Строковi контракти на погоду: розвиток ринку у глобальному аспектi

СТРОКОВІ КОНТРАКТИ НА ПОГОДУ: РОЗВИТОК РИНКУ У ГЛОБАЛЬНОМУ АСПЕКТІ

Погодні умови є одним з основних факторів, що впливають на господарську діяльність компаній з таких галузей, як енергетика, сільське господарство, транспорт, будівництво, туризм, харчова промисловість тощо.

За оцінками різних фахівців, від 20 до 30% світової економіки перебуває під прямим впливом погодних умов. Неочікувані засухи або паводки, надмірний обсяг опадів та екстремально високі або низькі температури можуть призвести до катастрофічних наслідків не лише для окремого суб’єкта господарювання, а й для цілих галузей або навіть країн.

Протягом багатьох десятиліть єдиною можливістю знизити погодні ризики було їх страхування, і лише наприкінці 90-х років минулого століття з’явилося таке поняття, як «строковий контракт на погоду». Саме ці цінні папери мали захистити доходи виробників, чиї обсяги продажів безпосередньо залежать від погодних умов.

Необхідність введення в обіг погодних деривативів початково була викликана неможливістю точного прогнозування енергогенеруючими компаніями температури повітря, яка є дуже важливим фактором у їх роботі. Так, за даними метеорологів, точність прогнозу температури на перші 24 години становить 92%, на другу добу – 85%, на третю – 75%, а на п’яту – лише 65%. Отже, неможливо визначити погоду на дві-три доби наперед з точністю до градуса, що є важливим для електроенергетики, оскільки практика роботи елек-тростанцій показує, що зміна температури навіть на один градус призводить до зростання теплового навантаження більш ніж на 2%. Тому не дивно, що вперше погодні деривативи було застосовано в 1996 р. саме в енергетичному секторі американськими компаніями Koch Energy Trading і Enron, які уклали першу своп-угоду на погоду у світі. За умовами угоди Enron мав заплатити Koch $10 тис. за кожний пункт відхилення температури нижче встановленого рівня, у той час як Koch мав сплатити таку саму суму за кожний пункт відхилення фактичної температури понад встановлений рівень.

Деякий час лише енергетичні компанії були єдиними учасниками ринку строкових контрактів на погоду, але поступово угоди стали укладатися на позабіржовому ринку у США за участю хедж-фондів та інших учасників ринку. Саме виявлення інтересу хедж-фондів стало відправною точкою для зростання популярності даного інструменту, а самі фонди відіграли роль каталізаторів на цьому ринку. У 1999 р. Чиказька товарна біржа (СМЕ) запустила перші погодні ф’ючерси на індекси обігріву (Heating Degree Days, HDD) й охолодження (Cooling Degree Days, CDD). Ці індекси розраховувалися для найбільш важливих населених пунктів та енергетичних вузлів США за показником активності торгівлі погодними деривативами на ОТС.

У середині 2000 р. обсяг ринку погодних деривативів у США оцінювався у $3,5 млрд. Новими контрактами зацікавились і в Європі. І вже у 2000 р. Лондонська міжнародна фінансова біржа ф’ючерсів та опціонів (LIFFE) відкрила в Інтернеті ринок для європейських погодних деривативів, а у 2001 р. – ввела ф’ючерси на температуру в Лондоні, Берліні та Парижі. З 2000 р. інший європейський майданчик – Eurex – почав розраховувати індекси HDD і CDD для 30 міст Європи. Для цього в кожному місті було обрано одну точку, в якій здійснюється замір температури чи іншого кліматичного показника, що виступає базою для погодних деривативів. Зазвичай такою точкою є міжнародний аеропорт. Приміром, ціна місячного контракту на кожен градус зміни температури в районі лондонського аеропорту Хітроу становить 3 тис. фунтів стерлінгів.

Погодні деривативи побудовано з урахуванням кількості днів у календарному періоді, коли базовий показник, наприклад температура повітря, досягає встановлених критичних значень. Плата за контрактом залежить від кількості днів, більш холодних або більш теплих відносно цього значення. Наприклад, Чиказька товарна біржа в 1999 р. запустила погодні ф’ючерси, в яких, як вихідний рівень, компаніями, що надають комунальні послуги, був обраний рівень 18,33°С. На їх думку, якщо температура опускається нижче цієї точки, люди вмикають опалення і відповідно споживають більше електроенергії.

Як і інші похідні інструменти, строкові контракти на погоду можуть будуватися за типом ф’ючерсу чи опціону, тобто або фіксувати витрати та прибуток сторін, або надавати страхування лише від зниження (або зростання) температури. Крім того, укладаються і більш складні контракти, наприклад за принципом свопів або опціонів на ф’ючерс.

Для розрахунку стандартних індексів на температуру щоденно протягом 24 годин визначаються максимальна і мінімальна температури. Погода в день і дорівнює середньому арифметичному між цими двома показниками. На американському ринку індекси HDD і CDD розраховуються, виходячи із припущення, що температура 65°F (+18,33°С) є граничною між необхід-ністю обігріву й охолодження, тому необхідність у ви-тратах електроенергії є пропорційною розміру відхилення температури від цього значення. На Європейському континенті гранична температура в погодних деривативах визначається у градусах за Цельсієм і за-звичай становить +18°С. Подальший алгоритм розрахунку індексу є таким: якщо середньоденна температура вище 65°F, то отримана різниця за модулем додається до індексу CDD, а якщо нижче – до HDD. Індекси HDD і CDD за день і визначаються як різниця між реальною і граничною температурами, а індекси HDD і CDD за період розраховуються як сума відповідних величин за день.

Для встановлення розрахункової ціни за погодним деривативом, тобто фактичного значення індексу по закінченні терміну дії контракту, беруться офіційні дані метеорологічної станції, зазначені в специфікації останнього. Виплата за контрактом визначається як різниця між ціною укладання контракту і розрахунковою ціною, що стає відомою після закінчення терміну його дії. Ця різниця помножується на обумовлену в контракті фіксовану ставку перерахунку або вартісну оцін-ку мінімальної зміни ціни, яка може становити від кількох тисяч до кількох десятків тисяч доларів і зазначається у специфікації контракту. Проте виходячи з того, що базовий актив для погодних деривативів є досить специфічним і не може бути прохеджований шляхом купівлі або продажу, у специфікації погодних деривативів, що продаються на організованому ринку цінних паперів, завжди встановлюється обмеження на максимальний розмір виплати за контрактом.

Сьогодні випускаються погодні деривативи, в яких як базові активи виступають різноманітні метеорологічні показники. Наприклад, лише на Чиказькій біржі продається 20 різновидів строкових контрактів на погоду, серед яких такі: на підвищення або зниження середньомісячної температури у США, Канаді та на Європейському континенті; на погоду в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні; на рівень снігових опадів у США тощо. Контракти цієї біржі покривають 18 міст у США, 9 – в Європі, 6 – в Канаді та 2 – в Японії. Найпопулярнішими погодними деривативами є ф’ючерси на похолодання взимку. Незважаючи на те, що сьогодні стандартизовано лише погодні деривативи на зміну температури, фантазія учасників ринку не обмежується нічим. Поступово запускаються деривативи на такі кліматичні фактори, як рівень опадів, товщина снігового покриву, відносна вологість, швидкість вітру тощо. Наприклад, на американському ринку є навіть ф’ючерс ураганів, а японська страхова компанія запропонувала строковий контракт на цвітіння вишні – занадто пізнє і таке, що супроводжується дощами. За строковістю розрізняються деривативи на погоду з терміном виконання від кількох тижнів до кількох років, а за сумами – від кількох десятків до сотень тисяч доларів.

Глобальне потепління призвело до більшої неста-більності температури і погодних умов в останні роки, спричинивши зростання активності на світовому ринку деривативів. За даними Асоціації управління погодними ризиками (Weather Risk Management Association) і PricewaterhouseCoopers, обсяг торгівлі погодними ф’ючерсами на Чиказькій товарній біржі й ОТС в опалювальний сезон 2006/07 рр., тобто з квітня 2006 р. по березень 2007 р. склав $19,2 млрд., що вдвічі більше показника сезону 2004/05 рр., проте значно менше рекордного показника минулого сезону – 2005/06 рр., коли обсяг ринку сягнув значення $45,2 млрд. Проте таке відхилення в річних результатах у 2007 р. не пов’язано зі зниженням попиту на погодні деривативи і є наслідком зміни термінів строкових контрактів, тобто переходом Чиказької товарної біржі із сезонних на місячні контракти на погоду, принаймні так свідчать представники вищеназваної Асоціації.

Чиказька товарна біржа та американський позабір-жовий ринок ОТС сьогодні є найбільшими організаторами торгівлі погодними деривативами у світі, які охоплюють близько 80% цього ринку. За останній опалювальний сезон цими організаторами торгівлі продано понад 730 тис. строкових контрактів на погоду. Минулого року найбільш популярними на цих майданчиках залишались строкові контракти, прив’язані до коливань температури. Обсяги їх випуску склали 98,4% обсягу всіх проданих погодних деривативів. На цих майданчиках продавались також контракти, прив’язані до дощу та вітру, однак їх обсяги були мізерними – 142 і 36 млн. дол. відповідно.

Проте, попри швидкі темпи зростання, поки що обсяги угод на ринку погодних деривативів не досягли такого значення, щоб його можна було назвати розвинутим. Через десять років після появи такого ринку на нього поступово виходять компанії, що представляють будівництво, індустрію розваг, лижні курорти, авіацію, національні парки, виробництво одягу та прохолодних напоїв, виноробство та інші галузі діяльності, що мають галузевий характер. Не міг цей стрімко зростаючий ринок залишитися і поза увагою фінансових посередників, зокрема інвестиційних банків. Так, із травня 2007 р. швейцарський інвестиційний банк UBS почав розрахунок Індексу глобального потепління (UBS-GWI (UBS Global Warming Іndex)), на який учасники ринку зможуть придбати в банку ф’ючерси. За основу ф’ючерсів взято зимові і літні строкові контракти, що торгуються на Чиказькій товарній біржі. Поки що індекс розраховуватиметься на основі даних по 15 американських містах, але згодом до нього планують включити також дані по Токіо, Парижу, Лондону та іншим великим містам.

Незважаючи на зростання популярності погодних деривативів, їх ринок поки що є дуже непрозорим та розрізненим, і для більшості інвесторів ці активи є недоступними. Наприклад, навіть найбільший організатор торгівлі погодними деривативами у світі – Чиказька товарна біржа – не оприлюднює інформацію щодо торгів погодними деривативами, хоча за іншими строковими контрактами на цій біржі інформація є загальнодоступною. Виходячи з цього, створення інвестиційними банками індексу на погоду, в який інвестувати буде так само легко, як і в індекс акцій, в разі успішної реалізації проекту може стати новим переламним моментом в історії розвитку ринку погодних дериватів у світі шляхом залучення на нього нових учасників.

Не виключено, що найближчим часом торгівля строковими контрактами на погоду розпочнеться і в Росії, де біржі вже мають досвід торгівлі деривативами. Зо-крема, на строковому ринку РТС – FORTS вже обертаються ф’ючерси й опціони, базовими активами яких є акції російських емітентів, облігації, іноземна валюта, індекс РТС, середня ставка одноденного кредиту (депозиту) в рублях MosIBOR, нафта марки Urals та золото. Ще на початку 2006 р. керівництво біржі РТС заявило про те, що біржа технологічно готова до початку торгівлі погодними ф’ючерсами і вже створено проект специфікації контрактів, який розробляла спеціальна робоча група у складі представників біржі та реального сектора економіки.

Початково РТС планувала розпочати торги погодними ф’ючерсами як на температуру, так і на опади. Але пізніше її плани дещо змінились і було вирішено запуск ф’ючерсів на опади, а згодом і взагалі запуск строкових контрактів на погоду відкласти. Початок торгівлі погодними ф’ючерсами на РТС був анонсований на кінець 2006 р., потім цю подію перенесли на вересень 2007 р., проте впевненості в тому, що даний термін є кінцевим, немає, хоча учасники російського ринку з інтересом ставляться до ідеї торгівлі таким інструментом.

На думку президента РТС, ф’ючерсний контракт на погоду допоможе російським сільгоспвиробникам зробити їх бізнес стабільнішим. Проте навряд чи ф’ючерси на погоду найближчим часом стануть популярним способом уникнення збитків серед аграрних підприємств, які, по-перше, вже мають можливість страхувати свій урожай, а по-друге, будуть насторожено ставитися до досить нового інструменту. Скоріш за все, розвиток цього ринку в Росії відбуватиметься за таким самим сценарієм, як і у США: першими покупцями погодних ф’ючерсів стануть енергетичні компанії і біржові спекулянти, потім фінансові посередники і туристичні компанії, які значно ближче до фінансового ринку, ніж сільгоспвиробники та компанії ЖКГ, і лише згодом представники аграрного сектора економіки.

Таким чином, сьогодні ринок погодних деривативів має значний потенціал для зростання. Це зумовлюється широким спектром учасників цього ринку, якими можуть бути як компанії, чиї доходи залежать від зміни погоди, так і біржові спекулянти, різноманітністю базових активів для контрактів, а також вкрай неста-більними погодними умовами на Європейському та Азіат-ському континентах в останні роки. Обсяги угод за строковими погодними контрактами в Європі і США зростають з року в рік.

Виникає запитання: якими ж є перспективи розвитку ринку погодних деривативів в Україні. Сьогодні навіть складно уявити, що найближчим часом ці цінні папери стануть звичними для керування ризиками в нашій країні. Це пов’язано як з нерозвиненістю ринку деривативів в Україні, відсутністю достатньо розробленої правової бази, що регулює строковий ринок, високим ризиком невиконання обов’язків щодо похідних фінансових інструментів, так і із загальною низькою розвиненістю організованого ринку цінних паперів в Україні.