Анализ статей

АНАЛІЗ  СТАТЕЙ

ДІЯЛЬНІСТЬ  ЄБРР В УКРАЇНІ

     В своїй статті «ПРО НОВУ СТРАТЕГІЮ  ЄБРР В УКРАЇНІ І ДЕЯКІ УРОКИ  МИНУЛОГО» Юрій Полунєєв стверджує  економісти і багато акціонерів ЄБРР вважають, що в другому десятиріччі  реформ роль міжнародних фінансових організацій і двосторонньої допомоги розвитку як джерел фінансування для країн перехідного періоду знижуватиметься, тоді як роль прямих інвестицій і міжнародних ринків капіталу повинна зростати. Звідси одне з важливих завдань МФО — «підштовхувати» уряди до поліпшення інвестиційного клімату, а також бути каталізатором якомога ширшої участі приватного капіталу в проектах розвитку. У цьому сенсі ЄБРР особливо привабливий для багатьох стратегічних інвесторів, оскільки, з огляду на політичний авторитет, має можливість керувати певними типами ризиків у тому середовищі, яке для більшості власників капіталів усе ще є неприйнятно ризикованим.

     Саме  таку роль — каталізатора й амортизатора — відіграє ЄБРР і в Україні. Не беручи до уваги того, що за формальною ознакою, тобто за сумарним обсягом підписаних за весь час проектних зобов’язань (понад 1,4 млрд. євро), він ще й найбільший інвестор та кредитор. Вражає досить-таки диверсифікована галузева структура: енергетика — 27% загального обсягу портфеля, малий та середній бізнес — 19%, агробізнес і харчова індустрія — 19%, транспортна інфраструктура — 11%, далі йдуть телекомунікації (9), фінансові інститути (6), енергозбереження (4), житлокомунгосп (3), нерухомість і туризм (2%). Крім суто проектно-комерційної діяльності, ЄБРР відіграє центральну роль у процесі виведення ЧАЕС з експлуатації як адміністратор і координатор двох грантових механізмів: Рахунку ядерної безпеки і Фонду «Укриття».

     Якщо  ж проаналізувати портфель ЄБРР в  Україні за ознаками неформальними (приміром, за коефіцієнтом проплат, тобто часткою виплат за проектами у загальному обсязі зобов’язань), то тут картина менш тріумфальна: 43% — це нижче середнього рівня (57%) по всьому ЄБРР. Гроші є, але вибрати їх до кінця не можемо.

     Особливо  це стосується проектів у держсекторі, частка яких становить 37% (356 млн. євро) від загального обсягу активного (тобто діючого на сьогодні) портфеля в 958 млн. З приватними клієнтами працювати простіше і швидше. Причин тут кілька. Серед них ЄБРР називає і затримки з виконанням українською стороною проектних умов, пов’язаних із контрагентними фінансовими зобов’язаннями, і затримки з ратифікацією низки проектів у Верховній Раді, й адміністративні зміни в статусі позичальника, і скасування ряду проектів з не дуже зрозумілих причин.

     Проаналізувавши проекти, що здійснювалися в держсекторі або під держгарантію, можна виявити кілька очевидних проблем.

     По-перше, слід налагодити глибшу взаємодію між  менеджментом Банку, його різними підрозділами та українською стороною. Це стосується насамперед важливих проектів у сфері модернізації муніципального господарства (водо- і теплопостачання, сміттєпереробки, транспорту). Часто справі заважають стереотипи. Багато банкірів ЄБРР усе ще перебувають під могутнім зачаруванням мандата Банку (розвиток приватного сектора), а отже, керуються основним принципом конфіденційності у відносинах з клієнтом, навіть якщо він державний. З іншого боку, багато чиновників недооцінюють важливості цього принципу, іноді намагаючись «задушити» банкірів в обіймах. Знаходження «золотої середини» — ключ до успіху в роботі з ЄБРР у державному секторі. А він надзвичайно важливий, тому що це і житлово-комунальне господарство, і енергозбереження, і транспортна інфраструктура.

     З одного боку, потреба в капітальних  ресурсах у цих секторах величезна, з другого — фінансові ризики поки що високі, особливо, приміром, фінансові ризики муніципалітетів, що не дозволяє їм одержати відповідний рейтинг кредитоспроможності і здійснювати запозичення самостійно.

     Попри те, що Бюджетний кодекс уже ухвалено, знадобиться кропітка законодавча й нормативна робота, перш ніж міста зможуть стати самостійними і платоспроможними позичальниками, у тому числі кредитів ЄБРР. А доти для розглядуваних ЄБРР проектів у державному та муніципальному секторах потрібні або повні, або часткові держгарантії. Їх не так просто нині одержати. Одне слово, урок номер один: є потреба в ґрунтовнішому діалозі між ЄБРР та всіма зацікавленими сторонами — міністерствами, відомствами, самою муніципальною владою, представниками Верховної Ради — насамперед для того, аби ретельніше відібрати пріоритетні проекти і намітити шляхи поступового переходу до муніципальних позик без фінансових гарантій держави.

     В свою чергу Поважна Н.Я в статті «Міжнародні фінансові організації в глобалізаційному розвитку світової економіки» довела, що  Незважаючи на те, що завдяки діяльності міжнародних фінансових організацій значна частина країн світу мала змогу в цілому поліпшити своє економічне і соціальне становище і, відкривши економіку через розбудову ринкових відносин, інтегруватися у глобальну економічну систему, проведений у роботі аналіз статистично-фактологічного матеріалу підтвердив суто теоретичний висновок про асиметричність глобальної економічної системи і про провідну роль в її закріпленні міжнародних фінансових організацій. Тому постає проблема перегляду механізму діяльності міжнародних фінансових організацій у контексті виконання ними своєї цільової функції, яка ґрунтуватиметься на вирішенні завдання подолання асиметричності в розбудові світової валютно-фінансової системи як складової глобальної економічної системи. Автором вносяться пропозиції стосовно реформування механізму реалізації цільової функції міжнародних фінансових організацій, які подано як комплекс системних заходів у реорганізації власне механізму діяльності МВФ та Світового банку та внесенні змін в основоположні засади функціонування середовища, в якому вони діють.

Разом з тим  Борідко Н. доводить протилежне в  статті «Міжнародні фінансові організації  та їх вплив на інвестиційний простір України», що

    Євробанк  є мобілізатором додаткових джерел фінансування, наприклад, комерційних  банків і стратегічних інвесторів.

    Нині  ЄБРР «покриває» приблизно 5% інвестиційних  потреб усіх країн регіону. В одних  країнах банк є єдиним джерелом довгострокового фінансування проектів реконструкції та розвитку, а в інших – найбільшим інвестором і кредитором, і в усіх без винятку прагне досягти своїми жорстко відібраними проектами найвищого демонстраційного ефекту і зіграти роль піонера для приватних кредиторів та інвесторів.

    Співробітництво України з міжнародними фінансовими  організаціями дозволить прискорити процес економічних реформ завдяки  отриманим ним позикам, а фінансування інвестиційних проектів сприятиме  розвитку окремих галузей, секторів економіки, виробництв, які вимагають додаткового залучення капіталу на шляху до становлення ринкових відносин і досягнення соціально-економічної стабілізації.

    Взаємовідносини України з міжнародними організаціями  відкривають шлях до інтеграції економіки країни до світового господарства. Однак ефективність такого співробітництва насамперед залежить від узгодженості національної економіки та українських інтересів з міжнародними фінансовими організаціями. Необхідно враховувати, що використання міжнародних фінансових ресурсів призводить до зростання зовнішнього боргу країни, збільшення її політичної та економічної залежності та зменшення можливості розвитку за рахунок внутрішніх джерел фінансування. Разом із зовнішньою заборгованістю з інших джерел заборгованість міжнародним структурам є чинником, що негативно характеризує можливість держави розвиватися за рахунок внутрішніх джерел і обслуговування зовнішнього боргу.

    Стратегія взаємин України з міжнародними фінансовими організаціями повинна  будуватися з урахуванням поточного стану національної економіки.

    Наприклад, можливим напрямком подальшої побудови відносин України з міжнародними фінансовими організаціями є  перехід від безпосереднього  одержання фінансових ресурсів до одержання  консультативної і політичної підтримки від цих установ. Такий хід подій можливий за умови економічного росту й успішного здійснення ринкових ресурсом в країні. У свою чергу, консультативна і політична підтримка України з боку міжнародних фінансових організацій (без надання кредитів) не тільки знизить гостроту проблеми зовнішньої заборгованості, але й стане засобом залучення в Україну іноземного капіталу. Використання досвіду фахівців міжнародних фінансових організацій може здійснюватися на дорадчому рівні.

    Отже, аналізуючи дані статті я зробив висновок, що Стан реалізації проектів економічного і соціального розвитку України за підтримки міжнародних фінансових організацій (МФО) свідчить про неефективне використання коштів позик МФО, які залучалися для їх впровадження у 2001-2009 роках.

    Значна  частина проектів, що фінансувалася  коштами цих позик, у повному  обсязі не реалізована, деякі з них  припинені на початковій стадії та у зв'язку із суттєвими недоліками в ході впровадження. Для переважної більшості проектів характерним  є порушення термінів реалізації та неповне освоєння позичкових коштів. Лише кожен третій проект досягає поставленої мети у повному обсязі.

    Основними причинами такого стану є тривала  нормативно-правова невизначеність стратегії співпраці України  з МФО, її ув'язки із програмами дій Уряду, неповне та несвоєчасне виконання Міністерством економіки України, Міністерством фінансів України та іншими відповідальними виконавцями рішень Кабінету Міністрів України з цих питань, а також відсутність дієвої системи контролю та впливу на хід реалізації проектів, що підтримуються позиками МФО.Стан розрахунків за проектами, що реалізовувалися у 2001- 2009 роках, поліпшився, втім, прострочена заборгованість позичальників перед Державним бюджетом України за раніше завершеними проектами продовжує зростати через відсутність розроблених Урядом ефективних механізмів погашення заборгованості за цими проектами.

    В результаті, прострочена заборгованість за цей час зросла на 36 млн. дол. США або більше, ніж у 2,5 раза і перевищила 56 млн. дол. США.