Поняття і види авторських договорів

    6. Поняття і види авторських договорів.

    Авторський договір - це консесуальна угода, за якою автор або правонаступники передають готовий твір певній організації для використання або автор бере на себе обов'язок створити певний твір і передати його для використання обумовленим у договорі способом.

    Договір двосторонній, оскільки кожна із сторін наділена певними правами і обов'язками.

    Існують конкретні види авторських договорів  про передаван-ня твору для використання: договір про видання або перевидан-ня твору в оригіналі (видавничий договір); договір про депону-вання рукопису; договір про публічне виконання неопублікова-ного твору (постановочний договір); договір про використання неопублікованого твору в кінофільмі чи телевізійному фільмі (сценарний договір), у радіо- чи телевізійній передачі; договір про створення твору образотворчого мистецтва з метою публічного виставлення (договір художнього замовлення); договір про використання у промисловості неопублікованого твору декора-тивно-прикладного мистецтва тощо.

    Видавничий договір - це один з видів авторських договорів. Характеризується специфічним способом використання твору - виданням і розповсюдженням твору через торгівлю, бібліотеки та інші організації. Видавничі договори поділяються за своїм предметом так: договори на видання літературних творів, творів образотворчого мистецтва, музичних творів. Договори на видан-ня літературних творів поділяються на видання оригінальних творів та на видання творів у перекладі як вітчизняних авторів, так і іноземних.

    Останнім часом дедалі більшого поширення набувають ко-мерційні видавничі договори, за якими видання літературного твору здійснюється видавництвом за рахунок самого автора. На автора також покладається обов'язок розповсюдження твору. Ймовірно, що в умовах ринкової економіки ці договори будуть переважати.

    Умови окремих різновидів видавничих договорів  багато в чому збігаються, але вони й істотно відрізняються один від одного характером свого предмета. Так, при виданні літературних творів предмет договору визначається видом літератури, її жанром, при-значенням. Поданий рукопис має відповідати погодженій заявці, плану, навчальній програмі (для навчальної літератури), обумов-леному обсягу. Предмет видавничого договору на видання творів образотворчого мистецтва визначається назвою, темою, сюже-том, видом роботи, її розміром, технікою виконання тощо. Ви-дання музичних творів здійснюється шляхом передавання ви-давництву нот у вигляді клавіру, партитури.

    Видавничий  договір може бути укладений на готовий  твір і на твір, який буде створено у майбутньому. Цей останній до-говір називається ще договором замовлення (літературного або художнього).

    Договір на депонування рукопису. Депонування означає передавання на зберігання. У тих випадках, коли твір має вузь-коспеціальний характер і треба швидко одержати інформацію про нього, вдаються до депонування. За цим договором органі-зація за погодженням з автором передає належним чином оформлений оригінал разом з рефератом твору інформацій-ному органу, який зобов'язаний безплатно зберігати оригінал і здійснювати інформацію про нього шляхом публікації рефе-рату. Крім того, цей орган зобов'язаний на замовлення всіх заінтересованих осіб виготовляти копії твору повністю або частково і видавати їм. Найчастіше на депонування передають оригінали рефератів статей, оглядів, монографій, збірників наукових праць, матеріали конференцій, з'їздів, нарад і сим-позіумів вузькоспеціального характеру, які недоцільно вида-вати друкарським способом.

    Постановочний договір. Твір може бути випущений у світ публічним виконанням у видовищному закладі. Контрагентами договору виступають, з одного боку, автор - творець сценічного твору або його правонаступники, а з іншого - видовищний заклад (поста-новник). Особливістю даного договору є те, що він укладається лише на неопубліковані твори. За цим договором автор передає або зобов'язується створити і передати видовищному закладу дра-матичний, музичний або музично-драматичний, хореографічний або пантомімний твір, а заклад-постановник зобов'язується здійсни-ти в межах обумовленого договором або законом строку постанов-ку і публічне виконання твору (випустити його в світ) та сплатити автору винагороду. Винагорода складається з двох частин: однора-зової винагороди та збору за кожний спектакль.

    Сценарний договір. За цим договором автор передає або зобов'язується створити і передати кіно-, теле- чи радіостудії сце-нарій фільму або теле- чи радіопередачі в обумовлений догово-ром строк, а студія зобов'язується виплатити автору винагороду. Предметом договору може бути тільки неопублікований твір - літературний сценарій, який повинен відповідати творчій заявці, що додається до договору. В заявці викладаються основна ідея, сюжетний задум і характеристика головних дійових осіб.

    Договір художнього замовлення. За цим договором  автор зобов'язується створити і  передати замовнику в обумовлений  дого-вором строк твір образотворчого мистецтва, а замовник зобо-в'язаний виплатити автору погоджену винагороду. Це поки що єдиний з авторських договорів, в якому контрагентом автора може виступати не тільки юридична особа, а й громадянин. Особ-ливість вказаного договору (як і попереднього) полягає в тому, що замовник не зобов'язаний випускати твір у світ, тобто виставляти твір для публічного огляду. Це право замовника - він може це зробити, а може і не робити.

    Предметом договору художнього замовлення є твір образо-творчого мистецтва. Це твори  живопису, графіки, скульптури, декоративного  мистецтва, фотографічні твори і  твори, одержані способами, аналогічними фотографії. Перелік творів образо-творчого мистецтва невичерпний, оскільки досягнення науко-во-технічного прогресу обумовлюють появу нових об'єктів ав-торського права, отже, і нових об'єктів художнього замовлення.

    Особливістю цього договору є й те, що твір образотворчого мистецтва, створений на замовлення, переходить у власність за-мовника, якщо інше не передбачено договором.

    Договір про використання в промисловості неопублікованого твору декоративно-прикладного мистецтва. Законодавство не визна-чає, що слід розуміти під творами декоративно-прикладного мис-тецтва. Є тільки приблизний перелік таких творів, які можуть бути предметом вказаного договору. Це, наприклад, твори, які мають утилітарне, сувенірне або декоративне призначення і ви-різняються оригінальними художньо-естетичними властивостя-ми. Це можуть бути художні вироби побутового призначення, які задовольняють практичні потреби, а також є прикрасою се-редовища і людини. До цієї категорії відносять серветки, кили-ми, хустки, одяг, взуття; вироби з шкіри, кісток, пластмаси; іграш-ки, значки, сувеніри; вироби з скла, фарфору, металу; ювелірні і галантерейні вироби тощо.

    Особливістю вказаного договору є те, що контрагентом автора завжди виступає промислове підприємство, яке зобов'язується випустити у світ твір на промисловій основі. Отже, за цим дого-вором автор передає або зобов'язується створити і передати нео-публікований твір декоративно-прикладного мистецтва підпри-ємству, яке зобов'язується випустити його у світ на промисловій основі. Твір повинен бути придатним для використання в про-мисловості і відповідати певним художньо-естетичним вимогам. Визнання твору об'єктом декоративно-прикладного мистецтва, і, отже, його придатності для використання в промисловості здійснюють спеціалісти (художні ради).

    Закон України "Про авторське право  і суміжні права" передба-чає  ще один вид авторських договорів - договори на виконання випущених  у світ творів і на створення звуко- і відеозаписів та дві групи нових  авторів: виконавців і виробників фонограм.

    Виконавці - актори, диригенти, співаки, танцюристи, музи-канти - мають право на ім'я, право на захист постановки і ви-конання  від перекручень, право здійснювати  і дозволяти вико-ристання постановки і виконання, право на винагороду.

    Запис виконання, трансляція виконання по радіо і телебачен-ню, трансляція запису виконання або будь-яке інше викорис-тання можуть здійснюватися лише з дозволу виконавця на підставі відповідного договору.

    Виконавці здійснюють свої права з дотриманням  прав авторів творів, що виконуються ними.

    Особи, що зробили звуко- і відеозапис, мають  право викорис-товувати його або  дозволяти відтворювати. Використання цих записів іншими особами може мати місце лише з дозволу автора запису або його правонаступників на основі договору.

    Право на звуко- і відеозапис включає: право на відтворення будь-яким способом; право на публічне розповсюдження, в тому числі передачу за кордон; право на захист від імпорту і розпов-сюдження примірників запису без дозволу правоволодільця. При цьому право комерційного прокату зберігається за автором зву-ко- чи відеозапису і в тому випадку, коли право власності на примірник цього запису належить не його творцю.

    Творці  звуко- чи відеозапису, організації  ефірного мовлення здійснюють свої права  в межах договору з автором твору і вико-навцем. Організації ефірного мовлення мають право дозволяти іншим організаціям ретрансляцію, запис і відтворення їхніх пе-редач.

    Права, передбачені розділом III Закону "Про  авторське право і суміжні  права", діють протягом п'ятдесяти років від дати пер-шого виконання або постановки, першої публікації звуко- чи відеозапису або першої трансляції в ефірі.