Роль інвестора на фондовому ринку

Індивідуальні інвестори  не мають у своєму розпорядженні  значних засобів чи просто побоюються грати на ринку цінних паперів. Щоб  забезпечити свої засоби і максимізувати  прибуток вони звертаються до фінансових посередників і придбавають акції, що емітуються різними інвестиційними компаніями, що також називаються  інвестиційними фондами 

Існують два основних види інвестиційних фондів:

- відкриті фонди (Open-End Funds), що називаються також взаємними фондами (Mutual Funds);

- закриті фонди (Closed-End Funds), що називаються також публічними фондами (Publicy Traded Funds).

Фонди з відкритим доступом здійснюють угоди безпосередньо  з інвесторами і завжди готові продати або купити свої паї за поточною вартістю чистих активів, тобто  в будь-який час інвестор може купити або продати паї взаємного  фонду. Коли інвестори купують або продають паї, з'являються грошові потоки від або до взаємного фонду.

Фонди із закритим доступом мають певну кількість емітованих паїв, які інвестори купують або  продають на відкритому ринку як акції. Оскільки ринкова вартість зростає  і знижується в залежності від  попиту та пропозиції, ціни паїв цих  фондів будуть з премією (у більшості  випадків) або зі знижкою від вартості їхніх чистих активів. 
Якщо інвестор бажає, щоб ринкова ціна кожного паю відображала прямо вартість чистих активів фондового портфеля, фонд із відкритим доступом кращий, ніж фонд із закритим доступом.

Взаємний фонд — це інвестиційна компанія, що організована консультаційною  фірмою і пропонує акціонерами фонду  специфічні інвестиційні об'єкти. Коли хтось купує паї фонду, він  стає його власником. Усі взаємні  фонди регулюються (у США —  Комісією з цінних паперів і бірж). Проспекти, що описують фонд, його інвестиційні об'єкти і ризик, мають бути надані кожному потенційному інвестору. Взаємні фонди особливо важливі для інвесторів, що бажають більшої розмаїтості своїх портфелів і швидкого одержання прибутку. Більшість консультаційних фірм управляють декількома взаємними фондами, і кожен фонд із цієї родини має різні інвестиційні об'єкти. Часто тільки одним телефонним дзвінком інвестор може перемістити свої гроші з одного фонду в інший, котрий виконує іншу інвестиційну програму або переслідує нову інвестиційну стратегію.

Інвестиції у відкриті фонди можуть принести дохід інвестору  у вигляді: 
- частини від відсотків, що виплачуються за державними облігаціями і облігаціями корпорацій, якщо такі містяться в портфелі фонду (Interest Income); 
- частини дивідендів, що виплачуються за привілейованими і звичайними акціями, що входять у портфель фонду (Dividends Income); 
- при розподілі позитивної різниці між ціною покупки і продажу цінних паперів зі складу портфеля (Capital Gain Distribution).

Володіння акціями інвестиційного фонду надає право їхньому  власнику брати участь у голосуванні, що здійснюється при виборі керівництва  фонду і при зміні стратегії  і цілей. Голосування може здійснюватися і під час відсутності інвестора за допомогою спеціальної форми — проксі (proxy). Фонди зобов'язані висилати акціонерам свої піврічні і річні бухгалтерські звіти.

Інвестор, який вирішив вкласти  кошти в акції відкритого інвестиційного фонду, повинен докладно ознайомитися з результатами, досягнутими різними інвестиційними компаніями в досить тривалому періоді. Порівняння даних декількох фондів дає можливість інвестору вибрати найбільш придатний для його цілей фонд. Дані для подібного порівняння можна знайти як у спеціалізованих виданнях, так і на фінансових сторінках низки щоденних газет.

Перш ніж зупинитися остаточно на фонді або фондах, інвестор повинен чітко визначити мету. Вона може бути однією з таких:

- максимальне зростання  вкладеного капіталу;

- зростання капіталу і  доходів у довгостроковому періоді;

- одержання поточних доходів;

- підтримка відносної  стабільності здійснених інвестицій;

- комбінація деяких перерахованих вище цілей.

Інвестори з консервативними  поглядами ймовірно прагнутимуть безпеки  інвестицій за рахунок меншої поверненості. Аматори ризику звернуться до агресивного  фонду, де можуть як виграти, так і багато втратити. Істотним елементом оцінки результатів фонду є час — його діяльність за більш тривалий період. На жаль, не усі фонди відрізняються довгостроковою діяльністю, на підставі якої можна робити висновки. Існують знову створені фонди, деякі з них працюють усього по кілька місяців, але показують гарні результати.

Таким чином, поряд із вкладеннями  коштів на депозит і приростом  курсу іноземної валюти, існують  й інші, але не менш стабільні  інвестиційні інструменти — паї  інвестиційних фондів. Для більшості  громадян це нова галузь інвестування, але в розвинутих країнах вони довели свої переваги, пропонуючи різним типам інвесторів диверсифіковані  можливості — від фондів облігацій  для консервативних до гібридних  фондів для спокушених і готових  ризикнути. Сьогодні інвестиційні фонди пропонують взяти участь у грі на енергійному зростанні ринку за допомогою професійних керуючих.

 

 

Висновок.

Отже, заощадження населення можуть спрямовуватися у фінансово-кредитні організації, цінні папери, страхові та пенсійні поліси, дорогоцінні метали, іноземну валюту, нерухомість. Проте населення, яке зберігає цінності в національній та іноземній валюті поза фінансово-кредитною системою і не вкладає їх в економіку, не бере участі в інвестиційному процесі, тому на сьогодні дуже гострою є проблема залучення населення до активної інвестиційної діяльності шляхом трансформації заощаджень у фінансові ресурси виробництва.

 Індивідуальні інвестори є важливими учасниками фондового ринку. Їхня діяльність сприяє появі нового капіталу та його значному збільшенню, а також максимально активізує протікання всіх процесів під час операцій на фондовому ринку.

Участь індивідуальних інвесторів у інвестиційній діяльності сприяє також зростанню середнього класу  у суспільстві, що є запорукою  економічного зростання країни. А  також за рахунок участі інвесторів у інвестиційних фондах можливо  досягти прозорості діяльності на фондовому  ринку.

 

 

 

Список  літератури:

 

1. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991р.
2. Гріньов В. Ф. Інноваційний менеджмент./К.: МАУП. – 2000. – 143 С.
3. Вплив різних факторів на формування індивідуального інвестування./О.А. Касич//Фондовий ринок. - №8. – 2006. – С.12-14.
4. Т.В. Майорова, Інвестиційна діяльність/Підручник. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 С.
5. Пересада А.А. Інвестування: Навч.посібник. – К.:КНЕУ, 2004. – 250 С.

 

 

 

План.

Вступ.

1. Індивідуальні інвестори і держава.

2.Умови виникнення та формування інвестиційної діяльності індивідуального інвестора.

3. Роль формування інвестиційних фондів у розвитку індивідуального інвестування.

Висновок.

Список літератури.

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

 

Державний вищий  навчальний заклад

"КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  
імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА"

 

Кафедра інвестування.

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему: Роль індивідуального інвестора для функціонування фондового ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2009