Інтерв'ю

Вступ

Інтерв'ю є одним з найбільш дієвих методів прикладних досліджень у соціології, психології та ряді інших наук, що стосуються дослідження суспільства та одним з основних методів збору первинної соціологічної інформації. Саме тому цей вид усного опитування вимагає ґрунтовного вивчення та аналізу. Власне, дана робота і містить обширний систематизований виклад найвагоміших характеристик та структур інтерв'ю, котрий даватиме читачу ознайомитися з основними його ознаками, елементами, та практичним застосуванням. Спрямований на визначення суті і різновидів інтерв'ю як підвидів опитування, цей реферат відображає і розкриває їх актуальність та важливість у соціології для процесу отримання даних будь-якого характеру.

Ще одним напрямом дослідження у даній роботі є аналіз дієвості цього методу та розгляд проблем, що виникають в ході його практичного застосування.

Метою та завданням мого реферату є чітке формулювання саме дефініції  інтерв'ю, його ознак, висновків стосовно методології і технологій інтерв'ю, та, взагалі, значення інтерв'ю, як соціологічного способу збирання первинної інформації, для вивчення, аналізу і систематизації соціальних фактів, виявлення зв'язків, залежностей між соціальними явищами і процесами, формування на основі зібраної інформації нових знань та інших завдань соціологічних досліджень.

 

 

 

Інтерв'ю як метод одержання  первинної соціологічної інформації

Слово «інтерв'ю» з точки зору журналістики, соціології, психології та інших наук можна тлумачити у двох значеннях: широкому і вузькому. У журналістиці інтерв'ю - жанр публіцистики, бесіда журналіста, з одним або кількома особами, що проводиться у вільній манері для з'ясування нових відомостей, встановлення відсутніх подробиць, визначення чиєїсь позиції, поглядів на певні події, а в науці - це спосіб наукового пізнання із залученням знань сторонніх людей, подальшою статистичною обробкою.

У другому значенні термін «інтерв'ю» становить цінність як метод збору інформації у науці і дана робота присвячена висвітленню поняття «інтерв'ю» саме з цієї точки зору.

У соціології інтерв'ю (від англ. interview -- зустріч, бесіда, обмін думками) -- різновид усного опитування, який відбувається за певним планом та ґрунтується на безпосередньому контакті спеціально навченого реципієнта з респондентом.

 У психології інтерв'ю  (від англ. interview — бесіда, зустріч) — спосіб одержання соціально-психологічної інформації за допомогою усного опитування.

В історії психологічного інтерв’ю можна виділити три основних етапи  розвитку:

а) застосування інтерв’ю в області  психотерапії і психотехніки, що привело  згодом до створення психологічних  консультацій;

б) використання інтерв’ю у конкретних соціологічних і соціально-психологічних дослідженнях, де вперше встали питання валідності різних способів інтерв’ю і вірогідності одержуваної інформації;

в) сучасний етап характеризується координацією практичних, теоретичних і методологічних проблем інтерв’ю з метою використання його як особливого методу одержання інформації на основі вербальної комунікації.

 

Інтерв'ю це не просто побутова розмова, це цілеспрямована бесіда, з'ясування важливих відомостей, нових даних. Воно, на відміну від іншого спілкування, не може протікати стихійно, як наприклад, розмова двох друзів дорогою до школи.

Варто зазначити, що в інтерв'ю чітко  закріплені і нормовані ролі співрозмовників; завданням соціологічного дослідження встановлені і задані цілі. Стосовно суб'єктного складу, то тут можна говорити про двох дійових осіб, дві сторони процесу інтерв'ювання: респондент і інтерв'юер.

Респондент (англ. respond - відповідати) - особа, яка є джерелом, комунікатором  соціальної інформації під час опитування.

Інтервю'ер - той, хто проводить  інтерв'ю; людина, яка перебуває у  безпосередній взаємодії з респондентом з метою одержання від нього  інформації.

 

 

 Основні особливості інтерв'ю. Переваги та недоліки інтерв'ювання

Особливості інтерв'ю зумовлені  використанням його в проблемних, дослідженнях, при вивченні громадської думки, телефонних опитуваннях, контрольних і вибіркових опитуваннях, опитуваннях експертів.

У інтерв'ю як методу одержання  первинної соціологічної інформації є такі основні особливості:

Воно допомагає одержати глибинну інформацію про думки, погляди, мотиви, уявлення респондентів.

Дає змогу вести спостереження  за психологічними реакціями респондентів.

Особистий контакт соціолога і респондента забезпечує більш серйозне ставлення респондента до опитування.

Якщо розглядати переваги інтерв'ю  перед іншими способами опитування, то можна виділити такі:

• Майже повна відсутність питань, котрі залишаються без відповідей.
• Можливість у будь-який момент уточнити відповідь.
• Є можливість більш повного спостереження поведінки респондента, фіксування як його вербальних, так і невербальних реакцій.
• Обсяг інформації повний і глибокий.
• Стосовно недоліків, то при інтерв'юванні наявні специфічні труднощі, що виникають при використанні інтерв'ю як методу збору даних:
• Складність налагодження психологічного контакту з кожним респондентом.
• Нетерплячість респондентів, їх страх перед спілкуванням з незнайомими людьми.
• Значні матеріальні й часові затрати, мала оперативність даного способу.
• Трудомісткість підготовки і тренінгу інтерв'юерів, контролю якості їх роботи.
• Проблеми забезпечення анонімності.

 

 Види інтерв'ю

Класифікація інтерв'ю - це виділення  за певною підставою різних видів інтерв'ю.

Можно виділити класифікацію інтерв’ю за такими наступними характеристиками:

Залежно від ступеня свободи  реципієнта (інтерв'юера) інтерв'ю поділяється  на неспрямоване і спрямоване.

Не спрямоване - в якому подається максимум свободи вести спонтанну розмову з тем, вибраних респондентом.

Спрямоване - в якому інтерв'юер  задає ретельно підготовлені завчасно питання.

Залежно від ступеня стандартизації інтерв'ю поділяють на:

Вільне - бесіду, що триває кілька годин  за загальною програмою, але без  жорсткої деталізації. Інтерв'юер може задавати запитання, які вважає за необхідні, у будь-якому формулюванні та послідовності; вільне інтерв'ю характеризується великою гнучкістю.

Напівстандартизоване (фокусоване) - інтерв'ю, яке концентрується на дослідженні визначених аспектів якоїсь особливої події чи ситуації, що переживається респондентом.

Стандартизоване - яке проводять  за детально розробленим планом, що конкретизує зміст, послідовність запитань і варіанти можливих відповідей, у ході якого використовується опитувальний листок з чітко визначеним порядком і формулюванням питань з метою одержання максимального зіставлення, порівняння даних, зібраних різними інтерв'юерами. Відповіді суворо фіксуються. Забезпечує більшу порівнянність інформації та швидкість її опрацювання. Крім того, перевагою стандартизованого інтерв'ю є можливість залучити до його проведення осіб без спеціальної соціологічної підготовки. Соціологічні служби розробляють опитувальні листки, користуючись якими працівник будь-якого виробничого підрозділу може зібрати необхідну інформацію.

Залежно від способу спілкування  інтерв'юера й респондента інтерв'ю  може бути особистим і опосередкованим.

Особисте - інтерв'ю, яке проводиться  в умовах безпосередньої соціальної взаємодії з респондентом.

Опосередковане інтерв'ю - застосовуються такі технічні засоби, як телефон, магнітофон, телебачення.

Залежно від жорсткості поведінки  інтерв'юера інтерв'ю буває:

М'яким - коли інтерв'юер намагається  досягти довіри опитуваного, демонструє повагу до нього. М'яке інтерв'ю передбачає ввічливе поводження з опитуваним, вживання всіляких етикетних правил і формул.

Жорстким - коли інтерв'юер веде себе дещо зухвало. Йому дозволяється грубо перебивати респондента, ловити його на протиріччях, задавати уточнюючі запитання, чинити психологічний тиск. Цей метод ведення інтерв'ю нагадує тактику поведінки слідчих при допиті обвинувачуваних і рідко використовується у світовій соціології.

Найпоширеніший стиль ведення  інтерв'ю знаходиться десь посередині і нагадує ділові переговори двох партнерів, що поважають свої і чужі права.

За кількістю респондентів виділяють:

Індивідуальне, або особисте - інтерв'ю (бесіда тет-а-тет інтерв'юера з одним  опитуваним в довірливій обстановці за відсутності сторонніх спостерігачів).

Групове інтерв'ю - бесіда одного інтерв'юера, який в цьому випадку називається  модератором, з кількома людьми для  з'ясування колективної думки, встановлення загальної точки зору на предмет.

За частотою проведення інтерв'ю  може бути:

Одноразовим - проходить один раз.

І багаторазовим (панельним) - панельне інтерв'ю передбачає збирання інформації від тих самих осіб за допомогою  тих самих запитань кілька разів  через певні проміжки часу з конкретною пізнавальною метою: перевірити зміну думок досліджуваних осіб щодо проблеми або виявити нові елементи в їхній свідомості та поведінці.

Залежно від його глибини інтерв'ю  буває глибинним (тривалим) та поверховим (короткочасним).

Поверхове - інтерв'ю може бути сфокусоване  на одержання інформації про певні  аспекти якоїсь особливої ситуації або події, яку пережив респондент.

Глибинне інтерв'ю є інтесивним і докладним. Воно має за мету з'ясування причин соціальної поведінки, установок, мотивів тощо.

 Серед різних прийомів, що  використовуються HR-менеджерами для оцінки шукача (тестування, анкетування і ін.), інтерв'ю з кандидатом є найбільш важливим, оскільки дозволяє скласти думку про багато яких якостей кандидата. Тому співбесіду нерідко називають оціночним інтерв'ю.

У кожній компанії використовуються свої прийоми проведення бесіди, проте  багато професіоналів відзначають, що не дотримуються стандартної схеми, – необхідний індивідуальний підхід до кожного претендента. Який тип інтерв'ю буде використаний, іноді вирішується в ході співбесіди, хоча кваліфікований фахівець з менеджменту обов'язково готується до розмови, продумує структуру бесіди виходячи з вимог вакансії.

Є цілий ряд різних видів  інтерв'ю, що роботодавці використовують для відбору кандидатів на роботу в тому числі Структуроване інтерв'ю, Інтерв'ю по компетенціях, CASE-інтерв'ю, Стрес-інтерв'ю поведінкових інтерв'ю, групові інтерв'ю, телефонні інтерв'ю, відео-інтерв'ю, друге інтерв'ю, dining - інтерв'ю.

Структуроване інтерв'ю. Для цього типу інтерв'ю HR-менеджер заздалегідь розробляє спеціальні питання, щоб отримати інформацію про компетенцію співробітника, його відповідність вимогам посади з урахуванням специфіки і стратегії підприємства. 

В ході такого інтерв'ю перевіряється  стійкість до стресу претендента, наявність у нього лідерських якостей. Крім того, інтерв'юєр по ходу спілкування робить для себе висновки про особові особливості людини, звертає увагу на його позу, рухи, жестикуляцію, міміку. 

Важливо все: як кандидат будує  свою розповідь, наскільки добре  володіє мовою, чи уміє швидко перемикати свою увагу. Інтерв'юєр ставить питання, які допомагають йому визначити інтереси і мотивацію претендента, його потенціал як працівника в конкретних умовах.

Інтерв'ю  по компетенціях. Мета такого інтерв'ю – зібрати поведінкову інформацію про претендента в ситуаціях, що мають відношення до майбутньої роботи. Питання будуються таким чином, що припускають розгорнену відповідь.  Претендента просять описати одну-дві історії на певну тему з минулого досвіду, які для інтерв'юєра служитимуть інформацією про характеристику конкретної якості людини, наприклад, уміння взяти відповідальність на себе.

Пропонуючи розповісти про  інші ситуації, скажімо, про поведінку  в конфліктній обстановці або  роботі в умовах, що вимагають витримки, фахівець з кадрів отримує інформацію, яка дозволяє прогнозувати поведінку  кандидата в аналогічних випадках на новому місці.

CASE-інтерв'ю-цей тип інтерв'ю припускає серію стандартних питань-завдань, на які кожен претендент дає свою відповідь. Фактично – це опис деякої гіпотетичної ситуації з подальшим питанням, адресованим претенденту.

Давши відповідь, кандидат може продемонструвати свою професійну придатність, уміння аналізувати, розставляти правильні  акценти, взаємодіяти з колегами і підлеглими, знаходити вихід з проблемних ситуацій. Залежно від специфіки відкритої вакансії можуть бути задані «кейси» на наявність креативності, здатності мислити нестандартно.

Стрес-інтерв'ю. На практиці такий тип співбесіди використовується досить рідко, в крайньому випадку, фахівці з кадрів дозволяють собі декілька питань «провокаційного» характеру. Стрес-інтерв'ю практикують в тих випадках, коли робота передбачається нестандартна, пов'язана з підвищеними емоційними, фізичними або інтелектуальними навантаженнями.

Фахівці відзначають, що для  того, щоб провести стрес-інтерв'ю на високому рівні, необхідна ретельна підготовка; кандидата бажано попередити про те, який тип співбесіди його чекає. На практиці уміння людини «тримати удар» нерідко перевіряється звичайною нетактовністю, що не має нічого загального з професійно продуманим методом виявлення стійкості до стресу.

На практиці такий тип  співбесіди використовується досить рідко, в крайньому випадку, фахівці з кадрів дозволяють собі декілька питань «провокаційного» характеру. Стрес-інтерв'ю практикують в тих випадках, коли робота передбачається нестандартна, пов'язана з підвищеними емоційними, фізичними або інтелектуальними навантаженнями.