
перед воєнними кроками.
Першим поважним заходом
була цілковита господарська блокада Великобританії, яка відтоді була приреченою
на достави повітряною дорогою. Щоб знайти компроміс, було зорганізовано конференцію
у Вадуці. Саламандри зобов'язалися
лише заплатити за знищені землі.
Книжку завершує розмова
автора з самим собою; він аналізує
чому сталося саме так, задумується
як знешкодити саламандр і забезпечити
людству перемогу.
Кінець спойлера [прокрутити]
Думка автора про
книжку
«Критика описує
її як повість утопійну. Я боронюся
перед цим словом. Це не утопія — це сьогоднішній
день. (…) Я нічим на це не зараджу, але
література, яка не дбає про реальність,
ані про те, що насправді коїться зі світом,
яка не хоче реагувати на це з силою, яка
дана слову та думці, така література —
це не моя спеціальність.» (радіовисилання письменника 29 березня 1936 року, опубліковане Мірославом
Галіком (Miroslav Halik) у часописі
«Host do domu», № 9, 1954 р.)[1]
Вплив на культуру
Роман Чапека вписується у
довгий ряд науково-фантастичних творів,
які описуються конфлікт людства
з чужими расами. Творцем цього
напрямку був Уеллс
Герберт Джордж з Війною світів.
Війна з саламандрами також стала об'єктом інспірації
багатьох композицій, наприклад, Роберт
Зубрін визнав, вона надихнула його
написати The Holy Land.
Вплив Чапека також відчувається
у прозі Станіслава
Лема, який широко користувався
«чапівською» сатирою, наприклад, у «Футурологічному
конгресі». Лем так само майстерно використовував
літературно нелітературні форми, такі
як рапорт, звіт, телеграма, рецензія і
так далі.
Посилання
Война с саламандрами - Чапек Карел
Изложение
и пересказ сюжета |
|
Карел
Чапек (Karel Сapek) 1890-1938
Война с
саламандрами (Valka z mloky)
Роман. (1936)
Капитан
судна "Кандон-Баддунг"
Вантах, занимающийся
промыслом жемчуга возле
берегов Суматры, неожиданно
обнаруживает на острове
Танамас удивительную
бухту Дэвл-Бэй. По свидетельству
местных жителей, там
водятся черти. Однако
капитан находит там
разумных существ - это
саламандры. Они черные,
метр-полтора в высоту
и с виду похожи на тюленей.
Капитан приручает их
тем, что помогает раскрывать
раковины с их любимым
лакомством - моллюсками,
и они вылавливают ему
горы жемчуга. Тогда
Вантах берет в своей
судоходной компании
отпуск и едет на родину,
где встречается со
своим Земляком, преуспевающим
бизнесменом Г. X. Бонди.
Капитану Вантаху удается
убедить богача пуститься
в предлагаемую им рискованную
авантюру, и вскоре цена
на жемчуг из-за резко
возросшей добычи начинает
падать.
Тем временем
проблема саламандр
начинает интересовать
мировое общественное
мнение. Сначала ходят
слухи, будто Вантах
развозит по свету чертей,
затем появляются научные
и околонаучные публикации.
Ученые приходят к выводу,
что обнаруженные капитаном
Вантахом саламандры -
это считавшийся вымершим
вид Аndrias Scheuchzeri.
Одна из
саламандр попадает
в лондонский зоопарк.
Как-то она заговаривает
со сторожем, представившись
как Эндрью Шейхцер,
и тут все начинают понимать,
что саламандры - разумные
существа, способные
говорить, причем на
разных языках, читать
и даже рассуждать. Однако
жизнь ставшей сенсацией
зоологического сада
саламандры оканчивается
трагически: посетители
перекармливают ее конфетами
и шоколадом, и она заболевает
катаром желудка.
Вскоре
происходит собрание
акционеров Тихоокеанской
экспортной компании,
занимающейся эксплуатацией
саламандр. Собрание
чтит память скончавшегося
от апоплексического
удара капитана Вантаха
и принимает ряд важных
решений, в частности
о прекращении добычи
жемчуга и об отказе
от монополии на саламандр,
которые так быстро
плодятся, что их невозможно
прокормить. Правление
компании предлагает
создать гигантский
синдикат "Саламандра"
для широкомасштабной
эксплуатации саламандр,
которых планирует использовать
на различных строительных
работах в воде. Саламандр
развозят по всему свету,
поселяя их в Индии,
Китае, Африке и Америке.
Кое-где, правда, проходят
забастовки в знак протеста
против вытеснения с
рынка человеческой
рабочей силы, но монополиям
выгодно существование
саламандр, поскольку
благодаря этому можно
расширить производство
необходимых саламандрам
орудий труда, а также
продуктов сельского
хозяйства. Высказываются
также опасения, что
саламандры создадут
угрозу для рыболовства
и своими подводными
норами подроют берега
материков и островов.
Между тем
эксплуатация саламандр
идет полным ходом. Разработана
даже градация саламандр:
лидинг, или надсмотрщики,
самые дорогие особи;
хэви, предназначенные
для самых тяжелых физических
работ; тим - обыкновенные "рабочие
лошадки" и так далее.
От принадлежности к
той или иной группе
зависит и цена. Процветает
также нелегальная торговля
саламандрами. Человечество
изобретает все новые
и новые проекты, для
осуществления которых
можно использовать
этих животных.
Параллельно
проводятся научные
конгрессы, обменивающиеся
информацией в области
как физиологии, так
и психологии саламандр.
Разворачивается движение
за систематическое
школьное образование
расплодившихся саламандр,
возникают дискуссии,
какое образование следует
давать саламандрам,
на каком языке они должны
говорить и т. п. Появляется
международная Лига
покровительства саламандрам,
которая ставит своей
целью построить отношения
между человечеством
и саламандрами на началах
приличия и гуманности.
Принимается связанное
с саламандрами законодательство:
раз они мыслящие существа,
то должны сами отвечать
за свои поступки. Вслед
за изданием первых
законов о саламандрах
появляются люди, требующие
признать за саламандрами
и определенные права.
Однако никому не Приходит
в голову, что "саламандровый
вопрос" может иметь
крупнейшее международное
значение и что с саламандрами
придется иметь дело
не только как с мыслящими
существами, но и как
с единым саламандровым
коллективом или даже
нацией.
Вскоре
численность саламандр
достигает семи миллиардов,
и они заселяют свыше
шестидесяти процентов
всех побережий земного
шара. Растет их культурный
уровень: выпускаются
подводные газеты, возникают
научные институты,
где трудятся саламандры,
строятся подводные
и подземные города.
Правда, саламандры
сами ничего не производят,
но люди продают им все
вплоть до взрывчатых
веществ для подводных
строительных работ
и оружия для борьбы
с акулами.
Вскоре
саламандры осознают
собственные интересы
и начинают давать отпор
людям, вторгающимся
в сферу их интересов.
Одним из первых возникает
конфликт между объедавшими
сады саламандрами и
крестьянами, недовольными
как саламандрами, так
и политикой правительства.
Крестьяне начинают
отстрел мародерствующих
саламандр, на что те
выходят из моря и пытаются
отомстить. Нескольким
ротам пехоты с трудом
удается их остановить,
в отместку они взрывают
французский крейсер
"Жюль Фламбо".
Через некоторое время
находившийся в Ла-Манше
бельгийский пассажирский
пароход "Уденбург"
подвергается нападению
саламандр - оказывается,
это английские и французские
саламандры не поделили
что-то между собой.
На фоне
разобщенности человечества
саламандры объединяются
и начинают выступать
с требованиями уступить
им жизненное пространство.
В качестве демонстрации
силы они устраивают
землетрясение в Луизиане.
Верховный Саламандр
требует эвакуировать
людей с указанных им
морских побережий и
предлагает человечеству
вместе с саламандрами
разрушать мир людей.
У саламандр действительно
большая власть над
людьми: они могут блокировать
любой порт, любой морской
маршрут и тем самым
уморить людей голодом.
Так, они объявляют полную
блокаду Британских
островов, и Великобритания
вынуждена в ответ объявить
саламандрам войну.
Однако боевые действия
саламандр гораздо более
успешны - они просто
начинают затапливать
Британские острова.
Тогда в
Вадузе собирается всемирная
конференция по урегулированию,
и адвокаты, представляющие
саламандр, предлагают
пойти на все их условия,
обещая, что "затопление
континентов будет проводиться
постепенно и с таким
расчетом, чтобы не доводить
дело до паники и ненужных
катастроф". Тем временем
затопление идет полным
ходом.
А в Чехии
живет-поживает пан
Повондра, швейцар в
доме Г. X. Бонди, который
в свое время мог не
пустить капитата Вантаха
на порог и тем самым
предотвратить вселенскую
катастрофу. Он чувствует,
что именно он виноват
в случившемся, и радует
его лишь то, что Чехия
расположена далеко
от моря. И вдруг он видит
в реке Влтаве голову
саламандры...
В последней
главе автор беседует
сам с собой, пытаясь
придумать хоть какой-то
способ спасения человечества,
и решает, что "западные"
саламандры пойдут войной
на "восточных",
в результате чего будут
полностью истреблены.
А человечество станет
вспоминать этот кошмар
как очередной потоп. |